Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/7939/2025 Доповідач - Ратнікова В.М.
м. Київ Справа № 758/10954/24
08 вересня2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Рейнарт І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - Павленка Дмитра Олександровича на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 січня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Коваленко І.В., у цивільній справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування позовних вимог зазначало, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем 17.02.2024 року укладено кредитний договір (оферти) № 17.02.2024- 100001450. За цим договором кредитні кошти в сумі 12 000 грн. надано ОСОБА_1 на 28 днів.
ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 12 000 грн., а отже акцептовано умови Договору. Укладання електронного договору та підписання його електронним підписом - одноразовим ідентифікатором відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19.
Відповідно до договору від 17.02.2024 року та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 12 000 грн., тобто, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконано в повному обсязі. У свою чергу відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на дату звернення до суду із позовом утворилася заборгованість у розмірі 17 160 грн.
З урахуванням викладеного, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму заборгованості за кредитним договором № 17.02.2024-100001450 у розмірі 17 160 грн., понесені судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 січня 2025 року відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Не погоджуючись з таким заочним рішенням суду першої інстанції, 11 лютого 2025 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - Павленко Дмитро Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій просив суд рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим.
Зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено наявні у матеріалах справи докази, отже рішення суду не можна вважати обґрунтованим.
Вказує на те, що позивачем було додано до позовної заяви квитанцію Liqpay 2427042967 від 17.02.2024 р., з якої вбачається, що 12 000 грн було перераховано на банківську картку НОМЕР_1 , яку відповідач зазначив у Заявці кредитного договору, із призначенням платежу : Видача за договором №17.02.2024-100001450.
Отже, квитанція є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак - належним та допустимим доказом видачі позивачем коштів відповідачу, однак суд першої інстанції не взяв даний доказ до уваги, не надав йому оцінки.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частина 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначає, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) від 17.02.2024 р.; 2) подання відповідачем Заявки № 17.02.2024-100001450 від 17.02.2024 р.; 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №17.02.2024-100001450 (кредитної лінії) від 17.02.2024 р.
Таким чином, було укладено Кредитний договір №17.02.2024-100001450 від 17.02.2024 р. у електронній формі, яка законодавчо прирівнюється до письмової. Стороною позивача (Кредитодавця) документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом. Стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора «E147» та «A147» - для паспорту споживчого кредиту, які надсилались у смс-повідомлені на номер, вказаний останнім, як фінансовий - НОМЕР_2.
Вказує на те, що відповідач не заперечував, що вказаний засіб зв'язку, а саме: номер телефону НОМЕР_2 належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв'язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування.
Вважає, що відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував.
Апелянт вважає помилковим висновок суду про відсутність належних та допустимих доказів фактичної видачі кредиту відповідачу.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 17.02.2024-100001450 шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти).
Кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови: пропозиція про укладення кредитного договору (оферта); заявка, сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаного при його ідентифікації на сайті.
Для підписання і укладення кредитного договору був введений код з смс-повідомлення, яке було направлено на номер телефону відповідача НОМЕР_2 .
Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 12 000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 17.02.2024, строком на 28 днів.
Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку Проценти розраховуються шляхом множення Кредиту (залишку Кредиту) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку.
Комісія, пов'язана з наданням Кредиту: 1800 грн. 00 коп.
Відповідно до п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_4.
Таким чином, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Позичальником також було підписано паспорт споживчого кредиту з інформацією про контактні дані кредитодавця, умови кредитування, реальної річної процентної ставки та орієнтовною загальною вартістю кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, а також таблицю обчислення загальної вартості кредиту.
Виконання позивачем (кредитором) обов'язку щодо надання грошових коштів у розмірі 12 000 грн. відповідачу (позичальнику) підтверджується квитанцією про перерахування суми кредиту №.№ 17.02.2024-100001450 . Видача коштів здійснювалася за допомогою системи LiqPay.( а.с. 30).
З довідки-розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Споживчий центр» вбачається, що розмір заборгованості по основному кредиту становить 12 000 грн., по відсоткам - 3 360 грн., 1800 грн-комісія, що разом становить 17 160 грн. ( а.с 9).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції посилався на те, що стверджуючи про факт надання відповідачу позики, позивач не надав суду жодного належного доказу, яким би підтвердив викладені обставини. За таких умов в ході розгляду справи позивачем не було доведено факту видачі відповідачу коштів у заявленому позивачем розмірі, тому відсутні підстави їх стягнення. До того ж, сам по собі розрахунок заборгованості, складений позивачем, не є доказом наявності заборгованості.
Також, порівнявши суму кредиту та суму процентів та пені, суд зауважує, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її правове призначення. Адже неустойка має на меті в першу чергу стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання і не може лягати непомірним тягарем на споживача й бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Згідно Закону України «Про споживче кредитування» - максимальна сукупна сума штрафів і пені за порушення споживачем виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розмір подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Таким чином, не вбачається підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в порядку повернення кредиту будь-яких коштів. З огляду на наведене позов задоволенню не підлягає.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Як встановлено судом, 17 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 17.02.2024-100001450 шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти).
Для підписання і укладення кредитного договору був введений код з смс-повідомлення, яке було направлено на номер телефону відповідача НОМЕР_2 . Вказаний договір підписано одноразовим ідентифікатором А 147-Е 147.
Відповідно до пункту 3.1. За цим Договором Кредитодавець зобов?язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов?язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію.
Пунктом 3.2.договору визначено кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов?язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов?язків найманого працівника.
Пункт 3.3. Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на наступних умовах.
Згідно п. п 3.3.1-3.3.7. дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, тип кредиту, строк на який надається кредит, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування Кредитом (Проценти), графік платежів встановлюється у Заявці, яка є невід?ємною частиною даної оферти.
Згідно заявки кредитного договору №17.02.2024-100001450:
пункт 1 дата надання кредиту 17.02.2024 року;
пункт 2 сума кредиту:12 000 грн;
пункт 3 строк на який на дається кредит- 28 днів з дати його надання;
пункт 4 дата повернення кредиту-15.03.2024 року;
пункт 6 процентна ставка -фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку на який надається кредит;
пункт 9 комісія пов'язана з наданням кредиту-15 % від суми кредиту та дорівнює 1 800 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Згідно 4.1. договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_4
Пунктом 4.3.Договору передбачено, що днем надання Кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитора, а днем погашення Кредиту - день зарахування коштів на поточний рахунок Кредитора, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитора. У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитора, Позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку, на який надано Кредит.
Пунктом 4.4. Договору визначено, що Сторони встановлюють, що Проценти нараховуються з дня надання Кредиту (включаючи безпосередньо день надання Кредиту) включно до дати його фактичного повернення. У разі дострокового повного повернення Кредиту позичальник у день цього повернення сплачує Проценти за період фактичного користування Кредитом (включаючи безпосередньо день надання Кредиту). У разі дострокового часткового повернення Кредиту у день повернення позичальник сплачує Проценти за період фактичного користування всією сумою Кредиту, а на залишок суми Кредиту нараховуються Проценти у загальному порядку, передбаченому договором.
Тобто, сторонами було погоджені всі істотні умови договору.
Виконання позивачем (кредитором) обов'язку щодо надання грошових коштів у розмірі 12 000 грн. відповідачу (позичальнику) підтверджується квитанцією про перерахування суми кредиту №17.02.2024-100001450 . Видача коштів здійснювалася за допомогою системи LiqPay.( а.с. 30).
Вказані докази є належними та достатніми для висновку про виконання кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» свого обов'язку за кредитним договором № 17.02.2024-100001450.
З досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Звертаючись до суду із позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» просило суд стягнути із відповідача - ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму заборгованості за кредитним договором № 17.02.2024-100001450 у розмірі 17 160 грн.
Згідно довідки розрахунку заборгованість складається із 12 000 грн-основний борг, 3 360 грн проценти, 1 800 грн-комісія.
Відповідачем ОСОБА_1 фактично отримані та використані кредитні кошти у розмірі 12 000 грн., що підтверджується матеріалами справи. В добровільному порядку відповідач отримані у кредит кошти в сумі 12 000 грн. на користь ТОВ «Споживчий центр» не повернув а тому суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованими вимоги позивача про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь кредитора ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12 000, 00 грн.
Щодо стягнення відсотків за користування кредитом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно заявки кредитного договору №17.02.2024-100001450: дата надання кредиту 17.02.2024 року; сума кредиту:12 000 грн.; строк на який на дається кредит- 28 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту-15.03.2024 року. Процентна ставка -фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку на який надається кредит.
Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13 «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.».
При цьому, у кредитному договорі №17.02.2024-100001450сторони, діючи відповідно до положень ст. 6, 627 ЦК України, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом.
Сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування з 17 лютого 2024 року по 15 березня 2024 року за користування кредитними коштами.
Згідно довідки-розрахунку розмір процентів становить 3 360 грн., які нараховані з 17.02.2024 по 15.03.2024 року, тобто, відповідають погодженим сторонами умовам договору.
Окрім цього, у вказаному договорі сторонами було погоджено сплату комісії. Пунктом 9 договору визначено, що комісія пов'язана з наданням кредиту-15 % від суми кредиту та дорівнює 1 800 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача- ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №17.02.2024-100001450 в розмірі 17 160 грн, з яких 12 000 грн.-тіло кредиту, 3 360 грн.-відсотки за користування кредитом, що були нараховані в межах строку передбачених договором, 1800 -комісія, що підтверджується належними та допустимими доказами наявними у матеріалах справи, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості є помилковими.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права
Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - Павленка Дмитра Олександровичапідлягає задоволенню, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 січня 2025 рокупідлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №17.02.2024-100001450 в розмірі 17 160 грн.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.
При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Після перегляду справи в суді апеляційної інстанції позов задоволено повністю.
При подачі апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 633, 60 грн.
За результатами апеляційного перегляду справи апеляційну скаргу задоволено, рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалене нове судове рішення про задоволення позовних вимог, а тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у сумі 2 422, 40 грн + 3 633, 60 грн = 6 056 грн.
Керуючись ст. ст. 3, 626-629, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» ст. ст. 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - Павленка Дмитра Олександровича задовольнити.
Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за кредитним договором №17.02.2024-100001450 в розмірі 17 160 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 6 056 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: