10 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 932/11577/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2025 року (суддя Куцевол В.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення та повернення сплачених коштів,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області в якому, з урахуванням заяви від 02.01.2025, просив суд:
- скасувати постанову серії ЕНА №2889618 від 22.08.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності;
- стягнути з відповідача кошти у розмірі 4060,00 грн.;
- вирішити питання розподілу судових витрат.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на те, що 22.08.2024 відносно нього, поліцейським взводу №1 роти №3 батальйону №4 УПП у Львівській області Тремко Н.І. було винесено постанову серії ЕНА №28889618, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.124 КУпАП, за вчинення адміністративного правопорушення, що полягало у порушенні п.12.4 ПДР, а саме перевищення швидкості руху в населеному пункті - с. Новий Милятин (швидкість руху 105 км/год. замість дозволеної 50 км/год.), у зв'язку з чим накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення є протиправною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що винесена з порушенням чинного законодавства та за відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Відповідачем прийнято постанову без з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи та за відсутності доказів на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення.
Також, оскільки на виконання вказаної постанови було відкрито виконавче провадження в межах якого з позивача стягнуто кошти в розмірі 3400 грн. в якості подвійного розміру штрафу та додатково стягнуто виконавчий збір у розмірі 340 грн. та виконавчі витрати у розмірі 340 грн. просив стягнути з відповідача кошти у розмірі 4060,00 грн.
В цій частині позивач, посилаючись на положення статті 56 Конституції України та статей 1173-1175 Цивільного кодексу України, якими передбачено право на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, вказує на те, що в результаті незаконних дій з боку відповідача, позивач поніс збитки у зазначеному розмірі, що підлягають відшкодуванню з відповідача.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.02.2025 позов задоволено частково.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2889618 від 22.08.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрито.
В іншій частині позов залишено без задоволення.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача судовий збір у розмірі 484 грн. 50 коп.
Висновки суду про наявність підстав для часткового задоволення позову ґрунтуються на тому, що наявні у матеріалах справи докази не містять підтвердження того, що позивач вчинив інкриміноване правопорушення, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення з відповідача шкоди у розмірі 4060,00 грн., до якої входить не лише сума штрафу, а і витрати пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, суд вказав на те, що на момент сплати позивачем штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження. Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 прийнятій за результатами розгляду справи №910/5880/21, відповідно до яких штраф перерахований до бюджету на підставі постанови про застосування стягнення, яку надалі визнано протиправною та скасовано адміністративним судом, можна стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України як безпідставно утримувану, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з Управління патрульної поліції у Львівській області коштів у розмірі 4060,00 грн. задоволенню не підлягає.
Відповідачем рішення суду першої інстанції не оскаржено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та помилковість висновків суду, просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні на користь позивача коштів у розмірі 4060,00 грн. задовольнивши позов повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на положення статті 56 Конституції України та статей 1173-1175 Цивільного кодексу України, якими передбачено право на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР, яким визначено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу, а також пункт 4 частини першої статті 2 цього Закону, відповідно до якого право на відшкодування шкоди у розмірах і у порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення. Також свою позицію позивач обґрунтовує правовими висновками Верховного Суду у постановах від 10.10.2019 у справі № 569/1799/16-ц, від 09.06.2021 у справі № 726/837/20, від 26.08.2020 у справі №544/964/18, від 01.07.2020 у справі № 347/1977/17, від 29.09.2021 у справі № 166/1222/20, від 26.01.2022 у справі № 953/6561/20. Також позивач звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22, відповідно до якої дії патрульного поліцейського щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилається на безпідставність доводів апеляційної скарги.
Вказує на те, що суд першої інстанції належним чином не дослідив обставини та факти, що свідчать про вчинення позивачем правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, в результаті чого ухвалив незаконне рішення. Звертає увагу, що відсутність відеозаписів фіксації правопорушення, у зв'язку із закінчення строків зберігання, не спростовує факт вчиненого позивачем адміністративного правопорушення. Також вказано на безпідставність поновлення строків на подання позовної заяви.
Щодо безпідставності стягнення на користь апелянта коштів у розмірі 4060 грн. зазначено про те, що дії патрульних поліцейських не були незаконними, адже суд скасував відповідну постанову лише з мотивів, що матеріали справи не містять доказів про факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем. Тобто, жодних ознак незаконності дій поліцейських не було і немає. Окрім того, сплата відповідного штрафу здійснюється на рахунки Державної казначейської служби України, а не на рахунки відповідача. Звертає увагу, що факт сплати позивачем штрафу, який в позові заявлений ним як матеріальна шкода, що підлягає відшкодуванню, не може бути підставою для задоволення позову, в цій частині заявлених вимог, оскільки сплачений штраф не є матеріальною шкодою, а є видом адміністративного стягнення. У свою чергу, питання про повернення безпідставно (надміру) сплачених штрафів вирішується у спеціально встановленому порядку, оскільки суми штрафів, що застосовані Інспекцією та які сплачені особами, яких притягнуто до адміністративної відповідальності, не є власністю Інспекції, а отже не можуть бути стягнуті саме за рахунок Інспекції. Стверджує про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Просить прийняти відзив на апеляційну скаргу та відмовити повністю у задоволенні апеляційної скарги та прийняти постанову суду, якою скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, зазначає таке.
Як зазначалося, відповідачем рішення суду першої інстанції не оскаржено, а отже в частині, що не оскаржена судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Щодо незгоди відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, що подана позивачем, з висновками суду першої інстанції та прохання прийняти постанову суду, якою скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити повністю у задоволенні позовних вимог, колегія суддів зазначає, що положеннями Глави 1 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано право на апеляційне оскарження, строки та порядок апеляційного оскарження, вимоги до змісту та форми апеляційної скарги, а також межі перегляду судом апеляційної інстанції.
Оскільки відповідач з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції не звертався, суд апеляційної інстанції не враховує посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу позивача у частині, що не оскаржена.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови серії ЕНА №28889618 від 22.08.2024 складеної поліцейським взводу №1 роти №3 батальйону №4 УПП у Львівській області Тремко Н.І., позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.124 КУпАП, за вчинення діяння, що полягало у порушенні п.12.4 ПДР, а саме перевищення швидкості руху в населеному пункті - с. Новий Милятин (швидкість руху 105 км/год. замість дозволеної 50 км/год.), у зв'язку з чим накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700,00 грн.
На підставі постанови УПП у Львівській області серії ЕНА №28889618 від 22.08.2024 Першим Правобережним відділом державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження № 76504644.
20.11.2024 з рахунку позивача були стягнуті кошти у сумі 4060,00 грн. для погашення заборгованості у виконавчому провадженні № 76504644.
Постановою державного виконавця від 22.11.2024 виконавче провадження № 76504644 було закрито у зв'язку із фактичним виконанням.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.02.2025 позов задоволено частково. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2889618 від 22.08.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрито.
Вирішуючи питання про те, чи є сплата штрафу позивачем матеріальною шкодою (збитками) у розумінні положень ЦК України, суд першої інстанції врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 08.08.2023 у справі №910/5880/21, відповідно до якої відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи ЦК України про відшкодування шкоди. На ці правовідносини поширюються приписи статті 1212 ЦК України, які застосували суди першої й апеляційної інстанцій, задовольняючи позов. Після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу кошти, які платник сплатив на виконання цієї постанови, знаходяться у Державному бюджеті України без достатньої правової підстави. Штраф перерахований до бюджету на підставі постанови про застосування стягнення, яку надалі визнано протиправною та скасовано адміністративним судом, можна стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України як безпідставно утримувану.
З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з Управління патрульної поліції у Львівській області коштів у розмірі 4060,00 грн. задоволенню не підлягає.
Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції в частині, що стосується правової природи штрафу, як адміністративного стягнення, який сплачується (стягується) до відповідного бюджету та відсутність підстав застосовувати до спірних правовідносин приписи ЦК України про відшкодування шкоди.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що станом на час ухвалення постанови Великої Палати Верховного суду від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 діяв зі змінами внесеними Наказом Міністерства фінансів України від 05.05.2023 № 234.
В подальшому, Наказом Міністерства фінансів України від 26.12.2023 № 717 затверджено Зміни до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, зокрема пункт 5 розділу I: «У разі скасування у судовому порядку рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про накладання на платника грошового стягнення за адміністративні правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України (крім порушення податкових та митних правил), яке було перераховано до відповідного бюджету органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем у порядку виконавчого провадження за виконавчим документом, визначеним Законом України «Про виконавче провадження», такі кошти повертаються платнику за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, на підставі поданої ним заяви.
Платник подає заяву про повернення коштів з бюджету з обов'язковим зазначенням інформації, наведеної в абзаці дев'ятому цього пункту (крім причини повернення коштів з бюджету), та номера відповідного судового рішення, копію відповідного судового рішення, засвідчену належним чином, та копію платіжної інструкції, згідно з якою органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем перераховано грошове стягнення за адміністративні правопорушення до бюджету, або відповідну інформацію, зазначену в такій платіжній інструкції.
Орган, що контролює справляння надходжень бюджету, заповнює реквізити рядків 6-9 Форми подання на повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету (додаток 1) даними, наведеними у відповідній платіжній інструкції (інформації) органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Представництво законних інтересів платника з питань повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів (зборів), що визначені відповідним законодавством (крім платежів (зборів), контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби), у тому числі для отримання коштів, може здійснювати уповноважена особа на підставі закону або довіреності відповідно до Цивільного кодексу України (далі - уповноважена особа) з обов'язковим наданням документа, що підтверджує відповідні повноваження, оформленого відповідно до вимог законодавства, або копії такого документа, засвідченої належним чином, та копії паспорта уповноваженої особи.».
Отже, враховуючи ті обставини, що станом на час ухвалення постанови Великої Палати Верховного суду від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21, Порядок № 787 не визначав механізм та процедуру повернення грошових коштів після скасування у судовому порядку рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про накладання на платника грошового стягнення за адміністративні правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України (крім порушення податкових та митних правил), то такі висновки не є релевантними до обставин цієї справи.
Колегія суддів зазначає, що станом на час розгляду справи абзаци 10-14 пункту 5 Порядку № 787 викладено в такій редакції: «У разі скасування у судовому порядку рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про накладання на платника грошового стягнення за адміністративні правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України (крім порушення податкових та митних правил), яке було перераховано до відповідного бюджету органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем у порядку виконавчого провадження за виконавчим документом, визначеним Законом України «Про виконавче провадження», такі кошти повертаються платнику за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, на підставі поданої ним заяви.
Платник подає заяву про повернення коштів з бюджету з обов'язковим зазначенням інформації, наведеної в абзаці сьомому цього пункту (крім причини повернення коштів з бюджету), та номера відповідного судового рішення, копію відповідного судового рішення, засвідчену належним чином, та копію платіжної інструкції, згідно з якою органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем перераховано грошове стягнення за адміністративні правопорушення до бюджету, або відповідну інформацію, зазначену в такій платіжній інструкції.
Орган, що контролює справляння надходжень бюджету, заповнює реквізити рядків 6-9 Форми подання на повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету (додаток 1) даними, наведеними у відповідній платіжній інструкції (інформації) органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Представництво законних інтересів платника з питань повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів (зборів), що визначені відповідним законодавством (крім платежів (зборів), контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби), у тому числі для отримання коштів, може здійснювати уповноважена особа на підставі закону або довіреності відповідно до Цивільного кодексу України (далі - уповноважена особа) з обов'язковим наданням документа, що підтверджує відповідні повноваження, оформленого відповідно до вимог законодавства, або копії такого документа, засвідченої належним чином.
Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету в електронній формі подається з обов'язковим накладанням електронного підпису платника або уповноваженої особи, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». До заяви одночасно подається копія: платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету, судового рішення, засвідчена належним чином (у разі повернення грошового стягнення за адміністративні правопорушення), документа, що підтверджує відповідні повноваження уповноваженої особи, засвідчена належним чином.»
Отже, станом на час розгляду справи Порядок № 787 визначає механізм повернення коштів позивачу з підстав скасування у судовому порядку рішення про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення грошового стягнення за адміністративне правопорушення.
Таким чином, повернення коштів за скасованим у судовому порядку рішенням про стягнення штрафу, який був перерахований до відповідного бюджету, здійснюється у відповідності до Порядку № 787, а не у спосіб їх стягнення у порядку відшкодування матеріальної шкоди.
Щодо сум, які були сплачені позивачем у межах виконавчого провадження, то питання їх стягнення не може бути вирішене у цій справі, у якій не оскаржуються відповідні рішення, дії або бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні.
Надаючи оцінку доводам позивача в апеляційній скарзі з посиланням на висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 569/1799/16-ц, від 09.06.2021 у справі № 726/837/20, від 26.08.2020 у справі №544/964/18, від 01.07.2020 у справі № 347/1977/17, від 29.09.2021 у справі № 166/1222/20, від 26.01.2022 у справі № 953/6561/20, та Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22, суд апеляційної інстанції зазначає, що правовідносини у наведених справах відрізняються від справи, що розглядається. У наведених справах предмет спору стосувався відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним притягнення до адміністративної відповідальності.
Беручи до уваги наведені висновки щодо правової природи штрафу, як адміністративного стягнення та порядок його повернення у ситуації, коли підстава для сплати (стягнення) відпала, враховуючи, що фактичні обставини у наведених позивачем справах та їх нормативне регулювання є відмінними від цієї справи, колегія суддів вважає, що висновки у наведених позивачем справах не є релевантними до цієї справи.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до частини 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 4 статті 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції шляхом доповнення мотивувальної частини указаного судового рішення мотивами у редакції цієї постанови. В іншій частині оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2025 року змінити, доповнивши мотивувальну частину указаного судового рішення мотивами у редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення та відповідно до ч.3 ст.272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров