10 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/4350/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - відповідач), у якій просить суд, з урахуванням уточнених позовних вимог:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 анулювати запис у військовому квитку НОМЕР_1 про взяття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 на військовий облік;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 та внести дані про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та, відповідно, Електронного кабінету призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі вироку Бобринецького районного суду від 20.06.1994, яким його було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 3 статті 101 Кримінального Кодексу України, з 28.06.1994 виключений з військового обліку військовозобов'язаних, про що у військовому квитку НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 зроблено відповідний запис на підставі підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Водночас 10.04.2025 згідно відомостей із згенерованого у застосунку Міністерства оборони України "Резерв+" електронного військово-облікового документу дізнався, що перебуває на обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказує, що 10.04.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із клопотанням про приведення у відповідність в Єдиному електронному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» його особистих військово-облікових даних, однак безрезультатно.
Посилаючись на статтю 37 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) вважає, що у зв'язку із засудженням за вчинення тяжкого злочину та виключенням з 28.06.1994 з військового обліку, підстави для повторного взяття його на військовий облік відповідачем відсутні.
З цих підстав просить позов задовольнити.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
На обгрунтування заперечень зазначив, що у зв'язку з набранням чинності 18.05.2024 Законом України №3633-IX від 11.04.2024 факт засудження за тяжкий або особливо тяжкий злочин не є підставою для виключення з військового обліку.
Вказує, що судимість позивача на даний час є погашеною.
З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.
Позивач надав суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизує доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наводить свої аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача. Наголошує на відсутності правових підстав повторного взяття на військовий облік осіб, які до 18.05.2024 були виключені з військового обліку на підставі підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
02.07.2025 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.
09.07.2025 ухвалою Кіровоградського окружного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження), витребувано у відповідача докази по справі.
Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України від 07.06.2014 НОМЕР_3 , виданим Бобринецьким РС УГМС України в Кіровоградській області (а.с. 10-11).
Відповідно до вироку Бобринецького районного суду від 20.06.1994 ОСОБА_2 визнано винним за ч. 3 ст. 101 Кримінального кодексу України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з відбуванням покарання в ІТК посиленого режиму (а.с. 15-21).
Відповідно до частини 2 статті 7-1 Кримінального кодексу України від 28.12.1960 (у редакції, яка діяла на час винесення позивачу вироку) до тяжких злочинів належало діяння, передбачене статтею 101 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження.
Відтак, враховуючи наведене вище, злочин, за вчинення якого було засуджено позивача, станом на час його вчинення та винесення вироку визнавався тяжким.
Згідно запису у військовому квитку НОМЕР_1 позивача прізвище « ОСОБА_3 » ним було змінено на « ОСОБА_4 » на підставі свідоцтва про зміну імені від 21.05.2014. Також, наявні записи про взяття ОСОБА_1 10.11.1993 на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_6 , виключення з військового обліку 28.06.1994 як засудженого до позбавлення волі на строк 5 років, та взяття на військовий облік військовозобов'язаних третім відділом ІНФОРМАЦІЯ_7 10.04.2025 (а.с. 13- 14).
09.05.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявою від 28.08.2024, в якій просив привести у відповідність військово-облікові дані щодо виключення його з військового обліку із внесенням їх до військового квитка НОМЕР_1 та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У вказаній заяві позивач зазначив, що з 28.06.1994 був виключений з військового обліку військовозобов'язаних на підставі підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", про що у військовому квитку НОМЕР_1 зроблено відповідний запис. Тому повторне взяття його на військовий облік та внесення відповідних даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів є протиправним (а.с. 22-23).
12.05.2025 у відповідь на вказане звернення відповідач листом №1082 повідомив позивачу, що у зв'язку з набранням чинності Законом України №3633-ІХ від 11.04.2024 така підстава для виключення з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину з 18.05.2024 виключена, тому на даний час факт засудження не є підставою для виключення таких осіб з військового обліку (а.с. 24).
16.05.2025 ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача із заявою про усунення розбіжностей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів з відомостями, що містяться у військовому квитку стосовно виключення з військового обліку (а.с. 25-26).
Листом від 23.05.2025 №1154 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив позивачу, що його було знято з військового обліку у 2022 році на підставі діючої на той час редакції частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Причиною повторного взяття на облік у 2025 році є внесення змін до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу» Законом України №3633-ІХ від 11.04.2024, зокрема в частині підстав для виключення осіб з військового обліку (а.с. 27).
Не погоджуючись з діями ІНФОРМАЦІЯ_5 , що полягають у взятті його повторно на військовий облік та внесення відповідних відомостей до військово-облікового документа, а також до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За змістом статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII, у редакції на дату виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку (ч. 3 ст. 1 Закону №2232-XII).
Відповідно до частини 3 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII встановлено).
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2232-XII (у редакції, чинній з 18.05.2024) взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України:
які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву;
призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону;
які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних;
військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;
які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних;
зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України;
які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби;
які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;
які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі;
які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку;
які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань;
призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу;
жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону;
які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу.
Відповідно до частини 5 статті 33 Закону №2232-XII військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - положення №154, у редакції на дату виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 вказаного Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки; а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Таким чином, з аналізу наведених вище правових норм суд дійшов висновку про те, що до завдань територіальних центрі комплектування та соціальної підтримки серед іншого належить ведення військового обліку військовозобов'язаних та розгляд звернень громадян, у тому числі і з цих питань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок №1487, у редакції на дату виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (п. 3 Порядку №1487).
Абзацом 3 пункту 79 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.
Відтак до компетенції районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить взяття та виключення військовозобов'язаних з військового обліку.
Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 37 Закону №2232-XII (у редакції, чинній до 18.05.2024) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Відповідно до матеріалів справи, вироком Бобринецького районного суду від 20.06.1994 позивача визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 101 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
У військовому квитку НОМЕР_1 ОСОБА_1 зроблені записи ІНФОРМАЦІЯ_8 про його виключення з військового обліку 28.06.1994 як засудженого до позбавлення волі на строк 5 років.
Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", який набрав чинності 18.05.2024, статтю 37 Закону України №2232-XII викладено в новій редакції. Редакція статті 37 Закону України №2232-XII, яка є чинною з 18.05.2024, вже не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку військовозобов'язаних, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Зокрема, виключенню з військового обліку підлягають особи, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Цей перелік є вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає.
Крім того, 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560).
Згідно з пунктом 4 розділу "Загальні питання" Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади". Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Отже, з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з військового обліку військовозобов'язаних на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII (у редакції, чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку, та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Щодо доводів позивача про неможливість повторного взяття на облік та мобілізації особи, яка була виключена з військового обліку на підставі діючих на той час положень Закону, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.
Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст. 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.
Однак у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.
Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.
У зв'язку із внесенням змін до Закону №2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку.
Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.
Таким чином, оскільки за чинними нормами статті 28 Закону №2232-XII позивач не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов'язаним, тому відповідач на законних підставах 10.04.2025 поновив його на військовому обліку військовозобов'язаних про що вніс запис до військового квитка НОМЕР_1 .
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позову.
Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10 вересня 2025 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК