28 серпня 2025 рокуСправа №160/10946/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
15 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якій просить:
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганської області, перерахувати пенсію з урахуванням доданих документів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 , та відповідно особливості в моєї пенсійній справі - призначення за рішенням суду з 21.03.2023 по довічно.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 08 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просив виконати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року в справі №160/15551/23.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №48976-34508/Д-01/8-0400/24 від 03 вересня 2024 року позивачеві повідомлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року в справі №160/15551/23 скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком №046850011482 від 28.03.2023 року.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №046850011482 від 15.02.2024 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років, який необхідний для призначення пенсії у віці 60 років.
До страхового стажу роботи ОСОБА_1 зараховано період з 13.08.1992 року по 12.01.1996 р. у радгоспі «Садова (Sadova)» Республіки Молдова.
За заявою ОСОБА_1 та додатковими документами останньому з 15 березня 2024 року призначена пенсія за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (особовий рахунок № НОМЕР_2 ).
ОСОБА_1 вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганської області перерахувати пенсію з урахуванням доданих документів відповідно до особливості в пенсійній справі, у зв'язку з чим позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/10946/25 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10946/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
21 квітня 2025 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
22 квітня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
05 травня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№23328/25, в якому представник відповідача-1 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Страховий стажу заявника станом на 21.03.2023 склав 28 років 8 місяців 20 днів, що не відповідає вимогам до страхового стажу, встановленим частиною 1 статті 26 Закону № 1058 - не менше 29 років.
За результатом повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.03.2023, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 у справі №160/15551/23, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 15.02.2024 № 046850011482 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років, який необхідний для призначення пенсії у віці 60 років.
Додатково у рішенні від 15.02.2024 №046850011482 зазначено, що за наявним страховим стажем ОСОБА_1 матиме право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років, а саме з 08.12.2025.
Отже, оскільки станом на 21.03.2023 ОСОБА_1 не набув необхідного страхового стажу 29 років, передбаченого частиною 1 статті 26 Закону №1058 для призначення пенсії за віком з 21.03.2023, підстав не має.
15 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком за нормами статті 26 Закону № 1058.
За принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.
За записами трудової книжки заявник з 02.03.2023 працює у «Дніпропетровському регіональному центрі професійно-технічної освіти».
При опрацюванні заяви від 15.03.2024 страховий стаж ОСОБА_1 обчислено з урахуванням відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування про сплату установою страхових внески.
До страхового стажу зараховано період роботи заявника з лютого по грудень 2023 року та з січня по лютий 2024 року.
Станом на 15.03.2024 страховий стаж ОСОБА_1 склав 29 років 2 місяці 20 днів.
За заявою від 15.03.2024 рішенням від 22.03.2024 року №046850011482 ОСОБА_1 з 15.03.2024 призначено пенсію за віком, оскільки відповідно до вимог частини 4 статті 26 Закону №1058 заявник набув необхідний страховий стаж на дату досягнення відповідного віку (60 років) 01.01.2022 по 31.12.2022 не менше 29 років.
Станом на 15.03.2024 року, з урахуванням зарахованого страхового стажу за заявою від 08.07.2024, страховий стаж ОСОБА_1 склав 29 років 7 місяці 20 днів.
Отже, за заявою від 08.07.2024 стаж з серпня 1981 року по грудень 1981 року в Каларажському (у документі мовою оригіналу «Кэлэрашское») комбінаті побутового обслуговування зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 у повному обсязі (з 15.03.2024).
Представник відповідача-1 зазначає, що разом з заявою від 21.03.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області не могло розглядати підтвердження №05, оскільки воно видане АТ «ЕЛЕГАНЦА» довідкою №06 від 06.06.2024, видану АТ «ЕЛЕГАНЦА», історичну довідку від 05.06.2024 № 07, оскільки на момент первинного звернення за призначенням пенсії зазначених документів не існувало.
З урахуванням викладеного, представник відповідача-1 просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
23 травня 2025 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив вх.№42227/25, в якій позивач викладає заперечення проти доводів представника відповідача-1 та зазначає наступне.
У відзиві відповідач-1 посилається на те, що станом на 21.11.2022 року в мене нема страхового та трудового стажу для отримання пенсії.
Згідно з статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
На час внесення спірних записів до моєї трудової книжки порядок ведення трудових книжок визначався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110.
Отже, внесення записів та їх виправлення у трудових книжках працівників повинні виконуватися з урахуванням чітко визначених правил, встановлених такими інструкціями.
Відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Тому, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.
Відповідач посилається на відсутність довідки про вироблений мінімум трудової участі.
Але ця довідка не стосується трудового стажу згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, в якому встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Позивач зазначив, що ним надано всі документи, які є в пенсійній справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року залучено до участі в справі №160/10946/25 в якості відповідача-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, буд. 26, місто Дніпро, 49094) та визначено розгляд адміністративної справи №160/10946/25 розпочати спочатку.
20 червня 2025 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлено ухвалу про залучення співвідповідача по справі та примірник позовної заяви з додатками.
21 червня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримано ухвалу про залучення співвідповідача по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що 21 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком №046850011482 від 28.03.2023 року, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років, який необхідний для призначення пенсії у віці 60 років, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду вперше.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року в справі №160/15551/23 позовну заяву - задоволено частково та вирішено:
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком №046850011482 від 28.03.2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 21.03.2023 року, зарахувавши до страхового стажу роботи період з 13.08.1992 року по 12.01.1996 р. у радгоспі «Садова (Sadova)» Республіки Молдова, та з урахуванням висновків суду.
Судом встановлено, що 15 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком за нормами статті 26 Закону № 1058.
За принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та повідомлено наступне.
За записами трудової книжки заявник з 02.03.2023 працює у «Дніпропетровському регіональному центрі професійно-технічної освіти».
При опрацюванні заяви від 15.03.2024 року страховий стаж ОСОБА_1 обчислено з урахуванням відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування про сплату установою страхових внески.
До страхового стажу зараховано період роботи заявника з лютого по грудень 2023 року та з січня по лютий 2024 року.
Станом на 15.03.2024 року страховий стаж ОСОБА_1 склав 29 років 2 місяці 20 днів.
За заявою від 15.03.2024 рішенням від 22.03.2024 року №046850011482 ОСОБА_1 з 15.03.2024 призначено пенсію за віком, оскільки відповідно до вимог частини 4 статті 26 Закону №1058 заявник набув необхідний страховий стаж на дату досягнення відповідного віку (60 років) з 01.01.2022 по 31.12.2022 не менше 29 років.
Станом на 15.03.2024 року, з урахуванням зарахованого страхового стажу за заявою від 08.07.2024, страховий стаж ОСОБА_1 склав 29 років 7 місяці 20 днів.
Отже, за заявою від 08.07.2024 стаж з серпня 1981 року по грудень 1981 року в Каларажському (у документі мовою оригіналу «Кэлэрашское») комбінаті побутового обслуговування зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 у повному обсязі (з 15.03.2024).
02 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою (вх.№34508/Д-0400-24), в якій просив виконати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року в справі №160/15551/23.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №48976-34508/Д-01/8-0400/24 від 03 вересня 2024 року позивачеві повідомлено наступне.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року в справі №160/15551/23 скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком №046850011482 від 28.03.2023 року.
За результатами розгляду рішення суду в частині зобов'язання:
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №046850011482 від 15.02.2024 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років, який необхідний для призначення пенсії у віці 60 років.
До страхового стажу роботи ОСОБА_1 зараховано період з 13.08.1992 року по 12.01.1996 р. у радгоспі «Садова (Sadova)» Республіки Молдова.
За заявою ОСОБА_1 та додатковими документами, останньому з 15 березня 2024 року призначена пенсія за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (особовий рахунок № НОМЕР_2 ).
ОСОБА_1 вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганської області перерахувати пенсію з урахуванням доданих документів відповідно до особливості в пенсійній справі, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно зі статтею 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку та наявності страхового стажу - не менше 29 років.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058-ІV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону №1058-ІV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, починаючи з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до пункту "а" частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню або за умови сплати страхових внесків.
Отже, з урахуванням вимог статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при зарахуванні до трудового стажу періоду роботи в колгоспі враховується: чи перебувала особа членом колгоспу та чи виконувала встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві. У разі наявності документів (трудової книжки колгоспника, довідки господарства (підприємства) чи архівної установи, тощо), які підтверджуються членство в колгоспі, стаж роботи в цьому господарстві до 01.01.1966 року зараховується як повний рік незалежно від кількості нарахованих трудоднів за рік або відпрацьованих людино-днів на рік.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до статті 26 Закону України №1058-ІV, наявність страхового стажу, передбаченого частинами 1, 3 цієї статті, дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Суд зазначає, що у зв'язку з тим, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, суд приходить до висновку, що неточності у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача, тому спірні періоди роботи позивача зараховуються до стажу роботи.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічне положення міститься також і в статті 48 Кодексу законів про працю України, згідно з якою трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (стаття 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Суд зазначає, що норми пункту 3 Порядку передбачають обов'язковість витребування уточнюючих довідок для підтвердження трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію "Про порядок ведення трудових книжок працівників".
Згідно пункту 1.1 Інструкції, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (пункт 2.2 Інструкції).
Згідно пункту 2.3 Інструкції, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Згідно пункту 2.4 Інструкції, всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162.2.10. Окрім того, відповідно до вимог пункту 2.10 цієї Інструкції зазначено, що у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний".
Відповідності до пункту 2.4 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці власником або уповноваженим ним органом покладено на останніх, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
При цьому суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку №22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.
Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини 1 статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.
Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу.
Тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним.
Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Судом встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №046850011482 від 15.02.2024 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років, який необхідний для призначення пенсії у віці 60 років.
15 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком за нормами статті 26 Закону № 1058.
За принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.
А отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 правомірно з 15 березня 2024 року призначена пенсія за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (особовий рахунок № НОМЕР_2 ) та до страхового стажу роботи ОСОБА_1 зараховано період роботи з 13.08.1992 року по 12.01.1996 р. у радгоспі «Садова (Sadova)» Республіки Молдова.
Доводи позивача про "особливості" призначення пенсії саме з 21.03.2023 року є помилковими, оскільки лише при опрацюванні заяви від 15.03.2024 року страховий стаж ОСОБА_1 обчислено з урахуванням відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування про сплату установою страхових внески. До страхового стажу зараховано періоди роботи заявника з лютого по грудень 2023 року та з січня по лютий 2024 року.
Як правильно визначив відповідач-1, лише станом на 15.03.2024 року страховий стаж ОСОБА_1 склав 29 років 02 місяці 20 днів, тобто позивач набув права на призначення пенсії за наявності необхідного страхового стажу.
За заявою від 15.03.2024 рішенням від 22.03.2024 року №046850011482 ОСОБА_1 з 15.03.2024 призначено пенсію за віком, оскільки відповідно до вимог частини 4 статті 26 Закону №1058 заявник набув необхідний страховий стаж на дату досягнення відповідного віку (60 років) з 01.01.2022 по 31.12.2022 не менше 29 років.
Станом на 15.03.2024 року, з урахуванням зарахованого страхового стажу за заявою від 08.07.2024, страховий стаж ОСОБА_1 склав 29 років 7 місяці 20 днів.
Отже, за заявою від 08.07.2024 стаж з серпня 1981 року по грудень 1981 року в Каларажському (у документі мовою оригіналу «Кэлэрашское») комбінаті побутового обслуговування зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 у повному обсязі (з 15.03.2024).
Крім того, відповідно до долучених позивачем до позовної заяви документів, не вбачається необхідність зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганської області перерахувати пенсію з урахуванням доданих документів відповідно до особливості в пенсійній справі, у зв'язку з тим, що пенсію з 15.03.2024 року обчислено в межах норм чинного законодавства.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доказування покладено на позивача - довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем за подання позову було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ "Приватбанк" №0.0.3984202410.1 від 04 листопада 2024 року.
З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник