з питань відстрочення, розстрочення виконання, зміни чи встановлення
способу і порядку виконання судового рішення
09 вересня 2025 року м.Р і в н е №460/466/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.М. Дудар, розглянувши заяву позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
У провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій.
Від позивача надійшла заява про зміну способу і порядку виконання рішення суду, згідно з якою останній просить суд змінити спосіб виконання рішення суду від 26.02.2021 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області заборгованості пенсії в сумі 170496,56грн.
Від відповідача надійшло заперечення проти заяви позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду. В обґрунтування заперечень зазначено про те, що відповідачем рішення суду від 26.01.2021 у справі 460/466/21 виконано в межах своїх повноважень. Зазначив про те, що доплата буде виплачена після виділення коштів на ці цілі з Державного бюджету України, оскільки статтею 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що виплата пенсій забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч.2 ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Водночас, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 05.11.2025 Указом Президента України від 14.07.2025 №478/2025.
Враховуючи ці обставини та рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022, суд розглянув заяву про зміну способу і порядку виконання рішення у письмовому провадженні.
Розглянувши подану заяву, дослідивши матеріали справи та докази, подані в обґрунтування заяви, суд зазначає таке.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 позов ОСОБА_1 задоволено:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії з 01.04.2019 на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.12.2020 №12/1/ХГ10848/1920;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до ст.43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, із обов'язковим врахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останньою штатною посадою з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 22.12.2020 №12/1/ХГ10848/1920, без обмеження пенсії граничним розміром (з урахуванням раніше виплачених сум).
Зазначене рішення суду набрало законної сили 18.05.2021.
На виконання вказаного рішення 08 червня 2021 року судом видано виконавчі листи №1 та №2, стягувачем за якими є ОСОБА_1 , а боржником - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно із ч.1 ст.378 КАС України, за заявою заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до ч.3 ст.378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
Таким чином, положення КАС України визначають умови, виконання яких є обов'язковим для задоволення заяви про зміну способу або порядку виконання рішення.
Водночас, спосіб та порядок виконання рішення суду може бути змінений за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 11 серпня 2022 року у справі №П/811/269/17.
Суд зазначає, що зобов'язання відповідача здійснити нарахування і виплату коштів та стягнення з відповідача певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем під час подання позову, а судом - під час ухвалення рішення.
Резолютивна частина рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 у справі №460/14995/21 має зобов'язальний характер і судом під час розгляду вказаної справи не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів.
Оскільки розрахунок належної позивачу заборгованості з виплати пенсії судом не здійснювався, то змінивши спосіб виконання вказаного рішення із зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до ст.43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, із обов'язковим врахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останньою штатною посадою з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 22.12.2020 №12/1/ХГ10848/1920, без обмеження пенсії граничним розміром (з урахуванням раніше виплачених сум) на стягнення конкретної суми цієї заборгованості, суд фактично змінив би рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішив би питання, що не було предметом дослідження судом - при розгляді справи по суті, що не передбачено ст.378 КАС України.
Суд звертає увагу на те, що порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об'єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
Зазначений висновок суду узгоджується із правовими висновками викладеними Верховним Судом, зокрема у постановах від 07.03.2018 у справі №456/953/15-а, від 16.07.2020 у справі №130/2176/17, від 11.11.2020 у справі №817/628/15 та від 17.02.2021 у справі №295/16238/14-а.
Окрім того, Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 у справі №490/9519/16-а сформульовано такий правовий висновок: "Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов'язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті".
Суд звертає увагу, що обставини, викладені у заяві про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі, не обґрунтовують доцільність і необхідність зміни способу та порядку виконання рішення суду.
Так, матеріали заяви свідчать про те, що нараховану на виконання рішення суму пенсії не було виплачено стягувачу у зв'язку із відсутністю фінансових надходжень.
Відповідно до ч.1 ст.23 та ст.116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства.
Суд зазначає, що грошові кошти у виді заборгованості з виплати допомоги, які належать стягувачу, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України та відповідно до порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Водночас стягнення з суб'єкта владних повноважень коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Таким чином, виконання рішення суду у вказаній справі залежить від бюджетного фінансування, а не від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат з виплати пенсії позивачу.
З огляду на викладене, враховуючи те, що єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат на виплату пенсії, суд вважає безпідставними аргументи позивача, наведені в його заяві, про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у цій справі.
При цьому суд враховує те, що право особи, тобто стягувача, на отримання пенсії не може залежати від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду у такому випадку не захищає право позивача на отримання сум грошової допомоги, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Зазначена правова позиція узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про зміну способу і порядку виконання рішення у цій справі.
Керуючись статтями 248, 256, 294-295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалу складено 09 вересня 2025 року.
Суддя О.М. Дудар