09 вересня 2025 року № 320/16006/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства "Будпостач"
до Черкаська митниця
про про визнання протиправним та скасування рішення,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Будпостач" з позовом до Черкаська митниця, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці від 18.02.2025 №UA902080/2025/000006/1 про коригування митної вартості товарів.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ним під час проходження процедури митного оформлення товарів було надано відповідачу документально підтверджені дані про ціну договору. Вказані документі не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товару, проте митницею, протиправно було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів, яке підлягає скасуванню.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах діяв згідно вимог чинного законодавства. Зауважив, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів заявлених, за МД від 18.02.2025 №25UA902080800477U3 (відмовлена), митниця діяла в порядку та відповідно до частини п'ятої статті 54, згідно частин першої, четвертої статті 320, 337 МК України митницею встановлено, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо складових митної вартості та щодо фактично сплаченої ціни товару.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 10.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Приватне підприємство «Будпостач» (ідентифікаційний код 24267110, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кім. 314,) зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
02.10.2023 між позивачем та виробником товарів компанією SHANDONG DESHILI TOOLS CO.,LTD (Китай) (далі в т.ч. продавець) було укладено прямий контракт №1644, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець приймає і оплачує товари ручні інструменти.
Контрактом передбачено, що найменування (перелік), кількість, ціна за одиницю і загальна вартість вказуються у проформах-інвойсах та інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту.
Сторони за цим контрактом керуються правилами Інкотермс 2020, строки та умови поставки вказуються в інвойсах.
24.02.2020, попередньо, для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі експедитор) договір транспортного експедирування №UА00072711.
14.02.2022, також попередньо, для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Маеrsк А/S (Данія) (далі перевізник) договір №UА00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
02.10.2023 продавець надав проформу інвойс DE230909 на суму 82 604,16 доларів США. Після чого, 20.09.2024 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів.
29.11.2024 позивач платіжною інструкцією в іноземній валюті №294 перерахував продавцю грошові кошти в розмірі 73 862,16 доларів США.
03.12.2024 продавець виписав комерційний інвойс № DE230909 для відвантаження товарів за ціною 73 862,16 доларів США.
05.12.2024 для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація №421320240000247742 за ціною 73 862,16 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній в комерційному інвойсі.
06.12.2024 на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження №С245522313170039.
12.12.2024 продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент №АР11094795.
27.01.2025, враховуючи що товари були завантажені у різні контейнери, для уникнення простою транспорту при митному оформленні в Україні, позивач на підставі комерційного інвойсу №DЕ240920 від 03.12.2024 виписав Специфікацію №1 на контейнер №МRKU9476753 на загальну суму 24 366,72 доларів США.
28.01.2025 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг, експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653450056, а перевізник компанія Маеrsк А/S (Данія) (Данія) виписав інвойс №5653450057.
04.02.2025 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №41.
На підставі залізничної накладної УМВС від 06.02.2025 №2151564203 товари були доставлені з порту Гданськ (Польща) до ТОВ «Західний контейнерний термінал» м. Тернопіль.
Відповідно до товарно-транспортної накладної CMR від 17.02.2025 №6753, товари були доставлені із ТОВ «Західний контейнерний термінал» м. Тернопіль до Черкаської митниці.
20.02.2025 позивач склад лист, в якому зазначив, що вантаж який поставляється за контрактом №1644 від 02.10.2023 по інвойсу №DE240920 від 03.12.2024 на суму 73 862,16 доларів США був оплачений платіжною інструкцією в іноземній валюті №294 від 29.11.2024.
18.02.2025 позивач подав відповідачу митну декларацію №25UА902080800477UЗ для митного оформлення товарів, що зазначені у Специфікації №1, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 24 366,72 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №25UА902080800477UЗ декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UА902080/2025/000014, виписаної відповідачем, а саме: контракт від 02.10.2023 №1644 між позивачем та компанією SHANDONG DESHILI TOOLS CO.,LTD (Китай); прайс-лист від 20.09.2024 б/н; комерційний інвойс від 03.12.2024 №DЕ240920; сертифікат походження №С245522313170039 від 06.12.2024; договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UА00072711 між позивачем та експедитором ТОВ «Мерск Україна ЛТД»; договір від 14.02.2022 №UА00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і перевізником компанією Маеrsк А/S; коносамент від 12.12.2024 №АРU094795; платіжна інструкція в іноземній валюті №294 від 29.11.2024; митна декларація країни відправлення №421320240000247742 від 05.12.2024; інвойс компанії Маеrsк А/S (Данія) від 28.01.2025 №5653450057 для оплати послуг з перевезення товарів; рахунок-фактура ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 28.01.2025 №5653450056 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів; довідка ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 04.02.2025 №41; специфікація №1 від 27.01.2025; залізнична накладна УМВС №2151564203 від 06.02.2025; товарно-транспортна накладна СМК від 17.02.2025 №6753; інформація з джерел інтернету про ціну ідентичних товарів на ринках Китаю; видаткові накладні від 18.02.2025; декларація митної вартості.
18.02.2025 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №1094210, в якому зобов'язав декларанта надати додатково документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару.
18.02.2025 у відповідь на електронне повідомлення позивач направив до митного органу листа, у якому заявив, що немає можливості надати інші додаткові документи.
За результатами розгляду документів Черкаська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 18.02.2025 №UА902080/2025/000006/1, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів ручний інструмент, за резервним методом.
18.02.2025 Черкаська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UА902080/2025/000014
18.02.2025 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією №25 UА 9020808004844U/0 по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито 75 335,81 грн, ПДВ 165 738,78 грн, разом на загальну суму 241 074,59 грн.
Не погоджуючись з рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
V. Норми права, які застосував суд
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 2 КАС України pавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.
Згідно з пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
У силу норм частин 1 - 3 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Приписами частин 1, 2 статті 58 МК України, визначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України).
Відповідно до положень частини 2 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. ч. 5, 6 ст. 53 МК України).
Згідно частин 1- 3 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
У той же час, частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У відповідності до частин 1, 2 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).
VI. Оцінка суду
Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
Має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості та він досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.
При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені статтею 53 Митного кодексу України, заборонено.
У графі 33 оскаржуваного рішення та в електронному повідомленні від 18.02.2025 №1094210 митний орган вказав, що «Відповідно п. 2.1. зовнішньоекономічного договору від 02.10.2023 №1644, якість товару, що поставляється за цим контрактом, мас підтверджуватись сертифікатами якості (відповідності) заводу-виробника, однак декларантом не надано сертифікатами якості (відповідності) заводу-виробника, які передбачені п.2.1. зовнішньоекономічного договору від 02.10.2023 №1644, щодо партії оцінюваного товару, у зв 'язку з чим у митниці відсутнє відповідне документально підтвердження виробника товару, його якісних характеристик, що значною мірою впливає на вартість товару», то самі по собі обставини про ненадання сертифікату якості (відповідності) не свідчать про наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності заявленої митної вартості, тобто про наявність підстав, передбачених частиною З статті 53 МК України для витребування додаткових документів, а саме що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Суд зазначає, що обставини ненадання сертифікату якості (відповідності) не свідчать про наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності заявленої митної вартості, тобто про наявність підстав, передбачених частиною 3 статті 53 МК України для витребування додаткових документів, а саме, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в дій статті.
Вказану правову позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 23.10.2023 у справі №810/690/17.
Також у графі 33 оскаржуваного рішення та в електронному повідомленні від 18.02.2025 №1094210 (див. додаток 18) митний орган посилався на те, що «Відповідно до п. 4.1 зовнішньоекономічного договору від 02.10.2023 №1644, вартість товару включає в себе вартість пакування. В наданих декларантом документах відсутні відомості про числове значення витрат на пакування, пакувальних матеріалів та робіт пов'язаних з пакуванням та маркування, а також декларантом не заявлено митниці про включення та/або додавання до ціни товару зазначених витрат, які є обов'язковими складовими митної вартості товару та відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені».
Суд зауважує, відповідно до умов поставки FОВ правил Інкотермс Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару. Упаковка повинна містити належне маркування».
Відповідач також посилається на пункт 4.1 зовнішньоекономічного договору від 02.10.2023 №1644, проте, згідно вказаного пункту, вартість товару включає в себе вартість пакування.
Отже, поставка товару на умовах FОВ "франко-борт" зобов'язує продавця забезпечити за свій рахунок пакування товару, необхідне для перевезення товару, а упаковка повинна містити належне маркування. Таким чином, вартість пакування включено у ціну товарів.
Верховний Суд у постанові від 19 листопада 2024 року у справі № 420/23588/23, адміністративне провадження № К/990/38865/24 зазначив що «згідно з пунктом 1 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
У графі 33 оскаржуваного рішення та в електронному повідомленні від 18.02.2025 №1094210 митний орган вказав, що:
- в рахунку від 28.01.2025 № 5653450057 зазначено числове значення витрат «terminal handling service in Gdansk» 424,17 дол. США та «Documentation free-Destination in Gdansk» 58,32 дол. США, що є «обробкою» партії товарів в порту Гданськ;
- в рахунку від 28.01.2025 № 5653450057 відсутні відомості про числові значення витрат на навантаження/вивантаження;
- відповідно відомостей коносамента від 12.12.2024 APU094795, партія оцінюваного товару надійшла з Китаю в контейнерах, за маршрутом порт QINGDAO (Китай) - Гданськ (Польща).
Відповідно відомостей залізничної накладної від 06.02.2025 № 2151564203 транспортування партії оцінюваного товару здійснювалось за маршрутом Гданськ (Польща) - Меdyka (Польща) - Мостиська (Україна). Враховуючи відомості зазначені у товаротранспортних накладних, транспортування партії оцінюваних товарів здійснювалось за маршрутом порт QINGDAO (Китай) - Гданськ (Польща) - Меdyka (Польща) - Мостиська (Україна), що свідчить наявність операцій з перевантаження партії оцінюваних товарів в портах Польщі, у тому числі з водного на залізничний вид транспорту;
- в наданих до митного оформлення рахунках рахунок від 28.01.2025 № 5653450056 від імені Мерск Україна ЛТД, та рахунок від 28.01.2025 № 5653450057 від імені Мaersk А/S відсутні відомості про операції навантаження, вивантаження.
Митний орган у графі 33 посилається на розбіжності щодо вартості перевезення товарів, як на підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості.
Судом встановлено, митному органу була надана довідка про транспортні витрати №41 від 04.02.2025. Митним кодексом України не визначено документи, що підтверджують вартість перевезення товарів, тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом.
Таку правову позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, адміністративне провадження № К/9901/5149/18, у якій визначено, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
У графі 33 оскаржуваного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, послався на те, що «В наданих до митного оформлення рахунках рахунок від 28.01.2025 № 5653450056 від імені Мерск Україна ЛТД, та рахунок від 28.01.2025 № 5653450057 від імені MAERSK A/S відсутні відомості про операції навантаження, вивантаження», проте такі твердження не відповідають дійсності з огляду на таке.
У рахунку від 28.01.2025 №5653450057 зазначені послуги «Оформлення документації у Гданськ, Польща 58,32 доларів США; Операційні послуги терміналу у Гданськ, Польща 424,17 доларів США. Такі ж самі послуги зазначені у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 04.02.2025 №41.
Саме до вартості операційних послуг терміналу у Гданськ, Польща в розмірі 424,17 доларів США включені послуги з вивантаження контейнерів із судна та завантаження на залізничний транспорт. Відомості у рахунку від 28.01.2025 №5653450056 від імені Мерск Україна ЛТД, були зазначені у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 04.02.2025 №41, вартість послуг транспортування до кордону України в розмірі 134 211,88 грн. та 2 882,49 доларів США, що включені до митної вартості.
Щодо твердження відповідача у графі 33 оскаржуваного рішення про те, що «в рахунку від 28.01.2025 №5653450056 від імені Мерск Україна ЛТД зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 30 днів. В рахунку 28.01.2025 № 5653450057 від імені MAERSK A/S зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 21 дня. Станом на 18.02.2025 митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно наданих рахунків», то самі по собі обставини ненадання платіжного документу, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг не свідчать, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як підстави для витребування додаткових документів. Відповідач не навів докази про те, як обставини про ненадання відомостей про оплату послуг перевезення товарів свідчать про наявність сумнівів у правильності заявленої митної вартості.
Крім цього, послуги транспортування, що зазначені у рахунках від 28.01.2025 №5653450056 від імені Мерск Україна ЛТД тау рахунках від 28.01.2025 №5653450057 від імені MAERSK A/S вказані у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 04.02.2025 №41, що включені до митної вартості. Про протиправність витребування додаткових документів та коригування митної вартості з вказаних підстав свідчать ті обставини що Митний кодекс України не визначив документи, які підтверджують вартість перевезення товарів. У довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 04.02.2025 №41, зазначено, що вартість послуг транспортування товару до кордону України становить 134 211,88 грн, а також 2 882,49 доларів США.
Щодо оплати за надані транспортні послуги, то слід врахувати правову позицію Верховного Суду, що зазначена у постанові від 11.06.20219 у справі №813/1755/17, адміністративне провадження №К/9901/42425/18, «Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару».
Відповідач у спірному рішенні не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги статті 55 МК України. Крім цього, не вказав у спірному рішенні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, комерційних умов чим не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
З огляду на вищевикладене суд вважає рішення Черкаської митниці від 18.02.2025 №UA902080/2025/000006/1 про коригування митної вартості товарів протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
VII. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
VIII. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до квитанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 3028,00 грн., підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Черкаської митниці.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці (код ЄДРПОУ: 44005652, місцезнаходження: 18007, м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, 76) від 18.02.2025 №UA902080/2025/000006/1 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь Приватного підприємства “Будпостач» (код ЄДРПОУ: 24267110, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кімната 314) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3616,12 (три тисячі шістсот шістнадцять) грн. 12 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці (код ЄДРПОУ: 44005652, місцезнаходження: 18007, м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, 76).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.