09 вересня 2025 року справа №320/61414/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості по пенсії за віком за період з 29.08.2021 по 30.09.2024;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за віком за період: з 29.08.2021 по 30.09.2024 в розмірі 147 781 (сто сорок сім тисяч сімсот вісімдесят одну) гривню 94 копійки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона взята на облік як внутрішньо переміщена особа та згідно заяви від 29.08.2024 взято на пенсійний облік до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Зазначає, що при поновленні пенсії виникла заборгованість за період з 29.08.2021 по 30.09.2024 у розмірі 147781,94 грн, однак відповідач всупереч вимог ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не виплатив її у визначені строки.
Ухвалою судді від 06.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у визначений судом строк відзив на позов не подав, тому суд на підставі ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розгляд справи по суті відповідно до ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 28.08.2024 №3007-7002101790 та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у м.Києві як отримувач пенсії за віком.
Позивач 29.08.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві із заявою про поновлення виплати пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві листом від 12.11.2024 №2600-0202-8/217285 повідомило позивачка про те, що їй було поновлено виплату пенсії з 01.10.2024 та відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» їй нараховано пенсію за період з 29.08.2021 по 30.09.2024 у розмірі 147781,94 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача з виплати заборгованості по пенсії, тому позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 1058-IV, загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, та обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.
Пунктом 9 частини 1 статті 16 Закону № 1058-IV передбачено, що застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
З аналізу вищенаведених норм можна прийти висновку, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.
Відповідно до статті 47 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Стаття 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регулює правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час: нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрат.
Виключно цим Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування (ст.5 Закону № 1058-IV).
Підстави припинення та поновлення виплати пенсії врегульовано ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить, що виплата пенсії припиняється лише на підставі відповідного рішення територіальних органів Пенсійного фонду або суду.
При цьому, перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів пенсійного фонду України, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії лише у випадках, прямо передбачених законом.
Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 01.10.2024 та відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» їй нараховано пенсію за період з 29.08.2021 по 30.09.2024 у розмірі 147781,94 грн, які їй не були виплачені.
Суд враховує те, що право на отримання пенсії за минулий період закріплено у статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частиною другою якої встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Між тим, постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165, затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території.
Абзацом другим пункту 1 вказаного Порядку передбачено, пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
Пунктом 4 згаданого Порядку передбачено, що пенсійні виплати за минулий період згідно з цим Порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом другим пункту 1 цього Порядку, відповідно до бюджетного розпису.
Розмір пенсійної виплати за минулий період отримувачам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначається в сумі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється пенсійна виплата за минулий період, але не може бути більшим від належної до виплати отримувачу суми, що обліковується в переліку отримувачів.
У разі недостатності бюджетних призначень для забезпечення пенсійної виплати за минулий період у розмірі, передбаченому абзацом другим цього пункту, виплата проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на пенсійні виплати за минулий період бюджетним призначенням, але не більшій належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.
За результатами виконання бюджету Пенсійного фонду України за дев'ять місяців відповідного року зазначений в абзаці другому цього пункту розмір пенсійної виплати за минулий період може бути збільшений пропорційно залишку бюджетних призначень, але не може перевищувати належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що Порядок №1165 визначає додаткові умови виплати внутрішньо переміщеним особам пенсій за минулий період, що не передбачені Конституцією України та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім цього, пунктом 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 передбачено, що орган, що здійснює соціальні виплати, призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до позиції Верховного Суду, яка викладена у рішенні від 03.05.2018 за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (провадження №П/9901/20/18), Постанова №365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону №1058-IV загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, та обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.
Пунктом 9 частини першої статті 16 Закону №1058-IV передбачено, що застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
З аналізу вищенаведених норм можна прийти до висновку, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом №1058-IV.
При цьому, відповідач у спірному випадку посилається на те, що пенсійні виплати за минулий період проводяться отримувачами за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету на відповідний рік.
Суд також зазначає, що сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не є спірним між сторонами.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо не виплати усієї суми заборгованості за період з 29.08.2021 по 30.09.2024 є протиправною.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Право на ефективний захист також гарантовано ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Матеріалами справи встановлено та не заперечується відповідачем, що наявна сума заборгованості з виплати пенсії позивачу становить 39075,19 грн. Дана сума не виплачена відповідачем у строки, визначені статтями 46 та 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно, належним способом захисту прав позивача є стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зазначеної заборгованості.
За вказаних обставин, враховуючи положення ч. 2 ст. 9 КАС України, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а тому позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості по пенсії за віком за період з 29.08.2021 по 30.09.2024;
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за віком за період з 29.08.2021 по 30.09.2024 в розмірі 147781 (сто сорок сім тисяч сімсот вісімдесят одну) грн 94 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ідентифікаційний код: 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Білоноженко М.А.