08 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/5085/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) про:
визнання протиправним та скасування рішення №032950011669 від 03.02.2025 про відмову у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 04.09.1992 по 01.10.1994, з 01.10.1994 по 28.05.1995, з 29.05.1995 по 31.12.1998;
зобов'язання призначити пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з часу звернення до пенсійного органу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та є потерпілою (категорії 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 10.10.1993.
27.01.2025 позивач звернулася до відділу обслуговування громадян №4 (сервісного центру) м. Камінь-Каширський ГУ ПФУ у Волинській області із письмовою заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", надавши пакет необхідних документів.
Проте, рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №032950011669 від 03.02.2025 їй відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з підстав проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року менше трьох років.
Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача та зазначає, що видача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії Б (категорія 3) підтверджує ту обставину, що станом на 1 січня 1993 року вона проживала або відпрацювала у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Окрім того, у рішенні про відмову у призначені пенсії зазначено, що не враховано до стажу періоди її роботи, а саме: з 04.09.1992 по 01.10.1994, оскільки відсутня печатка на записі про переведення до іншої організації; з 01.10.1994 по 28.05.1995, оскільки відсутні підпис відповідальної особи та печатка на записі про звільнення; з 29.05.1995 по 31.12.1998, оскільки відсутній підпис уповноваженої особи на записі про звільнення.
Позивач зазначає, що пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Вважає протиправними дії відповідача щодо незарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу, оскільки у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 всі записи послідовні, викладені у хронологічному порядку, а наявність недоліків у заповненні в трудової книжки не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу. Посилання відповідача на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про призначення пенсії по віку.
З наведених підстав просила позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).
У відзиві на позов від 13.06.2025 (а.с.32-35) ГУ ПФУ в Дніпропетровській області позовні вимоги не визнало та просило відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції вказало, що ОСОБА_1 27.01.2025 звернулася до територіального управління ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розглянувши заяву позивача про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку та додані до неї документи, рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №032950011669 від 03.02.2025 відмовлено позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з підстав проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року менше трьох років.
Позивачу не зараховано періоди проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 24.10.1986, з 09.10.1990 по 03.01.2025 згідно довідки № 44/01- 75/25 від 03.01.2025, оскільки с. Підцир'я відсутнє в Переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.
Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 32 роки, отже для призначення пенсій за віком відповідно до статті 55 Закону України соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ необхідно 25 років страхового стажу.
Страховий стаж позивача становить - 35 років 08 місяців 25 днів.
Разом з тим, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 04.09.1992 по 01.10.1994, оскільки відсутня печатка на записі про переведення до іншої організації; з 01.10.1994 по 28.05.1995, оскільки відсутні підпис уповноваженої особи та печатка на записі про звільнення; з 29.05.1995 по 31.12.1998, оскільки відсутній підпис уповноваженої особи на записі про звільнення.
У зв'язку з невиконанням однієї із умов призначення пенсії, передбаченої статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років, позивач не має права на пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З наведених підстав відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 10.10.1993 (а.с.9).
Позивач 27.01.2025 звернулася до відділу обслуговування громадян №4 (сервісного центру) м. Камінь-Каширський ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». До заяви долучила: трудову книжку серії НОМЕР_2 від 03.07.1990; посвідчення постраждалого від ЧАЕС серії НОМЕР_1 від 10.10.1993 (3 категорія); довідку ПАТ «Луга» від 15.11.2022 №381 про стаж; архівний витяг з наказу №304 від 03.10.1990, архівний витяг з наказу №427 від 03.09.1992 згідно довідки від 28.11.2024 №310, виданої КП “Трудовий архів Камінь-Каширської міської ради»; довідку Камінь-Каширської міської ради від 03.01.2025 №44/01-75/25 про місце проживання (реєстрації) особи; довідку Комунального закладу професійної освіти «Нововолинський центр професійної освіти» Волинської обласної ради від 07.01.2025 №114/2025; паспорт громадянина України; довідку про присвоєння ідентифікаційного коду та інші документи (а.с.47 зворот-48, 7-11,16-19).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.01.2025.
Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №032950011669 від 03.02.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з підстав проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року менше трьох років (а.с.13-14).
У рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить - 35 років 08 місяців 25 днів, при необхідному 25 років (при призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років), передбаченому статтею 26 Закону №1058-IV.
Разом з тим, до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 04.09.1992 по 01.10.1994, оскільки відсутня печатка на записі про переведення до іншої організації; з 01.10.1994 по 28.05.1995, оскільки відсутні підпис уповноваженої особи та печатка на записі про звільнення; з 29.05.1995 по 31.12.1998, оскільки відсутній підпис уповноваженої особи на записі про звільнення.
Відтак ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відмовило заявнику у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“.
Не погоджуючись з рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, позивач звернулася за захистом своїх прав з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Дії відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України. Так у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Як передбачено статтею 10 Закону №1788-ХІІ пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника (частина перша статті 9 Закону №1058-IV).
Як визначено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Таким чином, як визначено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV право на пенсію за віком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без урахування статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), набуде при досягненні 60-річного віку.
Разом з тим, за нормами статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 32 рік.
Необхідний страховий стаж за умов призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку (6 років), становить 26 років.
Матеріалами справи встановлено та не заперечується відповідачем, що страховий стаж позивача становить - 35 років 08 місяців 25 днів.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Аналогічне визначення поняття "страховий стаж" міститься у статті 1 вказаного Закону, а саме: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше.
З вищезазначеного слідує, що для зарахування періоду роботи до страхового стажу необхідною та обов'язковою умовою є сплата страхових внесків за вказаний період.
Наведене кореспондується з положеннями частини 2 статті 24 Закону №1058-ІУ, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004).
Статтею 44 Закону №1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846; далі - Порядок №22-1).
Згідно із підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
За приписами пунктів 4.1, 4.7, 4.8 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішенням про призначення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера. Пенсійні справи зберігаються в органах, що призначають пенсії, за місцем проживання (реєстрації) або за місцем перебування пенсіонерів.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно із пунктами 1 та 2 Порядку №637 (з наступними змінами та доповненнями) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно із пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 18 Порядку №637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Як вбачається з матеріалів справи, до страхового стажу позивача пенсійним органом не зараховано період роботи з 04.09.1992 по 01.10.1994 на виробничо-комерційному підприємстві «Мрія»; з 01.10.1994 по 28.05.1995 в колективному підприємстві «Мальва»; з 29.05.1995 по 31.12.1998 в ТзОВ фірма «Волинь».
Відмова ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо незарахування на підставі записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 03.07.1990 періоду роботи з 04.09.1992 по 01.10.1994 на виробничо-комерційного підприємства «Мрія» мотивована тим, що відсутня печатка на записі про переведення до іншої організації; періоду роботи з 01.10.1994 по 28.05.1995 в колективному підприємстві «Мальва» мотивована тим, що відсутні підпис уповноваженої особи та печатка на записі про звільнення; періоду роботи з 29.05.1995 по 31.12.1998 в ТзОВ фірма «Волинь» мотивована тим, що відсутній підпис уповноваженої особи на записі про звільнення.
Судом, на підставі запису №7 у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 03.07.1990 встановлено, що згідно з наказом №1 від 04.09.1992 позивач з 04.09.1992 прийнята на роботу кравцем верхнього одягу на виробничо-комерційне підприємство «Мрія»; на підставі запису №9 у трудовій книжці встановлено, що згідно з наказом №8 від 29.09.1994 позивач 01.10.1994 переведена в новостворене колективне підприємство «Мальва» (а.с.17 зворот).
Вказані записи у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 03.07.1990 про прийняття та переведення не містять виправлень чи неточ ностей та засвідчені підписом посадової особи підприємства.
Судом, на підставі запису №10 у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 03.07.1990 встановлено, що згідно з наказом №21 від 03.10.1994 позивач з 01.10.1994 прийнята на роботу кравцем верхнього одягу в колективне підприємство «Мальва»; на підставі запису №11 у трудовій книжці встановлено, що згідно з наказом №5 від 28.05.1995 позивач 28.05.1995 розрахована з займаної посади в колективному підприємстві «Мальва» (а.с.17 зворот).
Вказані записи у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 03.07.1990 про прийняття та звільнення з роботи не містять виправлень чи неточ ностей, запис про звільнення з роботи скріплений печаткою підприємства.
Судом, на підставі запису №12 у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 03.07.1990 встановлено, що згідно з наказом №32а від 29.05.1995 позивач з 29.05.1995 прийнята на посаду швачки в ТзОВ фірма «Волинь»; на підставі запису №13 у трудовій книжці встановлено, що згідно з наказом №58 від 31.12.1998 позивач 31.12.1998 звільнена з займаної посади в ТзОВ фірма «Волинь» у зв'язку з переведенням на іншу роботу (а.с.17 зворот-18).
Вказані записи у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 03.07.1990 про прийняття та звільнення з роботи не містять виправлень чи неточ ностей; запис про прийняття на роботу скріплений печаткою та засвідчений підписом посадової особи підприємства; запис про звільнення з роботи скріплений печаткою підприємства.
Таким чином, із записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від 03.07.1990 вбачається, що ОСОБА_1 у спірні періоди з 04.09.1992 по 01.10.1994 дійсно працювала на виробничо-комерційному підприємстві «Мрія»; з 01.10.1994 по 28.05.1995 працювала в колективному підприємстві «Мальва»; з 29.05.1995 по 31.12.1998 працювала в ТзОВ фірма «Волинь».
Суд вважає необгрунтованими посилання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у спірному рішенні на неможливість зарахування періоду роботи з 04.09.1992 по 01.10.1994 на виробничо-комерційному підприємстві «Мрія» мотивуючи тим, що відсутня печатка на записі про переведення до іншої організації; періоду роботи з 01.10.1994 по 28.05.1995 в колективному підприємстві «Мальва» мотивуючи тим, що відсутні підпис уповноваженої особи та печатка на записі про звільнення; періоду роботи з 29.05.1995 по 31.12.1998 в ТзОВ фірма «Волинь» мотивуючи тим, що відсутній підпис уповноваженої особи на записі про звільнення згідно записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від 03.07.1990, оскільки відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. Тому, порушення роботодавцем порядку заповнення трудової книжки (в даному випадку проставлення нечіткого відтиску печатки) не може бути підставою для позбавлення особи права на належну пенсію.
Так, Верховний суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 сформував правовий висновок, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Наявність сумнівів у відповідача, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу. Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховно го Суду від 06.03.2018, справа №127/9055/17.
Таким чином посилання відповідачів на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивачки її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання призначення пенсії за віком. Вищевказане узгоджується також з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а, від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
А тому, з урахуванням наведених норм чинного законодавства України, правових висновків Верховного Суду та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи з 04.09.1992 по 01.10.1994 на виробничо-комерційному підприємстві «Мрія»; з 01.10.1994 по 28.05.1995 в колективному підприємстві «Мальва»; з 29.05.1995 по 31.12.1998 в ТзОВ фірма «Волинь», оскільки записами у трудовій книжці підтверджується стаж роботи позивача на вказаних підприємствах.
Відтак, дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 04.09.1992 по 01.10.1994 на виробничо-комерційному підприємстві «Мрія»; з 01.10.1994 по 28.05.1995 в колективному підприємстві «Мальва»; з 29.05.1995 по 31.12.1998 в ТзОВ фірма «Волинь» є протиправними.
З наведених вище підстав, позовні вимоги в цій частині належить задовольнити шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 04.09.1992 по 01.10.1994 на виробничо-комерційному підприємстві «Мрія»; з 01.10.1994 по 28.05.1995 в колективному підприємстві «Мальва»; з 29.05.1995 по 31.12.1998 в ТзОВ фірма «Волинь».
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд зазначає наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
Статтею 15 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення».
За змістом пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Отже, право на застосування положень статті 55 Закону №796-XII щодо виходу на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку мають лише ті особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років, і вказана обставина повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі мінами).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ у рішенні ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №032950011669 від 03.02.2025 вказано відсутність необхідного періоду проживання зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років станом на 01 січня 1993 року (а.с.13-14).
Виходячи із змісту суспільних правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01 січня 1993 року необхідно обраховувати від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова №106).
При вирішенні спору суд враховує, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Частиною першою статті 15 Закону №796-ХІІ обумовлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Системний аналіз наведених положень Закону №796-XII вказує на те, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали (працювали), зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01 січня 1993 року.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 10.10.1993, виданого Волинською обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) (а.с.9).
Водночас суд звертає увагу, що згідно із абзацом восьмим пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ посвідчення “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (категорія 3) видається особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.
У розглядуваній справі відповідачем не заперечується наявність у ОСОБА_1 посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Разом з тим, підставою для відмови у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку слугувало непідтвердження факту постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років з моменту аварії до 01 січня 1993 року.
З долученої до заяви про призначення пенсії відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 довідки про місце проживання від 03.01.2025 №44/01-75/25, виданої Камінь-Каширською міською радою слідує, що позивач з 20.06.1978 по 24.10.1986, з 09.10.1990 по теперішній час зареєстрована та постійно проживає в с. Підцир'я Камінь- Каширського району Волинської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення ІІІ категорії відповідно до статті 14 (п.3) Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Довідка видана на підставі витягу з реєстру територіальної громади , будинкової книги (а.с.16).
Зі змісту рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №032950011669 від 03.02.2025 вбачається, що позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, тобто не менше 3 років станом на 01 січня 1993 року (а.с.13-14).
Разом з тим, відповідачем у спірному рішенні необгрунтовано підстави такої відмови. Дане рішення не містить інформацію чи було взято ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до уваги долучену до заяви про призначення пенсії довідку від 03.01.2025 №44/01-75/25, видану Камінь-Каширською міською радою про місце проживання ОСОБА_1 , та чи надавалась такій довідці оцінка, як доказу, що підтверджує місце проживання позивача.
У відзиві на позов ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зазначає, що позивачу не зараховано період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 24.10.1986, з 09.10.1990 по 03.01.2025 згідно довідки №44/01-75/25 від 03.01.2025, оскільки с. Підцир'я відсутнє в Переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106. Натомість, вказана обставина в оскаржуваному рішенні №032950011669 від 03.02.2025, як підстава для незарахування зазначених в згаданій довідці періодів проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення відсутня.
Окрім того, відповідач не надав правову оцінку довідці від 06.11.2023 №4990/01-28/2-23, виданій Камінь-Каширською міською радою Камінь-Каширського району Волинської області про те, що село Підцир'я дійсно належить до населених пунктів віднесених до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на Чорнобильській AЕC. На території Камінь-Каширської міської ради Волинської області немає населеного пункту с. ІІідипир'я, зазначеного в Додатку N1 переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 (а.с.46).
Отже, суд дійшов висновку про те, що відповідач, приймаючи рішення №032950011669 від 03.02.2025 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, не надав оцінку долученим до заяви про призначення пенсії доказам, в тому числі довідці від 03.01.2025 №44/01-75/25, виданій Камінь-Каширською міською радою про місце проживання ОСОБА_1 та довідці від 06.11.2023 №4990/01-28/2-23, виданій Камінь-Каширською міською радою Камінь-Каширського району Волинської області, не вказав періодів проживання позивача на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, які зараховані та (або) які не зараховані позивачу, та причини такого незарахування станом на 01 січня 1993 року, а відтак таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Вирішуючи вимоги зобов'язального характеру, суд враховує, що відповідач ГУ ПФУ в Дніпропетровській області при розгляді заяви позивача від 27.01.2025 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ не досліджував періоду проживання (роботи) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення до 01 січня 1993 року, та лише констатував, що період проживання (роботи) позивача на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, станом на 01 січня 1993 року становить менше трьох років, з цих підстав відмовив у призначенні пенсії. Враховуючи, що позивачу виповнилося 54 роки, то для призначення їй пенсії у цьому віці вона має набути право на зниження пенсійного віку на 6 років. Однак за відсутності правової оцінки, наданої територіальним органом Пенсійного фонду України щодо наявності усіх умов для надання позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ (щодо наявності правових та фактичних підстав для зменшення позивачу пенсійного віку на 6 років), суд позбавлений у межах цієї справи можливості дійти категоричного висновку про наявність у позивача права на призначення вказаної пенсії. Саме до повноважень органів Пенсійного фонду віднесено зарахування певних періодів проживання та трудової діяльності до страхового стажу для призначення пенсій, тоді як суд такі повноваження не може перебирати та здійснює лише функцію судового контролю за правомірністю рішень про призначення/відмову у призначенні пенсій.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги зобов'язального характеру в цій частині належить задовольнити частково у спосіб зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 27.01.2025 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, суд дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області необхідно стягнути судовий збір, пропорційно до задоволеної частини вимог у сумі 605,60 грн, сплаченого відповідно до квитанції від 13.05.2025 № 4015471493 в сумі 1211,20 грн (а.с.5-6).
Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №032950011669 від 03.02.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 04.09.1992 по 01.10.1994 на виробничо-комерційному підприємстві «Мрія»; з 01.10.1994 по 28.05.1995 в колективному підприємстві «Мальва»; з 29.05.1995 по 31.12.1998 в ТзОВ фірма «Волинь» згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 03.07.1990.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.01.2025 про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано .У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427).
Суддя Т.М. Димарчук