09 вересня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/7189/25
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Бородавкіна С.В. перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Яковенко Тетяни Миколаївни про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Яковенко Тетяни Миколаївни, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:
- визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Яковенко Т.М. з приводу незаконного заволодіння, привласнення чи розтрати 13351,23 грн моїх коштів з пенсійного рахунку протиправними ;
- зобов'язати приватного виконавця Яковенко Т.М. повернути негайно на пенсійний рахунок привласнені чи розтрачені нею 13351,23 грн коштів;
- визнати дії приватного виконавця Яковенко Т.М. протиправними з приводу не виконання рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 01.07.2024 в справі №736/829/24 в обумовлені законодавством України строки, адже постанови про закінчення зазначених вище виконавчих проваджень вона винесла лише 17.09.2024;
- постановити окрему ухвалу щодо протиправних дій приватного виконавця Яковенко Т.М. з приводу заволодіння, привласнення чи розтрати коштів з пенсійного рахунку.
Ухвалою судді від 10.07.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків шляхом надання обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
На виконання вказаної ухвали суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, у якій він зазначає ті самі позовні вимоги, що були і в первісному позові, а також зазначає, що відповідач винесла три незаконні постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.08.2022, 08.08.2022 та від 11.08.2022. Також подано клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з адміністративним позовом, у якому ОСОБА_1 зазначає, що рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 25.07.2024 по справі 736/829/24, яке набрало законної сили 01.08.2024, його позовні вимоги задоволено, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 31.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований в Реєстрі за номером №75088, про стягнення на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Авансар» заборгованості у розмірі 55564,58 грн; визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 01.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований в Реєстрі за номером №76576, про стягнення на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Авансар» заборгованості у розмірі 8102,20 грн; визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 01.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований в Реєстрі за номером №77653, про стягнення на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Авансар» заборгованості у розмірі 20628,72 грн (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120597901).
Про вищезазначене рішення позивач дізнався із поштового листа Корюківського районного суду, яке вручене йому 10.07.2024.
При цьому, до Чернігівського окружного адміністративного суду позивач звернувся до приватного виконавця Яковенко Т.М. 18.11.2024, проте ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 позовну заяву повернуто позивачу.
23.12.2024 позивач повторно звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із аналогічною позовною заявою.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 матеріали адміністративної справи передано до Корюківського районного суду Чернігівської області.
Ухвалою Корюківського районного суду від 17.03.2025 відмовлено у відкритті провадження.
Постанової Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 у відкритті апеляційного провадження на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 11.03.2025 - відмовлено.
Отже на думку позивача шестимісячний строк звернення до суду за захистом його прав не порушено, оскільки вперше з позовною заявою він звернувся до суду ще в листопаді 2024, тобто майже за два місяці до закінчення шестимісячного строку, протягом якого законодавством встановлено строк звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Однак, вказані доводи суд вважає необґрунтованими, враховуючи таке.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи, в тому числі, позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Зокрема, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина перша статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до змісту поданого позову позивачу стало відомо про порушення його прав 10.07.2024, після отримання поштою рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 25.07.2024 по справі 736/829/24, яке набрало законної сили 01.08.2024.
Таким чином, останнім днем для звернення позивача до суду, з врахуванням вищезазначених вимог пункту 1 частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, є 10 день, коли набрало законної сили рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 25.07.2024 по справі 736/829/24, однак до суду він звернувся 18.11.2024.
Суд вважає неповажними вищенаведені підстави пропуску позивачем встановлених процесуальних строків, враховуючи таке.
Згідно частин 1, 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Тобто, у цій категорії справ, законодавець визнав, що строк в десять днів, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів є достатнім для звернення до суду.
Суд зазначає, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Так, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.05.2021 по справі №380/5093/20.
Аналіз практики Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності третіх осіб. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, а також відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Іншого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Конкретно визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 Верховний Cуд дійшов висновку, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження дій суб'єкта владних повноважень, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.09.2020 (справа №806/2321/16).
Тобто реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Крім того, позивач на виконання ухвали про залишення позову без руху не привів позовні вимоги у відповідність до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд позбавлений можливості в повній мірі визначити предмет позову. характер вимог, юрисдикцію, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що факт визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів на підставі статті 1212 ЦК України. Після того, як суд ухвалив рішення про визнання виконавчого напису недійсним, позивач має право: звернутися до відповідного районного суду з заявою про повернення стягнутих коштів або подати заяву про повернення коштів безпосередньо до виконавця.
На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Яковенко Тетяни Миколаївни про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст ухвали складено 09.09.2025.
Суддя С.В. Бородавкіна