08 вересня 2025 рокуСправа №160/18101/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Служби безпеки України (далі - відповідач), в якій позивач просить:
-визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
-зобов'язати Службу безпеки України здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 167 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він проходив службу у Службі безпеки України, відповідно до наказу від 26.02.2025 №268-ОС/дск йому нараховано грошову компенсацію за щорічну невикористану основну відпустку у розмірі 55 днів за 2022-2025 роки та щорічну невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій у розмірі 112 днів за 2018-2025 роки. Оскільки зі змісту наказу неможливо встановити, чи при обрахуванні компенсації за невикористані відпустки враховувалась додаткова грошова винагорода, до відповідача був направлений адвокатський запит від 03.06.2025. З отриманої відповіді Служби безпеки України, викладеної у листі №21/2/2-47558/22-515/5, стало відомо, що додаткова грошова винагорода не враховувалась при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток. Разом з цим, відповідно до довідки про грошове забезпечення, позивач отримував додаткову грошову винагороду під час проходження служби. Позивач категорично не погоджується з відповідачем щодо розміру отриманої компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток та вказує, що за своєю правовою природою щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану. Підпунктом 6 розділу XXXI Порядку № 260 визначено, що до такого розрахунку включаються щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою, тому при обчисленні розміру таких виплат відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням. За викладених обставин, позивач вважає, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність, що порушує його права та інтереси, у зв'язку з чим звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 25.06.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/18101/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд справи, що підтверджується матеріалами справи.
14.07.2025 від відповідача надійшла заява про продовження процесуального строку на подання відзиву.
Ухвалою суду від 16.07.2025 заяву відповідача задоволено, продовжено Службі безпеки України строк на подання відзиву на позовну заяву у справі на 10 (десять) календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали суду.
25.07.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та просить у їх задоволенні відмовити. Відповідно до пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям регламентовані постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704). Відповідно до пункту 3 Постанови № 704 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується, зокрема, Службою безпеки України. Службою безпеки України розроблено та видано Інструкцію про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України (затверджено наказом Центрального управління СБУ від 10.04.2018 № 515/ДСК, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.04.2018 за № 512/31964), якою передбачено порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Служби безпеки. Пунктом 5 глави 2 розділу IV Інструкції № 515/ДСК установлено, що розрахунок грошової компенсації військовослужбовцю, який звільняється із займаної штатної посади, здійснюється, виходячи з календарних днів відпустки, на які він має право, та розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною штатною посадою, що отримує військовослужбовець на день звільнення. У даному випадку в позові ОСОБА_1 йдеться саме про додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168. З огляду на викладене, відсутні правові підстави для включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток сум згаданої винагороди. Посилання позивача у позовній заяві на Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260), є безпідставними, оскільки чинність зазначеного відомчого нормативно-правового акту Міністерства оборони України не поширюється на військовослужбовців СБУ. За таких обставин, відповідач вважає, що грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток здійснено позивачу у відповідності до вимог чинного законодавства.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 28.09.2009 Індустріальним РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 23.09.2015.
Позивач проходив службу в Службі безпеки України.
Згідно з витягом з наказу першого заступника Голови Служби безпеки України від 26.02.2025 №268-ОС/дск, майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом «б» пункту 61 та підпунктом «ж» (у зв'язку із закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану), пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у запас Збройних Сил України; виключивши його зі списків особового складу з 10 березня 2025 року.
У наказі від 26.02.2025 №268-ОС/дск, що календарна вислуга років станом на 10.03.2025 складає 07 років 07 місяців 19 днів.
03.06.2025 представник позивача адвокат Алла Отрох звернулась до Центрального управління Служби безпеки України в інтересах позивача із адвокатським запитом, в якому просила:
-надати довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період проходження служби у Службі безпеки України, з урахуванням відомостей про нарахування додаткової грошової винагороди;
-надати інформацію, чи було враховано додаткову грошову винагороду, отриману ОСОБА_1 , при обрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2018-2025 роки;
-надати інформацію про період, який взято було для обрахування розміру місячного грошового забезпечення для визначення одноденного розміру грошового забезпечення при розрахунку компенсації за невикористані відпустки у 2018-2025 роках.
Листом від 10.06.2025 №21/2/2-47558/22-515/5 Службою безпеки України повідомлено, що при звільненні з військової служби ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) нарахована невикористана частина щорічної основної відпустки за 2022 рік становить 30 календарних днів. Невикористана насінна щорічної основної відпустки за 2023 рік становить 10 календарних днів. Невикористана частина щорічної основної відпустки за 2024 рік становить 10 календарних днів. Невикористана частина щорічної основної відпустки за 2025 рік становить 5 календарних днів. Невикористана додаткова відпустка становить 112 календарних днів за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки. Відповідно до глави 2 розділ IV Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління Служби безпеки України №515/ДСК-2018р. розрахунок грошової компенсації військовослужбовцю здійснюється, виходячи з календарних днів відпустки, на які він має право, та розміру місячного грошового забезпечення до якого включаються: для військовослужбовця, який звільняється із займаної штатної посади, - посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною штатною посадою, що отримує військовослужбовець на день звільнення.
До вказаного листа долучено довідку від 09.06.2025 №21/2-1897 про основні та додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 за період служби з 11.03.2022 по 10.03.2025, а також довідку від 09.06.2025 №21/2-1896 про розмір грошового забезпечення станом на 010.03.2025 (день звільнення зі служби).
Зі змісту довідки від 09.06.2025 №21/2-1897 вбачається, що додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 №168, протягом 2025 року нараховувалась позивачу у сумі 12936,93грн., компенсація за невикористану відпустку - 312395,77грн.
Відповідно до від 09.06.2025 №21/2-1896, розмір грошового забезпечення позивача станом на 10.03.2025 (день звільнення) становив 56119,00грн., з яких: посадовий оклад - 5500,00грн., оклад за військовим званням (майор) - 1340,00грн., надбавка за вислугу років (30%) - 2052,00грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%) - 825,00грн., надбавка за особливості проходження служби (100%) - 8892,00грн., доплата військовослужбовцям, які постійно співробітничають з особами на конфіденційній основі (20%) - 1100,00грн., преміювання (662%) - 36410,00грн.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначені та врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII в редакції на час спірних відносин).
Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до пунктів 1 - 3 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року (пункт 2 статті 10-1 Закону №2011-XII).
Нормами абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки».
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
У пунктах 2, 3 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
На виконання вимог Постанови № 704 Службою безпеки України розроблено Інструкцію про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки, затвердженої наказом Центрального управління СБУ від 10.04.2018 № 515/ДСК та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.04.2018 за №512/31964 (далі - Інструкція № 515/ДСК).
Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції № 515/ДСК грошове забезпечення військовослужбовців Служби безпеки складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), в пункті 1-1 якої установив, що військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань;
військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони;
військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (пункт 1-2 Постанови №168).
За змістом пункту 5 глави 2 розділу IV Інструкції № 515/ДСК установлено, що розрахунок грошової компенсації військовослужбовцю, який звільняється із займаної штатної посади, здійснюється, виходячи з календарних днів відпустки, на які він має право, та розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною штатною посадою, що отримує військовослужбовець на день звільнення.
Отже, Постановою №168 на період воєнного стану військовослужбовцям Служби безпеки передбачена виплата додаткової винагороди.
Грошове забезпечення військовослужбовців Служби безпеки складається, зокрема, з щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, до яких належать: підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премії та винагороди.
Вирішуючи питання щодо врахування передбаченої Постановою №168 додаткової винагороди до складу грошового забезпечення військовослужбовцю Служби безпеки, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, суд зазначає, що Інструкцію про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України чітко установлено, що розрахунок грошової компенсації військовослужбовцю, який звільняється із займаної штатної посади, здійснюється, виходячи з календарних днів відпустки, на які він має право, та розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною штатною посадою, що отримує військовослужбовець на день звільнення.
Отже, винагорода не включається до розміру місячного грошового забезпечення при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток військовослужбовцю Служби безпеки.
За таких обставин, судом не встановлено протиправною бездіяльності відповідача при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток позивачу.
Посилання позивача на пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 від 26.06.2018 цілком безпідставні, оскільки вказаний Порядок затверджений наказом Міністерства оборони України та визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Грошове забезпечення згідно з цим Порядком виплачується: військовослужбовцям, які проходять військову службу в апаратах Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, військовій частині НОМЕР_4 (далі - військові частини) (пункт 1 розділу I Порядку № 260).
Отже, Порядок №260 не поширюється на військовослужбовців Служби безпеки.
Посилання позивача на висновки Верховного Суду у постанові від 23.09.2024 у справі №240/32125/23 не враховуються судом, оскільки такі стосуються інших правовідносин, у цій справі вирішувалося питання щодо умов обчислення розміру компенсації за всі невикористані військовослужбовцем Збройних Сил України дні щорічної основної відпустки, та Верховний Суд виснував, що підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.
Водночас, у спірному випадку позивач є військовослужбовцем Служби безпеки, грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України здійснюється не у порядку, що затверджується Міністерством оборони, а у порядку, що затверджується Службою безпеки, водночас Інструкцією №515/ДСК не передбачено включення винагород до розміру місячного грошового забезпечення при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
З огляду на викладене, правових підстав для включення до складу місячного грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, при обчисленні позивачу грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток у відповідача не було.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 139 КАС України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Служби безпеки України (код ЄДРПОУ 00034074, місцезнаходження: 01054, місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська, 33) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова