10 вересня 2025 року м. Полтава Справа № 440/11069/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Міністерства внутрішніх справ України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом учасників у справі №440/11069/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
11 серпня 2025 року через систему "Електронний суд" до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
25 серпня 2025 року до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області , у якій позивач просить:
1) визнати протиправною бездіяльність МВС України в особі Департаменту фінансово-облікової політики та бухгалтерського обліку МВС України, директором якого є ОСОБА_2 , та УМВС України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області про відмову у вчиненні дій щодо призначення та виплати ОСОБА_1 , як колишньому працівникові міліції, відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» №565-XII від 20.12.1990 та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707, одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням за участю ОСОБА_1 нещасного випадку (поранення), що мав місце в період проходження служби при виконанні службових обов'язків;
2) зобов'язати МВС України в особі Департаменту фінансово-облікової політики та бухгалтерського обліку МВС України, директором якого є ОСОБА_2 , виділити та перерахувати на рахунок УМВС України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області кошти у сумі 110800 грн. для нарахування та виплати ОСОБА_1 , як колишньому працівникові міліції одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням за участю ОСОБА_1 нещасного випадку (поранення);
3) зобов'язати УМВС України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області видати наказ для виплати одноразової грошової допомоги та здійснити виплату цієї допомоги шляхом перерахування суми виплати у розмірі 110800 грн. на банківський рахунок, відкритий в АТ "Ощадбанк", або через касу Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області.
4) стягнути з МВС України в особі Департаменту фінансово-облікової політики та бухгалтерського обліку МВС України та УМВС України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області моральну шкоду у розмірі 100000 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/11069/25. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
08 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання відповідача Міністерства внутрішніх справ України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін у судове засідання, яке вмотивоване тим, що спір носить штучний характер та має всі ознаки зловживання процесуальним правом з боку позивача, розгляд справи потребує детального з'ясування обставин, дослідження доказів, а рішення прийняте по суті даного спору може мати суспільний резонанс.
Розглянувши клопотання відповідача Міністерства внутрішніх справ України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом учасників у справі №440/11069/25, суд дійшов таких висновків.
Частинами першою - четвертою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Частинами другою - четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Отже, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження.
Ця справа не підпадає під вичерпний перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження відповідно до вимог частини четвертої статті 12 та частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
При відкритті провадження у цій справі суд врахував критерії, визначені частиною 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, врахував, що характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників не вимагають проведення підготовчого провадження або судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, та дійшов висновку, що зазначена справа не підпадає під винятки, передбачені частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому у відповідності до пункту 10 частини 6 статті 12, з урахуванням положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), що відповідає вимозі частини 1 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частинами 1, 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Згідно з частинами 1, 2 статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Відповідно до приписів частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) учасники справи не позбавлені права подавати заяви чи клопотання щодо процесуальних питань у письмовій формі у строки, встановлені законом.
Відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Таким чином, пояснення з приводу обставин справи учасники справи викладають письмово у заявах по суті справи та при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи суд досліджує докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, у яких учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору.
Водночас, усні пояснення учасників справи не є засобами доказування у розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відтак, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження не перешкоджає відповідачу чи іншим учасникам справи подавати до суду докази.
Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України, яка застосовується незалежно від того в порядку якого провадження здійснюється розгляд справи (в порядку спрощеного позовного провадження чи в порядку загального позовного провадження).
Відповідачем не наведено обставин, які б свідчили про неможливість розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження та доцільність її розгляду за правилами загального позовного провадження.
Відповідач у поданому запереченні не просить про виклик свідків, призначення у справі експертиз чи вжиття судом інших дій, для вчинення яких необхідним було б проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідачем не наведено мотивів щодо наявності значного суспільного інтересу до розгляду саме цієї справи.
Частиною 4 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Відповідно до частини 6 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Зважаючи на викладене вище та враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, клопотання відповідача Міністерства внутрішніх справ України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом учасників у справі №440/11069/25 підлягає залишенню без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 229, 248, 256, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Залишити без задоволення клопотання відповідача Міністерства внутрішніх справ України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом учасників у справі №440/11069/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя С.С. Сич