10 вересня 2025 року м. Рівне №640/287/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП"
доКиївської митниці
визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Віст Груп" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митої вартості товарів від 29.09.2020 №UA100320/2020/000213/2.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що з метою митного оформлення товару до Київської митниці Держмитслужби було подано митну декларацію, в якій митна вартість товару була зазначена за ціною контракту. Для підтвердження заявленої митної вартості були подані всі передбачені ст. 53 Митного кодексу України документи. Вказані документи не містять розбіжностей, однак всупереч діючим нормам митного законодавства відповідач відмовив у оформленні товару та прийняв рішення про коригування митної вартості такого. Вважає, що оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень є протиправним, оскільки воно не містить жодних зауважень щодо поданих документів або обґрунтованих сумнівів у достовірності обрахованої митної вартості.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду від 13.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк на подання відзиву.
Відповідач проти задоволення позову заперечив у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. На обґрунтування заперечення зазначає, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за митною декларацією встановлено, що декларантом для підтвердження митної вартості не надано всіх передбачених законодавством документів, а подані документи не містять всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості. У зв'язку з чим декларанту запропоновано подати додаткові документи. За результатами аналізу додаткових документів встановлено, що такі надано не в повному обсязі, оскільки вони не усувають виявлених розбіжностей та не підтверджують об'єктивно та достовірно заявлену митну вартість, що, на думку відповідача, є підставою для відмови у митному оформленні товарів. Митним органом проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних, подібних товарів, внаслідок чого виявлено заниження декларантом заявленого рівня митної вартості. У зв'язку з наведеним митна вартість визначена із застосуванням резервного методу, який щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визначених митним органом митних вартостях.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача не погоджується. Повторно звертає увагу суду на те, що при митному оформленні товару декларантом було подано всі передбачені ст. 53 Митного кодексу України документи, що підтверджують митну вартість. Вважає, що наданих документів було цілком достатньо для підтвердження вартості перевезення товару. В свою чергу надання інших документів не є обов'язковим. Стосовно ненадання доказів оплати транспортних послуг зазначив, що умовами договору передбачена оплата таких з відстроченням платежу. Окрім того, звертає увагу суду на те, що вартість товарів за наданими митним органом митними деклараціями також була визначена за допомогою резервного метою, а тому не може бути достатнім доказом при визначенні ціни.
Законом України №2825-IX від 13.12.2022, що набрав чинності 15.12.2022, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Згідно з розділом II “Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
На виконання вказаного положення Державна судова адміністрація України наказом №399 від 16.09.2024 затвердила Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва.
Відповідно до цього Порядку, 08.11.2024 здійснено пакетний автоматизований розподіл судових справ, за яким Рівненському окружному адміністративному суду, з урахуванням навантаження та за принципом випадковості, визначено до передачі 460 справ.
Наказом в.о. керівника апарату Київського окружного адміністративного суду №45-0д/ка від 31.12.2024, затверджено графік передачі справ, відповідно до якого справи передані Рівненському окружному адміністративному суду 14.02.2025.
На виконання рішення зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду (протокол №3 від 21.11.2024 та №4 від 13.12.2024), комісією прийнято справи, а Відділом документального забезпечення проведено їх реєстрацію та автоматизований розподіл.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №640/287/21 визначено суддю Греська О.Р.
Ухвалою суду від 12.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/287/21; ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
01.04.2020 між HANGZHOU SHUNGUANG IMPORT AND EXPORT CO., LTD. (Китай) (Ппродавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІСТ ГРУП» (далі - ТОВ «ВІСТ ГРУП») (Покупець) укладено Контракт №542-UK.
Відповідно до пп. 1.1 вказаного контракту, продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за кількістю, асортиментом і вартістю узгодженими сторонами в інвойсі щодо кожної поставки.
Пунктом 2.1 контракту передбачено, що ціни на кожну конкретну партію товару, визначені в інвойсі, встановлені в USD.
Згідно з пунктом 3.1 контракту оплата кожної партії товару здійснюється у валюті Договору шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на банківський рахунок продавця через 30 календарних днів, починаючи з дня, що йде за датою, вказаною в транспортному (морському) документі, також можлива попередня оплата.
Оплата може здійснюватися на інших умовах, про які окремо зазначається в специфікаціях (інвойсах) до кожної партії товару (п. 3.2 контракту).
Відповідно до пункту 4.1 контракту, продавець зобов'язується поставляти з кожною партією товару наступні належним чином оформлені документи: комерційний рахунок-фактура, експортна вантажна митна декларація, транспортні накладні.
Згідно з інвойсом №SG20200226 від 14.08.2020 на виконання Контракту №542-UK, ТОВ «ВІСТ ГРУП» придбало товарів на загальну суму 41285,84 дол. США.
24.09.2020 ТОВ «ВІСТ ГРУП» перерахувало на рахунок HANGZHOU SHUNGUANG IMPORT AND EXPORT CO. - 41285,84 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №434 від 24.09.2020.
З метою здійснення митного оформлення придбаного товару 29.09.2020 ТОВ «ВІСТ ГРУП» подало до Київської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію №UA100320/2020/628834, відповідно до якої митна вартість визначена за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), в сумі 41285,84 дол. США.
Як вбачається з додатку до декларації, заявлена митна вартість товару становить 1225443,86 грн та включає в себе ціну товару в іноземній валюті 41285,84 дол. США та витрати на транспортування до пункту пропуску «Чорноморський рибний порт» 57100 грн.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною контракту разом з митною декларацією було подано наступні документи: пакувальний лист; рахунок-фактуру (інвойс) від 14.08.2020 №8020100226; коносамент від 21.08.2020 № 00120081597; автотранспортну накладну від 28.09.2020 № 9390; декларацію про походження товару; платіжне доручення № 434 від 24.09.2020; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 2056 від 24.09.2020; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 22.09.2020 № 622; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01.01.2020; контракт від 01.04.2020 №542-UK; договір (контракт) про перевезення від 01.03.2020 № 03/06-2020; доручення-заявка № 99 від 14.09.2020.
За результатами проведеного опрацювання поданих до митного оформлення документів 29.09.2020 Київська митниця Держмитслужби надіслала ТОВ «ВІСТ ГРУП» електронне повідомлення, в якому проінформувала про наявні розбіжності у поданих до митного оформлення документах, що не підтверджують відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена. Запропоновано надати протягом 10 днів додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається у разі їх наявності; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) у разі їх наявності; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) у разі їх наявності; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів у разі наявності; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення, з ціновою інформацію та перекладом; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З метою усунення зазначених митним органом недоліків декларантом надіслано лист №29/09 від 29.09.2020, в якому повідомлено, що заявку на здійснення послуг по доставці товарів було надано для митного оформлення за № 99 від 14.09.2020. Тарифи, на перевезення було узгоджено, під час складання заявки-довіреності. Зазначені документи в повному обсязі підтверджують митну вартість товару відповідно до виставленого рахунку від 14.08.2020 № SG20200226. Страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування надати не маємо можливості оскільки товар додатково не страхувався. Довідки про транспортні витрати по доставці контейнеру на адресу ТОВ «ВІСТ ГРУП» від місця завантаження до митного кордону України та рахунку на оплату за надання транспортно-експедиційних послуг цілком достатньо для встановленні складової митної вартості по транспортуванню та ідентифікації надавача послуг. Документи, щодо оплати вартості за транспортування, не мають можливості надати, так як оплату ще не здійснено. Прайс-лист - це нормативно-виробниче практичне і (або) довідкове видання, що містить систематизований перелік матеріалів, виробів, обладнання, виробничих операцій, послуг із зазначенням цін, а іноді коротких характеристик. Жодних інших смислових навантажень прас-лист не несе, і розбивка по цінам, маркуванню, інше не має бути обов'язковим в прас-листі та в силу ст. 53 МК України, не є обов'язковим. Відповідно до ліцензійного договору від 26.05.2014 №2 «Про використання знаку для товарів і послуг», ТОВ «ВІСТ ГРУП» використовує товарний знак «FAVORIT, Technics» на безоплатній основі тому ліцензійні платежі за використання торгового знаку, не здійснювались.
За результатами розгляду поданих декларантом документів Київською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 29.09.2020 №UA100320/2020/000213/2 із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару, згідно з яким скоригована митна вартість: товар №4 - 1,42 дол. США/кг (електронна митна декларація (далі -ЕМД) від 20.08.2020 № UA100040/2020/185605 товар № 6), товар № 6 - 3,59 дол. США/кг (ЕМД від 02.08.2020 № UA100430/2020/008291товар № 77), товар № 8 - 3,64 дол. США/кг (ЕМД 03.09.2020 № UA500490/2020/501733 товар №2).
Прийняте Київською митницею Держмитслужби рішення аргументоване наявністю сумнівів у правильності визначення митної вартості, оскільки декларантом для митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, а надані документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості. При цьому прописано всі недоліки, зазначені у раніше надісланому декларанту повідомленні.
Також у зв'язку з винесеним рішення про коригування митної вартості товарів Київською митницею Держмитслужби відмовлено ТОВ «ВІСТ ГРУП» в митному оформленні товарів, про що складено картку відмови №UA100320/2020/00297 від 29.09.2020.
Вважаючи рішення митного органу про коригування митної вартості протиправним, прийнятим всупереч норм митного законодавства та таким, що порушує його права, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України №4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Порядок здійснення митного оформлення регулюється нормами розділу VIII МК України. Так, метою митного оформлення згідно з митним законодавством є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в розумінні МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зазначене кореспондується також з положеннями ч. 4 ст. 58 МК України, згідно з якими митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч. 1 ст. 52 МК України).
Згідно ч. 8 ст. 52 МК України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Стаття 53 МК України регламентує перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Так, зазначеною статтею встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 5 ст. 264 та ч. 1 ст. 54 МК України, з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів, а також контроль правильності визначення митної вартості установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації, що полягає, в тому числі, у перевірці числового значення заявленої митної вартості.
В розумінні положень ч. 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Як визначено ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Положення ч. 5 ст. 53 МК України забороняють вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, а саме, наявність розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
У зв'язку з вказаним суд вважає, що саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19.02.2019 у справі №814/1888/16, від 07 травня 2020 року у справі №1.380.2019.001625, від 19 березня 2021 року у справі №820/5525/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Необхідність подання додаткових документів Київська митниця Держмитслужби аргументувала відсутністю необхідних документів на підтвердження понесених транспортних витрат та доказів оплати імпортованого товару.
Однак суд вважає такі мотиви відповідача безпідставними, оскільки при митному оформленні товару ТОВ «ВІСТ ГРУП» подало всі передбачені ч. 2 ст. 53 МК України документи, зокрема: пакувальний лист; рахунок-фактуру (інвойс) від 14.08.2020 №8020100226; коносамент від 21.08.2020 № 00120081597; автотранспортну накладну від 28.09.2020 № 9390; декларацію про походження товару; платіжне доручення № 434 від 24.09.2020; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 2056 від 24.09.2020; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 22.09.2020 № 622; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01.01.2020; контракт від 01.04.2020 №542-UK; договір (контракт) про перевезення від 01.03.2020 № 03/06-2020; доручення-заявка № 99 від 14.09.2020.
На обґрунтування спірного рішення митний орган зазначає, що в пункті 4.3 контракту від 01.04.2020 №542-UK передбачено , що умови поставки зазначаються в інвойсі, при цьому в пункті 4.5 цього ж контракту зазначено, що базис поставок може бути змінений у заявках, які відсутні.
Суд зазначає, що заявка до договору стосується умов між сторонами цього договору. Заявка не є документом на підставі якого формується митна вартість товару.
Також митний орган в спірному рішенні вказує, що в копії митної декларації країни відправлення від 14.08.2020 №223120200002361315 зазначений коносамент №203565947, який не відповідає заявленому у митній декларації від 29.09.2020 № UA100320/2020/628834, а саме № G0120081597.
Однак суд зазначає, що декларація країни відправлення не є основним документом для підтвердження митної вартості товару, тому будь-які сумніви (реальні чи надумані) в правильності її складання не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару.
Суд зазначає, що позивач не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється відповідно до законодавства Китаю, та внесення до неї відповідної інформації.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.01.2020 по справі №813/1350/14.
Також суд зазначає, що коносамент - це документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов'язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.
Водночас, суд зазначає, що інформація зазначена у коносаменті жодним чином не впливає на числові показники митної вартості товару.
Відповідач обґрунтовуючи спірне рішення зазначає, що наданий прайс-лист виданий лише на товар, що поставляється, а не на весь асортимент. Згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару(за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки, тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок виробника, умов поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
На переконання суду, сам факт надання позивачем прайс-листів, не є підставою для визначення числового значення вартості товару і жодним чином не впливає на митну вартість товару, зокрема не свідчить про її заниження та не є підставою для коригування митної вартості.
Крім того, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який безпосередньо адресований покупцю, та є лише пропозицією щодо вартості товару, а його конкретна ціна, порядок її сплати визначаються сторонами та обумовлюються відповідним інвойсом, відтак, суд дійшов висновку, що така неповнота чи обмеженість відомостей прайс-листа не є обґрунтованою підставою, як для витребування в декларанта додаткових документів, так і коригування з цієї причини митної вартості.
Верховний суд у постанові від 24.01.2019 у справі № 826/2277/16 зазначив, що прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви.
Разом з тим, прайс-лист не є тим обов'язковим документом, який підтверджує митну вартість товарів. Обов'язкове подання прайс-листа частиною 2 статті 53 Митного кодексу України не передбачено. Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного суду від 08.11.2019 у справі № 804/6217/15 та від 25.06.2020 у справі № П/811/687/16.
Суд вважає, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, тобто відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Однак такі документи не були взяті до уваги Київською митницею Держмитслужби при прийнятті оскарженого рішення.
Норми ч. 2 ст. 58 МК України передбачають, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
При цьому, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч. 3 ст. 58 МК України).
Таким чином, за результатами проведеного правового аналізу законодавчих норм, що регулюють порядок визначення митної вартості товару, суд дійшов висновку, що така визначається в першу чергу за ціною договору, і тільки в разі неможливості застосування такого, використовуються другорядні методи.
Відповідно до ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Ч. 6 зазначеної статті МК України також передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 55 МК України, митний орган за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Зокрема, згідно з положеннями п.п. 2, 4 ч. 2 цієї статті рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити не лише наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, але й обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Обов'язок митних органів обґрунтовувати причини та порядок здійснення коригування митної вартості встановлюються також Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі - Правила).
Так, відповідно до п. 2.1 Правил, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Тобто, законодавець встановив, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. Висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
З оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що при розрахунку митної вартості відповідач застосував резервний метод та використав інформацію за раніше визнаними митними органами митними вартостями. Проте з наданих на вимогу суду копій таких митних декларацій неможливо встановити, що зазначені в них товари є ідентичними тим, що пред'явлені до митного оформлення ТОВ «ВІСТ ГРУП», оскільки такі не містять жодних їх характеристик. В свою чергу суд вважає, що різні замки відрізняються за своїми характеристиками та складовими матеріалу, виробником товару, що може значно вплинути на їхню вартість.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ч. 7 ст. 54 МК України передбачають, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
З огляду на вищенаведені законодавчі норми та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для визначення митної вартості товару за резервним методом та проведення її коригування, а тому заявлені позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.
Ч. 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач заявив клопотання про стягнення з відповідача на його користь судових витрат з правничої допомоги у розмірі 4000,00 грн.
Ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 3 зазначеної статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, на підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката представник позивача долучив копію договорів про надання правничої допомоги №03-12/20 від 01.12.2020, №05 від 01.12.2020, рахунку-фактури №СФ-0000055 від 01.12.2020, акту наданих послуг від 11.12.2020.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
В свою чергу ч.ч 7 та 9 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
Судом встановлено, що 01 грудня 2020 року ТОВ «ВІСТ ГРУП» уклало з Адвокатським бюро «Віктор Васильцов і партнери» договір про надання правничої допомоги №03-12/20.
Відповідно до п. 1.1 вказаного вище договору, предметом такого є забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у статусі позивача в адміністративних судах всіх інстанцій за позовом ТОВ «ВІСТ ГРУП» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарі від 29.09.20 №UA100320/2020/000213/2.
Згідно п. 4.6 договору факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг, зразок якого є Додатком 2 до цього договору.
Підставою для сплати гонорару є рахунок-фактура, зразок якого є Додатком 3 до цього договору (п. 4.7 договору).
Відповідно до акту наданих послуг від 11.12.2020, Адвокатське бюро «Віктор Васильцов і партнери» передало, а ТОВ «ВІСТ ГРУП» прийняло наступні послуги:
- вивчення документації, яка надавалась митному органу (6 год);
- ознайомлення з матеріалами справи, підготовка запитів про отримання додаткових доказів (6 год);
- консультування клієнта з правових питань, пов'язаних з предметом договору (2 год);
- збирання доказів для подання позовної заяви до суду (4 год);
- виготовлення копій документів (3 год);
- вивчення практики судових рішень з аналогічних спорів (8 год);
- складання позовної заяви (8 год);
- представництво та захист інтересів клієнта в суді першої інстанції, складання письмових пояснень, відповідей на відзиви за позовом та заперечення.
Загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 4000,00 грн.
При вирішенні питання про стягнення на користь позивача судових витрат суд зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з прецедентною практикою такого заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269).
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Дослідивши заявлене обґрунтування витрат на правничу допомогу адвокатасуд дійшов висновку, що такі в повній мірі відповідають критерію розумності їх розміру у співвідношенні до складності справи. Так, в акті наданих послуг наведено детальний опис виконаних адвокатом робіт, який співпадає з матеріалами справи. Наведені в поданих письмових поясненнях та заявах доводи є ґрунтовними та змістовними, що свідчить про належне виконання адвокатом своєї роботи.
Ч. 7 ст. 134 КАС України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В даній адміністративній справі відповідач жодних заперечень щодо розміру судових витрат не заявляє.
Варто зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
З огляду на зазначене суд вважає, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню з відповідача у повному розмірі.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСТ ГРУП» до Київської митниці задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 29.09.2020 №UA100320/2020/000213/2.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСТ ГРУП» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судовий збір в розмірі 2102,00 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСТ ГРУП» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП" (вул. Соборна, 16,Софіївська Борщагівка,Києво-Святошинський район, Київська область,08131. ЄДРПОУ/РНОКПП 33326775)
Відповідач - Київська митниця (бульв. Гавела Вацлава, 8А,м. Київ,03124. ЄДРПОУ/РНОКПП 43997555)
Повний текст рішення складений 10.09.2025.
Суддя Олег ГРЕСЬКО