09 вересня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 754/15202/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/12410/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Бабко В.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У жовтні 2024 року представник ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» - Бачинський О.М. звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000201117150 від 20.11.2020 року в розмірі 18 449,25 грн. та судові витрати (т. 1 а.с. 1-5, 197-201).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на те, що 20.11.2020 року між ТОВ «ФК «Форза» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000201117150.
Договір укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту (далі - Оферта), що опублікована на веб-сайті www.forzacredit.com.ua, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «ФК «Форза» та акцептована ОСОБА_1 20.11.2020 року, шляхом підписання електронним підписом відповідача вчиненим одноразовим ідентифікатором.
Відповідач, здійснивши дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки НОМЕР_1 , на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 4 929,00 грн., однак, від суми позики зазначеної в договорі при перерахуванні знімалась комісія, як за переказ, так і за зарахування коштів, відповідно відповідачу фактично зараховано на картку суму 4 600 грн., що підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк».
На умовах Договору позики (п.п. 5.1., п. 5) кредитодавець надав відповідачу грошові кошти (кредит) у гривні на умовах передбачених Договором позики № 000201117150 від 20.11.2020 року у розмірі 4 929 грн., а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 19.12.2020 року (п.п. 5.1., п. 5), пільгова (акційна) процентна ставка в день складає 0,93 % (п.п. 5.8 п.5), базова процентна ставка складає 1.85 % (п.п. 5.12. п.5.) та процентною ставкою 2,5 % за кожен день, що застосовується у разі прострочення користування коштами поза межами строку договору позики (п.п. 5.13. п. 5).
Кредитодавець свої зобов'язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало, надавши відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами договором позики.
В порушення умов договору, відповідач належним чином не виконала свої зобов'язання за договором позики, у зв'язку з чим станом на 10.10.2024 року у останньої утворилась заборгованість в розмірі 18 449,25 грн., з яких 4 600 грн. - тіло кредиту, 2 553,00 грн. - залишок заборгованості по процентам, 10 350 грн. - залишок заборгованості по простроченим процентами за користування кредитом поза межами строку дії договору, 946,25 грн. - інфляційне збільшення.
Вказував, що 30.06.2021 року між ТОВ «ФК «Форза» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» укладено договір факторингу № 20210630-Ф/2, відповідно до якого відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором № 000201117150 від 20.11.2020 року (т. 1 а.с. 1-5, 197-201).
09.12.2024 року до суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що копія договору позики, копія договору факторингу, довідка про ідентифікацію, а також виписка з особового рахунку, не підтверджують факт отримання відповідачкою коштів на підставі укладеного договору позики № 000201117150 від 20.11.2020 року та наявність заборгованості перед позивачем. Зазначала, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність». А розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує отримання позики та користування нею. Вказувала, що відповідачка не має жодного відношення до того, що за договорами факторингу відбулась передача прав вимоги, начебто до відповідача, оскільки в наданих позивачем додатках до вказаного договору факторингу відсутні будь-які відомості про відповідачку ОСОБА_1 , а витяг з реєстру прав вимоги виготовлений самим позивачем. Зазначала, що ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» не довело належними та допустимими доказами такі факти, як відступлення ТОВ «ФК «Форза» на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» права вимоги, так і прав вимоги до ОСОБА_1 за договором позики. Надані позивачем письмові докази, а саме додатки до договорів факторингу, де не має інформації про відповідача, достовірно та об'єктивно не підтверджують цю обставину. Отже позивачем не доведено порушення своїх прав у спірних правовідносинах. На підставі наведеного просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та стягнути з ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» витрати на правничу допомогу (т. 1 а.с. 43-48).
18.12.2024 до суду від представника ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» - Бачинського О.М. надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої зазначено, що відповідачка, якщо б дійсно їй не були перераховані кошти, могла надати виписку із її карткового рахунку, котрий зазначений нею при укладенні договору позики № 000201117150 від 20.11.2020. Вказував, що оскільки, у ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» рух коштів по договору позичальника почав обліковуватися із 30.06.2021, у позивача відсутні оригінали первинних бухгалтерських документів та виписки з регістрів бухгалтерського обліку, які підтверджують надання відповідачу саме кредиту від позивача. У свою чергу, з метою надання суду вищевказаних доказів, адвокатом Бачинським О.М. в інтересах ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», 11.10.2024 скеровано на адресу ТОВ «ФК «ФОРЗА» адвокатський запит щодо отримання оригіналів документів - доказів перерахування коштів. Разом із тим, звертав увагу суду, що ТОВ «ФК «ФОРЗА» не забирає у відділенні поштового зв'язку жодної адресованої їй кореспонденції. Тому, у позивача не може бути меморіальних ордерів (банківських виписок) про видачу кредитів, адже кредитні кошти зараховувались на поточний/картковий рахунок, що обслуговується в АТ КБ «ПриватБанк» і позивач не будучи стороною договору не може самостійно отримати інформацію про рух коштів по рахунку відповідача. Вказував, що позивачем надані належні та допустимими докази відступлення ТОВ «ФК «ФОРЗА» на свою користь права вимоги до ОСОБА_1 за договором позики - підписаний сторонами та завірений печатками відповідний реєстр прав вимог, до якого внесена вимога в тому числі до ОСОБА_1 за договором позики. Тому доводи відповідача про те, що вона не має жодного відношення до того, що за договорами факторингу 20210630-Ф/2 від 30.06.2021 відбулася передача права вимоги начебто до відповідача, не заслуговують уваги. Також зазначав, що ОСОБА_1 не уклала договір про надання правової допомоги/юридичних послуг ні із адвокатом, ні адвокатським об'єднанням, ні адвокатським бюро, тому заявлені нею витрати про стягнення правничої допомоги, не підлягають задоволенню. На підставі викладеного просив позов задовольнити в повному обсязі (т. 1 а.с. 56-61).
02.04.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на уточнену позовну заяву, в якому зазначено, що під час розгляду справи позивачем було подано реєстр боржників, із зазначеною сумою в 4929,00 грн. Однак, зараз позивач посилається на зменшену суму за договором, яка не відповідає жодному поданому документу по справі. Посилання на зазначений рахунок відповідача не доводить позовні вимоги за кредитним договором, не доводить факту відступлення за договором факторингу та факту отримання коштів. Просила відмовити у задоволенні позову та відмовити у приєднанні уточненої позовної заяви (т. 1 а.с. 217-222).
15.04.2025 року до суду від ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких зазначено, що відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на котру в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 4929,00грн. Однак від суми позики зазначеної у договорі при перерахуванні знімалися комісії, як за переказ так і за зарахування коштів, відповідно відповідачці фактично зараховано на картку суму 4600,00 грн., що підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк». Наведене підтверджується пунктом 10 договору № 000201117150 від 20.11.2020, в графі підпис ОСОБА_1 вказано електронний підпис - p129783o, відповідно, тобто відповідачка підписала договір одноразовим ідентифікатором, як це передбачено умовами договору та ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію, а отже, вчинила дію, що вважається прийняттям пропозиції укласти електронний договір. Більше того, ОСОБА_1 в п.10 Договору № 000201117150 від 20.11.2020, зазначила усі свої реквізити та персональні дані, необхідні для оформлення договору та отримання кредиту. Також у своїх письмових пояснення представник позивача зазначає, що позивачем належними та допустимими доказами наведено відступлення прав вимоги, а нараховані новим кредитором відсотки в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, та повністю відповідають позиціям Верховного Суду (т. 1 а.с. 224-236).
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року у позові ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено повністю. Стягнуто з ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. (т. 1 а.с. 246-256).
Не погодившись з рішенням районного суду, 28 травня 2025 року представник ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» - адвокат Бачинський О.М. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги (т. 2 а.с. 1-12).
На обґрунтування скарги зазначав, що суд першої інстанції всупереч позиції Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010, котра чітко закріплює презумпцію правомірності правочину, відповідно до котрої вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, безпідставно залишив поза увагою дану презумпцію, і прийшов до безпідставного висновку що «20.11.2020 на картковий рахунок відповідачки було зараховано 4600,00 грн, як зарахування переказу на карту. Однак, ідентифікувати зарахування коштів в розмірі 4600,00 грн. на карту відповідачки ОСОБА_1 , саме з призначенням платежу як отримання коштів за кредитним Договором №000201117150, не вдається можливим.»та що «договір про надання позики на умовах фінансового кредиту не був підписаний саме відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю- ідентифікатора. Оскільки відсутні належні та допустимі докази введення одноразового ідентифікатор саме відповідачкою ОСОБА_1 , а не будь-якої іншою особою.».
Суд у оскаржуваному рішенні посилається зокрема, що «як убачається із виписки про рух коштів по рахунку НОМЕР_2 , за період з 20.11.2020 по 25.11.2020, яка надійшла до суду від АТ «Сенс Банк», з рахунку ТОВ «Фінансова компанія «Форза», (код ЄДРПОУ 41762679, рахунок
НОМЕР_3 ) на поточний/картковий рахунок картки № НОМЕР_1 на ім'я позичальника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) кредитні кошти в розмірі 4929,00 грн. не надходили».
Так, згідно відповіді за вих. № 08012025/1 від 08.01.2025 ТОВ «ІКС ПЕЙ ГРУП», вбачається, що в період 2020 р., ТОВ «ІКС ПЕЙ ГРУП» надавало послуги технологічного оператора платіжних послуг АТ «БАНК СІЧ», який надавав банківські/фінансові послуги ТОВ «ФК «ФОРЗА» та відповідно мав ділові відносини і виконував платіжніпослуги ТОВ «ФК «ФОРЗА» на умовах визначених у відповідному договорі(копія відповіді за вих. № 08012025/1 від 08.01.2025 додається).
Тому, в силу наявності у ТОВ «ФК «Форза» 3 рахунків у 3 різних банках, а також перерахування коштів по договорах позики окрім 3 різних банків, іще 4 платіжними системами (і це тільки ті, котрі відомі позивачу), значення у справі має саме виписка із картки відповідача, котра дає можливість встановити зарахування/надходження коштів.
В графі Договору «№ картки/електронного гаманця», відповідач зазначив платіжні реквізити для отримання кредитних коштів, а саме поточний/ картковий рахунок/№ картки № НОМЕР_1 , що обслуговується в АТ КБ«ПриватБанк».
Позивач і в заяві про уточнення позовних вимог від 19.03.2025 року і в письмових поясненнях від 14.04.2025 року, просив при винесенні рішення врахувати, що окрім доказів поданих позивачем (і наявних в матеріалах справи), від АТ КБ «ПриватБанк» отримано виписку по позичальнику ОСОБА_1 , яка підтверджує зарахування сум кредитних коштів в розмірі 4600,00 грн. 20.11.2020 р. (на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що був/є відкритий на ім'я ОСОБА_1 в день оформлення договору позики № 000201117150 від 20.11.2020 р.).
Однак, місцевий суд прийшов до безпідставного висновку, що матеріали справи не містять первинних бухгалтерських документів, оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність», з яких можливо було б встановити дійсність переказу коштів від ТОВ «ФК «Форза» до ОСОБА_1 на дату зарахування відповідачу кредитних коштів.
Висновки місцевого суду, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 було направлено одноразовий ідентифікатор, як і відсутні підтвердження на який саме номер такий одноразовий ідентифікатор було направлено, та що відсутні належні та допустимі докази введення одноразового ідентифікатор саме відповідачкою ОСОБА_1 , а не будь-якої іншою особою., є виключно домислами не підтвердженим належними і допустимими доказами.
Правнича допомога ОСОБА_1 у справі не базується ні на договорі про надання правничої допомоги з адвокатом, ні на договорі з адвокатським об'єднанням, ні з адвокатським бюро, та відповідно на ордері, а заявлена «голослівно» та бездоказово у відзиві від 04.12.2024, а тому заявлені відповідачем витрати стягненню не підлягають.
Як вбачається із відзиву від 04.12.2024 року та додатків до нього,
ОСОБА_1 не уклала договір про надання правової допомоги/юридичних послуг ні з адвокатом, ні адвокатським об'єднанням, ні адвокатським бюро, тому заявлені нею витрати стягненню не підлягають.
Судом безпідставно вирішено стягнути із позивача в користь Відповідача 5000,00 грн. витрат на правову допомогу надану саме представником, а не адвокатом, ні адвокатським об'єднанням, ні адвокатським бюро (т. 2 а.с. 1-12).
15 липня 2025 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Стужук Н.В., в якому представник просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги (т. 2 а.с. 72-81).
За правилами частини 13 статті 7, частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять первинних бухгалтерських документів, оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність», з яких можливо було б встановити дійсність переказу коштів від ТОВ «ФК «Форза» до ОСОБА_1 . У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 було направлено одноразовий ідентифікатор, як і відсутні підтвердження на який саме номер такий одноразовий ідентифікатор було направлено. Відмовивши в позові, суд першої інстанції стягнув із позивача на користь відповідача 5 000 грн. витрат на правничу допомогу.
Колегія суддів не в повній мірі погоджуєтьсяз висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 20.11.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Форза» було укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000201117150, відповідно до умов якого товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти у сумі, визначеній п. 5 Договору, а клієнт в свою чергу зобов'язується повернути грошові кошти у встановлений цим договором строк та сплатити проценти згідно відсоткової ставки за кожен день користування, визначеної п. 5.3. даного договору. Кредит надається позичальнику на визначені ним особисто цілі (т. 1 а.с. 7-8).
В пункті 1.6 вказано № картки/електронного гаманця позичальника для зарахування коштів НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 4 Договору, Договір та зміни до нього укладаються в письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладанням електронних підписів одноразовим/мережевим ідентифікатором). У випадку оформлення договору чи здійснення інших дій, пов'язаних із його виконанням в онлайн-режимі на офіційному сайті товариства, за допомогою засобів електронного зв'язку, електронні документи оформлені і підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» вважатимуться такими, що мають рівну юридичну силу з документами, складеними на паперовому носієві і підписаними власноручним підписом.
Договір припиняється у разі його фактичного виконання сторонами у строку, передбачений договором, в разі дострокового погашення позичальником заборгованості або в разі відмови позичальника від договору.
Клієнт зобов'язаний погасити заборгованість не пізніше останнього дня дії договору, зазначеного у розділі 5 цього договору.
Згідно із п. 5 Договору, загальний розмір кредиту становить 4929,00грн.; тип кредиту: знижка 50%; схема кредитування: класична; дата видачі кредиту 20.11.2020; дата погашення заборгованості: 19.12.2020; пільговий період: 30 календарних днів; початок дії пільгового періоду: на початку строку; пільгова (акційна) процентна ставка 0,93% в день; строк дії договору: 30; можливість пролонгації: дозволено під 1,2% в день; мета: споживчі цілі; базова процентна ставка 1.85; процентна ставка в день, у разі користування кредитом поза межами строку дії договору 2,50.
Пільговий період діє тільки у випадку повного погашення кредиту в період вказаний у п.п. 6 п. 5 договору. Ставка, яка застосовується тільки у період дії пільгового періоду, вказаного у п.п. 6 п. 5 договору.
Сторони погодились, що строк дії договору, вказаний у п.п. 9 п. 5 договору, продовжується на весь період протягом якого сторони здійснюють свої права і виконують свої обов'язки за цим договором, та визначається як період від дати видачі кредиту (п.п. 4) п. 5 договору) до фактичної дати повернення кредиту, процентів за ставками визначеними у п.п. 8, п.п. 12, п.п. 13 п. 5 договору та інших нарахувань визначених договором та чинним законодавством України.
Сторони погодились, що у випадку користування кредитом після настання дати погашення заборгованості, вказаної у п.п. 5 п. 5 договору, умови нарахування процентної ставки (п.п. 12 п.5 договору) не застосовується, а застосовується розмір процентної ставки визначений у п.п. 13 п. 5 договору (крім випадків пролонгації строку дії договору, в такому випадку застосовується процентна ставка пролонгації).
Відповідно до п. 5.1 договору, порядок надання кредиту визначено безготівковим шляхом (т. 1 а.с. 7).
Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000201117150 від 20.11.2020 року підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) p129783o (т. 1 а.с. 7).
Відповідно до заяви формуляр про акцептування оферти ОСОБА_1 погодилась та прийняла пропозицію ТОВ «ФК «Форза» укласти договір про надання позики у тому числі і на умовах фінансового кредиту (т. 1 а.с. 8).
При цьому, Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000201117150 від 20.11.2020 року є аналогічними умовам заяви формуляр про акцептування оферти.
До позову також додано паспорт споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) p129783o (т. 1 а.с. 9).
30.06.2021 року ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та ТОВ «ФК «Форза» уклали договір факторингу № 20210630-Ф/2, згідно із п. 2.1. якого, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором. Перехід права вимоги переходить з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог у формі наведеної в додатку №1 до цього договору (п.п.2.1, 4.1 договору).
Розмір оплати фактора за надання фінансування клієнту за цим договором становить 100000,00 грн., що сплачуються клієнтом протягом трьох банківських днів з дати складання кожного реєстр прав вимоги на банківських рахунок фактора, зазначений в п. 12 цього договору (п. 2.3 договору) (т. 1 а.с. 11-13).
Згідно із Витягом з Реєстру прав вимоги № 1 до Договору факторингу № 20210630-Ф/2 від 30.06.2021, ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 000201117150, в загальному розмірі 7 664,60 грн., з яких заборгованість по тілу 4929,00 грн., заборгованість по відсоткам 2735,60 грн. (т. 1 а.с. 17).
Згідно із платіжним дорученням № 279 від 05.07.2021 року ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» перерахувало на користь ТОВ «ФК «Форза» 400000,00 грн. згідно із договором факторингу № 20210630-Ф/2 від 30.06.2021 (т. 1 а.с. 16).
Згідно із платіжним дорученням № 282 від 14.07.2021 ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» перерахувало на користь ТОВ «ФК «Форза» 84618,00 грн. згідно із договором факторингу № 20210630-Ф/2 від 30.06.2021 (т. 1 а.с. 16, зворот).
Листом від 09.07.2021 року ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» повідомило ОСОБА_1 про зміну кредитора з ТОВ «ФК «Форза» на ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та необхідність негайно сплатити борг за договором позики № 000201117150 від 20.11.2020 року в сумі 7664,60 грн. (т. 1 а.с. 19).
Крім того, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» на адресу ОСОБА_1 надіслало досудову вимогу про необхідність сплатити борг за договором позики № 000201117150 від 20.11.2020 року в сумі 18 754,85 грн. (т. 1 а.с. 20).
Згідно з детальним розрахунком заборгованості (виписка з особового рахунку) ОСОБА_1 , станом на 10.10.2024 року за договором позики № 000201117150 від 20.11.2020 року у ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 19 768,77 грн., з яких: залишок заборгованості за тілом - 4 929 грн., залишок заборгованості по процентам за користування позикою - 2 735,60 грн., залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору - 11 090,25 грн., заборгованість за пенею - 0 грн., інфляційне збільшення - 1 013,92 грн. (т. 1 а.с. 18).
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 Верховний Суд зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, з матеріалів справи видно, що 20.11.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Форза» було укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000201117150.
Відповідно до п. 4 Договору, Договір та зміни до нього укладаються в письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладанням електронних підписів одноразовим/мережевим ідентифікатором). У випадку оформлення договору чи здійснення інших дій, пов'язаних із його виконанням в онлайн-режимі на офіційному сайті товариства, за допомогою засобів електронного зв'язку, електронні документи оформлені і підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» вважатимуться такими, що мають рівну юридичну силу з документами, складеними на паперовому носієві і підписаними власноручним підписом.
Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000201117150 від 20.11.2020 року підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) p129783o (т. 1 а.с. 7).
Відповідно до заяви формуляр про акцептування оферти, яка також підписана шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) p129783o, ОСОБА_1 погодилась та прийняла пропозицію ТОВ «ФК «Форза» укласти договір про надання позики у тому числі і на умовах фінансового кредиту (т. 1 а.с. 8).
Враховуючи викладене, відповідачка уклала із ТОВ «ФК «Форза» електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором p129783o), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.
Відповідачкою не спростовано факту укладення з ТОВ «ФК «Форза» вказаного договору позики.
Доказів того, що її персональні дані (паспортні дані громадянина України, РНОКПП, засоби зв'язку, реквізити банківської картки) були використані товариством чи іншими особами для укладення кредитного договору від її імені, відповідачем не надані. Доказів звернення до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідачка не надала.
Вказане, на думку колегії суддів, свідчить саме про волевиявлення відповідачки щодо встановлення кредитних правовідносин з ТОВ «ФК «Форза».
При цьому, відповідач не скористалась, передбаченим п. 6.1. договору позики, правом протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів, що свідчить про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов правочинів та їх укладеність.
Відтак, висновки суду першої інстанції, що договір про надання позики на умовах фінансового кредиту не був підписаний саме відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, оскілки відсутні належні та допустимі докази введення одноразового ідентифікатору саме відповідачкою ОСОБА_1 , а не будь-якої іншою особою, є помилковими.
Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач посилався на те, що відповідачка на виконання умов спірного договору отримала кредитні кошти, однак, в обумовлений сторонами строк такі не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000201117150 від 20.11.2020 року в розмірі 18 449,25 грн.
Так, згідно із п. 5 Договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000201117150 від 20.11.2020 року, загальний розмір кредиту становить 4929,00 грн.; тип кредиту: знижка 50%; схема кредитування: класична; дата видачі кредиту 20.11.2020; дата погашення заборгованості: 19.12.2020; пільговий період: 30 календарних днів; початок дії пільгового періоду: на початку строку; пільгова (акційна) процентна ставка 0,93% в день; строк дії договору: 30; можливість пролонгації: дозволено під 1,2% в день; мета: споживчі цілі; базова процентна ставка 1.85; процентна ставка в день, у разі користування кредитом поза межами строку дії договору 2,50 (т. 1 а.с. 7)
Проте, у справі відсутні належні та допустимі докази перерахування ТОВ «ФК «Форза» на картковий рахунок ОСОБА_1 (який відповідач вказала при оформлені договору) кредитних коштів на виконання умов спірного договору.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року по справі № 755/2284/16-ц.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16, від 07 грудня 2022 року у справі № 298/825/15.
До суду першої інстанції позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту перерахування первісним кредитором відповідачу грошових коштів на виконання умов договору.
Разом з тим, позивачем було заявлено клопотання про витребування доказів від АТ «Сенс Банк» та АТ КБ «ПриватБанк» про рух коштів, а саме перерахування, поступлення коштів з рахунку ТОВ «ФК «Форза» на поточний картковий рахунок позичальника ОСОБА_1 .
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 29 квітня 2025 року витребувано у АТ «Сенс Банк» інформацію про рух коштів, а саме перерахування коштів з рахунку ТОВ «ФК «Форза» на поточний/картковий рахунок картки № НОМЕР_1 на ім'я позичальника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), протягом трьох банківських робочих днів, виключно з дня оформлення договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000201117150 від 20.11.2020, та витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію про рух коштів, а саме поступлення коштів на поточний/картковий рахунок картки № НОМЕР_1 , що був відкритий на ім'я позичальника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), протягом трьох банківських робочих днів, виключно з дня оформлення Договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000201117150 від 20.11.2020 (т. 1 а.с. 132-133).
На виконання вказаної ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» було повідомлено, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , а також було надано до суду виписку за період з 20.11.2020 по 22.11.2020 року по рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 153-154).
Однак, з виписки з АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що 20.11.2020 року ОСОБА_1 не отримувала від ТОВ «ФК «Форза» кредитних коштів в розмірі 4 929,00 грн. на вказаний рахунок.
20.11.2020 року на картковий рахунок відповідачки було зараховано 4600,00 грн. як зарахування переказу на карту.
Проте, ідентифікувати зарахування коштів в розмірі 4 600,00 грн. на карту відповідачки саме з призначенням платежу як отримання коштів за кредитним Договором № 000201117150, не вдається можливим.
Крім того, АТ «Сенс Банк» на виконання вищезазначеної ухвали суду було надано до суду виписку по рахунку IBAN НОМЕР_5 за період з 20.11.2020 по 25.11.2020 року (т. 1 а.с. 179-183).
Як вбачається із виписки про рух коштів по рахунку НОМЕР_5 , за період з 20.11.2020 по 25.11.2020, з рахунку ТОВ «ФК «Форза», на поточний/картковий рахунок картки № НОМЕР_1 на ім'я відповідачки кредитні кошти не надходили.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що матеріали справи не містять первинних бухгалтерських документів, оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність», з яких можливо було б встановити здійснення переказу та(або) кредитних коштів від ТОВ «ФК «Форза» до ОСОБА_1 .
Враховуючи, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт перерахування первісним кредитором відповідачу кредитних коштів за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000201117150 від 20.11.2020 року, районний суд обґрунтованого відмовив у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги щодо факту перерахування кредитних коштів за спірним договором зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції було надано належну оцінку, а тому, відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, у відзиві на позовну заяву відповідачка заявила про стягнення з позивача 15 000 грн. витрат на правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції (т. 1 а.с. 48).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано до суду договір про надання правової допомоги № 77 від 04.12.2024 року, укладений між адвокатом Стужук Н.В. та ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 127), протокол погодження гонорару (додаток № 1 до договору) (т. 1 а.с. 126), акт приймання-передачі наданих послуг № 1 (т. 1 а.с. 129), квитанцію про сплату юридичних послуг на суму 15 000 грн. (т. 1 а.с. 130).
Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
На підтвердження повноважень адвоката Стужук Н.В. на представництво інтересів ОСОБА_1 в суді першої до суду не надано ні ордеру, ні довіреності, і такі документи в матеріалах справи в суді першої інстанції відсутні. До відзиву на апеляційну скаргу адвокат Стужук Н.В. надала ордер на представництво інтересів ОСОБА_1 в Київському апеляційному суді (т. 2 а.с. 79), а тому колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження представництва її інтересів адвокатом Стужук Н.В. в суді першої інстанції, а відтак, відсутні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача понесених останнім витрат на правову допомогу в суді першої інстанції.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з позивача на користь відповідачки витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на положення частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» - задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року - змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року - скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов