10 вересня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи: 366/1067/25
Суддя в суді першої інстанції: Корчков А.А.
Провадження № 33/824/3680/2025
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Левенця Б.Б., за участю секретаря судового засідання Марченка М.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Іванківського районного суду Київської області від 02 червня 2025 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою судді Іванківського районного суду Київської області від 02 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. (а.с. 18-22).
Не погодившись з вказаною постановою, 11 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 25-27).
В обґрунтування вимог скарги зазначав, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Вказував, що в суді першої інстанції зазначив, що він не керував транспортним засобом, а перебував на місці водія та чекав товариша, щоб відвіз його по місцю свого проживання та включив по необережності задній стоп. Сам автомобіль перебував в нерухомому стані і не був заведений двигун.
Знаходження за кермом транспортного засобу, який не є в стані руху, особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останнім адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки сам факт перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
Судом першої інстанції було оглянуто диск відеофіксації з реєстратора, який був наданий працівниками поліції, де не було встановлено факту керування транспортним засобом.
Зазначав, що матеріали про адміністративні правопорушення не містять беззаперечних доказів щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Разом з тим, вказував, що посвідчення водія у нього не оглядалось і не вилучалося, а тому неможливо призначати адміністративне стягнення, як позбавлення права керування транспортним засобами , оскільки не надано доказів щодо наявності відповідного посвідчення у нього на право керування транспортними засобами.
Висновок суду першої інстанції зроблено без дослідження доказів, було помилково здійснено без належного врахування положень ст. 266 КУпАП (а.с. 25-27).
02 липня 2025 року за клопотанням захисника ОСОБА_1 - адвоката Ющенко В.В. судове засідання було відкладено на 02 вересня 2025 року, яке не відбулось через тривалу повітряну тривогу та розгляд справи перенесено на 10 вересня 2025 року (а.с. 44-60).
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
В судовому засіданні ОСОБА_1 , його захисник - адвокат Ющенко В.В. підтримали скаргу і просили її задовольнити.
Прокурор був належним чином повідомлений про розгляд справи апеляційним судом, до суду не прибув, проте неявка прокурора за чинним законодавством України не перешкоджає розглядові адміністративної справи.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України" № 16652/04).
Відповідно до ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність перешкод для апеляційного перегляду справи.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Ющенка В.В., які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку постанови місцевого суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 300550; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення (а.с. 2-3, 4, 8).
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 300550 від 14.04.2025 року, 14.04.2025 року о 18 год. 00 хв., с. Луговики по вул. Поліська (1-го травня), 14 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2107, д.н.з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку та медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП(а.с. 2-3).
Від підписання протоколів про адміністративне правопорушення та надання пояснень ОСОБА_2 відмовився.
Протокол про адміністративне правопорушення підписаний працівником поліції, який його склав, який своїм підписом підтвердив, що ОСОБА_1 були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.
Пунктом 2.5. ПДР передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Відповідно до ч. 1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Будь-яких невідповідностей протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 вимогам ст. 256 КУпАП судом не встановлено.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння обличчя,виявлені працівниками поліції 14.04.2025 року у ОСОБА_1 , в розумінні п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - працівники поліції визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він не керував транспортним засобом, а сидів на місці водія, чекав на товариша.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що не керував транспортним засобом, вживав алкогольні напої та мав водія, що підтверджується протоколом та звукозаписом судового засідання (а.с. 61)
Однак, заперечення ОСОБА_1 щодо відсутності факту керування останнім транспортним засобом спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається, що поліцейські під'їжджають до автомобіля з номерним знаком НОМЕР_1 , на якому горіли задні стоп-сигнали та які вимкнулись, коли поліцейські під'їхали ближче, в цей час з автомобіля вийшли чоловік (зі сторони водія) та інша особа (з боку пасажирського сидіння), які прямували до магазину. В подальшому, поліцейські з'ясовують, що водієм вказаного автомобіля є ОСОБА_1 , який повідомив, що проживає в с. Радча та приїхав в с. Луговики по жінку. При цьому, при перевірці документів, з'ясувалось, що ОСОБА_1 керував автомобілем, поліцейські повідомили, що бачили як вказаний автомобіль під його керуванням рухався з видимими пошкодженнями, що можуть свідчити про причетність його до ДТП, що і є причиною зупинки, на що ОСОБА_1 повідомив, що такий автомобіль він купив. В ході розмови поліцейські повідомили, що вбачають у останнього ознаки алкогольного сп'яніння, факт вживання алкоголю ОСОБА_1 визнав, та працівник поліції запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, на що ОСОБА_1 відповів відмовою, вказавши «а смисл, якщо вживав». На запитання поліцейського, чому вживав і сів за кермо, ОСОБА_1 відповів, що «приїхали в магазин купити бензину» (а.с. 8).
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи та пояснення апелянта про відсутність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Відтак, суд вважає доведеним факт порушення ОСОБА_1 положень ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку.
Доводи ОСОБА_1 не є підставою для не притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та не накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 рік.
Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції справу розглянуто повно, об'єктивно та всебічно, а висновки суду щодо доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на зібраних по справі доказах.
Отже, відсутні підстави для скасування постанови Іванківського районного суду Київської області від 02 червня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Іванківського районного суду Київської області від 02 червня 2025 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя _________________ Б.Б. Левенець