Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/13942/2025
м. Київ Справа № 369/5711/19
08 вересня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Рейнарт І.М.
перевіривши матеріали апеляційної скарги представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2023 року, постановлену під головуванням судді Ковальчук Л.М., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення правочину нікчемним та застосування наслідків його недійсності,-
У травні 2019 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення правочину нікчемним та застосування наслідків його недійсності.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 вересня 2020 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано нікчемним попередній договір купівлі-продажу квартири від 17 квітня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 195 000 грн. В решті вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 950 грн.
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 , про видачу дубліката виконавчого документа відмовлено.
19 червня 2025 року через суд першої інстанції представник заявника ОСОБА_5 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням заяви від 09 серпня 2025 року (вхідний №102417 від 12 серпня 2025 року) про уточнення об?єкта апеляційного оскарження у справі № 369/5711/19, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 10 квітня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог позивача.
У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції зазначає, що позивач (заявник) ОСОБА_4 ухвалу суду від 10 квітня 2023 року не отримував, не завжди був вдома, часто був у від'їзді, знаходиться на війні у Збройних Силах України. На представництво його інтересів, у тому числі в судах, він, ОСОБА_4 , видав довіреність від 14 червня 2025 року своїй матері ОСОБА_2 (а.с. 122, 123).
Перевіривши матеріали справи, доводи клопотання представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2023 року, суд дійшов висновку, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 вересня 2020 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано нікчемним попередній договір купівлі-продажу квартири від 17 квітня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 195 000 грн. В решті вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 950 грн.
21 жовтня 2020 року позивач ОСОБА_4 безпосередньо в суді отримав копію заочного рішення, про що міститься розписка в матеріалах справах (а.с. 37).
09 грудня 2020 року в приміщенні суду копію заочного рішення та виконавчий лист отримала представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 (а.с. 99).
17 листопада 2022 року позивачем ОСОБА_6 до Києво-Святошинського районного суду Київської області подана заява про видачу виконавчого листа (дубліката), посилаючись на те, що оригінал виконавчого листа був знищений внаслідок пожежі (а.с. 100-107).
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 лютого 2023 року призначено розгляд заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 про видачу дублікату виконавчого документу у судовому засіданні на 10 квітня 2023 року о 14:20 год., з повідомленням учасників справи про розгляд заяви про видачу дублікату виконавчого листа (а.с. 112-115).
10 квітня 2023 року заявником ОСОБА_6 подана до суду заява про розгляд справи про видачу дубліката виконавчого листа за його відсутності, підтримавши заяву, яку просив задовольнити (а.с. 116).
10 квітня 2023 року Києво-Святошинським районним судом Київської області постановлена ухвала про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 , про видачу дубліката виконавчого документа (а.с. 118-119).
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/110235218, ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2023 року, було надіслано для оприлюднення: 14.04.2023. Зареєстровано: 15.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2023.
Із супровідного листа Києво-Святошинського районного суду Київської області вбачається, що копія ухвала від 10 квітня 2023 року надіслана учасникам справи до відома (а.с. 120). Повідомлення про вручення рекомендованого листа в матеріалах справи відсутнє.
Із доводів апеляційної скарги слідує, що сторона позивача (заявника) не отримувала копію оскаржуваного судового рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі №369/5711/19, що зареєстроване під номером 110235218 в Єдиному державному реєстрі судових рішень. В подальшому, на усунення недоліків скарги долучила до заяви про уточнення об?єкта апеляційного оскарження у справі № 369/5711/19 паперову копію ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2023 року, що видана судом першої інстанції.
Із поданої до Київського апеляційного суду апеляційної скарги представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2023 рокупро відмову у видачі дубліката виконавчого листа, колегією суддів встановлено, що позивач (заявник) реалізувала право на апеляційне оскарження ухвали - 19 червня 2025 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
При цьому, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Разом із тим, ЄСПЛ зауважив, що доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК України).
Згідно частини третьої статті 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Частиною другою статті 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Згідно частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Відповідно до частини першої статті 124 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.
