10 вересня 2025 року справа №200/6906/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року (головуючий суддя І інстанції Дмитрієв В.С.), складеного в повному обсязі 12 грудня 2024 року, у справі № 200/6906/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частина НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 , що поданий адвокатом Посвалюк Вікторією Володимирівною, з вимогами, зокрема:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням в складі грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої допомоги, індексацію грошового забезпечення.
З таким рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що оскільки позивач на дату звільнення має менше 10 років календарної вислуги років (лише 4 роки 7 місяців 18 днів), тому відсутні підстави для нарахування одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 4 роки служби.
Вважає, що розрахунок грошового забезпечення проведений відповідно до норм діючого законодавства.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією ІD-паспорта № НОМЕР_2 від 07.08.2018 та довідкою про реєстрацію місця проживання. Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 25.09.2019.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.01.2019 № 8 вважати такими, що прибули і приступили до виконання службових обов'язків з 08.01.2019: солдата ОСОБА_1 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.06.2024 у справі №200/859/24, що набрало чинності відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024, позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, зокрема зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати вислугу років на пільгових умовах за час безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях в період за період з 08.01.2019 по 05.06.2019, з 18.06.2019 по 11.08.2019, з 20.03.2020 по 23.11.2020, з 14.09.2021 по 28.12.2021, з 03.01.2022 по 13.07.2022, з 13.07.2022 по 18.06.2023, із розрахунку один місяць служби за три місяці та внести відповідні зміни в наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.06.2023 № 169. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Так, рішенням у справі №200/859/24 встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.06.2023 № 169 сержанта ОСОБА_1 , сержанта з матеріального забезпечення 3 зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 13.06.2023 №136-РС у запас за п.п. “г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» вважати таким, що справи та посаду здав. З 18.06.2023 виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Згідно з вказаним наказом, копія якого додана позивачем до адміністративного позову та який містить печатку та підпис начальника штабу- заступника командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 , вислуга років ОСОБА_1 в Збройних Силах України становить: календарна - 04 роки 07 місяців 18 днів, пільгова - 05 роки 11 місяці 22 дні, загальна - 10 років 07 місяців 10 днів.
Разом з тим, також було надано до адміністративного позову копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.06.2023 № 169 щодо сержанта ОСОБА_1 . Згідно з яким, вислуга років ОСОБА_1 в Збройних Силах України становить: календарна - 04 роки 07 місяців 18 днів, пільгова - 03 роки 04 місяці 02 дні, загальна - 07 років 11 місяців 20 днів.
Тобто, в матеріалах справи наявні дві копії одного документу (наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.06.2023 № 169), проте відомості щодо вислуги років позивача є різними.
При цьому, як зазначено вище, рішенням у справі №200/859/24 визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо зміни тексту наказу від 18.06.2023 № 169 в частині визначення ОСОБА_1 вислуги років в Збройних Силах України, а саме: "Вислуга років в Збройних Силах України становить: календарна - 04 роки 07 місяців 18 днів; пільгова - 3 роки 04 місяці 02 дні, загальна - 07 років 11 місяців 20 днів" замість "Вислуга років в Збройних Силах України становить: календарна - 4 роки 07 місяців 18 днів, пільгова - 05 років 11 місяців 22 дні, загальна - 10 років 07 місяців 10 днів.".
Отже, вислуга років ОСОБА_1 в Збройних Силах України становить: календарна - 4 роки 07 місяців 18 днів, пільгова - 05 років 11 місяців 22 дні, загальна - 10 років 07 місяців 10 днів.
При звільненні зі служби одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби не нараховувалася і не виплачувалася.
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, з чим погоджується суд апеляційної інстанції огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно з абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ (в редакції чинній на дату звільнення позивача) військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Порядок та умови нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби регулюється розділом ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 3 розділу ХХХІІ Порядку №260 особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу та звільняються зі служби за власним бажанням, іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, визначених Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413, та мають вислугу десять календарних років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Абзацами першим-четвертим пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі - Постанова №393, в редакції чинній на дату виключення позивача зі списків особового складу) установлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки:
які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови (абзац восьмий пункту 10 Постанови №393).
За змістом правових норм абзацу другого частини другої статті 15 Закону №2011-XII, абзацу четвертого пункту 10 Порядку №393 та пункту 3 розділу ХХХІІ Порядку №260 законодавець розмежовує визначення самого права військовослужбовця, крім військовослужбовців строкової військової служби, на одноразову грошову допомогу при звільненні та визначення розміру такої допомоги.
У розумінні вказаних правових норм військовослужбовець, що звільнений з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, крім військовослужбовців строкової військової служби, має право на виплату одноразової грошової допомоги за наявності вислуги 10 років і більше.
При цьому суд зазначає, що законодавець не передбачає, що таке право набувається за умови наявності певного виду вислуги (календарної, пільгової, тощо).
Більш того, законодавець не надає визначень ні “календарної вислуги років», ні “пільгової вислуги років». Правовими нормами Порядку №393 та Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» законодавець лише визначає періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах. Тобто, законодавець визначає лише способи обчислення вислуги років.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №806/2104/17, від 24.11.2020 у справі №822/3008/17, яка відповідно до вимог статті 242 КАС України підлягає врахуванню судом до спірних правовідносин.
Відтак, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, такі військовослужбовці мають права на одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше незалежно від способу її обчислення (у календарному обчисленні чи на пільгових умовах).
Разом з тим, розмір такої одноразової грошової допомоги для такої категорії військовослужбовців знаходиться в прямій залежності від кількості повних календарних років їх служби.
Так, з урахуванням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.06.2024 у справі №200/859/24, яке набрало законної сили 14.10.2024, загальна вислуга років позивача складає більше 10 років (а саме: календарна - 4 роки 07 місяців 18 днів, пільгова - 05 років 11 місяців 22 дні, загальна - 10 років 07 місяців 10 днів).
Таким чином, позивач, як військовослужбовець, що звільнений з військової служби за наявності вислуги років 10 років 07 місяців 10 днів, що перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену саме абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII (в редакції станом на день звільнення позивача).
У цьому випадку, розмір такої допомоги визначається у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачеві одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби встановленої частиною другою статті 15 Закону №2011-XII є протиправною, а порушене право позивача підлягає відновленню з урахуванням в складі грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої допомоги, індексацію грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у справі № 200/6906/23- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10 вересня 2025 року.
Судді А.В. Гайдар
А.А. Блохін
Е.Г.Казначеєв