27 серпня 2025 року Справа № 160/5963/24
судді Третього апеляційного адміністративного суду Олефіренко Наталії Анатоліївни стосовно постанови колегії суддів від 27 серпня 2025 року в адміністративній справі № №160/5963/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (відповідач-1), Комітета з питань етики національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство освіти і науки України про визнання протиправним та скасування рішень,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 04.03.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, Комітету з питань етики національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство освіти і науки України, просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти №28 (41), датоване 07.07.2023 та підписане 10.07.2023, за скаргою ОСОБА_2 на порушення академічної доброчесності у дисертаційній роботі ОСОБА_1 ;
визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти №42 (55), датоване 29.09.2023 та підписане 02.10.2023, про продовження терміну розгляду скарги на порушення академічної доброчесності у дисертаційній роботі ОСОБА_1 ;
визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти №2 (67) від 17.01.2024, про внесення на розгляд Національного агентства подання про наявність у дисертації кандидата юридичних наук П.Євдокимова “Адміністративно-правове регулювання реалізації кадрового забезпечення в органах публічної адміністрації в Україні» фактів академічного плагіату;
визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, оформлене протоколом засідання №2 (52) від 06.02.2024, в частині пункту 2 порядку денного “Про розгляд подання Комітету з питань етики про наявність у дисертації кандидата юридичних наук П.Євдокимова “Адміністративно-правове регулювання реалізації кадрового забезпечення в органах публічної адміністрації в Україні» фактів академічного плагіату»;
визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти “Про виявлення академічного плагіату в захищеній 02 липня 2020 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д17.051.07 Запорізького національного університету дисертації П.Євдокимова “Адміністративно-правове регулювання реалізації кадрового забезпечення в органах публічної адміністрації в Україні», поданої на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук», ухвалене на засіданні 06.02.2024.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначав, що оспорювані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки такі не відповідають принципу правової визначеності і прийняті з порушенням принципу дії нормативно-правових актів у часі, передбаченого статтею 58 Конституції України, із неправильним застосуванням норм матеріального права, чинних на момент вчинення позивачем дій, щодо яких винесені оскаржувані рішення.
Позивач вказав, що оскаржувані рішення прийняті не у межах повноважень та не у спосіб, передбачений законами та іншими нормативно-правовими актами, що порушує принцип, закріплений у статті 19 Конституції України.
Також, за твердженням позивача, оскаржувані рішення прийняті Національним агентством за результатами розгляду скарги особи, права якої не були порушені та із порушенням процедури розгляду скарги.
Відповідно до матеріалів справи, позивач захистив дисертацію на здобуття наукового ступення кандидата юридичних наук на тему “Адміністративно-правове регулювання реалізації кадрового забезпечення в органах публічної адміністрації в Україні» у спеціальній вченій раді Д 17.051.07 Запорізького національного університету. Відповідачами, за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 про наявність в дисертації позивача фактів академічного плагіату, прийнято оскаржувані рішення, які позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
В обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень позивач зазначає, що в Статуті Національного агентства не було повноважень встановлювати факти академічного плагіату і готувати звернення до Міністерства освіти і науки України про скасування рішення вченої ради про присудження ступеня кандидата наук. Також, позивач вказує на процедурні порушення, вчинені відповідачем, під час розгляду скарги ОСОБА_2 про наявність в дисертації позивача фактів академічного плагіату. Позивач наголошує, що оскаржувані рішення порушують його права, оскільки їх наслідком є розгляд Міністерством освіти і науки України питання щодо позбавлення останнього наукового ступеня кандидата юридичних наук.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутністю підстав для задоволення позовних вимог, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.08.2025 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 було залишено без змін.
З урахуванням підстав та предмета позову, одним із спірних питань, є питання наявності у Національного агентства підстав та прав приймати рішення щодо виявлення академічного плагіату в дисертації із застосуванням законодавства, порядку, способів і термінів, яких не існувало на момент захисту дисертації.
За приписами частини дев'ятої статті 19 Закону № 1556-VII у складі Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти утворюються Комітет з питань етики, Апеляційний комітет, а також інші комітети, що формуються з числа членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Комітет з питань етики розглядає питання академічного плагіату і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. Апеляційний комітет розглядає звернення, заяви і скарги щодо діяльності та рішень спеціалізованих вчених рад і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.
Отже, рішення Комітету з питань етики не є самостійним органом щодо прийняття рішення, його рішення є проміжним та відповідно не може бути предметом спору у цій справі.
З аналізу правового регулювання спірних правовідносин, вважаю доцільним закрити провадження в частині вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 07.07.2023 № 28 (41), від 29.09.2023 року №42 (55), від 17.01.2024 року №2 (67), оскільки зазначені спірні рішення Комітету з питань етики є процедурними, не породжують правових наслідків для позивача, а тому не може бути самостійним предметом судового оскарження. Ці рішення з урахуванням змісту, висновків та вирішених питань не мають впливу на права, обов'язки та інтереси позивача як учасника освітнього процесу, не скасовують присудження наукового ступеня, не звужують і не скасовують його прав, а отже, не породжує й правовідносин, у яких виникає публічно-правовий спір, за результатом вирішення якого може бути ухвалене судове рішення, яке б відповідало завданню адміністративного судочинства.
Такі рішення можуть бути оцінені судом лише після прийняття Національним агентством відповідного рішення та у межах розгляду справи, предметом якої є оскарження такого рішення особою, чиїх прав воно стосується.
ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Зважаючи на наведене вище, констатую, що вчинення Відповідачем дій, які виходять за межі його компетенції, є порушення його права на належну правову процедуру, а також підставою для визнання таких дій протиправними.
Оскільки цілком очевидно, що правова процедура, вчиняється з істотним порушенням закону відсутністю повноважень, а також відсутністю офіційних підстав для її здійснення не може призвести до ухвалення законного рішення. Вже сам по собі факт здійснення такої процедури є протиправним та вимагає вжиття заходів щодо її припинення.
Хочу наголосити, що у постанові суду апеляційної інстанції не надано правової оцінки спірним питанням зазначеним позивачем у позові, які підлягали вирішенню під час розгляду даної справи.
З огляду на викладене, вважаю, що за встановлених у цій справі обставин та правового регулювання спірних відносин така правова позиція повинна бути застосовна під час розгляду цієї справи.
Суддя Н.А. Олефіренко