09 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 314/1834/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 31 липня 2025 року (суддя Кононенко І.О.) у справі № 314/1834/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, у якому просила скасувати постанову серії ЕНА №4510648 у справі про адміністративне правопорушення від 16.04.2025 року, про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вимоги ПДР, всупереч відомостям, зазначеним у постанові позивачка не порушувала, керувала транспортним засобом із застосуванням ременю безпеки та відстебнула його лише після зупинки транспортного засобу задля того, щоб вийти з автомобілю та поспілкуватись із працівниками поліції. Позивачка стверджує, що у момент руху транспортного засобу вона була пристебнута паском безпеки. Позивачка заперечує факт порушення нею ПДР, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП, зазначає, що при винесенні постанови інспектором патрульної поліції не були досліджені усі обставини справи.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 31 липня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, що за приписами п. 2.3 «в» ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Суд з'ясував, що факт вчинення адміністративного правопорушення позивачкою, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, у повній мірі підтверджується наданим відеозаписом, з якого вбачається, що позивачка керувала транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки та була не пристебнута ременем безпеки.
Відтак, суд вказав, що спірна постанова є правомірною, а підстави для її скасування відсутні.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та
процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що на поданому до матеріалів справи відеозаписі неможливо побачити водія за кермом автомобіля через пізній час, а отже й визначити відсутність користування ременем безпеки. Зауважує, що відеозапис містить відомості лише про спілкування позивачки з поліцією. Відтак, скаржник вважає, що відеозапис наявний в матеріалах справи не підтверджує факт порушення ПДР, а тому спірна постанова підлягає скасуванню.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що за змістом постанови серії ЕНА №4510648 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної 16.04.2025 о 00:05:39, встановлюється, що 15.04.2025 о 23:59:33 у м. Запоріжжя по вул. Володимира Українця позивачка керувала транспортним засобом, д/н НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки та була не пристебнута ременем безпеки, чим порушила п. 2.3 «в» ПДР, та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Позивачка вважаючи, що спірна постанова підлягає скасуванню, звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до пп. «в» пункту 2.3 Правил дорожнього руху, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Приписами ч. 5 ст. 121 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки. Такі дії тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, порушення правил користування ременями безпеки створює склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.5 ст.121 КУпАП.
Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно ст. 251 КУпАП Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. В свою чергу, належним доказом правопорушення є зокрема фото або відеофіксація вчиненого правопорушення.
Колегія суддів встановила, що за змістом постанови серії ЕНА № 4510648 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної 16.04.2025 о 00:05:39, встановлюється, що 15.04.2025 о 23:59:33 у м. Запоріжжя по вул. Володимира Українця позивачка керувала транспортним засобом д/н НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки та була не пристебнута ременем безпеки, чим порушила п. 2.3 «в» ПДР, та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Як правильно встановив суд першої інстанції, матеріали справи містять відеозапис, яким підтверджується, що позивачка керувала транспортним засобом д/н НОМЕР_1 , який обладнаним засобами пасивної безпеки (ременями), однак позивачка не була пристебнута ременем безпеки під час керування транспортним засобом. Зворотні доводи скаржника є безпідставними.
Відтак, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що наданими до матеріалів справи доказами підтверджується вчинення позивачкою порушення приписів пп. «в» пункту 2.3 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП, а отже спірна постанова серії ЕНА № 4510648 є правомірною, підстави для її скасування відсутні.
Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Згідно статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 31 липня 2025 року у справі № 314/1834/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення та відповідно до ч.3 ст.272 Кодексу адміністративного судочинства України касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 09.09.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров