Справа № 420/23978/25
09 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в судовому засіданні без фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування постанови,
встановив:
I. Зміст позовних вимог.
До суду з позовною заявою звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області ( далі позивач - ГУ ПФУ в Одеській області) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса ) ( далі відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - третя особа, ОСОБА_1 ) , в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП № 76810083 від 08.07.2025 про накладення штрафу в розмірі 10 200 грн.
ІI. Позиція учасників справи.
На обґрунтування вказаних вимог позивач вказує, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 по справі № 420/22061/24, яке набрало законної сили 24.10.2024 р., Головним управлінням проведено нарахування ОСОБА_1 недоодержаної її померлим чоловіком ОСОБА_2 пенсії в сумі 6 486,81 грн., внаслоідк чого сума недоодержаної пенсії за період з 01.04.2019 по 30.11.2022 в розмірі 212 982,70 грн. та за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 в розмірі 6 486,81 грн. обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації, що підтверджується копіями перерахунків та розрахунку на доплату пенсії додаються. Таким чином, Головне управління вважає, що покладені судом зобов'язання виконані ним в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень. Виплата недоодержаної пенсії в сумі 219469,51 грн буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України. (копії перерахунків та розрахунку на доплату пенсії додаються). У зв'язку з відкриттям старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області 18.12.2024 виконавчого провадження №76810083 за виконавчим листом № 420/22061/24, виданого Одеським окружним адміністративним судом 12.11.2024, Головне управління листом від 23.12.2024 № 1500-0405-5/196451 повідомило відповідача про виконання даного судового рішення, додавши копії відповідних документів. Проте, незважаючи на виконання Головним управлінням судового рішення в межах покладених повноважень, державним виконавцем не взято до уваги для застосування відповідальності за невиконання рішення суду у вигляді штрафу повинні мати місце наступні умови, як факт невиконання рішення про зобов'язання боржника виконати певні дії та невиконання зумовлено неповажними причинами, старшим державним виконавцем протиправно винесена постанова від 08.07.2025 про накладення штрафу в розмірі 10 200 грн. за повторне не виконання судвого рішення, що стало підставою звернення до суду. При цьому, зауважує, що постанова від 20.06.2025 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн, оскаржена Головним управлінням до Одеського окружного адміністративного суду в межах адміністративної справи №420/17142/25.
Відповідач не скористався правом надати суду відзив на позовну заяву, про що було вказано в ухвалі суду від 01 серпня 2025 року про відкриття провадження у справі, примірник якої доставлено до електронного кабінету відповідача 01 серпня 2025 року, що підтверджується відповідною довідкою, наявної в матеріалах справи.
Третя сторона - ОСОБА_1 не скористалася правом на подання пояснень/заперечень, про що було йому запропоновано в ухвалі суду від 01.08.2025 року про відкриття провадження у справі, копію якої було вручено третій особі 29.08.2025 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зареєстроване судом 01.09.2025 р.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 22 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 01 серпня 2025 року року відкрито провадження у справі за правилами, передбаченими статтею 287 КАС України, призначено судове засідання на 09.09.2025 р. о 14:00 год. Даною ухвалою зобов'язано відповідача разом з відзивом на позов надати до суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 76810083у межах якого відповідачем винесено оскаржувану постанову.
В судове засідання, призначене на 09.09.2025 р. сторони не прибули, про дату та час проведення судового засідання повідомлені належним чином, а саме, шляхом направлення судових повісток до електронних кабінетів учасників справи, та засобами поштового зв'язку на адресу третьої особи.
При цьому 09.09.2025 року від третьої особи надійшла заява, якою просила здійснювати розгляд справи за відсутності третьої особи.
Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
За даними КП ДСС рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року по справі №420/22061/24, з поміж іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 недоодержану її померлим чоловіком ОСОБА_2 пенсію в сумі 6 486,81 грн., нараховану на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2022 по справі № 420/6468/22; та в сумі 212982,70 грн. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.07.2022 по справі № 420/7403/22.
12.11.2024 р. Одеським окружним адміністративним судом у зв'язку з набранням законної сили даним судовим рішенням, видано виконавчий лист № 420/22061/24.
18.12.2024 р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косютою Василем Ігоровичем ( далі -старший державний виконавець) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №76810083 примусового виконання вищевказаного виконавчого листа.
23.12.2024 р. ГУ ПФУ в Одеській області листом за вих. №1500-0405-5/196451 повідомило відповідача, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 по справі № 420/22061/24, яке набрало законної сили 24.10.2024, Головним управлінням проведено ОСОБА_1 нарахування недоодержаної її померлим чоловіком ОСОБА_2 пенсії в сумі 6486,81 грн. Сума недоодержаної пенсії за період з 01.04.2019 по 30.11.2022 в розмірі 212 982,70 грн. та за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 в розмірі 6 486,81 грн. обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації та буде виплачена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
Згідно Розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №ЮО070437 за дорученням № Д №ЮО070437/53 за період березня 2019 року по грудень 2019 року сума доплати складає 6 486,81 грн.
Згідно Розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №ЮО070437 за дорученням № Д №ЮО070437/534 за період квітня 2019 року по листопад 2022 року сума доплати складає 212 928,70 грн.
20.05.2025 р. керуючись статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" старшим державним виконавцем відповідно до вимог, за невиконання рішення було винесено постанову ВП № 76810083 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн., оскільки вимоги виконавчого документа боржником не виконано в повному обсязі.
08.07.2025 р. керуючись статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" старшим державним виконавцем відповідно до вимог, за невиконання рішення було винесено постанову ВП № 76810083 про накладення штрафу у розмірі 10 200,00 грн., оскільки вимоги виконавчого документа боржником не виконано в повному обсязі.
Дана постанова вмотивована тим, незважаючи на наявний обов'язок виконати судове рішення, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області повторно невиконано без поважних причин вимоги рішення суду в частині невиплата заборгованості, а саме:
- відсутні докази про доведення до компетентних органів, наділених правом на виділення коштів по виплаті заборгованості по пенсії ОСОБА_1 . ГУ ПФУ доказів на підтвердження неможливості виконання рішення суду по справі №420/22061/24;
- невиплата коштів за рішенням суду триває, нарахування боржником суми недоодержаної пенсії за рішенням неможливо вважати виконанням рішення, а поважність причин для цього не доведена боржником за виконавчим провадженням.
Вважаючи, що у відповідача відсутні правові підстави для винесення постанови про стягнення штрафу за повторне невиконання судового рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
V. Норми права, які застосував суд.
Статтею 129-1 Основного Закону України передбачено, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) (в редакції, яка була чинною на момент прийняття спірних постанов), зокрема
- виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. (стаття 1 Закону № 1404-VIII);
- підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. (пункт 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII);
- виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. (частина 1 статті 18 Закону № 1404-VIII);
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. (пункт 1 частини 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII);
- за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. ( частина 1 статті 63 Закону № 1404-VIII);
- у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. ( частина 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII );
- виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. ( частина 3 ст. 63 Закону № 1404-VIII);
- у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. ( частина 1 статті 75 Закону № 1404-VIII)
VI. Оцінка суду.
З системного аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.
При цьому, законодавцем визначено, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення).
Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.
Державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.
Надаючи оцінку тому чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Верховний Суд у постанові від 15.05.2020 по справі № 812/1813/18 зазначив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Відтак, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічна позиція висловлена Постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №0840/3476/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19 та від 15 квітня 2020 року у справі №811/1324/18.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, підставою прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн., є повторне не виконання боржником - Головним управлінням ПФУ в Одеській області рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року по справі № 420/22061/24 в частині не виплати ОСОБА_1 нарахованих сум пенсії її померлого чоловіка за період з 01.04.2019 по 30.11.2022 в розмірі 212 982,70 грн. та за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 в розмірі 6 486,81 грн.
При цьому, ГУ ПФУ не заперечує, що заборгованість пенсії не виплачена взагалі, однак вважає поважними причини невиконання рішення суду в цій частині, оскільки виплата таких коштів здійснюватиметься після отримання певного бюджетного фінансування.
Оскільки відповідачем не висловлена власна позиція щодо правомірності оскаржуваної постанови, суд надає правову оцінку підставам накладення на боржника штрафу за не виконання судового рішення у вказаній частині, з урахуванням наявних у справі документів.
Відповідач в оскаржуваній постанові наголошує на тому, що ГУ ПФУ повторно не надано відомостей та належних доказів щодо вчинення ГУ ПФУ належних дій, спрямованих на виконання рішення суду зокрема доведення до компетентних органів, наділених правом на виділення коштів по виплаті заборгованості по пенсії ОСОБА_1 . ГУ ПФУ доказів на підтвердження неможливості виконання рішення суду по справі № 420/22061/24, що вплинуло на висновок державного виконавця про невиконання рішення суду без поважних причин в частині не виплати ОСОБА_2 нарахованих сум пенсії її померлого чоловіка за період з 01.04.2019 по 30.11.2022 в розмірі 212 982,70 грн. та за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 в розмірі 6 486,81 грн.
Верховний Суд України у своїх постановах (зокрема, від 24.01.2018 року у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 року у справі №757/29541/14-а та від 21.08.2019 року у справі №754/3105/17) неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Разом з тим суд зазначає, що для визначення наявності підстав для врахування вищевказаної судової практики визначальною обставиною є доведення позивачем належними доказами відсутності відповідного фінансового забезпечення та, відповідно, відсутності коштів, виділених бюджетом та спрямованих на виконання рішення суду за відповідними виплатами.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 76 КАС України).
При оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність (постанова Верховного Суду від 29.08.2018 у справі №910/23428/17).
У постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18 касаційний суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
Тобто обов'язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається.
При цьому підставу позову повинен довести саме позивач, якій, разом з поданням позовної заяви повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги.
Звернувшись до суду з даним позовом, позивачем не надано до суду жодного доказу на спростування доводів відповідача в частині не надання жодних доказів вчинення ГУ ПФУ дій, спрямованих на здійснення відповідної виплати, в тому числі, доведення до компетентних органів, наділених правом на виділення коштів по сплаті заборгованості з виплати пенсії стягувачу.
За положеннями підпунктів 1, 3 ч.3 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Як встановлено судом та не спростовано позивачем, що на момент прийняття оскаржуваної постанови позивачем на підтвердження обґрунтованості позовних вимог щодо неможливості виконання рішення суду по справі, зокрема доведення до компетентних органів, наділених правом на виділення коштів по виплаті заборгованості та доказів на підтвердження неможливості виконання рішення суду не надавалось.
При цьому, оскільки оскаржувана постанова містить обґрунтування не поважності причин невиконання рішення суду щодо не виплати ОСОБА_2 нарахованих сум пенсійних доплат, суд вважає, що у державного виконавця, у відповідності до статей 63, 75 Закону №1404-VIII, виникло право винести постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду.
При цьому, надання позивачем до суду скріншот з реєстру судових рішень по справі № 420/22061/24 та Тимчасового розпису доходів та видатків Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області на ІІІ квартал 2025 року затвердженого наказом ПФУ від 30.06.2025 р. №111 не спростовує висновок відповідача про неповажність причин невиконання рішення суду щодо виплати суми доплати до пенсії у зв'язку з не наданням таких до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що спірна постанова про накладення штрафу прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією та законами України, та відповідає критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, тому підстав для її скасування не вбачається. Доказів протилежного позивачем під час розгляду справи не надано та судом не встановлено.
При цьому, суд приймає до уваги, що за даними КП “ДСС» постанова Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №76810083 від 20.05.2025 року про накладення на ГУ ПФУ штрафу в розмірі 5100 грн. за невиконання судового рішення з схожих підстав, була предметом судового оскарження, за результатами якого рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року по справі № 420/17142/25, на яке ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження, визнано дану постанову правомірною та обґрунтованою.
VII. Висновок суду.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази відповідача на підтвердження правомірності свого рішення, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
VIIІ. Розподіл судових витрат.
Розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
У задоволені позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська обл., 65012, код ЄДРПОУ: 20987385) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Розумовська, буд. 37, м. Одеса, Одеська обл., 65091, код ЄДРПОУ: 43315529) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про визнання протиправними та скасування постанови - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна
.