20 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 340/5981/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року в адміністративній справі №340/5981/24
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВАТ ОЛІМП»
до Головного управління ДПС у Кіровоградській області
про визнання протиправними ти скасування податкових повідомлень-рішень,-
ТОВ «ВАТ ОЛІМП» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому з врахуванням уточнень просило визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення №00120900707 від 12.08.2024, яким визначено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 7608193,00 грн. (6695923,00 грн. - основний платіж, 912270,00 грн. - штрафні санкції);
- податкове повідомлення-рішення №00120910707 від 12.08.2024, яким визначено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 4686825,00 грн. (3749460,00 грн. - основний платіж, 937365,00 грн. - штрафні санкції).
Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків контролюючого органу за результатом проведеної планової податкової перевірки про завищення позивачем витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Телекомунікаційний дім «Прожектор» внаслідок того, що господарські операції позивача з вказаним контрагентом мали безтоварний та нереальний характер. Такі висновки позивач вважає хибними, оскільки господарські операції з ТОВ «Телекомунікаційний дім «Прожектор» мали реальний характер, придбане позивачем обладнання використане як складові частини власної продукції і реалізоване іншим контрагентам. Вказані господарські операції оформленні усіма належними бухгалтерськими та податковими документами.
Також позивач вважає безпідставними висновки контролюючого органу про безпідставне віднесення товариством до складу реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) витрат на поліпшення (переобладнання, реконструкцію) орендованих основних засобів (договір оренди від 01.07.№ ДГ 1/2020, укладений з ТОВ «Техно-Інвест-Д» (код 417З7925), якi за твердженням відповідача підлягають амортизації у складі інших необоротних активів. Позивач зазначає, що ним були проведені ремонти, спрямовані на підтримання будівель в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, а не поліпшення чи модернізація.
Позивач вказує і на безпідставність висновку контролюючого органу про завищення витрат у зв'язку із включенням до собівартості реалізованої продукції витрат по орендній платі по постачальнику ПрАТ «Завод напівпровідників» на суму 3645162 грн, оскільки такі витрати були понесені у період визнання ПрАТ «Завод напівпровідників» банкрутом. Позивач зазначає, що він сплачував орендну плату на підставі укладеного з ПрАТ «Завод напівпровідників» в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Кириченко Є.О. договору оренди і сам факт визнання юридичної особи банкрутом не є тотожним припиненню діяльності такої особи.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.08.2024 №00120900707 за платежем податок на прибуток приватний підприємств, в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 6621615,03 грн та за штрафними фінансовими санкціями в розмірі 893693.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.08.2024 №00120910707.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено правомірність та реальність ведення позивачем господарської діяльності та правомірність відображення її наслідків в бухгалтерському та податковому обліках, висновки контролюючого органу про завищення собівартості продукції, завищення витрат та протиправне заниження доходів і формування податкового кредиту не знайшли свого підтвердження в межах розгляду справи. Разом з тим, судом встановлено, що по суті позивач, оскаржуючи в повному обсягу спірні податкові повідомлення-рішення, не оскаржує висновок контролюючого органу про завищення адміністративних витрат, а отже в цій частині донараховане податкове зобов'язання судом визнано обґрунтованим, в задоволенні позову в цій частині відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Скаржник наполягає на тому, що під час перевірки товариства встановлена нереальність господарських операцій з постачальниками у зв'язку із відсутністю факту (джерела) законного введення товару в обіг та/або реального задекларованого виробництва, що свідчить про відсутність у ТОВ «Телекомунікаційний дім «Прожектор» можливості виконання взятих на себе зобов'язань з реалізації активу для ТОВ «ВАТ ОЛІМП», нереальність придбання ТОВ «ВАТ ОЛІМП» товарно-матеріальних цінностей та неправомірність документального оформлення взаємовідносин, які фактично не здійснювалися, що засвідчує факт безоплатного отримання активу ТОВ «ВАТ ОЛІМП». Аналізом наданих до перевірки документів встановлено, що вони не є первинними бухгалтерськими документами для цілей бухгалтерського обліку, оскільки документи, в тому числі акти виконаних робіт, є первинними документами лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Також позивачем завищено витрати та податковий кредит, оскільки до складу собівартості реалізованої продукції позивачем віднесено витрати по орендній платі за оренду ПрАТ «Завод напівпровідників» у зв'язку із відсутністю декларування ПрАТ «Завод Напівпровідників» власних або орендованих основних фондів, що не дає можливості встановити, яке саме майно було надано в оренду ТОВ «ВАТ ОЛІМП», що свідчить про лише документальне оформлення господарських операцій. Також позивачем завищений показник собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на 3456282 грн, на суму поліпшення (переобладнання, реконструкцію) орендованих виробничих основних засобів. Наведені порушення стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень, які винесені у межах повноважень.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, відповідно до поданого письмового відзиву на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване; зазначає, що доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та встановленими в ході судового розгляду обставинами.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ВАТ ОЛІМП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2024, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2024, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 по 31.03.2024, іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2024.
За результатом проведеної перевірки складений акт від 15.07.2024 №9996/11-28-07-07/36983800, в якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення товариством податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.
Так, відповідачем встановлено порушення вимог п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, п.5 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 (зі змінами та доповненнями), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318(зі змінами та доповненнями), зареєстрованим Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 181 від 28.07.2000 (зі змінами та доповненнями), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2000 за № 487/4708, в результаті чого донараховано податок на прибуток у сумі 6 695 923грн.
Як зазначено контролюючим органом, суть виявленого порушення полягає в такому:
-заниження протягом перевіряємого періоду інших доходів на загальну суму 29 685 306 грн за рахунок не включення доходу від вартості безоплатно одержаних активів невідомого походження по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником: ТОВ «Телекомунікаційний дім «Прожектор». Перевіркою встановлена нереальність здійснення господарських операцій з постачальниками у зв'язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, що свідчить про відсутність можливості виконання взятих на себе зобов'язань з реалізації активу для ТОВ «ВАТ ОЛІМП», нереальність придбання ТОВ «ВАТ ОЛІМП» товарно-матеріальних цінностей та неправомірність документального оформлення взаємовідносин, що фактично не здійснювалися, що засвідчує факт безоплатного отримання активу ТОВ «ВАТ ОЛІМП».
Аналізом наданих до перевірки документів контролюючим органом встановлено, що вони не є первинними бухгалтерськими документами для цілей бухгалтерського обліку, оскільки документи, в тому числі акти виконаних робіт є первинними документами лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
- завищення показників у рядку 2050 Звіту про фінансові результати (форма № 2) «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» на загальну суму 7 101 444 грн:
до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) платником віднесено витрати по орендній платі по постачальнику послуг оренди ПрАТ «Завод напівпровідників», щодо якого встановлено неправомірність документального оформлення зазначених взаємовідносин та факт операцій, що фактично не здійснювалися. Відсутність декларування ПрАТ «Завод напівпровідників» власних або орендованих основних фондів не дає можливості встановити, яке саме майно було надано в оренду ТОВ «ВАТ ОЛІМП», що свідчить про відсутність фактичного руху послуг (оренди) від ПрАТ «Завод напівпровідників» до ТОВ «ВАТ ОЛІМП».
що складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) платником віднесено поліпшення (переобладнання, реконструкцію) орендованих основних засобів (договір оренди від 01.07.2020 № ДГ 1/2020, укладений з ТОВ «Техно-Інвест-Д» (код 41737925)), які підлягають амортизації в складі інших необоротних активів згідно п.2 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 181 від 28.07.2000. ТОВ «Техно-Інвест-Д».
Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2017 по 31.03.2024 встановлено порушення вимог п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України,Ю що призвело до заниження суми податку на додану вартість в розмірі 5 676 583 грн за рахунок включення до складу податкового кредиту первинних документів по наступних ризикових суб'єктах господарювання:
ПрАТ «Завод напівпровідників» - товариство не встановлено за податковою адресою, відсутнє виконання адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Угоди, які складено між ПрАТ «Завод напівпровідників» та іншими суб'єктами господарювання, носять нереальний характер. Для дослідження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «ВАТ ОЛІМП» та ПрАТ «Завод напівпровідників» проведено детальний аналіз даних Єдиного реєстру податкових накладних, ІС «Податковий блок» та іншої наявної в контролюючому органі інформації. 24.11.2016 судовим рішенням №908/6036/14 Господарським судом Запорізької області ПрАТ «Завод напівпровідників» визнано банкрутом. У зв'язку з не підтвердженням у ПрАТ «Завод напівпровідників» під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з суб'єктами господарювання реальності здійснення господарських операцій встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на прибуток по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-контрагентам в розумінні ст.22, 188 Податкового Кодексу України. Правочини між ПрАТ «Завод напівпровідників» з контрагентом-покупцем ТОВ « ВАТ ОЛІМП» здійснені без мети настання реальних наслідків. ПрАТ «Завод напівпровідників» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Крім того, ПрАТ «Завод напівпровідників» є фігурантом кримінальних справ.
ТОВ «Телекомунікаційний дім «Прожектор» - проведеним аналізом встановлено, що товариство не мало можливості виконати умови щодо продажу товару, номенклатура якого зазначена в специфікаціях, у зв'язку з тим, що по ланцюгу поставок товару не встановленого його виробника. Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням (майнові об'єкти) або через якi провадиться дiяльнiсть, форма № 20-ОПП, до контролюючого органу не подавались. Факт відсутності відомостей, щодо наявності у підприємства власних складських приміщень, виробничих потужностей, відсутність відомостей знаходження цих товарів на складах, а також відсутність документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів, вказує на те, що підприємство (його посадова особа) не могло здійснювати господарську діяльність, з продажу товару саме на ТОВ «ВАТ ОЛІМП».
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 12.08.2024:
- №00120900707, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 7608193,00 грн., із яких за податковим зобов'язанням - 6695923,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 912270,00 грн.;
- №00120910707, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в загальному розмірі 4686825,00 грн., із яких за податковим зобов'язанням - 3749460,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 937365,00 грн.
Не погодившись з означеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, зазначає таке.
Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
За визначенням, наведеним в пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але н виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України).
Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість підлягає з'ясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.
За приписами п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
З огляду на п.5, 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318 (далі за текстом - П(с)БО 16 «Витрати») витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
На підставі п.7 П(с)БО 16 «Витрати» витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Відповідно до пп. «а» п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
За правилами пп. «а» п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з абз.1-3 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При цьому згідно з п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до положень статей 183 та 184 ПК України особа як платник ПДВ підлягає реєстрації шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників; реєстрація особи як платника ПДВ діє до дати її анулювання.
Виходячи з наведеного правового регулювання, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків контролюючого органу в акті перевірки від 15.07.2024.
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Телекомунікаційний дім «Прожектор» судом з'ясовано, що позивач у періоді, що перевірявся, здійснював господарську діяльність, у тому числі, із виготовлення спеціального обладнання для потреб Збройних Сил України, на виконання оборонного контракту. Основним документом для розробки обладнання є Технічне завдання (має гриф ''Таємно''), в якому Замовник визначає склад Радіорелейної станції Р-414МУ, до складу якої включено багато різного обладнання, модель, серія, фірма та інші ознаки.
Між позивачем та ТОВ «Телекомунікаційний дім «Прожектор» (постачальник) укладені договори № 2108/1 від 21.08.2017 зі специфікацією, № 2108/2 від 21.08.2017 зі специфікацією, № 2108/3 від 21.08.2017 зі специфікацією, № 2108/4 від 21.08.2017 зі специфікацією, № 2108/5 від 21.08.2017 зі специфікацією, № 1212/1 від 12.12.2017 зі специфікацією, № 2510/1 від 25.10.2018 зі специфікацією, № 3001 від 30.01.2020 зі специфікацією.
Відповідно до цих договорів постачальник передає, а покупець оплачує та приймає у власність обладнання зв'язку в кількості, номенклатурі та по цінам, що погоджені сторонами у специфікаціях на кожну партію товару. За умовами цих договорів покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% від загальної вартості партії товару, яка вказана в специфікації та на підставі отриманого покупцем оформленого рахунку.
Товаром поставки, визначеним у специфікаціям до наведених договорів, є модеми СПМ-14ЛТ-МС-104-2РАМ.bis2-1Eth, оптичні модеми SKS16-E1-GE-M8, тестери 2-х Мегабітного потоку ПИТ-Е1, напівмуфти для кабелю П-296, напівмуфти для кабелю ПТРК 10х2, плати потоків Е1, передні панелі до модему СПМ-14ЛТ-МС-104-2РАМ.bis2-1Eth.
Факт поставки обумовленого договорами товару підтверджений видатковими накладними (а.с.129-154 т.1, а.с.172-172-201 т.1, а.с.214-238 т.1, а.с.4-6 т.2, а.с.12-18 т.2), факт оплати платіжними дорученнями на загальну суму 29 683 306 грн. (а.с.158-160, 208-213, 239-247 т.1, а.с.19-21 т.2, а.с.134-143, 145 т.4).
Перевезення товару відбувалось як транспортною компанією «Нова пошта», що підтверджується накладними (а.с.155-157, 202-207, 248-250 т.1, а.с.1-3, 22-23 т.2), товарно-транспортною накладною (а.с.24 т.2), так і транспортом позивача, що підтверджується подорожніми листами службового легкового автомобіля (а.с.85-119 т.4).
За фактом відвантаження товару ТОВ «Телекомунікаційний дім «Прожектор» складені податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, на загальну суму 29685306 грн., у тому числі ПДВ - 4947551 грн. (а.с.212-216, 221-224, 229-232, 237-238, 243-246 т.2, а.с.1-2, 7-13, 19-37, 45-70 т.3).
Також наявні у справі документи засвідчують факт використання придбаного позивачем обладнання у власній господарській діяльності, а саме: для виконання робіт «Радіорелейна станція Р-414МУ» на замовлення Міністерства оборони України.
Під час перевірки контролюючим органом не встановлено, що надані під час перевірки первинні документи на підтвердження операцій з придбання товару від ТОВ «Телекомунікаційний дім «Прожектор» оформлені з порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту, не відповідають вимогам чинного законодавства. Також відповідачем не встановлено порушень при відображенні вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському обліку підприємства.
Висновок відповідача про нереальність господарських операцій з поставки товару по взаємовідносинах із вказаним контрагентом позивача ґрунтується на аналізі наявної податкової інформації щодо ТОВ «Телекомунікаційний дім «Прожектор», а також того факту, що вказане підприємство є фігурантом кримінальних проваджень, зокрема, №12021060000000491 від 04.11.2021 (справа № 296/9860/21) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368-4 КК України; № 32017100100000090 від 09.10.2017 (справа № 761/18728/18), за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205 КК України.
Як зазначено контролюючим органом в акті перевірки від 15.07.2024, проведеним аналізом встановлено, що ТОВ «Телекомунікаційний дім «Прожектор» не мало можливості виконати умови щодо продажу товару, номенклатура якого зазначена в специфікаціях, у зв'язку з тим, що по ланцюгу поставок товару не встановленого його виробника. Факт відсутності відомостей щодо наявності у підприємства власних складських приміщень, виробничих потужностей, відсутність відомостей знаходження товарів на складах, а також відсутність документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів вказує, що це підприємство не могло здійснювати господарську діяльність з продажу товару саме ТОВ «ВАТ «ОЛІМП» (позивачу).
За таких обставин контролюючий орган дійшов висновку, що надані ТОВ «ВАТ «ОЛІМП» первинні документи не опосередковувалися реальним рухом активів між ТОВ «ВАТ «ОЛІМП» та ТОВ «Телекомунікаційний дім «Прожектор».
В той же час встановлені у справі фактичні обставини свідчать, що на час здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ «Телекомунікаційний дім «Прожектор» мало статус юридичної особи, платника податку на додану вартість, що свідчить про наявність у нього спеціальної податкової правосуб'єктності.
Виходячи з поданих позивачем документів на підтвердження виконання вказаних вище договорів, укладених з ТОВ «Телекомунікаційний дім «Прожектор», суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що ці документи є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» і є достатніми доказами для підтвердження реальності господарської операції з поставки товару і руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача.
Виписані цим контрагентом позивача за фактом здійснення господарських операцій податкові накладні зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. При цьому контролюючим органом не встановлено, що подані позивачем первинні бухгалтерські документи по господарським операціям з ТОВ «Телекомунікаційний дім «Прожектор» за змістом не відповідають зареєстрованим податковим накладним.
Саме на підставі податкових накладних, складених та зареєстрованих контрагентом позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем сформовано податковий кредит за вказаний відповідачем період.
Відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з купівлі-продажу товару меті та задачам діяльності позивача, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
Стосовно посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що для підтвердження транспортування товару надано чеки з ТОВ «Нова пошта», які не дають детальної інформації, саме який товар було доставлено від постачальника ТОВ «Телекомунікаційний дім «Прожектор», суд апеляційної інстанції зауважує, що акт перевірки від 15.07.2024 не містить жодних зауважень та/або висновків з приводу повноти та достовірності вказаних документів. Крім того наведені відповідачем доводи не підтверджені документально, фактично є результатом суб'єктивної оцінки відповідача, тоді як в сукупності з іншими поданими позивачем документами чеки з ТОВ «Нова пошта» не спростовують факт перевезення та отримання позивачем обумовленого вказаними вище договорами товару саме від ТОВ «Телекомунікаційний дім «Прожектор».
Також суд апеляційної інстанції вважає такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, твердження відповідача, що відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності з придбання, зберігання та подальшої реалізації товару є свідченням неможливості поставки (продажу) позивачеві певного товару.
Окрім того, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від ведення такого обліку іншими особами, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, а також від його господарських та виробничих можливостей. У разі, якщо такі особи не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.
Не встановлення джерела походження товару у контрагента, а також факти відсутності у такого контрагента певних засобів, власних складських приміщень, виробничих потужностей тощо, самі по собі не свідчать про нереальність господарських операцій та не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення таких операцій в податковому обліку.
Чинним законодавством України не передбачено, яке конкретно майно та інші матеріальні ресурси та умови повинні бути наявні у платника податків для здійснення певної діяльності.
Крім того, слід зазначити, що позивач, як сторона за відповідним господарським договором, рівноцінний учасник договірних правовідносин, не може впливати та контролювати діяльність свого контрагента, відповідати за дотриманням таким контрагентом вимог законодавства, сплату податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-якого з постачальників у ланцюгу постачання, зокрема, шляхом позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.
Виходячи з вимог п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.
Отже, вказані вище доводи відповідача жодним чином не спростовують реальності здійснення господарської операції з поставки товару ТОВ «Телекомунікаційний дім «Прожектор», висновки контролюючого органу фактично є припущеннями, оскільки ґрунтуються виключно на аналізі інформації стосовно цього контрагента та його контрагентів по ланцюгу постачання.
З приводу посилання контролюючого органу на те, що ТОВ «Телекомунікаційний дім «Прожектор» є фігурантом кримінальних проваджень, судом встановлено, відповідачем не спростовано, що ані на час прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ані на момент розгляду даної адміністративної справи зазначені відповідачем кримінальні провадження не є завершеними, обвинувальні вироки за наслідками розслідування судом із встановленням певних фактів щодо незаконної діяльності ТОВ «Телекомунікаційний дім «Прожектор», в тому числі при взаємовідносинах з ТОВ «ВАТ ОЛІМП», не постановлені, тому матеріали таких кримінальних проваджень самі по собі не мають жодної доказової сили для цієї адміністративної справи.
Таким чином, по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Телекомунікаційний дім «Прожектор» є помилковими висновки відповідача щодо заниження позивачем доходу за рахунок не включення доходу від вартості безоплатно одержаних активів невідомого походження та завищення податкового кредиту.
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Техно-Інвест» і висновку контролюючого органу про безпідставне включення позивачем що складу собівартості реалізованої продукції витрат на поліпшення (переобладнання, реконструкцію) орендованих основних засобів суд апеляційної інстанції також погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків відповідача.
В акті перевірки вказано, що складу собівартості реалізованої продукції позивачем віднесено витрати на поліпшення (переобладнання, реконструкцію) орендованих основних засобів (договір оренди від 01.07.2020 №ДГ 1/2020 укладений з ТОВ «Техно-Інвест»), які підлягають амортизації в складі інших необоротних активів згідно п.2 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда».
Як зазначено відповідачем, платником відповідно до наказу по підприємству від 22.07.2020 № 45, від 20.03.2023 № 21 «Про проведення ремонту орендованих будівель» здійснено господарським способом поліпшення (переобладнання, реконструкцію) орендованих основних засобів, які призводять до зростання майбутніх економічних вигод від їх використання, у тому числі до збільшення строку корисної експлуатації основних засобів, а саме: поліпшення та переобладнання будівель виробничого призначення (заміна покрівлі виробничих будівель (цех № 21), підлоги та інше та переобладнання будівель.
До таких висновків контролюючий орган дійшов в результаті аналізу первинних бухгалтерських документів (накладні на внутрішнє переміщення, акти на списання матеріалів) та аналітичного обліку бухгалтерського рахунку 91 «Загальновиробничі витрати».
Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку доводам контролюючого органу та наявним у справі доказам з огляду на Положення (стандарту) бухгалтерського облiку 7 «Основні засоби» та Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 р. № 561.
Згідно з п.14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.
Згідно з п.15 Положення №92, витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.
Таким чином, витрати на ремонт, пов'язані з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта, вважаються капітальним і збільшують первісну вартість основних засобів.
Витрати, що здійснюються для підтримання основних об'єктів в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, вважаються поточним ремонтом і включаються до складу витрат звітного періоду.
З огляду на це, визначальною ознакою капітального ремонту є збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта, а поточного - одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання.
Питання щодо поліпшення основних засобів викладено в п. 31 розділу 6 Методичних рекомендації №561, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 р., яким визначено, що витрати на капітальний ремонт об'єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов'язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання. Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту, витрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована від використання будівлі в майбутньому.
Відповідно до п.32 Методичних рекомендації №561 вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об'єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об'єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом.
Прикладами такого поліпшення є:
а) модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;
б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);
в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати;
г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.
Відповідно до п.33 Методичних рекомендації №561 витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.
Згідно із пунктом 30 Методичних рекомендацій № 561 рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат.
Таким чином, оскільки у чинному законодавстві щодо обліку основних засобів відсутні визначення капітальний або поточний ремонт, що надає можливість підприємству включати витрати по ремонту (капітальному та поточному) до поточних витрат, саме за керівником підприємства закріплено право на визначення подальшої долі таких основних засобів: поліпшувати їх чи підтримувати в робочому стані згідно із наведеним пунктом Методичних рекомендацій № 561.
Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 28.02.2018 у справі № 821/1496/16, від 27.07.2023 у справі № 560/9332/22.
Як правильно з'ясовано судом першої інстанції, наказом № 45 від 22.07.2020 «Про проведення поточного ремонту орендованих будівель» та наказом № 21 від 20.03.2023 «Про проведення відновлювального ремонту орендованих будівель» позивачем визначено, що проведені господарським способом ремонти спрямовані на підтримання будівель в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, а не поліпшення чи модернізацію.
Наявні у справі докази в їх сукупності підтверджують, що фактично позивачем проведені ремонти дахів (часткове поновлення та заміна покриття, щоб не було протікань, часткова заміна, ремонт елементів пошкоджених вологою), ремонти підлоги, штукатурка стін, захист від вологи для утримання в придатному до експлуатації стану та відновлення пошкоджень від промислової експлуатації.
Відповідачем не доведено, що проведення позивачем ремонту приміщень для підтримки їх у робочому є саме капітальними інвестиціями, що має наслідком обов'язкове врахування у складі амортизації основних засобів, як то правильно зазначено судом першої інстанції.
Отже, відповідачем не доведено протиправній позивача щодо включення до складу витрат коштів, сплачених за виконання ремонтних робіт з метою підтримання об'єкту основних засобів в робочому стані.
Стосовно взаємовідносин позивача з ПрАТ «Завод напівпровідників» суд апеляційної інстанції з'ясував таке.
За висновками контролюючого органу позивачем безпідставно віднесені позивачем до складу собівартості реалізованої продукції витрати по орендній платі по постачальнику послуг оренди ПрАТ «Завод напівпровідників» та завищені суми податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з відсутністю декларування ПрАТ «Завод напівпровідників» власних або орендованих основних фондів, що за твердженням відповідача не дає можливості встановити, яке саме майно було надано в оренду позивачу, і свідчить про відсутність фактичного руху послуг (оренди) від ПрАТ «Завод напівпровідників» до ТОВ «ВАТ ОЛІМП».
Крім того, в акті перевірки вказано про відсутність ПрАТ «Завод напівпровідників» за місцем реєстрації, ПрАТ «Завод напівпровідників» визнано банкрутом. Також, відповідач посилається на те, що ПрАТ «Завод напівпровідників» є фігурантом кримінальних проваджень.
Відповідач вважає, що надані ТОВ «ВАТ ОЛІМП» до перевірки документи (договори, акти наданих послуг та інші документи) щодо взаємовідносин з ПрАТ «Завод напівпровідників» за відповідні звітні періоди не є достовірними, оскільки не відповідають фактичному руху придбаних послуг оренди (його відсутності в дійсності).
Надаючи оцінку таким доводам контролюючого органу, суд першої інстанції виходив з таких, наведених нижче, обставин.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 24.11.2016 у справі №908/6036/14 ПрАТ «Завод напівпровідників» визнано банкрутом.
04.09.2017 між ПрАТ «Завод напівпровідників» (Орендодавець) в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Кириченко Є.О. та ТОВ «ВАТ ОЛІМП» (Орендар) в особі генерального директора Когана Г.І. укладено договір оренди № 60.
Відповідно до умов цього договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове користування за плату майно, що тимчасово не використовується, з метою захисту майна Банкрута та забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані з правом користуватися даним майном у відповідності до умов даного договору. Дане майно розташоване за адресою м. Запоріжжя, вул. Теплична,16. Балансова вартість об'єкта оренди складає 3521598125,66 грн.
02.10.2017 між ПрАТ «Завод напівпровідників» (Орендодавець) та ТОВ «ВАТ ОЛІМП» (Орендар) підписаний акт приймання-передачі об'єкта оренди за договором, що є підтвердженням передачі майна в оренду ТОВ «ВАТ ОЛІМП» і підставою для сплати орендної плати. Фактично в оренду ТОВ «ВАТ ОЛІМП» переданий майновий комплекс балансовою вартістю 3521598125,66 грн.
Згідно п. 4.1 договору оренди, за користування об'єктом оренди (п. 1.1. договору) Орендар щомісяця, починаючи з моменту передачі об'єкту оренди по акту прийому-передачі, самостійно, не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця, сплачує Орендодавцеві орендну плату за місяць, на підставі рахунку фактури Орендодавця.
Відповідно до п. 4.2. договору розмір орендної плати за один місяць становить 300 000 грн., у т.ч. ПДВ 50 000 грн. і оплачується Орендарем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця.
Орендар ТОВ «ВАТ ОЛІМП» за період з 05.09.2017 по 10.10.2018 в повному обсязі виконав прийняті за договором оренди зобов'язання, щодо сплати орендної плати.
Згідно пп. 5.4.3. п.5.4. договору Орендар має право достроково розірвати даний договір, письмо попередивши Орендодавця за 30 (тридцять) календарних дні до дати дострокового розірвання договору.
19.11.2018 на адресу ПрАТ «Завод напівпровідників» надійшло повідомлення від ТОВ «ВАТ «ОЛІМП» вих. № 2246 від 16.11.2018 про дострокове розірвання договору оренди № 60 від 04.09.2017 в односторонньому порядку.
Таким чином, з 20.12.2018 договір оренди № 60 від 04.09.2017 вважається розірваним в односторонньому порядку.
У зв'язку з виникненням спору щодо суми орендної плати за листопад 2018 року та з 01.12.2018 по 19.12.2018 (фактичний строк користування об'єктом оренди), ПрАТ «Завод напівпровідників» подано позов про стягнення заборгованості за договором оренди №60 від 04.09.2017 за вказаний період до Господарського суду Кіровоградської області.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 08.07.2019 у справі № 912/913/19 позовні вимоги ПрАТ «Завод напівпровідників» задоволено частково; стягнуто з ТОВ «ВАТ «Олімп» на користь ПрАТ «Завод напівпровідників» суму заборгованості з орендної плати та інші втрати.
За таких обставин та наявного документального підтвердження взаємовідносин між ТОВ «ВАТ «Олімп» та ПрАТ «Завод напівпровідників» суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій з придбання ТОВ «ВАТ «Олімп» послуг оренди у ПрАТ «Завод напівпровідників».
З приводу наведеного контролюючим органом обґрунтування: відсутність декларування ПрАТ «Завод напівпровідників» власних та орендованих основних фондів, не встановлення ПрАТ «Завод напівпровідників» за податковою адресою, відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань, суд апеляційної інстанції вважає, що враховуючи той факт, що відповідні господарські взаємовідносин між позивачем та ПрАТ «Завод напівпровідників» відбувались в період 2017-2018 років, відповідачем не доведено, що вказані обставин існували в період дії укладеного між вказаними особами договору оренди № 60 від 04.09.2017.
До того ж, як зафіксовано контролюючим органом в акті перевірки від 15.07.2027, ПрАТ «Завод напівпровідників» згідно декларацій з податку на прибуток задекларовано дохід за 2017 рік в розмірі 1864269,6 тис.грн., за 2018 рік - 33526,2 тис.грн.
Балансова вартість основних засобів: 2017 рік - 3536591,0 тис.грн., 2018 рік - 3506698 тис.грн.
ТОВ «ВАТ «ОЛІМП» до складу податкового кредиту віднесені суми податку на додану вартість за виписаними ПрАТ «Завод напівпровідників» податковими накладними, які зареєстровані в ЄРПН.
Наявність господарських відносин між ТОВ «ВАТ «Олімп» та ПрАТ «Завод напівпровідників» в межах укладеного договору оренди № 60 від 04.09.2017 встановлена також вказаним вище рішенням господарського суду у справі № 912/913/19, яке набрало законної сили.
Стосовно посилання відповідача на те, що ПрАТ «Завод напівпровідників» є фігурантом кримінальних проваджень №12017080030002423 від 11.09.2017, № 12017080030003328 від 14.12.2017, суд апеляційної інстанції зауважує, що сама по собі наявність кримінального провадження жодним чином не впливає на предмет перевірки та її висновки щодо законності відображення позивачем в податковому обліку господарських операцій з ПрАТ «Завод напівпровідників».
Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Тобто, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, стосовно часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.
В спірному випадку відповідні судові рішення стосовно посадових осіб позивача, ліквідатора ПрАТ «Завод напівпровідників», за ознаками кримінального правопорушень, які б давали підстави для висновку про нереальність відповідних господарських операцій, відсутні.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки відповідача про завищення позивачем собівартості реалізованої продукції та завищення податкового кредиту за операціями з придбання послуг оренди у ПрАТ «Завод напівпровідників».
Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року в адміністративній справі №340/5981/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров