10 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/4117/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі -
У провадженні Кіровоградського окружного адміністративного суду перебувала справа №340/4117/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 позов 1 ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 21.03.2025 №499 о/с "По особовому складу", яким старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0168080) поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області з 21.03.2025 звільнено зі служби відповідно до пункту 8 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Поновлено ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області з 22.03.2025. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області звернуто до негайного виконання.
01.09.2025 представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати професійну на правничу допомогу адвоката у сумі 20000,00 коп.
Ухвалою суду від 02.09.2025 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду.
03.09.2025 представником Департаменту патрульної поліції подані суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення, у яких просить відмовити у її задоволенні, оскільки до завершення розгляду справи №340/4117/25 ні позивачем, ні його представником, заяву про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу та доказів їх понесення подано не було. Зазначення ж у позові попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які стороною позивача очікувалось понести, не слід розцінювати як заяву про долучення доказів на підтвердження витрат професійної правничої допомоги.
Визначаючись щодо наявності правових підстав для стягнення витрат на професійну на правничу допомогу адвоката, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з положеннями частини 3 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (ч. 2 ст. 252 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі частин 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Отже, витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі.
Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 3 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
За загальним правилом, питання про стягнення судових витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов.
Суд зазначає, що нормами частини 3 статті 143 та частини 7 статті 139 КАС України визначений процесуальний порядок вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Умовами застосування такого порядку є подання до закінчення судових дебатів у справі заяви про неможливість надати докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат.
Так, Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі №160/16902/20, на яку вірно послався представник відповідача, виснував:
«Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Разом з тим, за приписами частини 3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У цьому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина 5 цієї статті).
З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі.
За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.
Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).
Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення».
Дослідивши матеріали справи та зміст рішення по справі, суд зазначає, що судом вирішено всі заявлені позовні вимоги. При цьому, у ході судового розгляду та до дати ухвалення судом рішення по справі, зі сторони позивача не було заявлено про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та не подано суду доказів їх понесення.
Заяву про відшкодування вказаних витрат, а також документи, які підтверджують понесені витрати, позивач подав до суду лише 01.09.2025, тобто після того, як суд ухвалив рішення у справі. При цьому заява про ухвалення додаткового судового рішення не містить обґрунтувань про те, що у позивача була відсутня можливість вчасно подати суду документи на підтвердження понесених судових витрат.
У прохальній частині позовної заяви вимога про стягнення судових витрат відсутня. Зазначення ж у тексті позовної заяви про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу, які позивач очікує понести в розмірі 20000,00 грн не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат, адже у матеріалах справи відсутні докази їх понесення (договори, рахунки тощо).
Відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не мав підстав та обов'язку вирішувати таке питання.
У постанові Верховного Суду від 12.08.2020 по справі №340/2449/19 викладено висновок, що за умови відсутності будь-яких належних і беззаперечних доказів на підтвердження поважності пропуску позивачем встановленого частиною 7 статті 139 КАС України строку подання доказів понесених стороною судових витрат та неможливості вчасного звернення до адміністративного суду внаслідок суттєвих перешкод, вказана заява підлягає залишенню без розгляду.
Оскільки, у встановлений частиною 7 статті 139 КАС України строк позивачем не було заявлено заяви про розподіл судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення.
Керуючись статтями 139, 143, 241, 243, 248, 252, 256 КАС України, суд -
Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 10 вересня 2025 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК