09 вересня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 753/21173/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/10460/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Лужецької О.Р., у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У жовтні 2024 року представник АТ «Універсал Банк» - Павленко С.В. звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 81 802,53 грн. та 3 028 грн. судового збору (а.с. 1-10).
Позовні вимоги мотивував тим,що АТ «Універсал Банк» запустило новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
04.05.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг про відкриття поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту на суму, вказану у мобільному додатку.
Клієнт своїм підписом повністю та безумовно прийняв пропозицію банку та погодився з тим, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Банк свої зобов'язання з договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, зарезервувавши та відкривши поточний рахунок № НОМЕР_1 та встановивши кредитний ліміт використання кредиту у розмірі 40 000 грн.
Однак, відповідач не дотримується умов договору, не здійснює повернення кредиту у терміни та на умовах, визначених Умовами і Правилами, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 81 802,53 грн., з яких 81 802,53 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) (а.с. 1-10).
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20 лютого 2025 року у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено (а.с. 91-98).
Не погодившись з рішенням районного суду, 14 квітня 2025 року представник АТ «Універсал Банк» - Македон О.А. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача (а.с. 101-107).
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, без урахування особливостей укладеного за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем договору, що призвело до порушення прав, свобод та законних інтересів банку.
Судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проєкту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування, тарифами таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Тим самим, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків, що клієнт не був ознайомлений із вищезазначеними умовами, правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту.
Вказував, що Умови і правила, крім тих, що надавались та були отримані відповідачем у мобільному додатку, перебувають в загальному доступі, розміщені на офіційному сайті фінансової установи та, в розумінні ст. 641, 644 ЦК України, є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору із визначенням порядку та умов кредитування, прав і обов'язків сторін, всю іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
За повідомленням позивача всі Умови і правила за всі періоди є розміщеними на сайті monobank, є публічно доступними, викладеними у форматі PDF, з зазначенням рішень, на підставі яких вони прийняті та часом набуття їх чинності. Також, в самому мобільному додатку на постійній основі містяться тарифи, до яких відповідач з використанням власного ПІН-коду має постійний доступ.
Враховуючи, що послуги банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи, були надані відповідачу саме через мобільний додаток, можна дійти висновку, що відповідач був ознайомлений саме з Умовами і правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви та відповідно до ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов'язання.
Наведене свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов і правил обслуговування фізичної особи з додатками.
Таким чином, невиконання боржником умов договору, на які він погодився та ознайомився в Анкеті-Заяві та непогашення в повному обсязі заборгованості перед банком матиме наслідком порушення фундаментального положення про обов'язковість договору.
Вказував, що підписанням анкети-заяви цифровим підписом на екрані власного смартфону у мобільному додатку monobank 04.05.2023 року відповідач п. 1 цієї анкети підтвердив: отримання примірника договору в мобільному додатку monobank, ознайомлення та згоду з умовами договору, укладання договору, та зобов'язання виконувати умови договору.
Поміж цього, клієнт на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, зобов'язався ознайомлюватися з чинною редакцією Умов і Правил, що розміщені на сайті банку та/або в мобільному додатку. Згоду клієнта зі змінами, доповненнями Умов і правил може бути підтверджено, зокрема, проведенням клієнтом банківських операцій. Таким чином, враховуючи, що клієнтом було неодноразово проведено банківські операції із використанням власної картки, відповідач надавав свою згоду зі змінами, доповненнями до договору про надання банківських послуг.
Наявні всі підстави стверджувати, що Умови та правила, які знаходяться в публічному доступі, та посилання https://www.monobank.ua/terms, на які містяться в кожній анкеті-заяви, підписаній клієнтами, є загальновідомим фактом. А те, що така інформація може бути невідомою суду, не є підставою для заборони її використання як загальновідомої.
У суду під час ухвалення рішення є безперешкодний доступ до актуальних Умов та правил, що знаходяться в публічному доступі в режимі реального часу на офіційному сайті банку, тому в учасників справи немає необхідності долучати такий доказ в паперовому носії до матеріалів справи. Тому посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку банку, що саме ці Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію».
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року в справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року в справі № 234/7159/20.
Посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), у якій зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Обґрунтовував передумови виникнення заборгованості, вказував, що відповідно до ч. 2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту, на підставі чого загальний розмір заборгованості відповідача перед банком за договором, становить 81 802,53 грн., що складається з загального залишку заборгованості (за тілом кредиту) - 81 802,53 грн.
Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 03 лютого 2022 року в справі № 758/10335/16-ц, від 14 липня 2020 року в справі № 367/4970/13-ц, вказував, що будучи повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач не надав суду контррозрахунок суми заборгованості, відтак, відсутні законні підстави для того, щоб піддати сумніву нараховану позивачем суму боргу, підтверджену наданими позивачем у сукупності доказами. Крім того, вимогами процесуального закону тягар доказування покладено на сторін у справі (а.с. 101-107).
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 04.05.2023 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «Monobank» (а.с. 17).
Анкета-заява містить детальну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема, дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться фото паспорта ОСОБА_1 .
Підписуючи Анкету-заяву відповідач просив відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку.
Підписавши вказану заяву відповідач погодився, що ця Анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «УніверсалБанк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Мonobank/Universal Bank, Таблицею обчислення вартості кредиту і Паспортом споживчого кредиту, що розмішені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають договір про надання банківських послуг.
Підписанням Анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем НОМЕР_3, що буде використовуватись ним для вчинення правочинів та платіжних операцій. Визнав, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису.
Погодився з тим, що невід'ємною частиною Анкети-заяви є запевнення клієнта до договору про надання банківських послуг «Мonobank» з підписанням якого в мобільному за стосунку договір набуває чинність (а.с. 17).
До Анкети-заяви банк долучив Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, додатками якого єПаспорт споживчого кредиту «Чорна картка monobank» та Таблиця обчислення загальної вартості для споживача, які відповідачем не підписані (а.с. 27-57).
До позовної заяви позивач долучив розрахунок заборгованості за кредитним договором, з якого вбачається, що станом на 05.09.2024 року ОСОБА_1 має заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 81 802,53 грн. (а.с. 12-15).
Також, до позовної заяви було додано копію паспорту громадянина України ОСОБА_1 (а.с. 18) та довідку про розмір встановленого 04.05.2023 року кредитного ліміту (а.с. 16).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 04.05.2023 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг monobank шляхом застосування цифрового власноручного підпису (а.с. 17).
Так, Анкета-заява від 04.05.2023 року містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність.
В Анкеті-заяві та будь-яких інших документах, долучених до позовної заяви, не зазначена погоджена сума/ліміт кредиту, про отримання якого сторони дійшли згоди.
У позовній заяві позивач в обґрунтування вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором посилався на положення Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank/Universal Bank, Таблицю обчислення вартості кредиту і Паспорт споживчого кредиту, що розміщені за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
Положеннями анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «УніверсалБанк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Мonobank/Universal Bank, Таблицею обчислення вартості кредиту і Паспортом споживчого кредиту, що розмішені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають договір про надання банківських послуг.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент підписання відповідачем Анкети-заяви взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати заборгованості за порушення грошового зобов'язання.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
При цьому, роздруківку Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank/Universal Bank, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 04.05.2023 року шляхом підписання Анкети-заяви.
Так, підписанням Анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем відповідним йому відритим ключем, що буде використовуватися для вчинення правочинів та платіжних операцій. Визнав, що УЕП є аналогом власноручного підпису.
Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів, що ОСОБА_1 підписав Умови і правила надання банківських послуг шляхом накладення електронного підпису.
Звертаючись з позовом позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 81 802,53 грн., на підтвердження чого надав до суду розрахунок заборгованості (а.с. 12-15).
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Позивачем не надано доказів того, що Банк надав, а відповідач користувався наданими банком коштами та має заборгованість саме у визначеному позивачем розмірі.
Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним фінансовим документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у даній справі, на підтвердження своїх позовних вимог щодо наявності у відповідача заборгованості позивач мав можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема виписку по особовому рахунку позичальника, на підставі якого як суд першої, так і суд апеляційної інстанції мав би можливість перевірити розмір кредитної заборгованості.
Проте, під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України, на підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості.
В оцінці поведінки та способу ведення справ банком суд апеляційної інстанції враховує те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Аналогічна позиція викладена і Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20.
Таким чином, суд був позбавлений можливості належним чином перевірити видачу банком відповідачу кредитних коштів, користування відповідачем кредитними коштами та внесення відповідачем грошових коштів на погашення кредитної заборгованості, а тому позовні вимоги позивачем не доведено належними та допустимими доказами.
Доводи апеляційної скарги про те, що позичальник, підписуючи анкету-заяву до договору про надання банківських послуг погодився з його умовами, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки зазначені посилання представника позивача не відповідають змісту Анкети-заяви, в якій зазначено лише загальну назву Умов, без їх ідентифікації відповідно до дати, коли вони були затверджені, або станом на яку вони були чинні.
Доводи апелянта про те, що відповідач не подавав, до суду доказів на спростування розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем, колегія суддів відхиляє, оскільки доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно оцінки зібраних у справі доказів, зокрема доказів, поданих позивачем на підтвердження його доводів про наявність укладеного з відповідачем кредитного договору.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.
Суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на положення частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргуАкціонерного товариства «Універсал Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов