за результатами вирішення заяви про відвід
10 вересня 2025 року Р і в н е №460/7936/25
Рівненський окружний адміністративний суд в складі судді Д.П. Зозулі, розглянувши в письмовому провадженні клопотання про відвід у адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
доМіністерства оборони України
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій.
Ухвалою судді Нор У.М. від 13.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
08.09.2025 на адресу суду надійшла заява позивача про відвід судді Нор У.М.
Ухвалою суду від 09.09.2025 заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді в адміністративній справі №460/7936/25 визнано необґрунтованою та передано справу для визначення судді у порядку, встановленому ч.1 ст.31 КАС України, для вирішення питання про відвід.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2025 для розгляду заяви про відвід судді Нор У.М. у справі №460/7936/25 визначено суддю Зозулю Д.П.
Вирішуючи питання про відвід суд керується таким.
Підстави для відводу судді визначені статтями 36, 37 КАС України.
Згідно з ч.1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Суд ухвалою залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.
Згідно з частинами 3 та 4 ст.40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд дійде до висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
За правилами ч. 8 ст. 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 11 ст.40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Частиною 12 ст. 40 КАС України обумовлено, що за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Розглянувши заяву про відвід судді, ознайомившись із матеріалами справи, оцінивши доводи заяви, судом встановлено таке.
Як свідчить зміст заяви про відвід судді Нор У.М., вона подана позивачем на підставі п.4 ч.1 ст.36 КАС України (за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді).
Вирішуючи заяву про відвід, суд керується і виходить з такого.
В обґрунтування заяви про відвід судді, позивач зазначив, що суд порушив строк розгляду справи, передбачений ст.258 КАС України. Вважає таку бездіяльність суду як упередженість на користь відповідача, з метою затягнути процес та позбавити позивача отримати захист своїх прав.
Так, доводи позивача викладені в заяві про відвід судді, свідчать про те, що заявлений відвід обумовлений незгодою позивача з процесуальними діями, що вчинені під час розгляду цієї справи, та не містить передбачених статтею 36 КАС України підстав для відводу.
При цьому, суд звертає увагу, що в силу вимог ч.4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно з пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади", процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Окрім того, у висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред'являються їм у зв'язку із здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, повинні вирішуватися за допомогою апеляції.
Таким чином, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом. Відповідно, незгода сторони з вчиненням суддею процесуальних дій та винесеним судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін у справі, не може бути підставою для відводу судді, а може бути викладена в апеляційній скарзі на судове рішення.
Також суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (Конвенцію ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997) (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини (відповідно до пунктів 49-52 рішення Європейського суду з прав людини справа "Білуха проти України" (Заява № 33949/02) від 09.11.2006) вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Щодо об'єктивного критерію слід зазначити, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Аналіз наведених положень свідчить, що кожен має право на розгляд справи, зокрема, безстороннім судом, наявність безсторонності визначається за суб'єктивним та об'єктивним критеріями у даній справі, стосовно суб'єктивного критерію, то безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного, а для об'єктивного критерію вирішальним є те, чи можна вважати причини побоювання заінтересованої особи об'єктивно обґрунтованими.
Суд зауважує, що відвід заявлений з підстав, визначених пунктами 2 та 4 ч.1 ст.36 КАС України повинен бути вмотивованим та обґрунтованим, а доведення обставин, які в ньому викладені, покладається на особу, яка заявила про відвід судді/складу суду.
Натомість жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді Нор У.М. стосовно результатів розгляду справи №460/7936/25 або існування об'єктивних обставин, які б свідчили про сумніви у її неупередженості чи об'єктивності під час розгляду цієї справи, позивачем суду не надано і матеріали справи не містять.
За таких обставин, стверджувальні заявником доводи є необґрунтованими і безпідставними.
Таким чином, під час розгляду справи №460/7936/25 має місце безсторонність суду як за суб'єктивним, так і за об'єктивним критеріями, оскільки позивач не надав жодних доказів протилежного.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зазначені позивачем обставини в обґрунтування заяви про відвід судді є суб'єктивними, не підтвердженими належними та допустимими доказами та не свідчать про наявність обґрунтованого сумніву щодо неупередженості або об'єктивності судді, в зв'язку з чим заява ОСОБА_1 про відвід судді Рівненського окружного адміністративного суду Дорошенко Н.О. в адміністративній справі №460/12129/25 є невмотивованою, а тому у її задоволенні слід відмовити.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 248, 256 КАС України, суд,-
У задоволенні заяви про відвід судді Рівненського окружного адміністративного суду Нор У.М. в адміністративній справі №460/7936/25 - відмовити.
Ухвала окремо не оскаржується та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Д.П. Зозуля