26 серпня 2025 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 10.06.2022,яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Білики Миргородського району Полтавської області,зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.2 ст.190, ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, і призначено йому покарання:
- за ч.2 ст.15 ч.2 ст.190 КК України у виді 1 року позбавлення волі;
- за ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України ОСОБА_9 призначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 22.10.2019, до покарання, призначеного даним вироком, ОСОБА_9 призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України ОСОБА_9 призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначених вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.06.2021 та даним вироком, у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ангарськ Іркутської області рф,проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, і призначено йому покарання у виді 6 років позбавлення волі,
Вказаним вироком встановлено, що14.04.2020, приблизно о 01 год. 00 хв., ОСОБА_9 разом з ОСОБА_6 перебували за адресою: АДРЕСА_4 , де побачили відчинене вікно в квартирі №2 , що розташована на першому поверсі двоповерхового будинку. В цей час у ОСОБА_9 та ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло.
ОСОБА_9 разом з ОСОБА_6 вступили в злочинну змову, спрямовану на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, розподіливши ролі, згідно яких ОСОБА_9 мав знаходитися біля дверей під'їзду, контролюючи оточуючу обстановку, а ОСОБА_6 мав залізти через відчинене вікно до квартири №2 та таємно викрасти майно.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи згідно розподілених ролей, ОСОБА_6 підійшов до вікна квартири №2 , впевнившись, що його дії несуть таємний характер та, скориставшись тим, що вікно було відчинене, потрапив всередину приміщення квартири АДРЕСА_6 , а ОСОБА_9 залишився стояти біля дверей під'їзду контролювати оточуючу обстановку.
В подальшому ОСОБА_6 , переконавшись, що мешканці квартири сплять та за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з метою незаконного збагачення, таємно викрав з приміщення вказаної квартири майно, а саме: два перфоратори марки «Макіта», один перфоратор марки «Бош», загальною вартістю 5650 гривень та кальян, вартістю 500 гривень, що належить потерпілій ОСОБА_10 , які через вхідні двері виніс з вищевказаної квартири та передав своєму спільнику ОСОБА_9 , останній в свою чергу вищевказане майно почав зберігати при собі.
Надалі, продовжуючи свої спільні злочинні дій, направлені на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у приміщення ОСОБА_6 через відкриті двері квартири знову зайшов до приміщення квартири №2 та знову почав шукати майно, яке можна викрасти з вищевказаної квартири. В цей час його дії було помічені потерпілою ОСОБА_10 , яка прокинулася від шуму в квартирі. Остання почала кричати та кликати на допомогу. На її крик прокинувся зять ОСОБА_11
ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що його злочинні дії почали нести відкритий характер, схопив сумку з особистими речами потерпілої, всередині якої знаходились мобільний телефон марки «Хонор Ікс 8», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , вартістю 6999 гривень, паспорт громадянки України на ім'я ОСОБА_10 , паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_12 , грошові кошти в розмірі 100 гривень, банківські картки та лікарські препарати, вибіг з квартири, при цьому усвідомлюючи, що його злочинні дії набули відкритого характеру, не припинив свої злочинні дії та утримуючи при собі викрадене майно, з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Слідом за ОСОБА_6 з квартири вибіг ОСОБА_11 та, переслідуючи ОСОБА_6 , голосно висловив вимогу, щоб останній зупинився та припинив свої злочинні дії. Крики ОСОБА_11 почув також ОСОБА_9 . Усвідомлюючи неможливість доведення свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло до кінця, так як дії ОСОБА_6 , з яким ОСОБА_9 вступив у злочинну змову було викрито, останній, не бажаючи бути викритим та затриманим, кинув утримуване ним майно під кущ поряд з будинком, у якому вчинялося правопорушення, та з місця вчинення злочину зник разом з ОСОБА_6 .
Крім того, 14.04.2020 року, близько 03 години 00 хвилин ОСОБА_9 , маючи умисел на шахрайське заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_10 , шляхом обману, з викраденого у неї з квартири мобільного телефону «Хонор Ікс 8», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , здійснив телефонний дзвінок до доньки потерпілої, ОСОБА_13 , та запропонував перерахувати йому грошові кошти в розмірі 1000 гривень в обмін на майно, яке він разом з ОСОБА_6 викрали з квартири АДРЕСА_6 .
При цьому, ОСОБА_9 не мав на меті повертати потерпілій викрадене майно, оскільки в нього його не було.
Разом з тим, злочин не було закінчено з причин, які не залежали від волі ОСОБА_9 , так як потерпіла ОСОБА_10 відмовилась перераховувати грошові кошти.
Перший заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу зі змінами, в якій, не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації,просить вирок суду щодо ОСОБА_9 скасувати в частині визнання його винуватим за ч.2 ст.15 ч.2 ст.190 КК України та закрити кримінальне провадження на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. Виключити з резолютивної частини вироку посилання на ч.1 ст.70 КК України та призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень. Вважати ОСОБА_9 засудженим за ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі. Також просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 вважати засудженим за ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України призначити ОСОБА_9 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначених вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.06.2021 та даним вироком, у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі. У решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зокрема зазначає, що ОСОБА_9 вчинив шахрайство на суму 1000 грн., а кримінальна відповідальність за шахрайство з врахуванням змін, внесених Законом №3886-ІХ, настає за вчинення шахрайства на суму 2102 грн. Також звертає увагу, що при призначенні остаточного покарання, суд допустив помилкове повторне зарахування покарання за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 22.10.2019 на підставі ст.71 КК України, оскільки покарання за цим вироком вже було частково приєднано на підставі ст.71 КК України до вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.06.2021.
Захисник ОСОБА_7 подав в інтересах ОСОБА_6 апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати в частині засудження ОСОБА_6 за ч.3 ст.186 КК України та закрити кримінальне провадження щодо нього на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України за недоведеністю вини. Також просить повторно допитати обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , потерпілу ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_11 , а також свідків сторони захисту, які не були допитані судом - ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
ОСОБА_16 обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що суд залишив поза увагою показання ОСОБА_6 , який заперечував свою причетність до вчинення злочину та не врахував показання обвинуваченого ОСОБА_9 , який вказував, що він одноособово проник до квартири, звідки викрав телефон та інші речі. Звертає увагу на показання потерпілої ОСОБА_10 , яка вказала, що на особі, яка проникла до квартири, була кепка та капюшон, однак не впізнала, що цією особою був саме ОСОБА_6 . Вказує, що слідчий експеримент за участі ОСОБА_9 проводився без його адвоката, що порушує прав на перехресний допит. Зауважує, що під час даного слідчого експерименту ОСОБА_9 обмовив ОСОБА_6 , оскільки в подальшому ОСОБА_9 неодноразово стверджував, що це сталося через тиск на нього з боку слідчих органів. Вважає, що протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.04.2020 є недопустимим доказом, оскільки свідок ОСОБА_11 дав суду безпосередньо показання, що він особисто не бачив в квартирі жодну особу, а лише бачив на вулиці 2 осіб, одна з яких схожа на ОСОБА_6 . Стверджує, що кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч.3 ст.186 КК України є безпідставною, оскільки досліджені судом докази не доводять поза розумним сумнівом факт проникнення ОСОБА_6 до квартири потерпілої.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.2 ст.190, ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, учасниками провадження не оспорюється та не оскаржується, а тому відповідно до положень ст.404 КПК України апеляційним судом не перевіряється, оскільки не є предметом апеляційного розгляду.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року, кримінальна відповідальність за крадіжку, з урахуванням положень п.5 пр. 1 р. ХХ Податкового кодексу України, станом на момент вчинення злочину настає за наявності збитків на суму від 2102 грн.
ОСОБА_9 у даному кримінальному провадженні інкримінується вчинення заволодіння чужим майном шляхом обману на суму, що є нижчою від суми, з якої настає кримінальна відповідальність.
Відповідно до п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.
Отже, на час апеляційного розгляду втратив чинність закон, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння, інкримінованого ОСОБА_9 , а саме вчинення кримінального правопорушення, передбаченогоч.2 ст.15 ч.2 ст.190 КК України, а тому кримінальне провадження в цій частині підлягає закриттю на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України.
Враховуючи викладене, у даному провадженні відсутні підстави для призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, а тому ОСОБА_9 слід вважати засудженим за ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України.
Також колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора щодо помилкового застосування судом першої інстанції положень ч.1 ст.71 КК України та зарахування покарання за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 22.10.2019.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.06.2021 ОСОБА_9 засуджено за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст.71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 22.10.2019 та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Отже у суду першої інстанції не було підстав для застосування ч.1 ст.71 КК України, оскільки це призвело до того, що при призначенні остаточного покарання судом було повторно враховано покарання за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 22.10.2019.
З оскаржуваного вироку вбачається, що ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, 14.04.2020, тобто до постановлення вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.06.2021.
Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині є обґрунтованими, а тому вирок суду першої інстанції необхідно змінити, виключивши посилання на ст.71 КК України та визначити ОСОБА_9 остаточне покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених даним вироком та вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.06.2021.
З огляду на те, що таке рішення не погіршує становища обвинуваченого колегія суддів визнає безпідставними вимоги прокурора щодо постановлення нового вироку та вважає за можливе внести відповідні зміни в оскаржуваний вирок шляхом його зміни.
Щодо вимог апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про необхідність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, колегія суддів враховує наступне.
Розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом, в межах висунутого обвинувачення безпосередньо дослідив надані докази та перевірив обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у висунутому йому обвинуваченні не визнав та показав, що14.04.2020 він перебував у своєї знайомої в м. Бровари. З обвинуваченим ОСОБА_9 вони просто знайомі, спілкувались декілька разів. Одного разу він запропонував йому пройтись з ним до ломбарду, купив йому пива та сигарет. Щодо мобільного телефону йому не було нічого відомо. До інкримінованого йому злочину він не причетний.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у висунутому обвинуваченні ґрунтуються на досліджених в ході судового розгляду доказах - показаннях потерпілої ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_11 ; протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 14.04.2020; рапортах від 28.04.2020; протоколі огляду місця події від 14.04.2020; протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.04.2020; протоколі огляду місця події від 22.04.2020; постанові про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 22.04.2020; протокол огляду речей від 23.04.2020; протокол перегляду цифрового відеозапису від 23.04.2020; постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 28.04.2020; відповідь на запит від ПТ "Найкращий ломбард" ОСОБА_17 і компанія"; протокол проведення слідчого експерименту від 28.04.2020; постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 23.04.2020.
Потерпіла ОСОБА_10 суду показала, що 14.04.2020 приблизно о першій годині ночі вона з чоловіком спала у своїй кімнаті в квартирі АДРЕСА_6 . Двері до її кімнати були прикриті, донька з чоловіком спала в іншій кімнаті. Вона прокинулась від звуку ходьби по кухні та почула скрип дверей, після чого хтось худорлявий, зростом як обвинувачений ОСОБА_6 , в кепці та масці посвітив їй в обличчя, щось сказав та, взявши сумку, вийшов з кімнати. Після цього вона почала кричати та гукати зятя та повідомила йому, що зник телефон, і він побіг наздоганяти цього чоловіка. Вона припускає, що цей чоловік проник до квартири через вікно на кухні, адже двері потім виявились відчиненими зсередини квартири. Через деякий час її зять зайшов до квартири, приніс деякі викрадені речі та повідомив про те, що там було двоє осіб. Після цього зателефонували її доньці та вимагали кошти в розмірі 1000 гривень за те, що повернуть мобільний телефон.
Свідок ОСОБА_11 суду показав, що 14.04.2020 він прокинувся від крику його тещі ОСОБА_10 , яка спала у сусідній кімнаті. Він разом з дружиною побігли до неї і вона повідомила, що їх пограбували та якийсь невідомий чоловік світив їй в обличчя ліхтариком, після чого забрав сумку та телефон. Після цього він вибіг на вулицю, де сидів якийсь хлопець на бордюрі біля будинку, якого він запитав чи не бачив той нікого, і він вказав куди побігли двоє чоловіків. Тоді він побіг в ту сторону та метрів за 100 побачив двох чоловіків, які сиділи на лавці обличчям до нього та перебирали вміст сумки його тещі. Один з них був обвинувачений ОСОБА_6 , оскільки він його добре запам'ятав. Він почав їх переслідувати. Тікаючи, вони викинули викрадені речі, а саме - перфоратори і кальян. Також вони викрали мобільний телефон, який належав його тещі. В подальшому його дружині зателефонували з пропозицією викупити цей телефон.
В ході пред'явлення особи для впізнання за фотознімками 23.04.2020, свідок ОСОБА_11 впізнав особу зображену на фото №1 - ОСОБА_6 , яка 14.04.2020 відкрито викрала майно.
Під час слідчого експерименту 28.04.2020 підозрюваний ОСОБА_9 вказав на місцевості обставини проникнення до квартири АДРЕСА_6 , спосіб проникнення до квартири, роль кожного із співучасників злочину, перелік викраденого майна, місце де він викинув перфоратори під час втечі, а також повідомив, що викрадений мобільний телефон марки Хонор здав разом з ОСОБА_6 в ломбард у місті Бровари.
Протокол огляду цифрового відеозапису від 23.04.2020 з додатком містить докази того, що ОСОБА_9 і ОСОБА_6 здали викрадений у потерпілої ОСОБА_10 мобільний телефон марки «Хонор Ікс 8» до ломбардного відділення ПТ «Найкращий ломбард», розташованого в Київській області, м. Бровари, вул. Короленка, 65.
Покладені судом в основу обвинувального вироку докази у своїй сукупності є взаємопов'язаними, узгоджуються між собою, відповідають вимогам належності та допустимості, не містять розбіжностей або суперечностей, які б могли вплинути на правильність висновку суду щодо винуватості ОСОБА_6 у висунутому обвинуваченні.
Оцінивши докази у їх сукупності, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини кримінального правопорушення, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, а саме - у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з проникненням у житло, за попередньою змовою групою осіб, вчиненому повторно.
За результатами часткового дослідження за клопотанням захисника доказів судом апеляційної інстанції, не було встановлено будь-яких нових фактичних даних, які могли б поставити під сумнів правильність висновків суду першої інстанції.
Зміст досліджених судом першої інстанції доказів правильно відображено у оскаржуваному вироку, а висновки суду з приводу оцінки цих доказів відповідають фактичним обставинам.
Доводи захисника ОСОБА_7 про те, що протокол слідчого експерименту від 28.04.2020 за участю підозрюваного ОСОБА_9 є недопустимим доказом через тиск, який здійснювався на підозрюваного, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, жодних ознак тиску відеозапис слідчої дії не містить, а сам обвинувачений ОСОБА_9 ніяких звернень з цього приводу до компетентних органів не подавав.
Доводи апеляційної скарги захисника про порушення права на захист обвинуваченого під час цієї слідчої дії є безпідставними, оскільки досудове розслідування здійснювалось без залучення захисників, а сам ОСОБА_7 був залучений за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_6 на стадії судового розгляду.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги захисника не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, яке відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, та яке є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, а також відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, який раніше судимий, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_6 тільки в умовах ізоляції від суспільства.
Разом з тим, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, який не був поєднаний із застосуванням насильства, а також особи обвинуваченого, який незнятих і непогашених судимостей не має, колегія суддів приходить до висновку про необхідність пом'якшення ОСОБА_6 призначеного покарання в межах санкції ч.3 ст.186 КК України для даного виду покарання до 5 років 5 місяців позбавлення волі.
Саме такий вид та розмір покарання, на думку колегії суддів, відповідатиме особі засудженого та ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 10.06.2022 щодо ОСОБА_9 в частині визнання його винуватим за ч.2 ст.15 ч.2 ст.190 КК України, призначення покарання за цією статтею і в частині призначення покарання на підставі ч.1 ст.70, ч.1 ст.71 КК України скасувати.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 за обвинуваченням за ч.2 ст.15 ч.2 ст.190 КК України закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.
Вважати ОСОБА_9 засудженим за ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ч.4 ст.70 КК України до остаточного покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.2 ст.404 КПК України пом'якшити ОСОБА_6 покарання, призначене йому оскаржуваним вироком за ч.3 ст.186 КК України, до 5 років 5 місяців позбавлення волі.
В іншій частині вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 10.06.2022 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3