08 вересня 2025 рокуСправа №160/19247/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.04.2025р. №0427467-2415-0403-UA-12040150000015189.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність спірного рішення, яке прийнято відповідачем без урахуванням податкової преференції зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість. Зазначає, що будівлі, що належать позивачеві на праві приватної власності, передані до статутного капіталу товариства або в безоплатне тимчасове користування іншій особі, з метою використання за призначенням, не звільняє позивача від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за ці будівлі
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна з 29.08.2019 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить комплекс виробничих та адміністративно-побутових будівель загальною площею 15407,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору про поділ майна (виділення частки в натурі) від 29.08.2019 №658.
Вказаний комплекс складається з: головного виробничого корпусу чавунного, стального лиття і феротитану, Б-3; бетонного вузла, В-5; трансформаторної підстанції №1, Г-1; трансформаторної підстанції №5, Д-1; модельно-ливарного цеху, Е-1; адміністративно-побутового комплексу, Н-2; металобрухтового майданчику з краном №1; металобрухтового майданчику з краном №2; огорожі №3; огорожі №4; воріт №5; огорожі №6; автодороги І; автодороги ІІ.
Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «від 16.04.2025р. №0427467-2415-0403-UA-12040150000015189 про нарахування ОСОБА_1 сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податковий період - 2024, на суму 328 186,14 грн.
В порядку адміністративного оскарження означене рішення залишено в силі, у зв'язку з чим позивач оскаржив його до суду.
При вирішені спору суд виходить із того, що законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписи пп. 266.2.1 п. 266.1 статті 266 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до пп. 266.3.1 п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Згідно пп. 266.3.2 п. 266.1 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (пп. 266.5.1 п. 266.5 статті 266 ПК України).
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно пп. 266.7.2 п. 266.6 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України 01 січня 2015 року, власники об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за виключенням випадків, визначених пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України.
Згідно пп. 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції Закону № 466-IX від 16.01.2020), законодавцем, у кожному пункті позначеному відповідною літерою, передбачено конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування («д»), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу («е»), сільськогосподарський товаровиробник («ж»), громадські організації інвалідів та їх підприємства («з»), релігійні організації («и»)), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання («ґ»), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів («і»), будівлі промисловості («є») тощо).
Отже, пп. «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
У постанові від 02.09.2020 року (справа №0940/1909/18) Верховний Суд зазначив, що обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як у цьому випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об'єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об'єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.
Нормами ПК України встановлені пільги зі сплати вищезазначеного податку, зокрема підпунктом «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 - «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 - «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 - «Будівлі підприємств легкої промисловості», 1251.5 - «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 - «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 - «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 - 2Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 - «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.05.2023 у справі № 160/19700/22, яка набрала законної сили 11.05.2023, було встановлено, зокрема, що «Відповідно до витягу з технічної документації від 17.09.2019 №058/19, виданого Державним підприємством «Проектний інститут «Дніпродзержинськцивільпроект», згідно технічного паспорту інвентаризаційна справа №850 комплекс виробничих та адміністративно-побутових будівель, розташований за адресою: вулиця Дорожна, 64А, м. Кам'янське, Дніпропетровська область, відповідає коду 1251.2 Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000.».
Отже, належний позивачу комплекс виробничих та адміністративно-побутових будівель загальною площею 15407,8 кв.м. за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Дорожна буд. 64А, відповідає коду 1251.2 Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000.
Крім того, у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 11.05.2023 у справі № 160/19700/22 зазначено, що «Відповідно до матеріалів адміністративної справи ОСОБА_1 є одноосібним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Метекспорт груп» (код ЄДРПОУ 40191302), що підтверджується розділом 3 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Метекспорт груп», затвердженого рішенням №02/2021 від 28.09.2021».
Матеріали справи свідчать про те, що 24.12.2020 між ОСОБА_1 (Власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метекспорт груп» (Сервітуарій) укладено Договір про встановлення особистого сервітуту №12/2020, пунктом 1.1 якого передбачено, що предметом цього договору є обмежене право користування сервітуарієм належним власнику виробничим будинком: комплексом виробничих та адміністративно-побутових будівель №64А по вулиці Дорожна, місто Кам'янеське для організації і здійснення технологічних процесів з ливарного виробництва і задоволення адміністративно-побутових потреб вказаного виробничого процесу.
Відповідно до п.1.2 Договору виробнича будівля використовується виключно для розташування, обслуговування і експлуатації виробничо-технологічного та іншого обладнання: плавільних печей (індукційних, муфельних, роторних, дугових) кранів (мостових, кран-балок), верстатів (геліатиних ножиців, свердлувальних, резоним присіченням, токраних, дорезних, наждачно-заточних), установок (піскоструминних, сепараторних, вакуумних, компресорних, формувальних, дробильних), апаратів (зварювальних, гвалтовочних) іншого обладнання (трансформаторних агрегатів, вагів, віброситів, перфораторів, тощо), а також транспорту, сировини, готової продукції, інструментів, розходних матеріалів, меблів, оргтехніки, тощо. Остаточний перелік виробничо-технологічного та іншого обладнання, а також транспорту погоджується сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частину договору. Сировина, готова продукція, інструменти, розходні матеріали, меблі, оргтехніка, тощо використовуються сервітуарієм без погодження з власником.
Пунктом 1.3 Договору визначено, що сервітут є безоплатним та встановлюється на строк дії договору. Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його укладення і діє до 24 грудня 2022 року (п.7.1 Договору).
Відповідно до положень частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Згідно з наявною у матеріалах справи копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Метекспорт груп» за КВЕД є: 24.52 Лиття сталі (основний); 24.10 Виробництво чавуну, сталі та феросплавів; 24.20 Виробництво труб, порожнистих профілів і фітингів зі сталі; 24.42 Виробництво алюмінію; 24.43 Виробництво свинцю, цинку й олова; 24.44 Виробництво міді; 24.45 Виробництво інших кольорових металів; 24.51 Лиття чавуну; 24.53 Лиття легких кольорових металів; 24.54 Лиття інших кольорових металів; 25.61 Оброблення металів та нанесення покриття на метали; 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; 25.93 Виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин; 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.15 Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; 68.31 Агентства нерухомості4 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; 69.10 Діяльність у сфері права; 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування.
Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар'єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».
Суд зазначає, що для застосування податкової пільги у 2024 році необхідним є дотримання наступних умов: будівлі мають бути будівлями промисловості, віднесеними до групи «Будівлі промисловості та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; будівлі мають використовуватись за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010; будівлі не повинні надаватись їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
При цьому, застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
Тобто, незважаючи на те, що фактично позивачем передано у користування іншій юридичній особі спірний комплекс будівель, та те, що особисто позивач не здійснює діяльності, передбаченої секціями В-F КВЕД ДК 009:2010, на належне йому майно розповсюджується податкова пільга.
Застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 806/2686/18.
Таким чином, позивачем підтверджено дотримання необхідних приписів підпункту «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Натомість, враховуючи види діяльності ТОВ «Метекспорт Груп», а також те, що позивач є засновником та учасником цього Товариства, то будівлі позивача використовуються для промислового виробництва.
Означених обставин відповідачем під час прийняття спірного рішення не враховано, у зв'язку з чим суд доходить висновку, що таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню відповідно.
Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 16.04.2025р. №0427467-2415-0403-UA-12040150000015189.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3281,87 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна