Справа № 420/30006/25
08 вересня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Василяка Д.К., перевіривши матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в якому позивач просить суд:
визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Олександром Пхіденко прийняті на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі №420/3246/25 в рамках виконавчих проваджень ВП №78461339, ВП №78461013, ВП №78459914, ВП №78459808, ВП №78460536, ВП №78461456, ВП №78461570 від 26.06.2025 про стягнення з Військової частини НОМЕР_2 виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн.
Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу та чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, згідно приписів частини 5 статті 74 Закону №1404-VIII рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Суддя звертає увагу на те, що положеннями частини 5 статті 74 Закону №1404-VIII передбачено право особи на оскарження рішень та дій виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання саме судового рішення.
Як слідує зі змісту матеріалів позовної заяви, Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у межах ВП ВП №78461339, ВП №78461013, ВП №78459914, ВП №78459808, ВП №78460536, ВП №78461456, ВП №78461570 винесено, серед іншого, постанови про стягнення виконавчого збору від 26.06.2025 року.
Як вказує представник позивача одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, 26.06.2025 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Олександром Пхіденко, в рамках виконавчих проваджень ВП №78461339, ВП №78461013, ВП №78459914, ВП №78459808, ВП №78460536, ВП №78461456, ВП №78461570, винесено оскаржувані постанови про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 виконавчого збору в розмірі 32000,00 грн по кожному виконавчому провадженні, тому саме з цієї дати слід рахувати процесуальний строк для подання заяви.
Таким чином, відлік десятиденного строку для звернення до суду з позовною вимогою про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору, слід розпочинати з 26.06.2025 року.
Відтак, позивачем не дотримано десятиденного строку звернення до суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування постанов, встановленого пунктом 1 частини 2 статті 287 КАС України та частиною 5 статті 74 Закону №1404-VIII.
Приписами частини 1 статті 102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
За змістом частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В силу вимог частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відтак, згідно з вимогами частини 1 статті 169, частини 1 статті 123 КАС України позовну заяву належить залишити без руху та надати позивачу строк для їх усунення у спосіб подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, з обґрунтуванням поважності причин його пропуску, підтверджене належними доказами.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина 4 статті 123 КАС України).
Продовжуючи перевірку питання дотримання позивачем вимог процесуального закону при зверненні до суду, суд керується наступним.
В силу правового регулювання положень частини 3 статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судові витрати, за змістом частин 1 та 2 статті 132 КАС України, складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до частини 1 статті 4 коментованого Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору за подання суб'єктом владних повноважень, юридичною особою до суду адміністративного позову майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 01.01.2025 складає 3 028,00 гривні.
Військова частина НОМЕР_1 у позовній заяві просить суд:
визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Олександром Пхіденко прийняті на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі №420/3246/25 в рамках виконавчих проваджень ВП №78461339, ВП №78461013, ВП №78459914, ВП №78459808, ВП №78460536, ВП №78461456, ВП №78461570 від 26.06.2025 про стягнення з Військової частини НОМЕР_2 виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн.
З позовної заяви видно, що позивач об'єднав в позові сім позовних вимог майнового характеру.
Суддя звертає увагу, що кожне з оскаржуваних позивачем рішень є окремим рішенням суб'єкта владних повноважень і може бути предметом окремого розгляду.
Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. (ч. 3 ст. 4 Закону №3674-VI)
Враховуючи подання позову через Електронний суд позивач мав сплатити судовий збір за кожну вимогу майнового характеру (7 постанов), що викладені позивачем у позовній заяві у розмірі 16956,80 грн. (3028,00 х 0,8) х 7 постанов).
Разом з тим, у позовній заяві Військова частин НОМЕР_1 просить суд надати позивачу відстрочку сплати судового збору до моменту ухвалення рішення у справі.
За змістом частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі (частина 2 статті 133 КАС України).
Безпосередній зміст частин 1 і 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" свідчить, що право на зменшення розміру судових витрат, звільнення від їх сплати, а також на відстрочення або розстрочення сплати судового збору в залежності від предмету та суб'єктного складу правовідносин (ініціатора спору) надається виключно фізичним особам за наявності відповідних підстав.
Юридичні особи, включно з військовими частинами, в розумінні статті 8 коментованого Закону не належать до суб'єктів, на яких поширюється дія вказаної норми у частині звільнення або зменшення судового збору. Законодавець не передбачив для юридичних осіб пільг щодо сплати судового збору у справах адміністративної юрисдикції, окрім випадків, прямо передбачених статтею 5 Закону України "Про судовий збір".
Частиною 5 статті Закону України "Про судовий збір" не передбачено пільг по сплаті судового збору для юридичних осіб, в тому числі військових частин, під час звернення до суду з позовною заявою з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
В пункті 5.3 Рішення Конституційного Суду України (Другий Сенат) від 20.01.2025 за №2-р(ІІ)/2025 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_1 щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4, частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір"
(щодо доступу до суду касаційної інстанції у цивільному судочинстві), визначено, що водночас надання суду на підставі частини першої статті 8 Закону дискреційного повноваження щодо відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк стороною з огляду на її майновий стан має правомірну мету - забезпечення доступу до суду - та є додатковим засобом підтримувальної дії (affirmative action) держави в ділянці реалізації права на судовий захист для осіб, які перебувають у складному майновому становищі.
Тому на підставі частини першої статті 8 Закону суд має власне та незалежне від законодавця дискреційне повноваження щодо відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк стороною з огляду на її майновий стан. Це повноваження може бути реалізоване лише з урахуванням конкретних обставин цивільної справи, передусім майнового становища сторони.
Вищий адміністративний суд України у постанові Пленуму від 23 січня 2015 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір", зазначив, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Згідно висновків коментованої постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України відстрочення та розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати особи, яке через важкий майновий стан не може його сплатити, направлено на забезпечення доступності до правосуддя та реалізацію права таких осіб на судовий захист.
Позивачем в обґрунтування свого майнового стану, не подано жодного підтверджуючого документу.
Таким чином, виходячи із змісту матеріалів позовної заяви, військова частина, як суб'єкт публічного права у формі юридичних осіб, зобов'язана сплачувати судовий збір у загальному порядку, без права на звільнення або зменшення його розміру за нормами КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Як наслідок, суд дійшов переконання про відсутність правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, відповідно до статті 133 КАС України, позивача від сплати судового збору, за подання даної позовної заяви.
В силу правового регулювання частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху, згідно вимог частини 2 статті 169 КАС України зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку із викладеним, відповідно до частин 1, 2 статті 169 КАС України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк, достатній для усунення недоліків шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до вимог, встановлених статтею 161 КАС України.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248, 256, 293 КАС України, суд,
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов - залишити без руху.
Надати позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу з усіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя Д.К. Василяка