Справа № 420/22658/25
09 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А. розглянувши в порядку письмового провадження в приміщені суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду у якому просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач) щодо застосування з 01.01.2025 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії по інвалідності;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії по інвалідності максимальним розміром пенсії при здійсненні 25.06.2025 року перерахунку пенсії з 01.02.2020, з 24.05.2021, з 01.02.2022, з 01.03.2022 з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03,2025 та з 01.07.2025 року, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 р. по справі № 420/20128/24, з урахуванням ухвали від 23.05.2025 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 з 01.01.2025 року нарахованої пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" та без обмеження її максимальним розміром пенсії, із урахуванням здійснених виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.02.2020, з 24.05.2021, з 01.02.2022, з 01.03.2022 з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.07.2025 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром пенсії з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень), індексації, з урахуванням здійснених виплат. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведений перерахунок пенсії. Та з 01.01.2025 року відповідач провів перерахунок пенсії та при цьому обмежив її розмір та застосував понижуючий коефіціент. Не погоджуючись із вищезазначеними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та вважаючи їх протиправними та такими, що порушують його право на належний соціальних захист та справедливий і гарантований державою рівень пенсійного забезпечення, позивач звернувся до суду з позовом в адміністративному судочинстві.
Відповідач подав до суду відзив у якому вимоги не визнав з підстав того, що відповідно до статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення Позивачу з січня 2025 року пенсія виплачується у розмірі 25960,70 грн. Як результат, перерахунок пенсії Позивачу здійснено відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення права на такий перерахунок, і на даний час виплата пенсії здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства, тому підстави для визнання протиправними дій Головного управління відсутні. Таким чином, задоволення такої позовної вимоги призведе до нецільового використання коштів Пенсійного фонду України та суперечитиме нормам чинного законодавства.
Ухвалою суду від 15.07.2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати до суду в строк для надання відзиву належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача.
Дослідивши заяви по суті справи, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 р. у справі № 420/8438/24, яке набрало законної сили 18.06.2024 р. задоволено частково позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, та визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.03.2024 року перерахованої ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром, за результатами індексації, проведеної на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 185 від 23.02.2024 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році»;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.03.2024 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, проіндексованої . відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 185 від 23.02.2024 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 р. у справі № 420/8438/24 ГУ ПФУ в Одеській області 15.07.2024 року проведено перерахунок пенсії позивача з 01.08.2024 року без обмеження максимальним розміром. Внаслідок перерахунку пенсії з 01.08.2024 року підсумок пенсії (з надбавками) склав 28896,49 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії: 28896,49 грн.
Та вказану суму пенсії позивач отримував до кінця 2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/20128/24 від 18.10.2024 року з урахуванням ухвали суду від 23.05.2025 року задоволено позов позивача та визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023 року на підставі довідок №ЮО114051 від 26.04.2024 року про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 року, та №ЮО114051 від 21.02.2024 року про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року, виданих ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням зазначених в ній основних та додаткових видів грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з. 01.02.2020, 01.02.2021,01.02.2022 та 01.02.2023 року на підставі довідок № ЮОІ14051 від 26.04.2024 року про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 року та №ЮО 114051 від 21.02.2024 року про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року, виданих ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням зазначених в ній основних та додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням здійснених виплат.
01.01.2025 року відповідач на підставі постанови КМУ №1 від 03.01.2025 року провів перерахунок пенсії позивача після якого підсумок пенсії (з надбавками) склав 28896,49 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії - 28896.49 грн. При цьому, відповідач застосував понижуючі коефіцієнти до відповідних сум перевищення відповідно до Постанови № 1 та розмір пенсії по інвалідності з 01.01.2025 р. склав 25960,70 грн. 19.06.2025 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із запитом на отримання інформації, на який отримав відповідь з протоколами перерахунків пенсії від 25.06.2025 року на виконання рішення суду від 18.10.2024 року та згідно яких :
з 01.02.2020 позивачу призначено до виплати: 20183,48; тоді як підсумок пенсії (з надбавками): 23841,95;
з 24.05.2021 призначено до виплати: 20235,88; тоді як підсумок пенсії (з надбавками): 25735,55;
з 01.02.2022 призначено до виплати: 22269,88; тоді як підсумок пенсії (з надбавками): 28076,03;
з 01.03.2022 призначено до виплати: 24975,69; тоді як підсумок пенсії (з надбавками ): 31838,23;
з 01.02.2023 призначено до виплати: 24975,69; тоді як підсумок пенсії (з надбавками): 35007,01;
з 01.03.2023 призначено до виплати: 26914,29; тоді як підсумок пенсії (з надбавками): 36882,01;
з 01.03.2024 призначено до виплати: 28896,49; тоді як підсумок пенсії (з надбавками ): 38864,21;
з 01.03.2025 призначено до виплати: 28896,49; тоді як підсумок пенсії (з надбавками): 40739,21;
з 01.07.2025 призначено до виплати: 28896,49; замість підсумок пенсії (з надбавками): 40739,21.
З даних протоколів перерахунку пенсії вбачається, що під час перерахунку пенсії з 01.02.2020, з 24.05.2021, з 01.02.2022, з 01.03.2022 з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024,01.03.2025 та з 01.07.2025 року до пенсії застосовано обмеження пенсії максимальним розміром пенсії,
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати пенсії у зменшеному розмірі після перерахунку проведеного 01.01.2025 року позивач звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Щодо застосування відповідачем під час перерахунку пенсії позивача з 01.01.2025 року понижуючих коефіцієнтів встановлених постановою КМУ №1 від 03.01.2025 року та з обмеженням максимальним розміром, то суд зазначає наступне.
Спір виник у зв'язку з діями пенсійного органу щодо зменшення розміру пенсії позивача внаслідок застосування з 01.03.2025 під час обчислення пенсійної виплати коефіцієнтів зменшення до суми пенсії, що перевищує десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, передбачених статті 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» №4059-IX та пунктом 1 Постанови №1.
Так, згаданими положеннями нормативно-правових актів передбачено застосування у 2025 році у період дії воєнного стану до пенсій, призначених відповідно до Закону №796-XIІ, загальний розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність (станом на 01.01.2025 - 23610,00 грн) коефіцієнтів (від 0,5 до 0,1) до відповідних сум перевищення.
Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 №10-р/2020 зазначив, що: "вирішуючи питання щодо конституційності оспорюваних положень Закону №294, Конституційний Суд України виходить із юридичної позиції, яку він неодноразово висловлював: оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007).
Ураховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголошує на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.".
З урахуванням наведеного суд констатує, що зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону №796-XIІ, може мати місце лише у випадку внесення відповідних змін до Закону №796-XIІ та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.
У Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 №5-рп(ІІ)/2020 зазначено, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість (абзац другий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення).
Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права. При цьому, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію якості закону.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не мають застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).
У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
За обставин справи, що розглядається, до спірних відносин слід застосовувати положення Закону №796-XIІ, оскільки вони є спеціальними та мають вищу юридичну силу відносно приписів Закону №4059-IX та Постанови №1.
А оскільки Закону №796-XIІ не передбачає врахування будь-яких коефіцієнтів при обчисленні пенсій особам, що мають право на пенсійне забезпечення відповідно до норм згаданого закону, суд дійшов висновку, що зменшення розміру пенсії позивача з 01.01.2025 внаслідок застосування пенсійним органом положень статті 46 Закону №4059-IX та пункту 1 Постанови №1 є протиправним.
Суд також зазначає, що частиною другою статті 64 Конституції України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
У силу пункту 5 частини першої статті 6 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (надалі Указ №64/2022), у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом №64/2022, не обмежується конституційне право громадян, які перебували на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, на соціальний захист, передбачене статтями 17, 46 Конституції України.
