справа №761/29638/25 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/5894/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
05 серпня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисників: ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_7 , захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 з доповненнями на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 липня 2025 року щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Талалаївка Чернігівської області, громадянина України, пенсіонера, особи з інвалідністю ІІ групи, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною п'ятою статті 190 КК України, у кримінальному провадженні №42025105100000073 від 15 травня 2025 року,-
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 липня 2025 року клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_10 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_11 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначено до 24 серпня 2025 року включно.
Визначено ОСОБА_7 заставу у розмірі 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 2 422 400 грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави.
На підставі частини п'ятої статті 194 КПК України у разі внесення застави покладено на ОСОБА_7 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, місця роботи;
- не відлучатися з Чернігівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_12 , ОСОБА_13
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну.
Визначено строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язків - до 24 серпня 2025 року.
Роз'яснено, що з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Зобов'язано начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор» та начальника філії «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у м. Києві та Київській області організувати невідкладний медичний огляд та лікування ОСОБА_7 з урахуванням стану здоров'я та діагнозу.
Доручено ТУ ДБР, розташованого в м. Києві, перевірити обставини, викладені в заяві захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 №17/07/25 від 17 липня 2025 року щодо тілесних ушкоджень, заподіяних ОСОБА_7 під час затримання 26 травня 2025 року.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, підозрюваний ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та встановити підозрюваній ОСОБА_14 суму застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.
Уважає, що оскаржувана ухвала є невмотивованою, необґрунтованою, постановлена з порушенням вимог закону, а тому підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження.
У мотивування скарги зазначає, що його захист здійснюють два адвокати - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , у той же час у судовому засіданні по розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу приймав участь лише один, оскільки адвокат ОСОБА_9 , який отримав від слідчого відповідне клопотання, про що свідчить розписка у матеріалах, взагалі не був повідомлений судом про день та час розгляду справи.
При цьому, вказує, що суд не з'ясував його думку про можливість проведення засідання та розгляду клопотання у відсутність захисника - адвоката ОСОБА_9 , провів засідання та продовжив строк тримання під вартою.
Уважає, що у даному випадку судом не було вжито заходів для забезпечення його належною правовою поведінкою, оскільки засідання проведено без адвоката, якого не повідомлено про день та час розгляду справи.
Також з апеляційною скаргою на вказану ухвалу слідчого судді звернувся захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , в якій останній просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою частково застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово та встановити обмеження, передбачені статтею 194 КПК України, а саме: повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею з дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; зменшити розмір застави до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 грн.
Уважає, що вказана ухвала суду підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, постановлена з істотним порушенням кримінального процесуального закону і є необґрунтованою та належним чином не вмотивованою.
У мотивування скарги зазначає, що матеріали кримінального провадження, долучені до клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, не містять жодних відомостей про наявність у провадженні потерпілої особи; щодо обману чи зловживання довірою, як способу вчинення кримінального правопорушення, то підозра та додані матеріали також не містять відомостей у чому ж полягав спосіб вчинення кримінального правопорушення; з тексту підозри вбачається, що наказ про призначення ОСОБА_13 на посаду виконувача обов'язків директора ДП «Дослідницьке господарство «Перше Травня» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України» підписано, відповідні відомості внесено до відомостей про юридичну особу, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; з долучених матеріалів - допитів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , протоколу негласних слідчих (розшукових) дій вбачається, що ОСОБА_7 був не обізнаний про можливі наміри ОСОБА_15 , він не висловлював жодних пропозицій, не приймав участі у спілкуванні, не висловлював жодних обіцянок будь-кому з учасників чи зацікавлених у призначенні ОСОБА_13 директором особам.
Вказує, що під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом було порушено право на захист підозрюваного, оскільки судовий розгляд проведено у відсутність одного із захисників - адвоката ОСОБА_9 , якого суд навіть не повідомив про день та час розгляду справи, не з'ясувавши думку підозрюваного про можливість проведення засідання у відсутність захисника, участь якого у даній справі є обов'язковою, провів судовий розгляд.
Посилається на те, що жодного доказу існування ризиків судом не наведено, а стороною обвинувачення не надано, окрім тяжкості покарання за підозрою, обґрунтованість якої є сумнівною.
Уважає, що судом в оскаржуваному рішенні жодним чином не обґрунтовано недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_7 одружений, має доньку, а відтак і сталі соціальні зв'язки; він пенсіонер і має стабільне джерело доходу; виключно позитивно характеризується як за місцем мешкання, так і за місцем колишньої роботи; має безліч подяк від органів влади, є головним суддею Федерації Армреслінгу України, що також свідчить про його тісні та сталі соціальні зв'язки; раніше ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності не притягувався.
Також зауважує, що ОСОБА_7 має ряд хронічних захворювань, під час перебування в умовах СІЗО йому встановлено діагнози: вертеброгенна люмбалгія з больовим та м'язово-тонічним синдромом, ЗЧМТ, струс головного мозку з цефалгічним та вестибуло-атактичним синдромом, ІХС діф х/с-ішемічна хвороба серця з дифузним ураженням коронарних артерій.
На переконання захисника ОСОБА_8 , не врахувавши даних про особу ОСОБА_7 , його майновий стан, суд призначив заставу, яка перевищує розміри, визначені статтею 182 КПК України, та не є пропорційною з майновим станом підозрюваного.
У доповненнях до апеляційної скарги зазначає про порушення презумпції невинуватості, допущене судом, а саме надання слідчим суддею оцінки ролі ОСОБА_7 в інкримінованих подіях, так суд вказує: «відведеної активної ролі в інкримінованих діях», при цьому таке твердження виходить за межі обставин, викладених у клопотанні прокурора.
Уважає, що визначаючи ризики доведеними слідчий суддя також виходить за межі наданих на дослідження матеріалів і клопотання прокурора, самостійно знаходячи докази їх існування та вказує на те, що ОСОБА_7 має ІІ групу інвалідності, а отже існує ризик перетину державного кордону України.
Захисник ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 у своїй апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово та встановити обмеження, передбачені статтею 194 КПК України, а саме: повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею з дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом.
Уважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді немотивована, необґрунтована, винесена з порушенням вимог закону, а тому підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження.
Вказує, що суд першої інстанції провів засідання у відсутність одного із захисників підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_9 , якого навіть не було повідомлено про день та час розгляду справи, при цьому навіть не з'ясувавши думку підозрюваного про можливість проведення засідання та розгляду клопотання у відсутність захисника - адвоката ОСОБА_9 і продовжив строк тримання під вартою.
На переконання захисника ОСОБА_9 , у даному випадку судом не було вжито заходів для забезпечення ОСОБА_7 належною правовою допомогою, оскільки засідання проведено без адвоката, якого не повідомлено про день та час розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які підтримали вимоги поданих ними апеляційних скарг, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, у провадженні слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025102100000073 від 15 травня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною п'ятою статті 190 КК України.
26 травня 2025 року ОСОБА_7 затримано у порядку статті 208 КПК України.
27 травня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною п'ятою статті 190 КК України.
28 травня 2025 року до ОСОБА_7 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24 липня 2025 року включно.
15 липня 2025 року керівником Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_16 винесена постанова про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців, а саме до 24 серпня 2025 року.
16 липня 2025 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_10 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_11 , про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною п'ятою статті 190 КК України, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025105100000073 від 15 травня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 липня 2025 року клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_10 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_11 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначено до 24 серпня 2025 року включно.
Визначено ОСОБА_7 заставу у розмірі 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 2 422 400 грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави.
На підставі частини п'ятої статті 194 КПК України у разі внесення застави покладено на ОСОБА_7 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, місця роботи;
- не відлучатися з Чернігівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_12 , ОСОБА_13
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну.
Визначено строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язків - до 24 серпня 2025 року.
Роз'яснено, що з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Зобов'язано начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор» та начальника філії «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у м. Києві та Київській області організувати невідкладний медичний огляд та лікування ОСОБА_7 з урахуванням стану здоров'я та діагнозу.
Доручено ТУ ДБР, розташованого в м. Києві, перевірити обставини, викладені в заяві захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 №17/07/25 від 17 липня 2025 року щодо тілесних ушкоджень, заподіяних ОСОБА_7 під час затримання 26 травня 2025 року.
З таким висновком колегія суддів погоджується частково, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення у порядку статті 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно частини третьої статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно частин першої, другої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Продовжуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 строк тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною п'ятою статті 190 КК України, зібраними а саме: протокол огляду та вручення ОСОБА_12 грошових коштів та імітаційних засобів; протокол затримання особи, підозрюваної у вчинення кримінального правопорушення; протокол допиту свідка ОСОБА_12 ; протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_12 ; протокол обшуку від 26 травня 2025 року; протокол допиту свідка ОСОБА_13 ; речові докази у провадженні.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною п'ятою статті 190 КК України, є обґрунтованою.
Досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення та встановлено, що необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, без проведення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.
Перевіряючи доводи клопотання детектива на предмет продовження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, а також з огляду на характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України у сукупності з вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік, стан здоров'я, місце проживання та інші обставини, що характеризують його особу, дані про його сімейні та соціальні зв'язки, спосіб життя підозрюваного, який раніше не судимий, пенсіонер, являється особою з інвалідністю ІІ групи, одружений, а також обсяг повідомлення про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності, високий ступінь суспільної небезпеки дій, суворість покарання, що йому загрожує, початкову стадію досудового розслідування та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
При цьому, слідчим суддею не встановлено даних, які б свідчили про неможливість тримання під вартою ОСОБА_7 за станом здоров'я.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 та підстав уважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи у сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою. Такий запобіжний захід, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю кримінальних правопорушень та їх наслідками, є обґрунтованим, та підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів уважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною п'ятою статті 190 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника ОСОБА_8 , викладені в апеляційній скарзі про те, що матеріали кримінального провадження, долучені до клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, не містять жодних відомостей про наявність у провадженні потерпілої особи; щодо обману чи зловживання довірою, як способу вчинення кримінального правопорушення, то підозра та додані матеріали також не містять відомостей у чому ж полягав спосіб вчинення кримінального правопорушення; з тексту підозри вбачається, що наказ про призначення ОСОБА_13 на посаду виконувача обов'язків директора ДП «Дослідницьке господарство «Перше Травня» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України» підписано, відповідні відомості внесено до відомостей про юридичну особу, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; з долучених матеріалів - допитів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , протоколу негласних слідчих (розшукових) дій вбачається, що ОСОБА_7 був не обізнаний про можливі наміри ОСОБА_15 , він не висловлював жодних пропозицій, не приймав участі у спілкуванні, не висловлював жодних обіцянок будь-кому з учасників чи зацікавлених у призначенні ОСОБА_13 директором особам, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
На даному етапі провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог процесуального закону обґрунтовано обмежився виключно питанням визначення причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та дійшов висновку про вірогідність та достатність доказів його причетності для застосування обмежувальних заходів.
А отже, посилання захисника ОСОБА_8 , викладені у доповненнях до апеляційної скарги, на порушення презумпції невинуватості, допущене судом, є безпідставним та такими, що спростовуються матеріалами справи і встановленими слідчим суддею обставинами.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Доводи захисника ОСОБА_8 про те, що органом досудового розслідування не доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому врахував дані про особу підозрюваного, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Матеріалами судового провадження, які були предметом дослідження судом першої інстанції, підтверджується існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду; знищення, сховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні, а тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому діянь, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів доходить висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України.
При цьому, посилання захисника ОСОБА_8 на те, що ОСОБА_7 одружений, має доньку, а відтак і сталі соціальні зв'язки; він пенсіонер і має стабільне джерело доходу; виключно позитивно характеризується як за місцем мешкання, так і за місцем колишньої роботи; має безліч подяк від органів влади, є головним суддею Федерації Армреслінгу України, що також свідчить про його тісні та сталі соціальні зв'язки; раніше ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності не притягувався, самі по собі не свідчать про зменшення існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, та не є достатньою підставою для обрання ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, колегією суддів в ході судового розгляду досліджено усі надані стороною захисту відомості про стан здоров'я підозрюваного та наявність у нього ряду захворювань, відомості про назви та перебіг яких містяться в матеріалах судової справи.
Разом з тим, надані відомості про стан здоров'я не можуть слугувати самостійною підставою для пом'якшення підозрюваному запобіжного заходу, оскільки стороною захисту не надано доказів про неможливість утримання підозрюваного під вартою та неможливість отримання ним необхідного лікування в умовах установи попереднього ув'язнення, як не надано і відомостей про те, що наявні та діагностовані у ОСОБА_7 захворювання відносяться до переліку хвороб, які несумісні із триманням під вартою.
Інші доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків щодо наявності підстав для продовження відносно ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Викладені в апеляційних скаргах підозрюваного ОСОБА_7 та його захисників доводи щодо невжиття судом заходів для забезпечення ОСОБА_7 належною правовою допомогою, оскільки засідання проведено без адвоката, якого не повідомлено про день та час розгляду справи, у даному випадку та за фактом перебування у судовому засіданні під час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 іншого його захисника, не є самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали та застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, наявні підстави для зменшення підозрюваному ОСОБА_7 визначеного слідчим суддею розміру застави, оскільки визначаючи підозрюваному заставу у розмірі 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 422 400 грн, слідчий суддя належним чином не врахував вимоги частин четвертої, п'ятої статті 182 КПК України та не обґрунтував необхідність визначення підозрюваному застави саме в такій сумі.
Так, відповідно до частини четвертої статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно пункту 3 частини п'ятої статті 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Хоча кримінальним процесуальним законодавством і передбачено можливість слідчого судді у виключних випадках призначати вищий розмір застави, ніж передбачений пунктом 3 частини п'ятої статті 182 КПК України, однак таке рішення слідчого судді має надати ретельний аналіз обставин справи, щоб обґрунтувати таку «виняткову» заставу.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя в своїй ухвалі не надав ретельну оцінку всіх релевантних факторів, які підлягають встановленню під час визначення ОСОБА_7 розміру застави та не навів достатнього обґрунтування визначення розміру застави на такому високому рівні.
Як убачається з ухвали слідчого судді, визначаючи ОСОБА_7 розмір застави у сумі 2 422 400 грн, слідчий суддя врахував обставини справи, в тому числі, характер кримінальних правопорушень, що інкримінується підозрюваному.
Проте, фактично, визначивши заставу у розмірі, значно вищому за максимальну межу застави, передбаченої пунктом 3 частини п'ятої статті 182 КПК, слідчий суддя обґрунтував такий висновок лише посиланням на обсяг підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину, високий ступінь встановлених ризиків, відсутність вагомих стримуючих факторів, особливо великий розмір інкримінованої шкоди, при цьому не врахувавши практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого та покликаний забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні.
Так, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні «Istomina v. Ukraine» від 13 січня 2022 року (заява № 23312/15), «гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні. Таким чином, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, його майно та його чи її відносини з особами, які мають надати особисту поруку, іншими словами, на ступінь впевненості щодо можливої перспективи того, що втрата застави або позов проти гарантів у разі неявки підсудного в судове засідання буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб запобігти бажанню втекти з його або її боку. Оскільки йдеться про основне право на свободу, гарантоване статтею 5, органи влади повинні надзвичайно обережно встановити відповідний розмір застави, і вирішити, чи є необхідним продовження тримання під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого не може бути вирішальним фактором, що виправдовує суму застави» (§25 рішення).
Як установлено колегією суддів під час апеляційного розгляду, підозрюваний ОСОБА_7 одружений, має доньку, є пенсіонером, особою з інвалідністю ІІ групи, раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації на території України, офіційно працевлаштований.
З урахуванням наведених обставин, майнового та сімейного стану підозрюваного та з огляду на його вік та стан здоров'я, на переконання колегії суддів, визначена слідчим суддею застава у сумі 2 422 400 грн є такою, що не співвідноситься з даними про особу підозрюваного ОСОБА_7 та необхідність у її застосуванні в такому розмірі у кримінальному провадженні не доведена, на підставі чого колегія суддів вважає її завідомо непомірною для підозрюваного.
За таких обставин у їх сукупності, виходячи з положень пункту 2 частини третьої статті 407 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.
Постановляючи нову ухвалу, колегія суддів враховує обставини інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, дані про особу ОСОБА_7 , інші обставини, передбачені статтею 178 КПК України, та доходить висновку, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків здатна застава у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 грн у національній грошовій одиниці.
Крім того, колегія суддів уважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, у межах строку досудового розслідування, до 24 серпня 2025 року включно.
На переконання колегії суддів, такий розмір застави буде співмірним з існуючими у кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
За таких обставин у їх сукупності, виходячи з положень пункту 2 частини третьої статті 407 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги підозрюваного та захисників підлягають задоволенню частково, ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого, продовження щодо підозрюваного ОСОБА_7 строку тримання під вартою у межах досудового розслідування строком до 24 серпня 2025 року включноз одночасним визначенням застави у порядку, передбаченому частиною третьою статті 183 КПК України, у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 грн у національній грошовій одиниці, з покладенням на підозрюваного ОСОБА_7 , у разі внесення застави, обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України, строком до 24 серпня 2025 року включно.
Керуючись статтями 176-178, 182, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_7 , захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 з доповненнями- задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 липня 2025 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_10 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_11 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Строк дії ухвали про продовження підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 24 серпня 2025 року включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 грн у національній грошовій одиниці.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ: 42258617, Банк надавача послуг: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку: 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: UA068201720355289002001082186).
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважати, що до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
На підставі частини п'ятої статті 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, місця роботи;
- не відлучатися з Чернігівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_12 , ОСОБА_13
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну.
Строк дії покладених на підозрюваного обов'язків визначити до 24 серпня 2025 року включно.
Обов'язок контролю за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4