09 вересня 2025 року справа №320/11753/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання відповідача поновити позивача на посаду в органі прокуратури у відповідності до умов, визначених спірним наказом,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати наказ Офісу Генерального прокурора від 13 лютого 2025 року № 118ц «Про скасування наказу Генерального прокурора від 28.10.2021 № 1536ц»;
зобов'язати Офіс Генерального прокурора поновити ОСОБА_1 на посаді в органі прокуратури у відповідності до умов, визначених наказом Генерального прокурора від 28 жовтня 2021 року № 1536ц;
стягнути з Офісу Генерального прокурора середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає наказ Офісу Генерального прокурора від 13 лютого 2025 року № 118ц безпідставним, нерозсудливим, необґрунтованим, непропорційним, несправедливим, упередженим та свавільним, а відтак протиправним та у зв'язку із очевидною протиправністю вказаного наказу, він підлягає скасуванню, а порушені права мають бути поновлені та приведені у відповідність до умов, визначених наказом Генерального прокурора від 28 жовтня 2021 року № 1536ц.
Позивач зазначив, що у наказі роботодавець зазначив підстави свого рішення, а саме: скасовану Верховним Судом постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року та постанову Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року, якою залишено без змін постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року щодо визнання протиправним наказу про її звільнення та поновлення на посаді слідчого органу прокуратури.
Позивач вважає, що спірний наказ про її звільнення з посади є протиправним та підлягає скасуванню, позаяк суперечить рішенню Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2021 року, постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року, ухвалі Верховного Суду про закриття касаційного провадження від 07 жовтня 2024 року та постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року, винесеними у справі № 640/2873/20, які набули законної сили та в сукупності, з огляду на приписи частини восьмої статті 235 КЗпП України і приписи пункту 3 частини першої статті 371 КАС України, імперативно вимагають від роботодавця поновити її на займаній посаді в органі прокуратури, а не навпаки.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Представником Офісу Генерального прокурора подано відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позову та зазначив, що позивач як слідчий органу прокуратури у встановленому порядку виявив бажання бути переведеним на посаду прокурора та пройти атестацію. Однак, за результатами першого етапу атестації, кадровою комісією прийнято рішення від 04.11.2019 № 189 про неуспішне проходження атестації. Представником відповідача зазначив, що у Генерального прокурора були відсутні підстави для залишення наказу Генерального прокурора від 28.10.2021 № 1536ц про поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого в особливо важливих справах шостого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України в силі, адже рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації чинне і визнане Верховним Судом законним. Відтак, наказ Генерального прокурора про скасування наказу про поновлення позивача на посаді, виданий на виконання рішення судів, є законним та обґрунтованим, а позов таким, що задоволенню не підлягає.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем не спростовано жодного з доводів щодо протиправності оскаржуваного наказу, які наведені у позовній заяві та не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.
Суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з лютого 2011 року працювала в органах прокуратури України на різних посадах, а з серпня 2016 року займала посаду слідчого в особливо важливих справах шостого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління (на правах Департаменту) Генеральної прокуратури України.
Наказом Генерального прокурора від 09 січня 2020 року № 110ц відповідно до статті 9 Закону України «Про прокуратуру», підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» звільнено ОСОБА_1 з посади слідчого в особливо важливих справах шостого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 10 січня 2020 року. Підстава: рішення кадрової комісії № 1.
Наказом Офісу Генерального прокурора від 28 жовтня 2021 року № 1536ц відповідно до статті 9 Закону України «Про прокуратуру» вирішено:
- наказ Генерального прокурора від 09 січня 2020 року № 110ц про звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого в особливо важливих справах шостого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління (на правах Департаменту) Генеральної прокуратури України скасувати;
- поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого в особливо важливих справах шостого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління (на правах Департаменту) Генеральної прокуратури України з 11 січня 2020 року;
- виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Підстава: рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2021, постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 06.10.2021 ВП №67030763 у справі № 640/2873/20.
Відповідно до наказу Офісу Генерального прокурора від 08 квітня 2022 року № 594вц ОСОБА_1 перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 11 квітня 2022 року по 11 лютого 2025 року.
Наказом Офісу Генерального прокурора від 13 лютого 2025 року №118ц скасовано наказ Генерального прокурора від 28.10.2021 № 1536ц про поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого в особливо важливих справах шостого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.
Підстава: постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2022, постанова Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 640/2873/20.
Вважаючи наказ про звільнення з посади незаконним та протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) визначаються правові засади організації і діяльності прокуратури України, яким забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (далі - Закон № 113-ІХ), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв'язку із чим до Закону України «Про прокуратуру» були внесені зміни.
У назві згаданого Закону законодавець чітко відтворив предмет його правового регулювання - першочергові заходи із реформи органів прокуратури. Положення Закону № 113-ІХ, як про це йдеться у пункті 2 пояснювальної записки до його проєкту, спрямовані на запровадження першочергових і, багато в чому, тимчасових заходів, пов'язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навички, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури.
Отже, проведення атестації прокурорів було визначено на законодавчому рівні як умова реформування органів прокуратури, що стосувалась, зокрема, усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.
Крім того, як було передбачено абзацом 2 пункту 7 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ (в редакції, чинній до набрання чинності Законом № 1554-ІХ) слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Відповідно до пунктів 9, 10 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Як вбачається з матеріалів справи, з серпня 2016 року ОСОБА_1 займала посаду слідчого в особливо важливих справах шостого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління (на правах Департаменту) Генеральної прокуратури України.
Відповідно до вище вказаних норм, позивач скористалася правом на переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах та 15.10.2019 подала Генеральному прокурору заяву за встановленою формою про переведення її на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора і про намір пройти атестацію.
Позивачем 04.11.2019 під час проходження тестування з використанням комп'ютерної техніки отримано 69 балів з необхідних 70 прохідних, та в цей же день кадровою комісією № 1 прийнято рішення № 189 від 04.11.2019, яким позивача не допущено до наступного етапу атестації і визнано такою, що неуспішно пройшла атестацію.
На підставі вказаного рішення кадрової комісії № 1 Генеральним прокурором, відповідно до статті 9 Закону № 1697-VII, підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, видано наказ від 09.01.2020 № 110ц, яким звільнено ОСОБА_1 із займаної посади на підставі пункту 9 частини п'ятої статті 51 Закону № 1697-VII з 10 січня 2020 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2021 року в адміністративній справі № 640/2873/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково:
визнано протиправним та скасовано рішення першої кадрової комісії про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора від 04.11.2019 № 189;
визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 09.01.2020 № 110ц про звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого в особливо важливих справах шостого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 10 січня 2020 року;
поновлено ОСОБА_1 з 10 січня 2020 року на посаді слідчого в особливо важливих справах шостого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України або іншій рівнозначній посаді в органах прокуратури України;
стягнуто з Офісу Генерального прокурора (адреса: 01001, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ідентифікаційний код 00034051) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 січня 2020 року до 01 липня 2021 року;
допущено негайне виконання цього рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині поновлення ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді слідчого в особливо важливих справах шостого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України або іншій рівнозначній посаді в органах прокуратури України та стягнення на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за один місяць;
у іншій частині позову відмовлено.
На виконання вказаного рішення суду від 01.07.2021 у справі № 640/2873/20 та постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 06.10.2021 ВП №67030763, наказом Генерального прокурора від 28.10.2021 № 1536ц:
наказ Генерального прокурора від 09.01.2020 № 110ц про звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого в особливо важливих справах шостого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління (на правах Департаменту) Генеральної прокуратури України скасовано;
поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого в особливо важливих справах шостого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління (на правах Департаменту) Генеральної прокуратури України з 11 січня 2020 року;
виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2022 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2021 та прийнято нове, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
За результатом касаційного провадження постановою Верховного Суду від 27.10.2022 у справі № 640/2873/20 (адміністративне провадження № К/990/5553/22), з урахуванням ухвали Верховного Суду від 13 березня 2025 року про виправлення описки, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2022 скасовано, а справу №640/2873/20 направлено на новий судовий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022 апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково:
скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2021 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення першої кадрової комісії про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора від 04.11.2019 № 189 та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині позовних вимог відмовлено;
змінено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2021:
- виключено з пункту 4 резолютивної частини слова «або іншій рівнозначній посаді в органах прокуратури України»;
- до пункту 5 резолютивної частини додано слова «у розмірі 319 320 (триста дев'ятнадцять тисяч триста двадцять) грн 96 коп»;
в іншій частині позовних вимог рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2021 змінено в мотивувальній частині;
в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2021 залишено без змін.
У вказаному судовому рішенні судом апеляційної інстанції проаналізовано обставини справи та зроблено висновок про те, що оскаржуване позивачем рішення кадрової комісії є обґрунтованим, мотивованим, містить посилання на нормативно-правові акти, обґрунтування щодо набрання позивачем за результатами складання іспиту у формі тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження та навички 69 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, а тому підстави для його скасування відсутні.
Водночас, надаючи оцінку правомірності звільнення позивача за результатами проходження атестації, колегія суддів звернула увагу на те, що відповідно до пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ (в редакції на час звільнення позивача) на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» можуть бути звільнені лише прокурори у визначених цим пунктом випадках, які на день набрання чинності Законом №113-ІХ займали посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах. Проте, Законом №113-ІХ, в редакції на час звільнення позивача, не передбачено підстав за яких може бути звільнено слідчих органів прокуратури. При цьому, пунктом 9 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України (в редакції чинній на час звільнення позивача) передбачено, що прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію досудового розслідування до початку функціонування органів, яким законом будуть передані відповідні функції. Відтак, неуспішне проходження позивачем атестації, не могло бути підставою для її звільнення, а тому наказ Генерального прокурора від 09.01.2020 № 110ц про звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого в особливо важливих справах шостого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України є протиправним та підлягає скасуванню.
Постановою Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 640/2873/20 (адміністративне провадження № К/990/1147/23) вказану постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року у справі №640/2873/20 залишено без змін.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу від 13.02.2025 №118ц, останнім скасовано наказ Генерального прокурора від 28.10.2021 № 1536ц про поновлення позивача на посаді.
Підставою для видачі цього наказу відповідачем вказано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2022 та постанову Верховного Суду від 07.10.2024 у справі №640/2873/20.
В той час, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2022 у справі № 640/2873/20 скасована постановою Верховного Суду від 27.10.2022 у цій справі (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 13 березня 2025 року про виправлення описки).
Тобто, станом на час видачі оскаржуваного наказу постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2022 була скасована, а тому не могла бути підставою для його видачі.
Щодо посилання у наказі на постанову Верховного Суду від 07.10.2024 у справі №640/2873/20 суд зазначає таке.
По-перше, Верховним Судом вказаною постановою залишено без змін постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022 у справі № 640/2873/20 у частині відмови у задоволенні позову позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії №1 про неуспішне проходження атестації від 04.11.2019 № 189.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що відповідно до змісту пункту 19 Закону № 113-IX прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови настання однієї з таких підстав:
1) неподання прокурором чи слідчим органів прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора чи слідчого органів прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором чи слідчим органів прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
У відзиві зміст пункту 19 Закону № 113-IX викладений відповідачем з урахуванням змін, внесених Законом України від 15.06.2021 № 1554-IX.
На думку відповідача, оскільки першою кадровою комісією прийнято рішення від 04.11.2019 № 189 про неуспішне проходження позивачем атестації, яке не було скасовано судовими рішеннями, то у Генерального прокурора були відсутні підстави для залишення наказу Генерального прокурора від 28.10.2021 № 1536ц про поновлення ОСОБА_1 на посаді. Таким чином, як вважає відповідач, наказ Генерального прокурора про скасування наказу про поновлення позивача на посаді, виданий на виконання рішення судів, є законним та обґрунтованим.
Суд відхиляє вказані твердження відповідача з огляду на таке. Як уже зазначалось вище, на підставі рішення кадрової комісії №1 про неуспішне проходження атестації від 04.11.2019 № 189, керуючись підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, відповідач звільнив позивача з посади та органів прокуратури, про що свідчить його наказ від 09.01.2020 № 110ц.
Зазначений наказ визнано протиправним та скасовано судовим рішенням, що набрало законної сили. Зокрема, суд прийняв таке рішення у зв'язку із тим, що на час виникнення спірних правовідносин редакція норми пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ не передбачала звільнення слідчих органів прокуратури за умови неуспішного проходження ними атестації для зайняття посади прокурора.
У подальшому це питання було врегульовано законодавцем шляхом внесення до розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ відповідних змін Законом України від 15.06.2021 № 1554-IX (далі - Закон № 1554-IX), який набрав чинності 11.07.2021.
Так, вказаним Законом № 1554-IX пункт 7 викладено в такій редакції:
« 7. Положення щодо проходження атестації, передбаченої цим розділом, поширюються на прокурорів та слідчих органів прокуратури, які:
1) на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах;
2) на день набрання чинності цим Законом займали посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, але з поважних причин, до яких належать тимчасова непрацездатність, відпустка по догляду за дитиною, відрядження для участі в роботі інших органів на постійній основі тощо, не проходили атестацію;
3) звільнені з органів прокуратури у зв'язку з настанням підстав, передбачених підпунктами 1 і 2 пункту 19 цього розділу, щодо яких набрало законної сили рішення суду про поновлення на посаді прокурора у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, у тому числі у разі прийняття судом рішення про поновлення на посаді прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах;
4) звільнені до набрання чинності цим Законом з органів прокуратури, щодо яких набрало законної сили рішення суду про поновлення на посаді прокурора у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, у тому числі у разі прийняття судом рішення про поновлення на посаді прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах.
Прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 цього пункту, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації.
Проходження атестації особами, зазначеними в підпункті 3 цього пункту, розпочинається з етапу, на якому було прийнято рішення про неуспішне її проходження».
Позивач у справі відноситься до осіб, зазначених в підпункті 4 вказаного пункту. Підпункт 3 на позивача не розповсюджується, оскільки, в його випадку, рішення про неуспішне проходження атестації не скасоване.
Крім того, абзаци перший - п'ятий пункту 19 викладено в такій редакції:
« 19. Установити, що прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови настання однієї з таких підстав:
1) неподання прокурором чи слідчим органів прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора чи слідчого органів прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором чи слідчим органів прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі».
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішеннях Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 вказано, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
У контексті спірних правовідносин, виходячи з аналізу викладених норм, суд зазначає, що слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, звільняються відповідно до вимог пункту 19 Закону № 113-IX, починаючи з дня набрання чинності Законом № 1554-IX від 15.06.2021.
При цьому, положеннями пункту 19 Закону № 113-IX передбачено, що такі особи звільняються за умови настання однієї з підстав, визначених абзаци перший - п'ятий цього пункту.
Разом з тим, внесеними змінами до закону не передбачено підстав для звільнення працівника за умови наявності раніше прийнятого рішення про неуспішне проходження ним атестації.
Більш того, за вказаних умов внесеними змінами згідно з Законом № 1554-IX не передбачено скасування Генеральним прокурором попередньо виданого наказу про поновлення працівника на посаді.
Також, суд зауважує, що рішення судів, які стали підставою для видачі спірного наказу від 13.02.2025 №118ц, не містять вимоги про скасування наказу Генерального прокурора від 28.10.2021 № 1536ц.
На підставі вищевикладеного, вбачається, що доводи відповідача про необхідність скасування наказу Генерального прокурора від 28.10.2021 № 1536ц ґрунтуються виключно на невірному трактуванні фактичних обставин та правових норм, що регулюють спірні правовідносини.
По-друге, відповідно до пункту 2 резолютивної частини вказаної постанови Верховного Суду від 07.10.2024 залишено без змін постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022 у справі № 640/2873/20, якою, в свою чергу, переглянуто рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2021 та, з урахуванням внесених до нього змін, залишено його в силі, зокрема, в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Тобто, вказуючи у спірному наказі, в якості підстави його видачі постанову Верховного Суду від 07.10.2024 у справі №640/2873/20, відповідачем скасовано наказ від 28.10.2021 № 1536ц всупереч чинному рішенню суду про поновлення позивача на посаді.
Відповідачем проігноровано вказані обставини та скасовано наказ від 28.10.2021 № 1536ц без належних на те правових підстав.
Посилання відповідача на висновок Верховного Суду у постанові від 29.09.2021 у справі № 640/1218/20 є безпідставними, оскільки викладена у цій справі правова позиція взагалі нерелевантна до спірних правовідносин.
Обґрунтованими є доводи позивача про те, що скасований відповідачем (оскаржуваним наказом) наказ про поновлення позивача на посаді від 28.10.2021 № 1536ц є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію фактом виконання, а саме поновленням на посаді, отриманням заробітку, перебуванням під час проходження служби у відпустці для догляду за дитиною.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 у справі № 420/6432/19, особа не може підлягати звільненню шляхом скасування наказу про поновлення на посаду або визнання його таким, що втратив чинність іншим наказом.
На підставі викладених норм чинного законодавства, а також встановлених фактичних обставин у справі, суд приходить до висновку, що при видачі наказу від 13.02.2025 №118ц «Про скасування наказу Генерального прокурора від 28.10.2021 № 1536ц» відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, непропорційно, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття цього рішення.
У відзиві представник відповідача посилається на положення статей 40, 240-1 Кодексу законів про працю України, вказуючи, серед іншого, про скорочення штату центрального апарату Генеральної прокуратури України, а також на те, що цей орган перестав існувати та до системи органів прокуратури не входить, а в Офісі Генерального прокурора не передбачено посади слідчих, у зв'язку з чим зазначає, що у разі якщо суд дійде висновку, що формулювання причини звільнення є неправильним чи не відповідає чинному законодавству, суд може змінити підставу звільнення позивача посилаючись на законодавство про працю, а саме на пункт 1 частину 1 статті 40 КЗпП України, а також відмовити у поновлені на посаді.
Суд вважає обґрунтованими доводи позивача в спростування даної позиції відповідача та зазначає, що під час вирішення справ щодо звільнення публічних службовців, за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
У контексті фактичних обставин та спірних правовідносин у цій справі застосуванню підлягають норми спеціального законодавства, а саме - Закону № 113-IX, положення якого поширюються на прокурорів та слідчих органів прокуратури.
Крім того, визначення підстав для звільнення працівника з посади відноситься до дискреційних повноважень роботодавця, а адміністративний суд перевіряє дії, бездіяльність або рішення суб'єктів владних повноважень (органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб) з точки зору законності та захисту прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб.
Враховуючи те, що наказ відповідача від 09.01.2020 № 110ц про звільнення позивача з займаної посади є протиправним та скасованим в судовому порядку, а скасування наказу від 28.10.2021 № 1536ц про поновлення на посаді оскаржуваним наказом є неправомірним та таким, що суперечить засадам адміністративного судочинства, у суду немає іншого способу захистити права позивача, аніж поновити його на посаді за правилами статті 235 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Виходячи з викладеного, оскільки скасування наказу від 28.10.2021 № 1536ц про поновлення ОСОБА_1 на посаді призвело до фактичного звільнення із займаної посади та позбавлення виплати заробітної плати, суд доходить висновку, що позивач підлягає поновленню на посаді слідчого в особливо важливих справах шостого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління (на правах Департаменту) Генеральної прокуратури України з наступного дня після дати видачі оскаржуваного наказу, тобто з 14 лютого 2025 року.
Частиною другою статті 235 КЗпП передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктом «з» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок) встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Порядку у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п'ятого пункту 4 цього Порядку.
За приписами пункту 4 розділу ІІІ Порядку, окрім іншого, визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці та для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Відповідно до абзацу третього пункту 4 цього Порядку, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 Порядку, якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.
Пунктом 8 розділу ІV Порядку передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.
Вимушеним прогулом у розумінні статті 235 КЗпП України є період часу протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин, який триває з дня звільнення працівника до дня винесення рішення суду про поновлення його на роботі.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 540/2186/21, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію. При цьому, вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати.
Отже, вимушеним прогулом у розумінні статті 235 КЗпП України є період часу з дня звільнення працівника по день ухвалення рішення суду про поновлення його на роботі.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 лютого 2019 року у справі №826/6583/14, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Офісу Генерального прокурора від 08 квітня 2022 року № 594вц ОСОБА_1 перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 11 квітня 2022 року по 11 лютого 2025 року.
Таким чином, оскільки в розрахунковому періоді у позивача не було заробітної плати, то розрахунок середньої заробітної плати необхідно проводити виходячи із встановленого їй посадового (місячного) окладу.
Відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора від 01.04.2025 №21-236зп середня заробітна плата ОСОБА_1 , виходячи з її посадового окладу, становить 52000,00 гривень.
Виходячи із приписів пункту 8 розділу ІV Порядку, середньоденна заробітна плата позивача становить 2311,11 гривень (104 000 / 45 (робочих дні за останні два календарні місяці, що передували події).
При обчисленні робочих днів судом враховано вимоги частини шостої статті 6 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Час вимушеного прогулу позивача, за період з 14.02.2025 (наступний день після звільнення) по 05.09.2025 (день ухвалення рішення у справі) становить 144 робочих днів, відповідно, стягненню на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 332 799,84 грн (2311,11 х 144), з яких відповідач має відрахувати загальнообов'язкові податки та збори.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
З урахуванням цих положень рішення підлягає негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051) від 13 лютого 2025 року № 118ц «Про скасування наказу Генерального прокурора від 28.10.2021 року № 1536ц».
3. Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді слідчого в особливо важливих справах шостого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління (на правах Департаменту) Генеральної прокуратури України з 14 лютого 2025 року.
4. Стягнути з Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 332 799,84 грн. із утриманням із цієї суми загальнообов'язкових податків та зборів.
5. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) і стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць.
6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.