з питань забезпечення позову
10 вересня 2025 року м. Рівне №460/14628/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.М. Дудар, розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1
провизнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-2) про визнання протиправним та скасування наказу.
Позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від липня 2025, в частині призову та направлення на військову службу ОСОБА_1 під час мобілізації, в особливий період;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від липня 2025 року, в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
27.08.2025 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Військової частини НОМЕР_1 від липня 2025 року в частині зарахування ОСОБА_2 до списків особового складу військової частини.
Ухвалою суду від 29.08.2025 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
03.09.2025 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу-2 вчиняти певні дії - включати (передавати, вписувати тощо) відомості/особисті дані про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , солдата 4 навчальної роти 2 навчального батальйону 2 взводу Військової частини НОМЕР_1 до списків (обліку, переліку особового складу тощо) для його подальшого переведення (розподілу, прийняття, зарахування тощо) до іншого підрозділу (військової частини) Збройних Сил України, та залишити позивача у Військовій частині НОМЕР_1 до набрання судовим рішенням у справі законної сили.
Ухвалою суду від 05.09.2025 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
08.09.2025 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу-2 включати (передавати, вписувати тощо) відомості/особисті дані про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , солдата 4 навчальної роти 2 навчального батальйону 2 взводу Військової частини НОМЕР_1 до списків (обліку, переліку особового складу тощо) для його подальшого переведення (розподілу, прийняття, зарахування тощо) до іншого підрозділу (військової частини) Збройних Сил України, та залишити позивача у Військовій частині НОМЕР_1 до набрання судовим рішенням у справі законної сили.
Заяву обґрунтовано тим, що позивач був засуджений за злочин, передбачений ч.3 ст.386 КК України. Оскільки визначене судом покарання ОСОБА_1 не відбув, повного і остаточного виправлення не відбулося. Відтак, поведінка позивача в умовах війни може мати негативні наслідки, у тому числі і для його оточення. Вказана обставина була відповідачами проігнорована. Наразі ОСОБА_1 є солдатом та перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 внаслідок протиправних дій відповідача-1, проходить навчання на полігоні. Після закінчення такого навчання позивача 13.09.2025 буде виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та в подальшому розподілено та зараховано до списків особового складу іншої військової частини, що унеможливить виконання судового рішення в майбутньому.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, враховуючи наведені позивачем підстави для вжиття таких заходів, дослідивши матеріали позовної заяви, суд зазначає таке.
Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
За приписами ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 30.09.2019 у справі №420/5553/18 та від 13.07.2023 у справі №640/16003/22.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі № 580/244/23.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного, оцінюючи доводи та аргументи заявника, суд зауважує, що вони не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.
Суд зауважує, що інститут забезпечення адміністративного позову є механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, виконання майбутнього рішення суду або/та ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Тобто, заявник повинен надати суду належні та допустимі докази наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
Суд звертає увагу на те, що основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача.
Суд зазначає, що застосування запропонованих заявником заходів забезпечення позову може свідчити про передчасний висновок суду про протиправність рішень, дій чи бездіяльності відповідача, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову.
Зазначені обставини можуть бути встановлені виключно під час розгляду по суті справи, предметом якого буде надання судом правової оцінки правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Отже, враховуючи вимоги КАС України, зміст заявлених позовних вимог у співставленні з заходами забезпечення позову, про які просить позивач, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.
Керуючись статтями 150-154, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалу складено 10 вересня 2025 року.
Суддя О.М. Дудар