08 вересня 2025 рокуСправа №160/18850/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МОНОПАК» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “МОНОПАК» (далі декларант) до Дніпровської митниці, в якій позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 20.01.2025 року № UA110110/2025/000006/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.01.2025 року №UA110110/2025/000011.
В обґрунтування позову позивач посилався на протиправність оскаржених рішень, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом. Позивач також зауважив, що усі розбіжності, які виявив відповідач є надуманими і безпідставними з огляду на те, що останній не вказав, які саме документи, що подавалися декларантом при митному оформленні містили розбіжності та/або ознаки підробки.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав та заперечуючи проти його задоволення у відзиві на позовну заяву указав, що наданими з митною декларацією документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв'язку з чим і прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого
Судом встановлено та із матеріалів справи слідує, що що між ТОВ «МОНОПАК» (покупець) та компанією SRF LIMITED, Індія (продавець), укладено контракт №11-10/21 від 18.10.2021 (далі - Контракт), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити поліетилентерефталат (ПЕТ/поліестерну) плівку (товар), а покупець зобов'язується прийняти та сплатити поставлений товар відповідно до умов цього Контракту та відповідних додатків. (пункт 1.1. Контракту).
Згідно з пунктом 1.2. Контракту, найменування, кількість, асортимент, комплектність, вартість товару і дата відвантаження по кожній партії визначаються сторонами в рамках інвойсів або остаточних інвойсах. Замовлення покупця вважається узгодженим з отримання покупцем від продавця проформи-інвойса.
На підставі пункту 1.4. Контракту, терміни поставки кожної партії товару зазначаються у відповідній проформі-інвойсі.
Згідно з пунктами 2.1.-2.3. Контракту, ціна товару визначається в Інвойсі. Ціна товару встановлюється за умовами поставки CIF Одеса, Україна відповідно до ІНКОТЕРМС-2010. Загальна сума Контракту складається із сум усіх інвойсів. Валютою ціни та платежу є долари США.
Оплата за товар, що постачається, за цим Контрактом визначається у проформі інвойсі і може бути змінена.
У тому випадку, якщо покупцем здійснюється попередня оплата товару і з будь-якої причини не буде здійснено поставку сплаченого товару, продавець зобов'язаний повернути покупцю суму грошових коштів, сплачених ним за цей товар протягом 20 календарних днів з моменту спливу узгодженого строку поставки товару.
Датою сплати вважається дата надходження грошових коштів на рахунок продавця у банку продавця
З метою митого оформлення придбаних у рамках цього контракту ТМЦ (плівки непористої, одношарова поліетилентерафталатні плівки, з гладкими поверхнями, не армована, не самоклійна, без підкладки та не зеднані з інщими матеріалами, цивільного призначення), позивач подав відповідачу електронну митну декларацію 20.01.2025 за № 25UA110110000276U6, із перелік документів зазначених у графі 44 таких декларацій, зокрема, Сертифікат якості (Certificate of quality) №QA/PR0120-OR/24/12/229323 від 23.11.2024 року;-Пакувальний лист (Packing list) від 23.11.2024 року; Рахунок фактура (інвойс) (Commercial invoice) №156241664 від 23.11.2024 року; Коносамент (Bill of lading) № MEDUVW350593 від 30.11.2024 року; Автотранспортна накладна (Road consignment note) від 14.01.2025 року; Супровідний документ Т1 (Dispatch note model T1) №25ROCT1900YZ3108L4 від 15.01.2025 року; Сертифікат походження товару (Certificate of origin) №1841108 від 27.11.2024 року; Банківські документи, що стосуються товару (Swift) від 25.11.2024 року; Банківські документи, що стосуються товару (Swift) від 24.12.2024 року; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №22 від 15.01.2025 року; Довідка перевізника про розрахунок вартості транспортно-експедиторських послуг № 13 від 15.01.2025 року;- Страховий поліс № 2030213086050353018800 від 23.11.2024 року; Зовнішньоекономічний договір (контракт) на поставку №11-10/21 від 18.10.2021 року з «SRF LIMITED, Індія в тому числі доповнення до нього; Договір про перевезення вантажу №905 від 31.05.2022 року;Договір про перевезення вантажу №АП-1-17 від 10.07.2017 року; TDS характеристики;-Заявка на транспортування №6805 від 28.11.2024 року- Митна декларація країни відправлення №5847879 від 23.11.2024 року; Рахунок про оплату транспортних послуг №22 від 15.01.202
Митна вартість товару заявлена за основним методом - за ціною договору.
При митному оформленні вказаного товару відповідач зазначив, що надані документи містять розбіжності та не містять усіх даних, які підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого товару
На підставі вищенаведених обставин, які відповідач кваліфікував як суттєві розбіжності та невідповідності в наданих документах, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості, відповідач витребував у позивача додаткові документи.
Декларантом додаткових документів надано не було, у зв'язку з чим відповідачем прийнято оскаржені рішення, відповідно до яких митну вартість заявленого товару скориговано із застосуванням резервного методу.
Позиція митного органу ґрунтується насамперед на наявності розбіжностей між умовами поставки, зазначеними в інвойсі (CIF Констанца) та контрактом (CIF Одеса) та поданими до митного контролю банківськими платіжними документами з оцінюваною партією товару згідно заявленої до митного контролю митної декларації.
Також відповідачем зазначено про ненадання платіжних доручень, що підтверджують оплату траспортно-експедиторських послуг та страхування товару.
Вважаючи ці рішення протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом. При цьому, декларант сплатив різницю митних платежів та випустив товар у вільний обіг.
Вирішуючи спір суд виходить із того, що відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України (тут і надалі у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою та другою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до приписів статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, такі як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини п'ятої вказаної статті Митного кодексу України митному органу, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митниці мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митницею та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний органне може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому, згідно із норм Митного кодексу України, митницею при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному декларантом.
Аналізуючи наведені норми у своїй сукупності суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації
Наявність у митниці обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною законодавець пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, митний орган має зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як вже встановлено судом, підставою для витребування додаткових документів у декларанта, став висновок митного органу щодо того, що надані під час митного оформлення товару документи мають суттєві розбіжності та невідповідності, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості.
При цьому, зауваження митного органу наявності розбіжностей між умовами поставки, зазначеними в інвойсі (CIF Констанца) та контрактом (CIF Одеса) та поданими до митного контролю банківськими платіжними документами з оцінюваною партією товару згідно заявленої до митного контролю митної декларації.
Також відповідачем зазначено про ненадання платіжних доручень, що підтверджують оплату траспортно-експедиторських послуг та страхування товару.
Що стосується зауважень відповідача із приводу розбіжностей між умовами поставки, зазначеними в інвойсі (CIF Констанца) та контрактом (CIF Одеса) суд зазначає, що навіть за наявності певного відступу від початкових умов контракту, сторони мають право погоджувати індивідуальні умови щодо кожної поставки.
Так, при митному оформленні відповідачеві надано інвойс №156241664 від 23.11.2024 року із зазначенням умови постачання: «Final Destination: CIF Constana Port, Romania». Він містить усі істотні умови угоди: назву товару, його кількість, ціну, місце доставки та умову поставки, підписаний уповноваженою особою постачальника та прийнятий імпортером
Суд зауважує, що митний орган при розмитненні товару зобов'язаний дослідити усі подані декларантом документи у сукупності, а не окремо, і не має права ігнорувати інвойс лише через формальні розбіжності.
Таким чином, за умови, що сторони погодили умови постачання: «Final Destination: CIF Constana Port, Romania», про що зазначено в інвойсі №156241664 від 23.11.2024 року, суд відхиляє твердження відповідача у цій частині.
Із приводу тверджень відповідача про неможливість ототожнення здійсненої оплати з конкретною партією товару через відсутність у платіжних документах посилання на інвойс, а також відсутність згадування контракту в самому інвойсі, суд зазначає інвойс №156241664 від 23.11.2024 року містить погоджені сторонами умови щодо обсягу, вартості та термінів оплати конкретної партії товару. У ньому передбачено оплату у два етапи - 15% передоплати та 85% після надання документів та зазначено: «PET FILM, CONTRACT NO 11 10/21 DATED 18.10.2021», що засвідчує його зв'язок із зовнішньоекономічним договором. Таким чином, твердження про відсутність посилання на контракт в інвойсі є хибним та не відповідає дійсності.
Що стосується банківських платіжних документів від 25.11.2024 року та 24.12.2024 року, то вони містять зазначення контракту №11-10/21, який є єдиним чинним зовнішньоекономічним договором, що регулює відносини між декларантом і постачальником. Незважаючи на відсутність прямого посилання на інвойс у полі призначення платежу, платіжні документи, інвойс і контракт містять достатній обсяг ідентифікуючої інформації, яка у сукупності дозволяє безсумнівно встановити належність платежів до конкретної партії товару. Товар, зазначений в інвойсі, за кількістю і вартістю повністю відповідає тій сумі, яка була сплачена за банківськими документами. Уся система документації є логічно взаємопов'язаною, узгодженою, і не викликає сумнівів у її достовірності або повноті.
Досліджуючи ці документи суд зазначає, що вони в повній мірі підтверджують як факт постанови так і фак оплати товару за відповідною партією, що засвідчує правильність і достовірність заявленої митної вартості, що у свою чергу спростовує зауваження відповідача у цій частині.
Із приводу посилань відповідача на ненадання платіжних доручень, що підтверджують оплату траспортно-експедиторських послуг та страхування товару суд зазначає, що позивачем до митного оформлення надавалися, у тому числі, договір транспортно-експедиторських послуг №905 від 31.05.2022 року з ТОВ «ФОСДАЙК ГРУП»; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №22 від 15.01.2025 року; заявку №6805 від 28.11.2024 року; довідка перевізника про розрахунок вартості транспортно-експедиторських послуг № 13 від 15.01.2025 року, які у сукупності містять всі відомості про вартість, обсяг і предмет наданих послуг.
Умови контракту передбачають строк та порядок оплати, що також відображено в заявці. Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі №815/2501/18 від 06.09.2019 року, для підтвердження транспортних витрат можуть використовуватися будь-які документи, які надають можливість ідентифікувати витрати. Митний кодекс України не встановлює виключного переліку документів для підтвердження розміру витрат на перевезення товарів, тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження таких витрат.
Декларант подав договір із експедитором, який передбачає оплату за ТЕО-послуги, заявку №6805, де зазначені маршрут, номер контейнера, сторони угоди, та рахунок від 15.01.2025 року №22 з детальною сумою перевезення (135 063,20 грн), а також довідку, що підтверджує суму витрат. Ці документи містять усі необхідні реквізити - маршрут, контейнери, сторони, обсяги та суму - і дозволяють чітко ідентифікувати витрати та їх належність до конкретної партії товару.
Відсутність окремого підпису клієнта на заявці не є визначальним фактором для оцінки її змісту чи належності до документального пакету.
Крім того суд звертає увагу, що за умови надання документів, які підтверджують договірну ціну, включаючи страховий поліс, у митного органу відсутні правові підстави для сумнівів щодо достовірності заявленої митної вартості та переходу до резервних методів її визначення. Поданий позивач страховий поліс відповідає всім встановленим вимогам щодо підтвердження витрат на страхування за умовами CIF, що спростовує твердження відповідача з цього приводу.
Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а тих, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
Отже, суд вважає, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.
Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару та не надано доказів правомірності дій при прийнятті рішення про коригування митної вартості, у тому числі у частині обґрунтованості прийнятої у цих рішеннях ціни за одиницю товару та застосування резервного методу.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржених рішень відповідача, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “МОНОПАК» задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 20.01.2025 року № UA110110/2025/000006/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.01.2025 року №UA110110/2025/000011
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МОНОПАК» судовий збір у розмірі 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість), 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна