про повернення позовної заяви
09 вересня 2025 року м. Київ справа № 320/41187/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Діска А.Б., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до державного виконавця Саксаганського ВДВС м. Кривий Ріг Гольськова Максима Олександровича , старшого державного виконавця Оболонського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Стужука Павла Петровича , державної виконавиця Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київський області Сєри Катерини Сергіївни , голови правління АТ "Ощадбанка" Наумова Сергія Володимировича , голови Державної казначейської служби України Слюз Тетяни Ярославівни про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до державного виконавця Саксаганського ВДВС м. Кривому Розі Гольськова Максима Олександровича, старшого державного виконавця Оболонського РВДВС міста Києва ГТУЮ у м. Києві Стужука Павла Петровича, державної виконавиці Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУ юстиції у Київській області Сєри Катерини Сергіївни, голови правління АТ «Ощадбанк» Наумова Сергія Володимировича, голови Державної казначейської служби України Слюз Тетяни Ярославівни, в якому просить:
1. На підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (ВП № 60441529/ Постанова ПВ Кошарного від 11.07.2025) та відповідно до вимог п. 2 ст. 432 ЦПК України визнати виконавчий документ ВЛ № 2/756/2285/13 від 22.04.2015, виданий Оболонським районним судом м. Києва за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750) таким, що не підлягає виконанню, оскільки обов'язок боржника відсутній повністю».
2. Відповідно до вимог п. 3 ст. 432 ЦПК України розглянути заяву в десятиденний строк та винести ухвалу щодо зупинення стягування виконавчого збору які і досі безпідставно здійснюється без виконавчого документу:
- старшим державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Стужуком П.П. (ВП № 60186487) при примусовому виконанні постанови № 52067955 від 30.09.2019,
- державним виконавцем Саксаганського ВДВС у м. Кривому Розі Гольськовим М.О. при примусовому виконанні постанови № 59965282 від 05.09.2019 виконавчого збору ОСОБА_1 в сумі 150570,36 грн. (ВП № 64408745)
3. На підставі п. 9 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» (ВП № 60441529 /Постанова ПВ Кошарного від 11.07.2025) зобов'язати:
- старшого державного виконавця Оболонського ВДВС у м. Києві Стужука П. П. зупинити виконання постанови № 52067955 від 30.09.2019 та винести рішення про закінчення виконавчого провадження, яке здійснюється на її підставі;
- державного виконавця Саксаганського ВДВС у м. Кривому Розі Гольськов М.О. зупинити виконання постанови № 59965282 від 05.09.2019 та винести рішення про закінчення виконавчого провадження, яке здійснюється на її підставі.
4. На підставі Закону України «Про виконавче провадження» зобов?язати старшого державного виконавця Оболонського ВДВС у м. Києві Стужука П.П, державного виконавця Саксаганського ВДВС у м. Кривому Розі Гольськов М.О., державну виконавицю Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУ юстиції у Київській області Сєру .С.С. винести у письмовій формі та надсилати сторонам виконавчого провадження постанови про закриття ВП № 60186487, № 52067955, ВП № 59965282, ВП № 64408745.
5. Відповідно до вимог п. 4 ст. 432 ЦПК України зобов'язати Голову Державної казначейської служби України Слюзі Т. Я. провернути ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кошти, які були безпідставно одержані з них за виконавчим документом ВЛ № 2/756/2285/13 від 22.04.2015 р. (сума буде визначена додатково у заяві про уточнення позовних вимог).
6. Стягнути солідарно зі старшого державного виконавця Оболонського ВДВС у м. Києві Стужука П.П., державного виконавця Саксаганського ВДВС у м. Кривому Розі Гольськов М.О., державної виконавиці Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУ юстиції у Київській області Сєрій С.С., кошти за нанесену матеріальну, моральну шкоду та втрачену вигоду (сума буде визначена додатково у заяві про уточнення позовних вимог).
7. Стягнути з Голови правління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_3 кошті за нанесену матеріальну, моральну шкоду та втрачену вигоду (сума буде визначена додатково у заяві про уточнення позовних вимог).
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства, чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши позовні вимоги позивача, суд вважає за необхідне повернути її позивачу, виходячи із наступного.
За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі така участь не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) може бути способом захисту цивільних прав та інтересів.
Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та сімейних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у приватноправових правовідносинах, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника таких відносин. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Отже, до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, які виникають, зокрема, з приводу виконання чи невиконання органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою або іншим суб'єктом публічно-владних управлінських функцій і не обумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Суд зазначає, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з Голови правління АТ «Ощадбанк» Наумова С.В. коштів за нанесену матеріальну, моральну шкоду та втрачену вигоду. Отже, в цих правовідносинах у позивача наявний, між іншим, майновий інтерес. При цьому, відповідачем у вказаних правовідносинах є Голова правління АТ «Ощадбанк» Наумов С.В., який не є суб'єктом владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що у правовідносинах між позивачем та Головою правління АТ «Ощадбанк» відсутній публічно-правовий спір.
З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій та рішень щодо стягнення з Голови правління АТ «Ощадбанк» Наумова С.В. коштів за нанесену матеріальну, моральну шкоду та втрачену вигоду повинні розглядатися в порядку, передбаченому ЦПК України.
Крім того, суд зазначає, що позивач також просить суд відповідно до вимог п. 2 ст. 432 ЦПК України визнати виконавчий документ ВЛ № 2/756/2285/13 від 22.04.2015, виданий Оболонським районним судом м. Києва за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» таким, що не підлягає виконанню, оскільки обов'язок боржника відсутній повністю».
Окрім того, позивачем заявлені вимоги до державних виконавців щодо закінчення чи закриття виконавчих проваджень № 60186487, № 52067955, ВП № 59965282, ВП № 64408745.
Суд зазначає, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлені статтею 287 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби (приватних виконавців), щодо яких встановлено інший порядок судового оскарження.
Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеною нормою КАС України, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України від «Про виконавче провадження» 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), згідно із частиною 1 статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
При цьому частиною 2 статті 74 Закону №1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З наведених норм права вбачається, що Законом №1404-VIII встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, відповідно до якого вони можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
При цьому, відповідно до ч.1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч.1 ст. 448 ЦПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Позивач просить суд визнати виконавчий документ ВЛ № 2/756/2285/13 від 22.04.2015, виданий Оболонським районним судом м. Києва за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» таким, що не підлягає виконанню.
Тобто, до зазначених позовних вимог застосовується спеціальний порядок судового оскарження, відповідно до якого вони підлягають розгляду судом, який видав виконавчий документ, тобто Оболонським районним судом м. Києва за правилами цивільного судочинства.
Також зі змісту позовної заяви судом вбачається, що вимоги позивача щодо закінчення виконавчих проваджень № 60186487 та ВП № 64408745 стосуються стягнення з позивача виконавчого збору, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного чи приватного виконавця про стягнення виконавчого збору, основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції вони видані.
Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 6 червня 2018 року (справа № 127/9870/16-ц), від 30 січня 2019 року (справа № 161/8267/17) , від 15.01.2020 по справі № 1.380.2019.001073 (провадження № 11-709апп19), та інших, які є обов'язковою для врахування в силу ч.5 ст.242 КАС України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі “Zand v. Austria» вказав, що словосполучення “встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування “суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ». З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
У відповідності до ч.1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Частиною 4 указаної статті визначено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (ч.5 ст.172 КАС України).
При цьому суд позбавлений можливості роз'єднати позовні вимоги з огляду на те, що подальший їх розгляд в будь-якому випадку є неможливим, оскільки, як зазначено вище, позовні вимоги частково не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 420/3956/20 зазначила, що визначальною умовою для роз'єднання позовних вимог є та обставина, що таке роз'єднання сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Зазначений припис спрямований на те, щоб суб'єкт правовідносин міг, із дотриманням принципів адміністративного судочинства та конкретних обставин, скористатися правом на судовий захист. Системний аналіз дає підстави для висновку про те, що суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог у самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Проте таке роз'єднання можливе лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз'єднав позовні вимоги.
Отже, враховуючи, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог і відсутні підстави для застосування положень ст. 172 КАС України, суд першої інстанції повертає позовну заяву позивачу.
Даний висновок суду щодо неможливості застосування ст. 172 КАС України, що є підставою для повернення адміністративного позову, узгоджується із практикою Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 27.11.2018 №9901/907/18.
Суд роз'яснює позивачу, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом із зверненням до суду в частині позовних вимог, які підсудні адміністративній юрисдикції
У відповідності до п.6 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо, зокрема, порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Суд зазначає, що підстави для застосування положень статті 172 КАС України відсутні.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу.
На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 172, 241, 243, 248 КАС України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до державного виконавця Саксаганського ВДВС м. Кривому Розі Гольськова Максима Олександровича, старшого державного виконавця Оболонського РВДВС міста Києва ГТУЮ у м. Києві Стужука Павла Петровича, державної виконавиці Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУ юстиції у Київській області Сєри Катерини Сергіївни, голови правління АТ «Ощадбанк» Наумова Сергія Володимировича, голови Державної казначейської служби України Слюз Тетяни Ярославівни про зобов'язання вчинити дії про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання тексту ухвали.
Суддя Діска А.Б.