05 вересня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 755/8142/25
номер провадження: 33/824/3722/2025
Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Вознюка В'ячеслава Анатолійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві клопотання адвоката Вознюка В'ячеслава Анатолійовича, поданого в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року,
Постановою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 грн 00 коп. із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн 60 коп.
Як встановлено постановою судді, ОСОБА_1 20 квітня 2025 року о 08 год 15 хв. керував транспортним засобом «Merсedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , у місті Києві по вул. Новаторів, 22, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість. Від проходження огляду у лікаря нарколога у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на відео з боді - камери 473710. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 23 червня 2025 року адвокат Вознюк В.А. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року. Скасувати постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Клопотання мотивоване тим, що оскаржувана постанова судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 рокуотримана ОСОБА_1 11 червня 2025 року, а тому захисник вважає, що саме з цього часу повинен рахуватися строк на оскарження, який закінчився 21 червня 2025 року, що є вихідним днем. У зв'язку з цим, останнім днем оскарження є перший робочий день після такого вихідного, а саме, 23 червня 2025 року.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився. В той же час його захисник - адвокат Вознюк В.А. вважав за можливе проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Вознюка В.А., який підтримав доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року та просив його задовольнити, перевіривши обґрунтованість доводів клопотання, вважаю, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відсутні, з огляду на таке.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вбачається, що постанова судді за результатами розгляду вказаної справи була винесена 09 червня 2025 року (а.с.16-19).
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Вознюк В.А. брали безпосередню участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та були обізнані про суть прийнятого щодо нього судового рішення і про строки його оскарження.
Відповідно до наявної в матеріалах справи розписки ОСОБА_1 10 червня 2025 року отримав копію оскаржуваної постанови судді (а.с.20).
Відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Таким чином ОСОБА_1 взяв на себе ризики вчинення, неналежного вчинення чи не вчинення її захисником процесуальних дій у даній справі.
Відповідно до п.8 ч.2 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Процедура реалізації вказаної конституційної норми в даному випадку знаходить свій вираз у ч.2 ст.294 КУпАП, відповідно до якої постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 цього Кодексу.
Тобто дана норма чітко пов'язує вирахування строку на апеляційне оскарження саме з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії.
Тому, з урахуванням положень ст.294 КУпАП, останній строк подачі ОСОБА_1 апеляційної скарги було 18 червня 2025 року.
Незважаючи на наведені вище вимоги закону та обставини, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Вознюк В.А. подав апеляційну скаргу на постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року лише 23 червня 2025 року (а.с.21-31), тобто після закінчення строку на таке оскарження, передбаченого законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у ст.17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається зазначати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні ЄСПЛ від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
При вирішенні питання поновлення строку оскарження суди мають забезпечувати дотримання балансу суспільного та приватного інтересів, оскільки держава в особі судових органів повинна забезпечити заінтересованим особам право на використання наявних засобів правового захисту, заінтересовані особи повинні розраховувати на те, що процесуальні норми судочинства будуть застосовані, а неналежне використання своїх прав однією із сторін у судовому процесі не стане перешкодою для іншої сторони в реалізації її права на виконання судового рішення.
Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, принцип правової визначеності передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Вказаною вище практикою ЄСПЛ, яка є преюдиційною, встановлено, що, якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи їх права на доступ до правосуддя не є порушеними.
Як установлено вище, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Вознюк В.А. брали безпосередню участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та були обізнані про суть прийнятого щодо нього судового рішення і про строки його оскарження.
Тому, з урахування вимог чинного законодавства та прецедентної практики ЄСПЛ, ОСОБА_1 та його захисник були зобов'язані проявляти належну зацікавленість у оскарженні постанови судді про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами. Поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Однак адвокат Вознюк В.А. у клопотанні таких поважних причин не навів.
Посилання захисника в клопотанні на те, що оскаржувана постанова судді отримана ОСОБА_1 11 червня 2025 року і саме з цього часу повинен рахуватися строк на оскарження, який закінчився 21 червня 2025 року, що є вихідним днем, а тому останнім днем оскарження є перший робочий день після такого вихідного, а саме 23 червня 2025 року, є безпідставними, оскільки як вказано вище вказаний строк обчислюється з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії.
При цьому твердження адвоката Вознюка В.А. про те, що йому було видано доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_2 в Київському апеляційному суді лише 17 червня 2025 року не приймається апеляційним судом до уваги, як поважна причина пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки як встановлено вище особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Вознюк В.А. брали безпосередню участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та були обізнані про суть прийнятого щодо нього судового рішення і про строки його оскарження, а тому мали можливість звернутися з апеляційною скаргою у строки, визначені положеннями ч.2 ст.294 КУпАП.
Водночас саме по собі звернення ОСОБА_2 за правничою допомогою лише 17 червня 2025 року після того, як йому стало відомо про результати розгляду справи - 09 червня 2025 року, та отримання копії постанови - 10 червня 2025 року, не приймається апеляційним судом до уваги, як поважна причина пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки з урахуванням передбаченої ст.59 Конституції України свободи особи у виборі захисника своїх прав, ОСОБА_1 взяв на себе ризики вчинення, неналежного вчинення чи не вчинення його захисником процесуальних дій у даній справі, а нерозуміння ОСОБА_1 процесуальних процедур участі у судовому розгляді не звільняє його від юридичних наслідків (ст.68 Конституції України).
Інших обставин, які б могли свідчити про те, що ОСОБА_1 з об'єктивних причин дійсно не мав можливості подати апеляційну скаргу на постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року у встановлений законом строк, судом апеляційної інстанції не встановлено.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для поновлення строку на оскарження постанови судді у справі про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 , оскільки в клопотанні не наведено обставин, які б дозволяли зробити висновок про те, що цей строк було пропущено з поважних причин.
У зв'язку з цим, оскільки суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для задоволення клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Вознюка В.А. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року щодо ОСОБА_1 , то подана апеляційна скарга на зазначене судове рішення відповідно до положень ч.2 ст.294 КУпАП підлягає поверненню особі, яка її подала, а матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - до Дніпровського районного суду міста Києва.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
У задоволенні клопотання адвоката Вознюка В'ячеслава Анатолійовича, поданого в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - відмовити, повернувши апеляційну скаргу особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.М.Верланов