08 вересня 2025 року справа № 580/7495/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати необгурнтованим і незаконним наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30 червня 2025 року №133 (по стройовій частині) та скасувати його в тій в частині, яка стосується невиплати позивачу за червень 2025 року премії, у зв'язку з тим, що станом на дату видання наказу службове розслідування було не завершено, відповідно на дату видання наказу моєї вини не доведено (початок перебігу строку звернення до суду я пов'язую із 30 червня 2025 року - датою, коли мені було доведено наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30 червня 2025 року №133 (по стройовій частині), дану дію не оскаржував в позасудовому порядку);
- визнати необгурнтованим і незаконним наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30 червня 2025 року №133 (по стройовій частині) та скасувати його в тій в частині, яка стосується невиплати позивачу за червень 2025 року додаткової винагороди, у зв'язку з тим, що станом на дату видання наказу службове розслідування було не завершено, відповідно на дату видання наказу моєї вини не доведено (початок перебігу строку звернення до суду я пов'язую із 30 червня 2025 року - датою, коли мені було доведено наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30 червня 2025 року №133 (по стройовій частині), дану дію не оскаржував в позасудовому порядку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30 червня 2025 року №133 (по стройовій частині) в частині не виплати позивачу премії та додаткової винагороди за червень 2025 року є передчасним, з огляду на те, що службове розслідування не завершено, а його результати є невідомими, так як він діяв в умовах крайньої необхідності, для того щоб запобігти кримінальній відповідальності за невиконання наказу командира військової НОМЕР_1 від 27 червня 2025 року №130 (по стройовій частині), а тому позивач вважає, що діяв в умовах вимушеного вибору, а саме, або нічого не робити і не виконати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27 червня 2025 року №130 (по стройовій частині), або поїхати до ІНФОРМАЦІЯ_1 та до Державного бюро розслідувань не питаючи дозволу, для того щоб в такий спосіб подати командиру частини НОМЕР_1 рапорт про уточнення наказу, а також продовження строку здачі справ та посади
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, у якому зазначив, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» від 30.06.2025 №27 службовим розслідуванням встановлено, що майор ОСОБА_1 діючи умисно та протиправно, з метою ухилення від виконання службових обов'язків в умовах особливого періоду та дії воєнного стану, на порушення вимог абзаців 1-2, 4 статті 11, статті 12, статей 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 2, абзацу 2 статті 3, абзацу 1 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 29 червня 2025 року здійснив самовільне залишення частини та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням службових обов'язків, чим порушив військову дисциплін. Таким чином, відповідач вважає, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими, так як на момент виключення із списків військової частини НОМЕР_1 існував наказ командира військової частини НОМЕР_1 №27 від 30.06.2025 року, яким доведено вину ОСОБА_1 у вчинені самовільного залишення частини 29 червня 2025 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 №814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року №485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що проходив військову службу на посаді старшого офіцера групи впровадження та супроводження інформаційних (автоматизованих) систем штабу військової частини НОМЕР_1 та з 09.06.2025 року залучений до складу сил та засобів оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у складі військової частини НОМЕР_1 , для здійснення заходів із забезпечення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в районі виконання бойових (спеціальних) завдань, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №112 від 09.06.2025.
28 червня 2025 близько 09 год. 40 хв. позивачу під особистий підпис було доведено наказ командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (додаток 1) про його переведення до резервного підрозділу іншої військової частини, а близько 09 год. 45 хв. 28 червня 2025 року - наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27 червня 2025 року №130 (по стройовій частині) (додаток 2).
Позивач вважаючи, що у наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 27 червня 2025 року №130 надано позивачу менше трьох діб, а також не було зрозуміло як виконувати зазначений наказ, то під час ознайомлення з наказом позивач попросив письмово уточнити наказ, вказавши місця, де знаходяться усі посадові особи, у яких повинен підписати обхідний лист, а також продовжити термін виконання наказу до реальних трьох діб з моменту отримання, тому позивач о 14 год. 00 хв. 28 червня 2025 року подав до адміністративного відділу військової частини НОМЕР_1 відповідний рапорт, однак о 14 год. 07 хв. 28 червня 2025 року посадова особа адміністративного відділу проінформувала позивача про те, що для реєстрації рапорту позивачу необхідно прибути до адміністративного відділу, яке знаходиться на іншій локації.
У позові вказано, що начальник адміністративного відділу штабу військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_2 відмовився реєструвати рапорт без погодження такої дії з начальником штабу - заступником командира військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_3 . О 15 год. 08 хв. 28 червня 2025 року позивач зіткнувся з начальником штабу - заступником командира військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_3 , який повідомив позивача, що його рапорт реєструвати не будуть, так як для здачі посади достатньо навіть доби.
Також позивачем у позові вказано, що 28 червня 2025 року о 17 год. 23 хв. він звернувся до Державного бюро розслідувань електронною поштою з повідомленням про кримінальне правопорушення, на яке було накладено кваліфікований електронний підпис, у якому просив, зокрема, невідкладно вжити заходів щодо реєстрації рапорт від 28 червня 2025 року, також просив проінформувати про отримання повідомлення. Крім того, 28 червня 2025 року о 20 год. 28 хв. позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 (до оперативного чергового) електронною поштою зі скаргою, на яку було накладено кваліфікований електронний підпис, у якій позивач просив невідкладно вжити заходів до поновлення моїх прав, а саме, зобов'язати військову частину НОМЕР_1 зареєструвати рапорт від 28 червня 2025 року, також просив проінформувати про отримання мого повідомлення.
Оскільки станом на ранок 29 червня 2025 року, ні від Державного бюро розслідувань, ні від ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачу не надійшло підтвердження про те, що його звернення отримані, тому позивач вирішив їхати у м. Київ до ІНФОРМАЦІЯ_1 та до Державного бюро розслідувань, для того, щоб його рапорт було надіслано командиру військової частини НОМЕР_1 .
Позивач у позові зазначив, що він не запитував у керівництва військової частини НОМЕР_1 дозволу його поїздки до зазначених вище органів державної влади була скарга на неправомірні (навіть злочинні) дії керівництва військової частини НОМЕР_1 . 29 червня 2025 року близько 06 год. 00 хв. позивач виїхав з АДРЕСА_1 та близько о 17 год. 45 хв. 29 червня 2025 року прибув у розташування військової частини.
Згідно наказу командира військова частина НОМЕР_1 (по стройовій частині) №133 від 30.06.2025 майора ОСОБА_1 , старшого офіцера групи впровадження та супроводження інформаційних (автоматизованих) систем штабу військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 24 червня 2025 року №958 на посаду офіцера резерву взводу резерву офіцерського складу роти резерву офіцерського складу військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 , вважати таким, що справи і посаду здав та вибув до нового місця служби. З 3» червня 2025 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, а з продовольчого забезпечення зняти зі сніданку 01 липня 2025 року.
Також у вищезазначеному наказі вказано, що за самовільне залишення військової частини, на підставі п. 15 розділу XVI наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» не виплачувати премію за червень 2025 року. Крім того, за самовільне залишення військової частини, на підставі п.15 розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» не виплачувати додаткову винагороду за червень 2025 року.
Позивач вважаючи, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30 червня 2025 року №133 (по стройовій частині) в частині не виплати йому премії та додаткової винагороди за червень 2025 року є передчасним, з огляду на те, що службове розслідування не завершено, а його результати є невідомими, тому звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Частиною 1статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України №2232-ХІІпередбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України»(Дисциплінарний статут ЗСУ).
Згідно зі ст. ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (частина третя статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення (ч. 1 ст. 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
За приписами ст. ст. 83-86 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Системний аналіз наведених норм, свідчить про те, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. З метою уточнення усіх обставин дисциплінарного проступку, причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення передує проведення службового розслідування.
Позивач у позовній заяві зазначає, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30 червня 2025 року №133 (по стройовій частині) в частині не виплати йому премії та додаткової винагороди за червень 2025 року є передчасним, з огляду на те, що службове розслідування не завершено, а його результати є невідомими.
Разом з цим, матеріалами справи підтверджено, що за фактом самовільного залишення ОСОБА_1 29.06.2025 військової частини НОМЕР_1 наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.06.2029 №89 призначено службове розслідування, з метою уточнення причин і умов, а також встановлення осіб, чиї дії або бездіяльність сприяли самовільному залишенню розташування військової частини в умовах дії воєнного стану ОСОБА_1 .
Службовим розслідуванням встановлено, що позивач діючи умисно та протиправно, з метою ухилення від виконання службових обов'язків в умовах воєнного стану, 29.06.2025 самовільно залишив військову частину та проводив час на власний розсуд, чим порушив військову дисциплін.
На підставі матеріалів службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ від 30.06.2025 №27, яким за самовільне залишення 29.06.2025 розташування військової частини в умовах дії воєнного стану, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - «сувора догана».
Суд зазначає, що вищезазначений наказ командира військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ від 30.06.2025 №27 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не є предметом розгляду даної адміністративної справи.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах
Відповідно до пункту 2-1. Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають: порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови; особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260), яким встановлено порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, включаючи премію та порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам визначеною Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168.
Пунктом 2 Розділу І Порядку №260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Відповідно до пункту 1 Розділу XVI Порядку №260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Згідно пункту 5 Розділу XVI Порядку №260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Відповідно до пункту 2 Розділу XXXIV Порядку №260 за період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах 50 000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Згідно із пунктом 15 Розділу XXXIV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Враховуючи, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №27 від 30 червня 2025 року вина позивача у самовільному залишенні військової частини 29 червня 2025 року була встановлена на підставі результатів службового розслідування (який не є предметом спору у даній справі, тому суд не надає правової оцінки його законності чи протиправності), суд дійшов висновку, що відповідач правомірно оскаржуваним наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30 червня 2025 року №133 (по стройовій частині) в не призначив позивачу до виплати премії та додаткової винагороди за червень 2025 року, так як згідно з пунктом 15 розділу XVI та пунктом 15 розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 - самовільне залишення військової частини є підставою для невиплати премії та додаткової винагороди за місяць, у якому скоєно порушення.
З огляду на вищезазначене, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 9, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