Справа № 420/23042/25
10 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 за результатом якого позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ, «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ, «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є учасником бойових дій та проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 17 жовтня 2012 року по 25 лютого 2023 року. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25 лютого 2023 року № 48 (по стройовій частині) позивача виключено із списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення. За час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 позивачу не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Позивач звертався до відповідача із заявою в якій просив: надати інформацію щодо виплати (або не виплати) йому індексації грошового забезпечення у період з 17 жовтня 2012 року по 25 лютого 2023 року; надати довідку (інформацію) щодо мого грошового забезпечення з урахуванням усіх складових такого грошового забезпечення помісячно (в т.ч. виплачених сум індексації) за період з дня зарахування позивача до списків особового складу військової частини по день виключення його зі списків особового складу військової частини; провести перерахунок та виплатити невиплачену суму індексації грошового забезпечення шляхом перерахування на його банківський рахунок. Однак, на надіслані позивачем запити ці документи відповідачем не були надані та індексація грошового забезпечення не була виплачена. Таку бездіяльність Відповідача позивач вважає протиправною, у зв'язку із чим він звернувся до суду.
Ухвалою суду від 21 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позову. Індексація грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року нараховувалась Позивачу у відповідності до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078. При цьому місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) при нарахуванні індексації за вказаний період враховано грудень 2015 року. У зв'язку з цим для проведення індексації доходів позивача індекс споживчих цін обчислювався наростаючим підсумком починаючи з січня 2016 року. Оскільки нарахована випереджаючим шляхом сума ймовірної індексації протягом січня 2016 року-лютого 2018 року не перевищила суму підвищення грошового забезпечення за грудень 2015 року, нарахована позивачу індексація грошового забезпечення за вказаний період становить 0,00 гривень. Постановою КМУ від 09.12.2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно правових актів" визначено завдання щодо підняття доходів працівників бюджетної сфери таким чином, щоб загальний розмір усіх складових доходів працівника в сумарному виразі у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року. Також, для проведення подальшої індексації доходів відповідно до вимог Порядку № 1078, Постановою № 1013 зобов'язано Міністрів (в т.ч. Міністра оборони - прим.), керівників інших центральних органів виконавчої влади тощо, здійснювати обчислення індексу споживчих цін починаючи з січня 2016 року. З метою виконання вимог Постанови № 1013 Міністром оборони України було прийнято рішення від 31.12.2015 № 248/3/1/1150 щодо підвищення рівня доходів військовослужбовців Збройних Сил України в грудні 2015 року за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема премії (у відсотковому та абсолютному значенні) та щомісячної додаткової винагороди (в абсолютному значенні, оскільки остання нараховувалась в тому числі і від премії). Тобто Міністром оборони України фактично було виконано вимоги уряду щодо підвищення грошових доходів військовослужбовців за грудень 2015 року з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом (сума підвищення доходу перевищила суму індексації за грудень 2015 року), та щодо подальшого обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року. Тому з урахуванням вказаного, нарахована індексація Позивачу за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року відповідно до норм та правил, визначених Порядком № 1078 становить 0,00 грн. щомісячно. Враховуючи вищевказані доводи представник відповідача вважає, що командування військової частини НОМЕР_1 діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також, враховуючи положення Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", нарахування індексації грошового забезпечення, визначення базового місяця та суми такого нарахування належить до повноважень відповідача, які є дискреційними. Підстави для зобов'язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця «січень 2008 року» відсутні. Таким чином представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову. Також представник відповідача просить суд про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду із позовом.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій та проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 17 жовтня 2012 року по 25 лютого 2023 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25 лютого 2023 року № 48 (по стройовій частині) ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.
За час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Позивач звертався до Військової частини НОМЕР_1 із заявою в якій просив: надати інформацію щодо виплати (або не виплати) ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 17 жовтня 2012 року по 25 лютого 2023 року; надати довідку (інформацію) щодо його грошового забезпечення з урахуванням усіх складових такого грошового забезпечення помісячно (в т.ч. виплачених сум індексації) за період з дня зарахування його до списків особового складу військової частини по день виключення зі списків особового складу військової частини; провести перерахунок та виплатити йому невиплачену суму індексації грошового забезпечення шляхом перерахування на його банківський рахунок.
Однак, на надіслані позивачем запити ці документи Військовою частиною НОМЕР_1 не були надані.
Здійснення перерахунку та виплата ОСОБА_1 невиплаченої суми індексації грошового забезпечення шляхом перерахування на його банківський рахунок, Військовою частиною НОМЕР_1 проведені не були.
Отже, позивач вважає, що Відповідач своєю бездіяльністю порушує його права щодо своєчасного отримання однієї із складових грошового забезпечення, у зв'язку із чим він за захистом своїх прав звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частин 2, 3 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.
Закон України №2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 9 Закону України №2011-XII встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ)
Згідно зі ст.1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ст.2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Частиною 2 ст.5 Закону №1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок №1078).
Згідно з п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до пп.2 п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII вбачається, що індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Оскільки виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, отже нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 206/4411/16-а).
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).
Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Щодо визначення базового місяця індексації при врегулюванні спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Верховним Судом з урахуванням того, що питання застосування норм права щодо визначення «базового місяця» для розрахунку індексації грошового забезпечення, має значення для формування єдиної правозастосовної практики відкрив касаційне провадження по декільком справам, зокрема, №400/103/21, №380/7071/21, №600/524/21-а, №120/2399/21-а, а правові висновки щодо застосування базового місяця січень 2008 року розрахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців до 28.02.2018 року викладені також в інших постановах Верховного Суду ( справи №420/3593/20, № 400/4491/20, № 420/5976/20, №400/1118/21, № 580/3335/21, №420/5976/20).
Верховний Суд в постанові від 19.05.2022 року по справі №400/103/21 зазначив, що висновку суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що з урахуванням п. 5 Порядку N 1078 індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто, січня 2008 року, виходячи з наступного.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Таким чином, відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Згідно з п.10-2 Порядку №1078 (в редакції, яка застосовується з 01.12.2015 року) для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
З огляду на наведене суд встановив, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових, в даному випадку окладу), є базовим при проведенні індексації. Дана норма стосується також і новоприйнятих військовослужбовців, що передбачено п.10-2 Порядку №1078.
На момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 року №1294 (далі - постанова №1294), яка набрала чинності 01.01.2008 року, та якою було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Постанова №1294 діяла до дати набрання чинності постанови Кабміну України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01.03.2018 року.
Тобто з 01.12.2015 року базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення є січень 2008 року.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові по справі №400/1118/21 від 26.01.2022 року.
З урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку, що не нарахування та не виплата позивачу індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року є протиправною, а тому належить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з урахуванням базового місяця для нарахування індексації - січень 2008 року.
Доводи відповідача щодо порушення позивачем строку звернення до суду викладені в заяві про залишення адміністративного позову без розгляду суд вважає безпідставними виходячи з наступного.
В контексті спірних правовідносин, слід зазначити, що позивач звернувся до суду щодо невиплати йому належної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
На момент виникнення спірних правовідносин, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
У свою чергу, частина 2 статті 233 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-ІХ від 01.07.2022 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізацїї трудових відносин" (набрав чинності 19.07.20221 не містить положень, які б поширювали її дію на правовідносини, що виникли до набрання чинності Законом, тобто, її норми не мають зворотної дії в часі.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.
Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Відтак, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.
З огляду на те, що спірні правовідносини виникли до моменту внесення змін до положень статті 233 КЗпП України, слід прийти до висновку, що строк звернення до адміністративного суду з цим позовом не пропущений, а приписи частини 2 статті 233 КЗпП України застосовуються до спірних правовідносин в редакції до внесення змін Законом № 2352-ІХ від 01.07.2022.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22, від 06.04.2023 року у справі №260/3564/22. від 18 жовтня 2023 року у справі № 380/14605/22.
З наведеного слідує, що вказаний позов подано з дотриманням установленого законом строку звернення до суду, а тому в задоволенні клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду слід відмовити.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI позивач, як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору у справах, пов'язаних з порушенням їх прав.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI по справах про стягнення заробітної плати, а грошове забезпечення є складовою заробітної плати військовослужбовця, позивач звільнений від сплати судового збору.
Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат в цій частині у справі не здійснювати.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ, «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ, «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя К.С. Єфіменко