У рішенні Конституційного Суду України від 17.03.2004 №7-рп/2004 у справі №1-13/2004 за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, четвертої статті 59 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів) зазначено, що визначений законами України відповідно до положень статті 17 Конституції України комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, зумовлений не їх непрацездатністю або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю професійних обов'язків, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім'ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум. Тобто соціальні гарантії військовослужбовців та працівників правоохоронних органів випливають з характеру покладених на них службових обов'язків у зв'язку з виконанням ними державних функцій.
Зі змісту протоколу про перерахунок пенсії позивача з 01.03.2025 р. суд встановив, що такий перерахунок мав місце виключно з метою реалізації приписів Закону №4059-IX та Постанови №1; такий перерахунок і виплата пенсії не пов'язані зі збільшенням рівня грошового забезпечення, наданням передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиттям на державному рівні заходів, спрямованих на соціальний захист, а також із забезпеченням єдності умов та норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за Законом №796-XIІ .
Відтак, виплата позивачу пенсії з 01.01.2025 р. із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону №4059-IX та пунктом 1 Постанови №1, є протиправною, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ визначено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
У зазначеній редакції вказану частину ст.43 Закону №2262-XII викладено відповідно до Закону України « Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 року із змінами, внесеними згідно із Законами №911-VIII від 24.12.2015 року, №1774-VIII від 06.12.2016 року.
Так, відповідно до ст.2 Закону України « Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» , який набрав чинності 01.10.2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» , не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» , «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , «Про пенсійне забезпечення» , не може перевищувати 10 740 гривень.
На підставі вказаного Закону були внесені зміни до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» .
Водночас, рішенням Конституційного Суду України у справі №1-38/2016 від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
У рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що особи, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, створених відповідно до законів України, а також члени їхніх сімей мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. Також Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення, встановлене Законом №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» , які визнано неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року норма частини 7 статті 43 в Законі України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня.
Водночас відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» , який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01 січня 2017 року, у ч. 7 ст. 43 Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб слова і цифри « у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року» .
Буквальне розуміння змін, внесених Законом України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Вказане означає, що протягом 2017 року статтею 43 Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачено положень про те, що у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16 жовтня 2018 року по справі №522/16882/17, від 31 січня 2019 року по справі №638/6363/17, від 12 березня 2019 року по справі №522/3049/17, від 14 травня 2019 року у справі №591/2109/17, та від 12 березня 2019 року по справі №522/3049/17, від 16.04.2020 року по справі №620/1285/19, від 09.11.2020 року по справі №813/678/18.
Також суд зазначає, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто, заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Отже, оскільки зміст та обсяг досягнутих соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства чи шляхом ігнорування рішень Конституційного Суду України та конституційних прав.
Аналогічна правова позиція була висловлена і Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 року по справі №400/2085/19 де зазначено, що застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії, Онер'їлдіз проти Туреччини Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти Польщі. Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах Лелас проти Хорватії, Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не доведено обґрунтованості та відповідно правомірності власних дій щодо обмеження позивача з 01.02.2020, з 24.05.2021, з 01.02.2022, з 01.03.2022 з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024,01.03.2025 та з 01.07.2025 року пенсії максимальним розміром.
З огляду на вищезазначене, з метою належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити в цій частині позовні вимоги позивача.
Щодо зобов'язання здійснити перерахунок та виплату з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень), індексації то суд зауважує, що наразі відсутні підстави вважати, що право на їх отримання при здійсненні перерахунку на підставі рішення суду буде порушене відповідачем, а тому задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування з 01.01.2025 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії по інвалідності.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 з 01.01.2025 року нарахованої пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" та без обмеження її максимальним розміром пенсії, із урахуванням здійснених виплат.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії по інвалідності максимальним розміром при здійсненні 25.06.2025 року перерахунку пенсії з 01.02.2020, з 24.05.2021, з 01.02.2022, з 01.03.2022 з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03,2025 та з 01.07.2025 року, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 р. по справі № 420/20128/24, з урахуванням ухвали від 23.05.2025 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.02.2020, з 24.05.2021, з 01.02.2022, з 01.03.2022 з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.07.2025 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром з урахуванням здійснених виплат.
В іншій частині вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рнокпп НОМЕР_1
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна 83, код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя Іванов Е.А.