10 вересня 2025 року справа № 640/8136/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у спрощеному письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу №640/8136/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Еко» до Офісу великих платників податків ДПС, правонаступником якого є Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко» звернулось з позовною заявою до Офісу великих платників податків ДПС, в якому просить визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.01.2020 № 0000320503.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ГУ ДПС у Миколаївській області була проведена фактична перевірка магазину «ЕКО-Маркет», який знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе, 38/а, за результатами якої складено акт від 09.12.2019 №70/14-29-32-01/32104254, яким встановлено, зокрема, порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.01.2020 № 0000320503, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у сумі 399 420,2 2грн за необлікований товар на суму 199 710,11 грн.
Не погоджуючись із застосуванням штрафу позивач зазначає, що відповідач у акті перевірки не вказав, які норми Положення (стандарту ) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044 порушені позивачем, як ці порушення виявлені і якими документами первинного бухгалтерського обліку підтверджуються; не враховано, що суб'єкт господарювання не зобов'язаний зберігати первинні документи на товар безпосередньо в торговельному залі чи в складському приміщенні іншого призначення; з метою якісного ведення бухгалтерського обліку на підприємстві первинні документи - накладні від постачальників зберігаються за місцем ведення бухгалтерського обліку, а не за місцем реалізації товарів, адже товар закуповується від імені ТОВ «ЕКО», який має мережу магазинів (а не від імені конкретного магазину), з подальшим переданням товару по магазинах; Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР чітко не визначено самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, Закон лише вказує на обов'язок господарюючих суб'єктів на ведення такого обліку у порядку, визначеному законодавством та не містить положень про те, що ненадання накладних в момент перевірки є свідченням відсутності обліку товарних запасів чи свідченням порушення порядку такого обліку, а також про те, що накладні мають невідкладно надаватись особам, які проводять перевірку, а ненадання накладних в момент перевірки є підставою для притягнення до відповідальності згідно ст. 20 вказаного Закону; обов'язковою умовою застосування штрафних санкцій є факт реалізації не облікованих товарів (вручення їх покупцеві або надання в розпорядження), а розмір штрафних санкцій залежить від ціни фактично реалізованого товару, який не облікований належним чином, водночас акт перевірки не містить посилань на факт реалізації необлікованих товарів та копію чека, а відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів, складена відповідачем, не містить залишків запасів на початок звітної дати та реалізацію запасів за визначений період; відповідачем не проведено інвентаризацію та не направлено запит на її проведення, у зв'язку з чим не підтверджено відсутність обліку товарних запасів товарів на загальну суму 199 710,11 грн.
Позивач стверджує, що ним належним чином у відповідності до законодавства ведеться облік товарних запасів та наявні всі первинні документи щодо товару в Центральному офісі позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними та видатковими накладними на алкогольні напої та тютюнові вироби.
Відповідач надав до Окружного адміністративного суду м. Києва відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив з тих підстав, що перевірка проводилась на підставі Податкового кодексу України, Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995, «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 №222-V111, «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР, і іншого порядку обліку товарних запасів на складах та за місцем реалізації, окрім передбаченого Законом №265/95-ВР, законодавством не передбачено. Ненадання первинних документів позбавляє можливості контролюючий орган дійти висновку про правильність, повноту і своєчасність ведення обліку товару; запит про надання первинних документів, які підтверджують надходження та оприбуткування товару, запит був наданий директору магазину ОСОБА_1 після початку перевірки 29.11.2019 та 03.12.2019, проте документи надані не були, а листом від 04.12.2019 було повідомлено, що документи не відносяться до предмета перевірки. У зв'язку з ненаданням документів товар вважається неоприбуткованим.
Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків надало до Черкаського окружного адміністративного суду додаткові пояснення від 03.02.2025, у яких зазначило, що надання первинних документів до суду разом з позовною заявою не дозволяє співставити їх зміст з тим товаром, який перебував у реалізації суб'єкта господарювання станом на момент проведення фактичної перевірки. Під час проведення перевірки 29.11.2019 та 04.12.2019 позивачу було запропоновано надати первинні документи на підтвердження надходження та оприбуткування товарів, проте такі документи не були надані, та позивач листом від 04.12.2019 повідомив, що документи, які запропоновано надати, не відносяться до перевірки. Доводи позивача щодо відсутності доказів реалізації необлікованих товарів спростовуються фактом проведення перевірки саме за місцем реалізації товару (магазину) та основним видом діяльності - Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
Ухвалою від 15.04.2020 Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Законом України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Відповідно до супровідного листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2024 № 03-19/8942/24 “Про скерування за належністю справи» на виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 2825-ІХ справа № 640/8136/20 була скерована до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
Згідно з супровідним листом від 07.01.2025 № 01-19/93/25 Київський окружний адміністративний суд на виконання Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, передав справу до Черкаського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 справа прийнята до провадження суддею Руденко А.В. у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 здійснено процесуальну заміну відповідача Офісу великих платників податку ДПС на процесуального правонаступника - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
З'ясувавши доводи сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини.
Головним управлінням ДПС у Миколаївській області було проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» за місцем здійснення господарської діяльності в магазині «ЕКО-Маркет», який знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе, 38/а.
За результатами фактичної перевірки складено акт фактичної перевірки від 09.12.2019 №70/14-29-32-01/32104254, яким встановлено факт порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: непідтвердження даними бухгалтерського обліку (первинними документами) надлишку товарних запасів на загальну суму 199 710,11 грн, внаслідок чого порушено вимоги пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин).
На підставі висновків акта перевірки Офісом великих платників податків прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.01.2020 №0000320503, яким до позивача за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 на підставі статті 20 вказаного Закону застосовано штраф у розмірі 399 420,22 грн.
Позивач подав скаргу на податкове повідомлення-рішення від 17.01.2020 №0000320503 до Державної податкової служби України, рішенням якої від 25.03.2020 №10516/6/99-00-08-05-06-06 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим у справі фактичним обставинам суд зазначає наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 (далі - Закон № 265/95-ВР).
Статтею 15 Закону № 265/95-ВР встановлено, що контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Пунктом 85.2 статті 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин) передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
За змістом вказаних приписів під час проведення фактичної перевірки з питань виконання вимог Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання зобов'язані надавати на вимогу контролюючого органу первинні документи, які підтверджують облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Миколаївській області було проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» за місцем здійснення господарської діяльності в магазині «ЕКО-Маркет», який знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе, 38/а.
Згідно акту перевірки фактична перевірка почалась 29.11.2019 о б 11 год. 40 хв. і закінчилась 06.12.2019 о 15 год. 45 хв. та була проведена в присутності заступника директора Шевченка Д.М.
Під час проведення перевірки 29.11.2019 посадовими особами відповідача був складений додаток №2 до акту перевірки, у якому зазначені дані про наявний товар, який знаходиться у реалізації та перевірений вибірково, та на який не надані накладні. Від д підписання додатку №2 Шевченко Д.М. відмовився.
У акті перевірки зазначено, що під час проведення перевірки необхідно було надати первинні документи на підакцизну продукцію, що знаходиться в реалізації.
Акт перевірки був складений посадовими особами відповідача 09.12.2019 та наданий для підписання Шевченку Д.М., проте останній від підписання акта відмовився, у зв'язку з чим посадовими особами відповідача був складений акт відмови від підписання та отримання матеріалів перевірки.
За результатами фактичної перевірки складено акт фактичної перевірки від 09.12.2019 №70/14-29-32-01/32104254, яким встановлено факт порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: непідтвердження даними бухгалтерського обліку (первинними документами) надлишку товарних запасів на загальну суму 199 710,11 грн, внаслідок чого порушено вимоги пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР.
Вказані обставини свідчать, що позивачем під час проведення фактичної перевірки не були надані первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують облік товарів за місцем їх реалізації, а тому відповідно до статті 44 ПК України вважається, що такі документи були відсутні у платника податків. Відтак, товари, які на час перевірки знаходились за місцем їх реалізації в магазині «ЕКО-Маркет» за адресою: м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе, 38/а, вважаються такими, що не обліковані у встановленому порядку.
Суд бере до уваги, що позивачем не оспорюється, що посадовими особами відповідача було запропоновано надати первинні документи бухгалтерського обліку, та факт ненадання ним таких документів як під час проведення перевірки, так і до заперечень на акт перевірки, тому доходить висновку, що позивачем порушено вимоги пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР.
Згідно статті 20 Закону №265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
За вказаних обставин податкове повідомлення-рішення від 17.01.2020 №0000320503, яким до позивача за порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР на підставі статті 20 вказаного Закону застосовано штраф у розмірі 399 420,22 грн. є таким, що прийнято на законних підставах і скасуванню не підлягає.
Доводи позивача про те, що первинні документи зберігаються за місцем ведення бухгалтерського обліку в Центральному офісі Товариства, а не за місцем реалізації, спростовуються вищезазначеними законодавчими приписами, згідно з якими платник податків зобов'язаний надати первинні документи під час перевірки, та зобов'язаний вести облік товарних запасів саме за місцем їх реалізації.
Суд також бере до уваги, що фактична перевірка проводилась до 06.12.2019, а акт фактичної перевірки був складений 09.12.2019, тобто у позивача було достатньо часу для надання відповідачу первинних документів бухгалтерського обліку на товар, вказаний у додатку №2 до акту перевірки, тому вважає вказані доводи позивача необгрунтованими.
Щодо первинних документів, поданих до суду, то вони не спростовують факт порушення, оскільки повинні бути надані під час фактичної перевірки та не пізніше дати прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Щодо відсутності факту реалізації не облікованих товарів, то сам факт знаходження товару, не облікованого у встановленому порядку, у місці його реалізації є підставою для застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій.
Інші доводи позивача не мають значення для прийняття рішення, а тому суд не надає їм правової оцінки
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку письмовим доказам, наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах, а тому скасуванню не підлягають. Отже позовні вимоги є необгрунтованими і у їх задоволенні слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову відповідно до вимог статті 139 КАС України судові витрати не підлягають розподілу.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 10 вересня 2025 року.
Суддя Алла РУДЕНКО