08 вересня 2025 року м. Київ
Справа № 759/510/24
Апеляційне провадження №22-ц/824/6173/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Соколової В.В.
суддів: Верланова С.М., Поліщук Н.В.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» на рішення Святошинського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Шум Л.М. 03 грудня 2024 року в м. Києві, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У січні 2024 року представник ТОВ «Фінансова компанія «Паріс» звернувся до суду із вказаним вище позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за заявою-договором №0036988 від 01 серпня 2019 року у розмірі 32939,82 грн, заборгованість за заявою-договором №1036988 від 03 вересня 2019 року у розмірі 18874,83грн та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 серпня 2019 року між відповідачем та АТ «РВС БАНК» було підписано Заяву-Договір №0036988 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.
Як вбачається з Заяви-Договору №0036988 від 01 серпня 2019 року, відповідач підписанням Заяви-Договору про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), ще є договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб акцептував укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, який розміщений на Сайті Банку і беззастережно приєднався до умов Договору.
З умовами Договору ознайомлений та зобов'язався самостійно відстежувати зміни, які будуть вноситись до Договору.
За умовами Заяви відповідачеві було надано споживний кредит, шляхом перерахування на картковий рахунок у сумі 25641,03 грн, строк дії кредиту - 24 місяці, процентна ставка - 18 % річних, тип ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту - 2,5 % від суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту - 3 % від суми наданого кредиту.
В день підписання заяви-Договору №0036988 від 01 серпня 2019 року, відповідач отримав платіжну картку, яка відкрита згідно умов Заяви-Договору.
Грошові кошти у сумі 25641,03 грн були зараховані АТ «РВС БАНК» 01 серпня 2019 року на картковий рахунок клієнта, що підтверджується випискою по особовому рахунку та меморіальним ордером.
Крім того, 03 вересня 2019 року між відповідачем та АТ «РВС БАНК» було підписано Заяву-Договір №1036988 про надання банківської послуги, що є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб .
Як вбачається з Заяви-Договору №1036988 від 03 вересня 2019 року, відповідач підписанням Заяви-Договору про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб акцептував укладання Договору про комплексне банківські обслуговування фізичних осіб, який розміщений на сайті Банку і беззастережно приєднався і до умов договору. З умовами договору ознайомлений та зобов'язався самостійно відстежувати зміни, які будуть вноситись до договору.
За умовами Заяви відповідачеві було надано споживний кредит, шляхом перерахування на картковий рахунок у сумі 25641,03 грн, строк дії кредиту - 24 місяці, процентна ставка - 18 % річних, тип ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту - 2,5 % від суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту - 3 % від суми наданого кредиту.
В день підписання заяви-договору №1036988 від 03 вересня 2019 року, відповідач отримав платіжну картку, яка відкрита згідно умов Заяви-Договору
Грошові кошти у сумі 25641,03 грн були зараховані АТ «РВС БАНК» 03 вересня 2019 року на картковий рахунок клієнта, що підтверджується випискою по особовому рахунку та меморіальним ордером.
26 листопада 2021 року між АТ«РВС БАНК» та ТОВ «ФК«ПАРІС» було укладено договір про відступлення права вимоги №26/11/2021-1.
Як вбачається з Додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги, AT «РВС БАНК» відступило TOB «ФК «Паріс» право вимоги до відповідача (позиція №77) за Заявою- Договором №0036988 від 01 серпня 2019 року на загальну суму 31588,45 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 14642,10 грн; заборгованість за процентами - 3869,44 грн; заборгованість за комісією - 13076,91 грн; заборгованість за штрафними санкціями (пеня) - 0,00 грн.
Крім того, 29 вересня 2021 року між АТ «РВС БАНК» та ТОВ «ФК «ПАРІС» було укладено договір про відступлення права вимоги №29/09/2021-1.
Як вбачається з Додатку №1 до Договору про відступлення права вимоги, AT БАНК» відступило TOB «ФК «Паріс» право вимоги до відповідача (позиція №37) за Заявою- Договором №1036988 від 03 вересня 2019 року на загальну суму 32653,72 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 17127,83 грн; заборгованість за процентами - 3987,44 грн; заборгованість за комісією - 11538,45 грн; заборгованість за штрафними санкціями (пеня) - 0,00 грн.
Станом на 21 грудня 2023 року заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «ПАР ІС» за Заявою-Договором №0036988 від 01 серпня 2019 року складає 31588,45 грн, а саме: за тілом кредиту - 14642,10 грн; за процентами - 3869,44 грн; за комісією - 13076,91 грн; за пенею - 0,00 грн.
Станом на 21 грудня 2023 року заборгованість відповідача перед TOB «ФК «ПАРІС» за Заявою-Договором №1036988 від 03 вересня 2019 року складає 17719,13 грн, а саме: за тілом кредиту - 2193,24 грн; за процентами - 3987,44 грн; за комісією - 11538,45 грн; за пенею - 0,00 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2024 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт досягнення сторонами згоди про предмет договору та інші умови.
Розрахунок заборгованості, без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем, не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру, а також укладення кредитного договору, адже будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача позивачем не надано і нічим іншим не підтверджується та його правильність неможливо перевірити.
Не погодилось із вказаним судовим рішенням ТОВ «Фінансова компанія «Паріс», представником товариства подано апеляційну скаргу, в якій він вказує, що до позовної заяви ними було додано належні та допустимі докази на обґрунтування вимог, а саме: Заява-Договір №0036988 від 01 серпня 2019 року з Додатком №1 та Заява-Договір №1036988 від 03 вересня 2019 року з Додатком №1, укладені між АТ «РВС Банк» та відповідачем, договори відступлення права вимоги, укладені між АТ «РВС Банк» та ТОВ «ФК «Паріс», розрахунки заборгованості за укладеними договорами, також був наданий меморіальний ордер, що в свою чергу підтверджує факт видачі кредиту, наявність заборгованості за наданими відповідачу кредитами підтверджується виписками по рахунках із залишками заборгованості по наданих кредитах.
Вказує, що відповідач, підписавши заяви-договори підтвердив факт отримання платіжної картки та ПІН-коду до картки.
Вказує, що меморіальний ордер є первинним документом, що містить відомості про операцію банку. Крім того, звертає увагу, що відповідачем не заперечувався факт отримання кредитів, а навпаки здійснювалось часткове погашення кредитів та інших платежів, встановлених договорами, зокрема процентів за користування кредитом, що в свою чергу підтверджує факт отримання кредиту відповідачем.
Таким чином, зазначає, що висновки суду першої інстанції про відсутність доказів надання кредитів відповідачу є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, якимзадовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.
У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (яка діяла на момент відкриття провадження), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Судом встановлено, що 01 серпня 2019 року між АТ «РВС БАНК» та ОСОБА_1 , було підписано Заяву-Договір № 0036988 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб .
За умовами Заяви-договору відповідачу було надано споживний кредит, шляхом перерахування на картковий рахунок у сумі 25641,03 грн, строк дії кредиту 24 місяці, процентна ставка, % річних - 18, тип ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту: 2,5 % від суми наданого Кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту: 3 % від суми наданого Кредиту /а.с.17/.
В додатку №1 до Заяву-Договір № 0036988 від 01 серпня 2019 року міститься графік платежів та розрахунок загальної вартості споживчого кредиту, реальної річної ставки (з урахуванням вартості всіх супутніх послуг), з якого вбачається, що сторонами узгоджено повернення кредиту шляхом сплати щомісячних платежів, загальна сума погашення кредиту становить 25641,03 грн, загальна сума процентів за користування кредитом 5186,03 грн, загальна сума за розрахунково-касове обслуговування 18461,51 грн, комісія за надання кредиту 641,00 грн, загальна вартість кредиту 49288,58 грн. /а.с.18/
ОСОБА_1 також 01 серпня 2019 року підписаний паспорт споживчого кредиту. /а.с.19/
Згідно з меморіальним ордером № 3741 від 01 серпня 2019 року ОСОБА_1 отримав суму в розмірі 25000,00 грн за умовами кредитного договору № 0036988 від 01 серпня 2019 року. /а.с.26/
Згідно з меморіальним ордером № 3742 від 01 серпня 2019 року ОСОБА_1 здійснено оплату дисконту при видачі кредиту № 0036988 від 01 серпня 2019 року в розмірі 641,03 грн. /а.с.51/
З виписки АТ «РВС БАНК» по рахунку відкритому на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що 26 листопада 2021 року відбулось списання заборгованості у зв'язку з продажом вимог за умовами кредитного договору № 0036988 від 01 серпня 2019 року, зокрема таких сум: 14642,10 грн, 11538,45 грн, 3686,41 грн, 183,03 грн, 1538,46 грн. /а.с.28-33/
26 листопада 2021 року між АТ «РВС БАНК» та TOB «ФК «Паріс» було укладено договір про відступлення права вимоги № 26/11/2021-1 /а.с.20-25/.
Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 Договору відступлення права вимоги АТ «РВС БАНК» у порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, відступає (передає), а приймає (набуває) права вимоги Первісного Кредитора за Кредитними Договорами зазначеними у Додатку №1 до цього Договору, зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до нього тощо, що є невід'ємною частиною, які укладені між АТ «РВС БАНК» та боржниками.
Як убачається з Додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги, АТ «РВС БАНК» відступило ТОВ «ФК «Паріс» право вимоги до відповідача за Заявою-Договором № 0038513 від 01 серпня 2019 року на загальну суму 32653,72 грн, з яких: - заборгованість за тілом кредиту - 14642, 10 грн; заборгованість за процентами - 3869, 44 грн; заборгованість за комісією - 13076,91 грн. /а.с.23/.
Згідно з розрахунком заборгованості, складеного TOB «ФК «Паріс», станом на 21 грудня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 за заявою-Договором №0036988 від 01 серпня 2019 року становить 31588, 45 грн, а саме: за тілом кредиту - 14642,10 грн; за процентами - 3869,44 грн, за комісією - 13076,00 грн. При цьому зазначено, що ОСОБА_1 було сплачено: тіло кредиту - 10998,93 грн; проценти -3046,38 грн; щомісячна комісія - 6923,07 грн. /а.с.34-37/
Також ТОВ «ФК «Паріс» у порядку передбаченому ст. 625 ЦК України, нараховано: 3 % річних у розмірі 233, 67 грн та 1117, 70 грн - інфляційні втрати. /а.с.38/
02 грудня 2021 року ТОВ «ФК «Паріс» була направлена ОСОБА_1 вимога про усунення порушення кредитного зобов'язання за договором № 0038513 від 01 серпня 2019 року на загальну суму 32653,72 грн. /а.с.39-42/
03 вересня 2019 року між АТ «РВС БАНК» та ОСОБА_1 , було підписано Заяву-Договір №1036988 про надання банківської послуги, що є договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.
За умовами Заяви відповідачу було надано споживний кредит шляхом перерахування на картковий рахунок у сумі 25641,03 грн, строк дії кредиту 24 місяці, процентна ставка, % річних - 18, тип ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту: 2,5 % від суми наданого Кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту: 3 % від суми наданого Кредиту /а.с.43/.
В додатку № 1 до Заяву-Договір № 1036988 від 03 вересня 2019 року міститься графік платежів та розрахунок загальної вартості споживчого кредиту, реальної річної ставки (з урахуванням вартості всіх супутніх послуг), з якого вбачається, що сторонами узгоджено повернення кредиту шляхом сплати щомісячних платежів, загальна сума погашення кредиту становить 25641,03 грн, загальна сума процентів за користування кредитом 5186,03 грн, загальна сума за розрахунково-касове обслуговування 18461,51 грн, комісія за надання кредиту 641,00 грн, загальна вартість кредиту 49288,58 грн. /а.с.44/
Згідно з меморіальним ордером № 3778 від 03 вересня 2019 року ОСОБА_1 отримав суму в розмірі 25000,00 грн за умовами кредитного договору № 1036988 від 03 вересня 2019 року. /а.с.51/
Згідно з меморіальним ордером № 3779 від 03 вересня 2019 року ОСОБА_1 здійснено оплату дисконту при видачі кредиту № 1036988 від 03 вересня 2019 року в розмірі 641,03 грн. /а.с.51/
З виписки АТ «РВС БАНК» по рахунку відкритому на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що 26 листопада 2021 року відбулось списання заборгованості у зв'язку з продажом вимог за умовами кредитного договору № 1036988 від 03 вересня 2019 року таких сум: 17127,83 грн, 211,40 грн, 11538,45 грн, 3776,04 грн, 1538,46 грн. /а.с.52-58/
26 листопада 2021 року між АТ «РВС БАНК» та TOB «ФК «Паріс» було укладено договір про відступлення права вимоги № 26/11/2021-1 /а.с.45-47/.
Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 Договору відступлення права вимоги АТ «РВС БАНК» у порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, відступає (передає), а приймає (набуває) права вимоги Первісного Кредитора за Кредитними Договорами зазначеними у Додатку №1 до цього Договору, зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до нього тощо, що є невід'ємною частиною, які укладені між АТ «РВС БАНК» та боржниками.
Як вбачається з Додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги, AT БАНК» відступило TOB «ФК «Паріс» право вимоги до відповідача (позиція №37) за Заявою- Договором №1036988 від 03 вересня 2019 року на загальну суму 32653,72 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 17127,83 грн; заборгованість за процентами - 3987,44 грн; заборгованість за комісією - 11538,45 грн; заборгованість за штрафними санкціями (пеня) - 0,00 грн /а.с.48/.
Відповідно до наданого суду розрахунку, складеного ТОВ «ФК «Паріс», станом на 21 грудня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 за заявою-Договором №1036988 від 03 вересня 2019 року становить 17719, 13 грн, а саме: за тілом кредиту - 2193,24 грн; за процентами - 3987,44 грн, за комісією - 11538,45 грн. При цьому зазначено, що ОСОБА_1 було сплачено: тіло кредиту - 23447,79 грн; проценти -3085,42 грн; щомісячна комісія - 6923,07 грн. /а.с.59-62/.
Також ТОВ «ФК «Паріс» у порядку передбаченому ст. 625 ЦК України, нараховано: 3 % річних у розмірі 215,54 грн та 940,16 грн - інфляційні втрати. /а.с.63/
01 жовтня 2021 року ТОВ «ФК «Паріс» була направлена ОСОБА_1 вимога про усунення порушення кредитного зобов'язання за договором № 1036988 від 03 вересня 2019 року на загальну суму 32653,72 грн. /а.с.64-67/
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2024 року у справі № 757/47647/23 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 10439 від 16 листопада 2021 року, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» заборгованості за Кредитним договором № 1036988 від 03 вересня 2019 року укладеним з АТ «РВС БАНК» у загальному розмірі 33353,72 грн. /а.с.117-118/
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст.ст. 514, 516 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, а заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу
Згідно із ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов'язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.
Документ на переказ може бути паперовим або електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України.
Документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів та інших документів, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, можуть бути паперовими та електронними. Вимоги до засобів формування документів за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, встановлених Національним банком України.
Відповідно до п.п. 46-48 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постанова Правління Національного банку України
04 липня 2018 року № 75 (чинні на момент виникнення спірних правовідносин) меморіальні документи застосовуються банком для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.
Внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банком відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами.
У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження).
Згідно з п.п. 60,61 цього Положення особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.
У п. 64 Положення вказано, що Банк станом на 01 січня надає клієнтам виписки за їх особовими рахунками. Клієнти складають у письмовій/електронній формі підтвердження про залишки на їх особових рахунках станом на 01 січня. Порядок підтвердження залишків коштів за особовими рахунками клієнтів передбачається в договорах банківського рахунку. Залишки коштів за особовими рахунками клієнтів є підтвердженими, якщо підтвердження про них банк не отримав протягом місяця.
За змістом ч.3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») Європейський Суд наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
З наведених обставин справи вбачається, що між ТОВ «РВС Банк» та відповідачем 01 серпня 2019 року та 03 вересня 2019 року були укладені кредитні договори у формі заяви приєднання до публічної пропозиції банку, яка була підписана особисто відповідачем, що ним не заперечувалось в ході розгляду справи судом першої інстанції.
При укладенні кредитних договорів були досягнуті усі істотні умови, зокрема, визначені сума кредиту, розмір процентної ставки та інші платежі, порядок повернення, а також надана повна інформація про сукупну вартість кредиту, про що свідчать додатки до договорів, які також підписані відповідачем особисто.
А отже висновок суду першої інстанції про те, що документи не підписані і не погоджені позичальником (відповідачем у справі) слід визнати безпідставним.
За умовами кредитних договорів, на ім'я відповідача були відкриті банківські рахунки, на які було здійснено перерахування кредитних коштів.
Позивачем на підтвердження обставин виконання кредитором взятих на себе зобов'язань були надані копії меморіальних ордерів та виписки по рахунках відкритих на ім'я відповідача станом на дату відступлення права вимоги.
Суд першої інстанції дослідивши копії меморіальних ордерів встановив відсутність у них обов'язкових реквізитів - підписів сторін платника і отримувача та відмітки уповноваженої особи Банку зі штампом про фактичне проведення платежів. Стосовно виписок по рахунках відповідача суд першої інстанції вказав на відсутність даних про видачу кредиту.
Слід звернути увагу на те, що первинні банківські документи можуть існувати як в паперовій, так і електронній формі. Дійсно наявні в матеріалах справи копії не містять підписів відповідних посадових осіб. Разом з тим суд оцінює докази у сукупності та має враховувати добросовісність поведінки учасників спірних правовідносин.
Як встановлено вище, відповідачем були укладені з ТОВ «РВС Банк» кредитні договори, на його ім'я були відкриті банківські рахунки, виписки по банківських ранках та заявлені до стягнення суми, вказують на часткове виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань. Стороною відповідача в ході розгляду справи було лише вказано на відсутність належних доказів на підтвердження обставин видачі кредитів, натомість будучи власником банківських рахунків стороною відповідача не надано відповідних виписок по ним на підтвердження власних доводів та спростування твердження позивача про наявність заборгованості відповідача. Крім того, виходячи з п. 64 Положення вказано, що Банк станом на 01 січня надає клієнтам виписки за їх особовими рахунками і залишки коштів за особовими рахунками клієнтів є підтвердженими, якщо підтвердження про них банк не отримав протягом місяця.
А отже стороною відповідача не надано доказів на підтвердження обставин невиконання первісним кредитором зобов'язань за умовами укладених кредитних договорів щодо надання кредитних коштів, не спростовані дані щодо часткового виконання ним (відповідачем) взятих на себе зобов'язань, не висловлено заперечень щодо сум заборгованості.
Виходячи з наявних в матеріалах справи виписок по рахунках відповідача та розрахунків наведених позивачем, заборгованість відповідача за умовами кредитних договорів становить:
- за договором №0036988 від 01 серпня 2019 року по тілу кредиту становить - 14642,10 грн, за процентами - 3869,44 грн, за щомісячною комісією - 6923,07 грн;
- за договором №1036988 від 03 вересня 2019 року по тілу кредиту - 2193,24 грн; за процентами - 3987,44 грн, за комісією - 11538,45 грн.
Враховуючи, обставини укладення між відповідачем та первісним кредитором кредитних договорів, узгодження ними істотних умов кредитування і, зокрема, розмір відсоткової ставки, відсутність доказів невиконання первісним кредитором взятих на себе зобов'язань та укладення через незначний проміжок часу між сторонами другого договору, а також обставини часткового виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань та відсутність спростування заявлених сум заборгованості, колегія суддів вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача, як правонаступника первісного кредитора, сум невиконаних відповідачем зобов'язань по поверненню кредитів та сплати відсотків за користування ними, нарахування яких здійснено відповідно до умов договорів та в межах строку кредитування.
Щодо стягнення заборгованості за комісією, суд апеляційної інстанції вказує наступне.
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Разом з тим відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 зазначила, що «комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що «якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічні висновки сформульовано і в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22 , що вказує на усталену судову практику.
У кредитних договорах від 01 серпня 2019 року №0036988 та від 03 вересня 2019 року №103 6988, укладеному між АТ «РВС БАНК» та ОСОБА_1 містяться умови про комісію за розрахунково-касове обслуговування заборгованості, а саме: щомісячна комісія за супроводження (розрахунково-касове обслуговування) кредиту у розмірі 3% від суми наданого кредиту щомісяця протягом строку кредитування.
Аналіз змісту вказаного договору свідчить, що в них не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, а тому ТОВ «ФК «Паріс», що отримало право вимоги від АТ «РВС БАНК», не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів, а тому положення договорів про споживчий кредит щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати комісії за обслуговування кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Фактично кредитними договорами встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем, оскільки надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено. Вказані умови договорів є нікчемними, а тому правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сум заборгованості по комісії за договором №0036988 від 01 серпня 2019 року в розмірі6923,07 грн; за договором №1036988 від 03 вересня 2019 року в розмірі 11538,45 грн не вбачається.
Разом з тим, з наведених позивачем розрахунків вбачається, що в 2019-2020 роках із сплачених позивачем сум на погашення кредитної заборгованості по кожному з кредитних договорів були зараховані на сплату комісії 6923,07 грн. Тобто позивачем визнаються ці обставини. Зарахування вказаних сум не є правомірним, з огляду на викладене вище, а отже заборгованість відповідача перед позивачем по кожному з договорів підлягає зменшенню на суму 6923,07 грн.
Заборгованість відповідача перед позивачем за договором №0036988 від 01 серпня 2019 року по тілу кредиту становить - 14642,10 грн, за процентами - 3869,44 грн, що становить загальну суму 18511,54 грн та за рахунок сплаченої комісії на суму 6923,07 грн становить 11588,47 грн, за договором №1036988 від 03 вересня 2019 року по тілу кредиту - 2193,24 грн; за процентами - 3987,44 грн, що становить загальну суму 6180,68 грн та за рахунок сплаченої комісії на суму 6923,07 грн становить (-742,39 грн). А отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості в розмірі 10846,08 грн.
У позовних вимогах позивачем також заявлено про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку з наявністю простроченого грошового зобов'язання відповідача, за період з 26 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За приписом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і у разі прострочення на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції була зменшена заборгованість по кредитам, а тому і перерахуванню підлягають і розміри 3% річних та інфляційні втрати.
Заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «Паріс» становить 10846,08 грн, таким чином за період з 26 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 рокусума інфляційних втрат становить 383,77 грн, а сума 3% річних 80,23 грн. Загальна сума заборгованості за результатами розрахунку становить 11310,08 грн.
Суд першої інстанції вказаних обставин не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення
В порядку визначеному ч. 1 ст. 382, ч.13 ст. 141 ЦПК України, у випадку скасування або зміни судового рішення суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В порядку ч. 10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи, що апеляційний суд прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції із ухваленням нового про часткове задоволення позову, то згідно вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Паріс» пропорційно до задоволених вимог (позов та апеляційна скарга задоволено на 22 (23.3)%) підлягає стягненню понесені позивачем судові витрати.
Позивачем був сплачений судовий збір при зверненні до суду з позовом в розмірі 2684,00 грн та за подання апеляційної скарги 3220,80 грн. /а.с.72, 138/
А отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судових витрат в розмірі 1299,05 грн ((2684+3220,80):100*22=1299,05).
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 грудня 2024 року- скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» заборгованість за кредитним договором №0036988 в розмірі 10846,08 грн, 3% річних - 80,23 грн, інфляційні втрати - 383,77 грн, а всього 11310 (одинадцять тисяч триста десять) гривень 08 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» судові витрати в розмірі 1299 (одна тисяча двісті дев'яносто дев'ять) гривень 05 копійок.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс», ЄДРПОУ 38962392, місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 77 А.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: С.М. Верланов
Н.В. Поліщук