Аналіз вказаних процесуальних норм дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24), системно аналізуючи положення ЦПК України, дійшла висновку про те, що особа, не повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 цього Кодексу), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження у справі і яка відповідно не знала / не могла знати про розгляд справи.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для реалізації права на подання апеляційної скарги визначальним є не стільки участь заявника у всіх засіданнях суду, скільки отримання ним повного судового рішення, адже без ознайомлення з повним судовим рішенням неможливо зрозуміти мотиви суду, з яких він виходив, ухвалюючи рішення, а отже, неможливо сформулювати підстави апеляційної скарги.
Разом з тим відмітила, що «позивач (заявник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи або відповідного судового провадження. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.
ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Такий підхід є складовою частиною принципу правової визначеності у площині запобігання перегляду остаточних судових рішень за відсутності вагомих для цього підстав.
Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Норма про відмову у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (частина друга статті 358 ЦПК України), на переконання Великої Палати Верховного Суду, не порушує саму сутність права доступу до правосуддя, а запровадження наведеного процесуального строку відповідає завданням цивільного судочинства та основним засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема таким, як: «змагальність сторін» (кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) та «неприпустимість зловживання процесуальними правами» (учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається)».
Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «особою, не повідомленою про розгляд справи» (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або відповідного судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої було відкрито судове провадження».
Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_4 був обізнаний про наявність справи у суді, провадження відкрито за його позовом та 10 квітня 2023 року судом першої інстанції здійснювався розгляд справи за поданою ним заявою про видачу дубліката виконавчого листа. Про дату і час судового засідання з розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого листа заявник ОСОБА_4 був належним чином повідомлений судом. В день судового засідання ним подана заява від 10 квітня 2023 року, в якій, він, користуючись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 ЦПК України, заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, а відтак заявника ОСОБА_5 не можна вважати особою, не повідомленою про розгляд справи в розумінні пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України.
Крім того, згідно із загальнодоступними даними з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2023 року про відмову в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа, надіслана для оприлюднення 14 квітня 2023 року, забезпечено надання загального доступу: 17 квітня 2023року.
Отже у заявника була об'єктивна можливість ознайомитися з повним текстом ухвали суду першої інстанції, у тому числі, в Єдиному державному реєстрі судових рішень, і таким правом скористалась сторона позивача (заявника), про що вказують доводи апеляційної скарги, в якій зазначено номер 110235218 під яким зареєстровано оскаржуване судове рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішеньза посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/110235218.
Отримання стороною позивача (заявника) повного судового рішеннявід 10 квітня 2023 рокусвідчить і подана представником позивача (заявника) паперова копія ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2023 рокудо заяви про уточнення об?єкта апеляційного оскарження у справі № 369/5711/19.
З урахуванням наведеного, беручи до уваги обізнаність ОСОБА_1 про розгляд судом першої інстанції справи за поданою ним заявою про видачу дубліката виконавчого листа, колегія суддів дійшла висновку, що випадків, про які зазначено у частині другій статті 358 ЦПК України, а саме подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили, заявник не довів.
З огляду на наведене відсутні підстави вважати, що права ОСОБА_1 на доступ до суду та справедливий судовий розгляд відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції є порушеними.
Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», заява № 11681/85, пункт 35, від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06).
Ураховуючи імперативний характер положень частини другої статті 358 ЦПК України та те, що річний строк, визначений вказаною процесуальною нормою,
є присічним і поновленню не підлягає, суд позбавлений у цьому випадку можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Отже, розглядати доводи апеляційної скарги щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження немає законних підстав, оскільки ці доводи перевіряються після дотримання п'ятнадцятиденного строку на оскарження, а не річного.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24).
Оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення після спливу одного року з дня складення його повного тексту, а винятків, визначених пунктами 1, 2 частини 2 статті 358 ЦПК України, не встановлено, у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2023 року слід відмовити.
Керуючись ч. 2 ст. 358 ЦПК України, апеляційний суд, -
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2023 року, постановлену під головуванням судді Ковальчук Л.М., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення правочину нікчемним та застосування наслідків його недійсності відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції як така, що постановлена поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскарженау касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: