10 вересня 2025 року справа №200/5784/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 р. у справі № 200/5784/24 (головуючий І інстанції Стойка В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУПФУ), в якій просила:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 08.02.2024 № 050650000832 про відмову в переведенні на пенсію відповідно Закону України “Про державну службу» ОСОБА_1 ;
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу державної служби періодів робити в органах податкової служби з 15.04.1999 по 07.10.2001, з 08.04.2002 по 01.08.2006, з 02.08.2006 по 06.03.2012, з 07.03.2012 по 30.06.2013, з 01.07.2013 по 03.08.2015, з 03.08.2015 по 10.02.2016, з 10.02.2016 по 04.05.2017, з 05.05.2017 по 09.09.2019, з 10.09.2019 по 21.01.2021, з 22.01.2021 по 22.12.2023;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди робити в органах податкової служби з 15.04.1999 по 07.10.2001, з 08.04.2002 по 01.08.2006, з 02.08.2006 по 06.03.2012, з 07.03.2012 по 30.06.2013, з 01.07.2013 по 03.08.2015, з 03.08.2015 по 10.02.2016, з 10.02.2016 по 04.05.2017, з 05.05.2017 по 09.09.2019, з 10.09.2019 по 21.01.2021, з 22.01.2021 по 22.12.2023;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву від 31.01.2024 та перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону У країни “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХП, пунктів 10, 12 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889-УІІІ, з урахуванням довідок від 29.01.2024 № 15/05-99-10-02, від 29.01.2024 № 14/05-99-10-02, від 29.01.2024 № 13/05-99-10-02 та здійснювати виплату такої пенсії з 31.01.2024 з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року позов задоволено, а саме суд:
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 08.02.2024 № 050650000832 про відмову в переведенні на пенсію відповідно Закону України “Про державну службу» ОСОБА_1 .
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди робити в органах податкової служби з 15.04.1999 по 07.10.2001, з 08.04.2002 по 01.08.2006, з 02.08.2006 по 06.03.2012, з 07.03.2012 по 30.06.2013, з 01.07.2013 по 03.08.2015, з 03.08.2015 по 10.02.2016, з 10.02.2016 по 04.05.2017, з 05.05.2017 по 09.09.2019, з 10.09.2019 по 21.01.2021, з 22.01.2021 по 22.12.2023.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву від 31.01.2024 та перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХП, пунктів 10, 12 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889-УІІІ, з урахуванням довідок від 29.01.2024 № 15/05-99-10-02, від 29.01.2024 № 14/05-99-10-02, від 29.01.2024 № 13/05-99-10-02 та здійснювати виплату такої пенсії з 31.01.2024 з урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (адреса вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36014, ЄДРПОУ 13967927) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (адреса вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36014, ЄДРПОУ 13967927) судовий збір в розмірі 2422 грн. 40коп.
Відповідач, не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права.
В обґрунтування скарги зазначено, що умови та порядок призначення (перерахунків) пенсій державним службовцям встановлюється спеціальними законами. До спеціальних законів відноситься Закон України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу" та Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу", який набрав чинності з 01.05.2016.
Судом першої інстанції не враховано норми, а саме підпункту 17 пункту 3 статті 3 Закону № 889, яким визначено органи, на які поширюється дія Закону та посади, на які не поширюється дія Закону, зокрема: дія цього Закону, не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачене Законом.
Згідно з пп.1 п.2 розділу XI Закону № 889, Закон № 3723 втратив чинність, крім статті 37, яка застосовується для осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889.
Пунктом 10 Прикінцевих положень Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державним службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державним службовців.
Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Скаржник звертає увагу суду, що вказані норми Закону стосуються лише призначення пенсії в перший раз, а не переведення на інший вид пенсії.
Пенсії відповідно до Закону № 889 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (стаття 37 Закону № 3723) призначаються особам, які, зокрема: на день набрання чинності Законом № 889 (01.05.2016) займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, або на день набрання чинності Законом № 889 мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01 травня 2016 року.
Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ є встановлення за займаною посадою відповідного рангу державної служби та прийняття присяги державного службовця.
Скаржник зазначає, що позивач на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VII “Про державну службу» не працювала на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби та має на вказану дату 6 років 6 місяців 6 днів стажу роботи на таких посадах. До стажу державної служби не враховано періоди роботи в державній податковій інспекції, у зв'язку з відсутністю даних про присвоєння рангу державного службовця.
Відтак, з огляду на вище викладені норми законодавства, позивач станом на 01.05.2016 не набула стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, як це передбачено п. 10 і п. 12 розділу XI Закону № 889, а отже відсутні підстави для зарахування до стажу державної служби періоду роботи позивачки в органах податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ.
31.01.2024 ОСОБА_1 звернулась із заявою про переведення з пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу».
Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 та вкладишу до трудової книжки НОМЕР_2 Позивач працював в органах податкової служби у періоди: з 15.04.1999 по 07,10.2001 Волноваська об'єднана податкова інспекція, 19.10.1999 присвоєно спеціальне звання “інспектор податкової служби 3 рангу»; з 08.04.2002 по 01.08.2006 Волноваська об'єднана державна податкова інспекція: 03.02.2003 присвоєно спеціальне звання “інспектор податкової служби 2 рангу», 03.03.2005 присвоєно спеціальне звання “інспектор податкової служби 1 рангу»; з 02.08.2006 року по 06.03.2012 року Державна податкова інспекція у Волноваському районі; з 07.03.2012 по 30.06.2013 ДПІ у Волноваському районі Донецької області ДПС; з 01.07.2013 по 03.08.2015 ДПІ у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області, 27.12.2013 присвоєно спеціальне звання “інспектор податкової та митної справи 1 рангу»; з 03.08.2015 по 10.02.2016 ДПІ у Волноваському районі ГУ ДФС у Донецькій області; з 10.02.2016 по 04.05.2017 Волноваська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області; з 05.05.2017 по 09.09.2019 Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, 18.08.2017 присвоєно чергове спеціальне звання “радник податкової та митної справи III рангу»; з 10.09.2019 по 21.01.2021 Головне управління ДПС у Донецькій області, 10.09.2019 присвоєно 6 ранг державного службовця; з 22.01.2021 по 22.12.2023 Головне управлінця ДПС у Донецькій області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби.
З довідки ГУ ДПС у Донецькій області від 25.01.2024 № 1/05-99-11-02 вбачається, зокрема, що за інформацією, яка міститься в Програмному комплексі “ДПС-Про» інформаційно- комунікаційної системи “Фінанси і персонал» стаж державної служби станом на 22.12.2022 - 34 роки 10 місяців 19 днів; присягу державного службовця прийнято 01.07.1994.
За правилами екстериторіальності заяву позивача від 31.01.2024 про переведення на пенсію державного службовця розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Розглянувши заяву від 31.01.2024, ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішення від 08.02.2024 № 050650000832 відповідно до якого в ході розгляду звернення виявлено, що вказана громадянка на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-УІ1 “Про державну службу» не працювала на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби та має на вказану дату 6 років 6 місяців 6 днів стажу роботи на таких посадах.
Управлінням прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у переведенні на пенсію відповідно Закону України “Про державну службу» у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби; до стажу державної служби не враховано періоди роботи в державній податковій інспекції, у зв'язку з відсутністю даних про присвоєння рангу державного службовця.
ГУ ПФУ в Донецькій області листом від 10.07.2024 № 0500-0202-8/70669 повідомило позивача, зокрема, про те, що за результатами розгляду наданих документів страховий стаж ОСОБА_2 врахований по 28.02.2023 та обчислений у відповідності до статті 24 Закону № 1058, склав 45 років 06 місяців, в тому числі стаж державного службовця - 06 років 06 місяців 06 днів; враховуючи означене, 08.02.2024 ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішення № 050650000832 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону № 889 у зв'язку із відсутністю необхідного стажу державного службовця.
Згідно з розрахунком стажу, зарахованими періодами до державної служби є: з 19.12.1991 по 01.08.1994 (02 роки 07 місяців 13 днів); з 02.08.1994 по 04.04.1997 (02 роки 08 місяців 03 дні); з 14.07.1998 по 13.04.1999 (00 років 09 місяців 00 днів); з 15.10.2001 по 04.04.2002 (00 років 05 місяців 20 днів).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно з частиною 1 статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закріплено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.
Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
На підставі наведеного, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічні правові висновки щодо застосування зазначених норм права було викладено у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17, від 11.04.2023 у справі № 1.380.2019.003855.
Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Єдиною підставою для відмови у переведенні позивача на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу» є недостатній стаж державної служби у зв'язку з тим, що посади, які обіймала позивач, не віднесені до відповідних категорій посад державних службовців, та недотримання приписів Закону № 3723-ХІІ.
Пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року № 229, визначено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону № 889.
Пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Суд зазначає, що стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені, а саме стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), та додатку до нього (діяли до 01 травня 2016 року).
Так, пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 «Про порядок обчислення стажу державної служби», якою затверджений Порядок обчислення стажу державної служби, регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Пунктом 1 Порядку № 283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України “Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання; на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядуванняю
Згідно із пунктом 3 Порядку № 283 до стажу державної служби включається також час роботи: в організаціях, передбачених абзацом четвертим пункту 3 Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 року № 1049, яким встановлено, що до стажу роботи, який надає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується: стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 КЗпП України.
Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Cуду у постановах від 19 червня 2018 року по справі №465/7218/16-а та справі №716/155/17, від 18 грудня 2018 року по справі №466/6987/17 та від 3 липня 2018 року по справі №265/3709/17.
Частиною 17 статті 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон № 509-XII), а з 12 серпня 2012 року - Податковий кодекс України.
Згідно з частиною 5 статті 15 Закону №509-XII правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України “Про державну службу».
Частиною 7 статті 15 Закону №509-XII визначено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.
Законом №509-ХІІ було передбачено, що рада Міністрів Української РСР встановлює для працівників державних податкових інспекцій персональні звання, спеціальну форму та відзнаки.
Подальшими редакціями цього Закону було передбачено, що службовим особам державних податкових інспекції присвоюються персональні звання. Відповідно до частини восьмої статті 15 Закону №509-XII, посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Положення про персональні звання порядок їх присвоєння, розмір надбавок за звання затверджувався Кабінетом Міністрів України (постанови Кабінету Міністрів України від 05.10.1992 №559 “Питання державної податкової служби в Україні», від 22.02.1999 №258 “Про затвердження положення про спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби», від 22.09.2004 №1234 “Про спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби», від 19.12.2012 №1169 “Питання присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів державної податкової служби», від 23.10.2013 №839 “Про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів»).
Частиною 4 статті 15 Закону №509-XII передбачено, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).
Тобто, даною нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Згідно з положеннями статті 6 Закону №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Також, згідно п.1.1 Податкового кодексу України державна податкова справа - сфера діяльності контролюючих органів, передбачена Податковим кодексом і іншими актами законодавства України, спрямована на формування і реалізацію державної податкової політики в частині адміністрування податків, зборі; платежів.
Відповідно до ст.41.1 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні орган.
Пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Згідно із п. 344.1 ст. 344 Податкового кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Відповідно до п. 343.1 - 343.2 ст. 343 Податкового кодексу України, посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.
Згідно із п. 9 "Порядку присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 року №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
Відповідно до п. 4 "Порядку присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №839, до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.
Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20 квітня 2016 року "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто, з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Відтак, спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених постановою Кабінету Міністрів України №306.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що не зарахування відповідачем періоду роботи позивача в податкових органах до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ є протиправним.
З огляду на встановлені обставини та норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в сукупності стаж на посадах віднесених до категорій посад державних службовців, достатній для переведення позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Висновки суду у даній справі відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постановах від 03 липня 2018 року у справі № 586/965/16-а, від 18 березня 2021 року у справі № 500/5183/17, від 22 червня 2021 року у справі № 308/67/17.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а вимоги позивача задоволенню.
За положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 р. у справі № 200/5784/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне текст судового рішення складено та підписано колегією суддів 10 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.А. Блохін
І.В. Геращенко