П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/3421/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року, прийняте у складі суду судді Самойлюк Г.П. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
У лютому 2025 року Приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000624/2 від 27.11.2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року позовну адміністративний позов Приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000624/2 від 27.11.2024 року..
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця звернулась до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що оскаржуване судове рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів було виявлено, що у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо включення/не включення вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Крім того, посилається на наявність розбіжностей у номерах та датах наданих до митного оформлення первинних документів, зокрема стверджує, що в автотранспортній накладній від 26.11.2024 № 1789 наявна печатка перевізника «PE TARANENKO ANNA PAVLAVNA» але рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 22.11.2024 № 049847 та довідка про транспортні витрати від 25.11.2024 № 6725 видана ТОВ «Глобал Оушен Лінк». Крім того, апелянт зауважує, що декларантом не надано на розгляд банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг. Враховуючи викладене, апелянт вважає, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Представником позивача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності 05.11.2021 року між Приватним підприємством «ГЕЛІОС-ВАН» та компанією ANHUI XINMIN GLASS CO. LTD укладено контракт №SXM20211111, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари (столовий посуд та кухонне приладдя) асортимент, номенклатура, кількість, ціна та умови оплати яких вказуються в інвойсах та специфікаціях до вказаного контракту.
Відповідно до п. 2.2. контракту №SXM20211111 від 05.11.2021 року, відповідно до якого відбулась поставка товару, ціна за товар включає в себе вартість самого товару, вартість експортної упаковки та маркування.
Позивач 27.11.2024 року здійснив декларування поставленого в Україну товару за митною декларацією, в якій митну вартість товару визначено за першим методом - за ціною договору (контракту).
Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з ст. 54 Митного кодексу України.
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості митним органом встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
27.11.2024 року Одеською митницею прийнято картку рішення про коригування митної вартості № UA500500/2024/000624/2.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000624/2 року зазначено, що в поданих документах містяться розбіжності. Надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів, а саме:
1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) згідно п.2.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) ціна за товар включає в себе вартість пакування, маркування. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товар В автотранспортній накладній (СМR) від 26.11.2024 № 1789 наявна печатка перевізника «PE TARANENKO ANNA PAVLAVNA» але рахунокфактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 22.11.2024 № 049847 та довідка про транспортні витрати від 25.11.2024 № 6725 видана ТОВ «Глобал Оушен Лінк»;
3) згідно умовам пункту 4.3 договору про перевезення від 11.12.2020 № 0905- Т/20 зазначено, що оплата за договором здійснюється протягом 3 банківських днів від дати виставлення рахунку на оплату, якщо інше не узгоджено Сторонами у відповідній Заявці. Для можливості перевірити повноту всіх наданих послуг, у тому числі додаткових, та їх вартості, декларантом не надано на розгляд банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку від 22.11.2024 № 049847 та Заявки заявку про надання ТЕП.
Позивач вважає, що рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі - МК України).
Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).
Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом зокрема, у постановах від 13 лютого 2020 року (справа №812/1325/17), від 11 лютого 2020 року (справа №520/9544/18), від 12 лютого 2019 року (справа №808/1801/18), від 26 червня 2018 року (справа №814/1996/15), від 22 травня 2018 року (справа №808/178/16), від 23 жовтня 2018 року (справа №820/1761/17), постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року (справа № 21-127а15), від 30 червня 2015 року (справа № 21-591а15), в яких зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як встановлено колегією суддів, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, апелянт послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності.
Щодо посилань апелянта на відсутність інформації щодо включення/не включення вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, колегія суддів зазначає, що п. 7.1. Контракту визначено, що товар повинен бути промаркований, завантажений та упакований так, щоб унеможливити псування чи знищення його на весь період поставки до приймання товару покупцем.
Крім того, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі 37. Процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації № 24UA500500040135U9 від 27.11.2024 року, позивачем зазначено ZZ00 (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.12.2019 року по справі №160/8775/18 відповідно до пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв'язку з чим згідно з положеннями пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначенні митної вартості.
Вказане свідчить про те, що продаж товару та його переміщення разом з упаковкою передбачено умовами контракту, вартість упаковки включається до ціни товару і витрати на упаковку або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, були понесені не покупцем, а продавцем.
Щодо посилань апелянта на наявність розбіжностей у номерах та датах наданих до митного оформлення первинних документів, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до умов договору № 0905-Т/20 про надання транспортно - експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно - імпортних та транзитних вантажів від 11.11.2020 року, укладеного між позивачем та ТОВ «ГРОБАЛ ОУШЕН ЛІНК», предметом договору є зобов'язання експедитора за відповідну плату та за рахунок Клієнта надати транспортно - експедиторські послуги з організації перевезення вантажів у великотоннажних контейнерах морським, автомобільним, залізничним транспортом, а також додаткові послуги необхідні для організації доставки вантажу (пункт 1.1.). Обов'язками експедитора є організація перевезення контейнерних вантажів Клієнта морським, залізничним, автомобільним транспортом, відповідно до умов договору (пункт 3.1.1.). Експедитор від свого імені укладає договори з портами, перевізниками, складами… на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги (пункт 3.1.2.).
Тобто, відповідно до умов укладеного договору, експедитор організував відповідне перевезення та залучив до нього необхідних осіб, в даному випадку перевізника «PE TARANENKO ANNA PAVLAVNA», який здійснив перевезення вантажу, після чого експедитор виставив відповідні рахунки до оплати.
Крім того, на підтвердження оплати вартості транспортних послуг до митного оформлення додатково надано Додаткову угоду № 1 до договору № 0905-Т/20, відповідно до якої сторони погодили внести зміни до Договору та виклали пункт 4.3. в наступній редакції: «Оплата робіт та послуг здійснюється клієнтом протягом 14 календарних днів з дати розмитнення вантажу клієнта, на підставі рахунків виставлених експедитором». Тобто на момент митного оформлення рахунок ще сплачений не був.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що позивачем не надано доказів на підтвердження витрат на транспортування.
Відносно посилань апелянта на відсутність банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, колегія суддів звертає увагу, що до митного оформлення було надано Додаткову угоду № 1 до договору № 0905-Т/20 відповідно до якої сторони погодили внести зміни до Договору та виклали пункт 4.3. в наступній редакції: Оплата робіт та послуг здійснюється клієнтом протягом 14 календарних днів з дати розмитнення вантажу клієнта, на підставі рахунків виставлених експедитором, що не було враховано митним органом.
Таким чином, відповідно до положень ст. 53 МК України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, при цьому надані позивачем до митного органу документ підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей не містять.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач визначив митну вартість товару позивача за шостим (резервним) методом (стаття 64 МК України).
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.09.2018 року у справі №818/1186/17 року, відповідно до яких формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Крім того, Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Водночас, копія митної декларації, що була підставою для коригування митної вартості товарів, до суду відповідачем не надано. Окрім цього, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за резервним методом, відповідач не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем ч. 2 ст. 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що оскажуване рішення митного органу про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко