10 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/6592/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» до Координаційно-моніторингової митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» звернулось до суду з позовом до Координаційно-моніторингової митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA126000/2024/000022/2 від 30.12.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзОВ «777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» внаслідок укладеного з іноземною компанією зовнішньоекономічного контракту придбало товар (автобус міський) та подало через декларанта митному органу митну декларацію та додані до неї документи, що підтверджують складові митної вартості, яка визначена за першим методом. Однак відповідач прийняв оскаржуване рішення, яким здійснив коригування митної вартості у зв'язку із тим, що подані документи містили розбіжності, а декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, для підтвердження рівня митної вартості.
Позивач не погоджується із таким рішенням та зазначає, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару уповноваженою ним особою були подані передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) необхідні документи, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України (тобто чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця), у зв'язку з чим давали можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом).
Відтак, позивач вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
За наведених підстав представник позивача просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 16.07.2025у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено, а ухвалою суду від 26.08.2025 - у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у даній справі.
У відзиві на позовну заяву відповідача позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Оскільки позивачем не було надано усіх документів на запит митного органу, які б підтверджували або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. У зв'язку з цим декларанта повідомлено про намір прийняття рішення про коригування митної вартості товару та після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування ряду методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 Митного кодексу України визначено за резервним методом.
З наведених підстав представник відповідача вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є законним та обґрунтованим.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 17.11.2024 між ТзОВ «777 Трейдінг Груп» (покупець) та компанією Womy Equipment Supply B.V. (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №1711NL, за умовами якого продавець зобов'язався поставити товар - автобуси VDL Ambassador SB 200, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених у цьому контракті.
Доповненням №4 від 17.12.2024 до контракту №1711NL від 17.11.2024 внесено зміни та відповідно до якого продавець зобов'язався поставити товар, зокрема, автобус VDL Ambassador SB 200 vin - НОМЕР_1 . Ціна контракту встановлюється в Євро. Загальна сума контракту становить 91800,00 Євро. Ціна однієї одиниці транспортного засобу становить 3950,00 Євро.
Відповідно до інвойсу від 06.12.2024 №10241078 компанією Womy Equipment Supply B.V. поставлено автобус VDL Ambassador SB 200 vin - XMGDE02FS0H017514.
26.12.2024 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару: «Автобус міський, що був у використанні: марка згідно з довідником - VDL BERKHOF; модель згідно з довідником - AMBASSADOR 200; (кузов, шасі, рама) №XMGDE02FS0H017540; включаючи водія, загальна к-сть сидячих - 40 місць; загальна к-сть стоячих - 43 місця; для людей з обмеженими можливостями - 1 місце; призначення для перевезення пасажирів по дорогах загального користування; тип двигуна - дизель; робочий об'єм циліндрів двигуна 6693 см. куб.; номер двигуна - невизначений- потужність - 160 kw; колісна формула - 4х2; календарний рік виготовлення - 2008; модельний рік виготовлення - 2008; країна виробництва - (NL); торгівельна марка «VDL»» декларант позивача подав МД №24UA205050046440U0. Фактурна вартість товару становить 3950,00 євро. Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 209 712,81 грн з урахуванням транспортних витрат у сумі 37825,00 грн. Для підтвердження митної вартості надано: контракт від 17.11.2024 №1711NL; доповнення №4 від 17.12.2024 до контракту №1711NL від 17.11.2024; зміни №1 до доповнення №4 від 23.12.2024; інвойс від 06.12.2024 №10241078; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 11.12.2024 №AF01331389; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 15.12.2024 №0624485136; свідоцтво про допуск транспортного засобу до експлуатації від 09.12.2024 №A56454680; калькуляцію транспортних витрат від 23.12.2024; висновок експерта від 26.12.2024 №2156; копію митної декларації країни відправлення від 10.12.2024 № MRN24NLDOF2WL70TKUDA6.
Під час опрацювання документів, поданих декларантом разом з митною декларацією та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару митним органом встановлено, що дані документи містять розбіжності.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
У відповідь на вимогу митниці декларант надав платіжну інструкцію в іноземній валюті від 27.12.2024 №61, а листом від 30.12.2024 декларант позивача повідомив про ненадання інших додаткових документів.
30.12.2024 Координаційно-моніторинговою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA126000/2024/000022/2 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/001327.
У графі 33 оскаржуваного рішення від 30.12.2024 №UA126000/2024/000022/2 зазначено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності. Продавець товару відповідно до контракту від 17.11.2024 № 1711NL (далі- Контракт) - фірма WOMY EQUIPMENT SUPPLY B.V., зареєстрована в Нідерландах, поставка товару здійснюється з Нідерландів відповідно до товаросупровідних документів, та товар оформлено на експорте Нідерландам 18.12.2024 (згідно наданої копії митної декларації країни відправлення № MRN 24NLDZH260Q27S5DA8). При цьому, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 17.12.2024 № НОМЕР_2 видане в Австрії. П.5 Контракту передбачена передоплата за товар. Банківських платіжних документів, що підтверджують факт здійснення передоплати за оцінюваний товар, не було надано. Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 23.12.2024 б/н, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат. Декларантом на вимогу було надано копію платіжної інструкції в іноземній валюті від 27.12.2024 № 61. Надану платіжну інструкцію в іноземній валюті від 27.12.2024 № 61 не можливо ідентифікувати як таку, що підтверджує здійснення передоплати за оцінюваний товар, оскільки сума оплати за даною платіжною інструкцією не відповідає сумі Контракту, дана платіжна інструкція не містить посилання на інвойс від 13.12.2024 № 10241100, а оплата за даною платіжною інструкцією проведена 27.12.2024, що не відповідає умовам передоплати, вказаним в п.5 Контракту, оскільки товар оформлено на експорт 18.12.2024 (згідно копії митної декларації країни відправлення MRN 24NLDZH260Q27S5DA8). Окрім того, згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті. Надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 27.12.2024 № 61 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, та не відповідає умові передоплати за товар, визначеній п.5 Контракту. Решту витребуваних документів декларант відмовився надати, про що зазначено в заяві від 30.12.2024 б/н.
Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товару визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС.
За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість подібного товару, митне оформлення якого вже завершено,- пасажирського автобуса ідентичної марки- «VDL BERKHOF» та моделі «AMBASSADOR 200», з ідентичною країною походження (EU), ідентичного календарного та модельного року виготовлення- 2008, з подібними технічними характеристиками (6693см3, 160квт, 40 сидячих та 43 стоячих місця), який ввезено на митну територію України на ідентичних умовах поставки EXW Zevenbergen, NL від ідентичного продавця «WOMY EQUIPMENT SUPPLY B.V.», та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт). Рівень митної вартості становить: 9500 евро за шт (МД від 14.11.2023 року №UA205030/2023/021284).
Товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA205050046768U4 від 30.12.2024 із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України.
Відповідно до положень частини восьмої статті 55 МК України ТзОВ “777 Трейдінг Груп» 01.03.2025 надало Координаційно-моніторинговій митниці додаткові пояснення та документи для підтвердження митної вартості товару, що декларувався, зокрема, копії платіжних інструкцій в іноземній валюті №46 від 22.11.2024, №50 від 02.12.2024, № 51 від 04.12.2024, №57 від 16.12.2024, №60 від 24.12.2024, № 61 від 27.12.2024, №62 від 31.12.2024 та № 10 від 12.02.2025; копію договору про надання послуг від 10.12.2024 №10-4/12; акт прийому-передачі від 23.12.2024 №10-4/12; копію листа Акціонерного товариства “ПУМБ» від 27.10.2023 LSK-07.8/155; завірену банком копію платіжної інструкції в іноземній валюті від 27.12.2024 №61. Однак їх надання не призвело до скасування рішення від 30.12.2024 №UA126000/2024/000022/2 митним органом, про що позивач інформований листом від 21.03.2025 №7.9-2/27-02/13/845.
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Так, до МД №24UA205050046440U0 від 26.12.2024 декларант позивача подав наступні документи: контракт від 17.11.2024 №1711NL; доповнення №4 від 17.12.2024 до контракту №1711NL від 17.11.2024; зміни №1 до доповнення №4 від 23.12.2024; інвойс від 06.12.2024 №10241078; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 11.12.2024 №AF01331389; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 15.12.2024 №0624485136; свідоцтво про допуск транспортного засобу до експлуатації від 09.12.2024 №A56454680; калькуляцію транспортних витрат від 23.12.2024; висновок експерта від 26.12.2024 №2156; копію митної декларації країни відправлення від 10.12.2024 № MRN24NLDOF2WL70TKUDA6.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Так, контрактом від 17.11.2024 №1711NL визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов'язання продавця та покупця.
Доповненням №4 від 17.12.2024 до контракту №1711NL від 17.11.2024 внесено зміни та відповідно до якого продавець зобов'язався поставити товар, зокрема, автобус VDL Ambassador SB 200 vin - НОМЕР_1 . Ціна контракту встановлюється в євро. Загальна сума контракту становить 91800,00 євро. Ціна однієї одиниці транспортного засобу автобусу з vin - НОМЕР_1 становить 3950,00 євро.
Відповідно до інвойсу від 13.12.2024 №10241100 загальна вартість товару становить 3950,00 євро. Даним документом визначено ідентифікаційні ознаки товару та його ціну.
Ціна товару в інвойсі від 13.12.2024 №10241100 (3950,00 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA205050046440U0 від 26.12.2024 (графа 22).
Надана на вимогу митного органу платіжна інструкція в іноземній валюті від 27.12.2024 №61 підтверджує перерахування на рахунок продавця коштів у сумі 10 900,00 євро як передоплату за товар згідно контракту від 17.11.2024 №1711NL.
Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №24UA205050046440U0 від 26.12.2024 фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в інвойсі від 13.12.2024 №10241100. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.
Крім того, визначаючи митну вартість за першим методом за МД №24UA205050046440U0 від 26.12.2024, декларант до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України (37825,00 грн), що не заперечується відповідачем. Такі витрати підтверджено поданою разом із МД калькуляцією транспортних витрат від 23.12.2024, а також додатково долученими до листа від 01.03.2025.
Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.
Щодо твердження митного органу про те, що продавець товару відповідно до контракту від 17.11.2024 №1711NL - фірма Womy Equipment Supply B.V., яка зареєстрована в Нідерландах, та поставка товару здійснюється з Нідерландів відповідно до товаросупровідних документів, та товар оформлено на експорт в Нідерландах 18.12.2024 (згідно наданої копії митної декларації країни відправлення № MRN24NLDZH260Q27S5DA8), однак свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 17.12.2024 № НОМЕР_3 видане в Австрії, то суд зазначає, що з поданих декларантом інших документів (контракту, інвойсу, платіжної інструкції та ін.) зрозуміло, що продавцем транспортного засобу є фірма Womy Equipment Supply B.V., а в пункті 1 контракту від 17.11.2024 №1711NL (з урахуванням доповнення №4 від 17.12.2024 до вказаного контракту) продавець гарантував належність йому на праві власності товару, який є предметом продажу, та що товар не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження.
Також за умовами контракту від 17.11.2024 №1711NL товар супроводжується технічним паспортом на транспортний засіб (пункт 3), тобто свідоцтво про допуск транспортного засобу до експлуатації від 0917.12.2024 № A56454814 (відповідач вказує як свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу) з врахуванням положень Директиви Ради Європейського Союзу 1999/37/ЄС від 29.04.1999 “Про реєстраційні документи на транспортні засоби» було передано продавцем ТзОВ “777 Трейдінг Груп» як підстава для розпорядження транспортним засобом та як дозвіл для руху транспортного засобу для його вивезення за межі Європейського Союзу.
Суд зауважує, що видача свідоцтва про допуск транспортного засобу до експлуатації від 17.12.2024 № A56454814 в Австрії не впливає на формування складових митної вартості товару, тож не може бути підставою для витребовування додаткових документів чи невизнання митної вартості. Поряд з тим при митному оформленні декларантом було надано також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 16.12.2024 №0689956931, яке видано на продавця Womy Equipment Supply B.V.
Також, на думку суду, не заслуговують на увагу твердження відповідача про те, що платіжна інструкція в іноземній валюті від 27.12.2024 №61 не може бути підтвердженням факту оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов'язкових реквізитів та не відповідає умові передоплати за товар, визначеній у пункті 5 Контракту.
Так у платіжній інструкції вказано призначення платежу “Рrерауment for the vehicle to the contract 1711NL DD 17.11.2024 » - передоплата за автомобіль згідно з договором №1711NL від 17.11.2024. Платіж здійснено на рахунок продавця - компанії Womy Equipment Supply B.V., платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в контракті.
Така платіжна інструкція оформлена з використанням системи Інтернет-банкінг з накладенням електронного підпису та містить відмітку банку про проведення оплати, є дійсною. Про оформлення документа такого формату роз'яснено у листі АТ “ПУМБ» від 27.10.2023 LSK-07.8/155, який був наданий митному органу в порядку частини восьмої статті 55 МК України.
Також варто зазначити, що пунктом 15 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за №910/15601; у редакції постанови Правління Національного банку України від 25.08.2022 №189; далі - Положення №216), визначено, що платник заповнює реквізит “Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.
Положення №216 не містить обов'язкову вимогу здійснювати посилання в банківському платіжному документі саме на рахунок-фактуру (інвойс). Отже, посилання у призначенні платежу на контракт, є достатньою інформацією для виконання банківської операції.
Щодо тверджень відповідача про відсутність у платіжній інструкції в іноземній валюті від 16.12.2024 № 56 обов'язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підпису власноручного/електронного відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатись рахунком, то суд зазначає, що оплату за придбаний товар позивачем здійснено із використанням системи Інтернет-банкінг. Більше того, у вказаній платіжній інструкції міститься печатка банківської установи, так і проставлена відмітка про проведення банком, а тому доводи митного органу у відповідній частині також є безпідставними.
Суд також враховує, що позивач в порядку частини восьмої статті 55 МК України на підтвердження здійснення оплати товару в повному обсязі за контрактом від 17.11.2024 №1711NL надав відповідачу також копії платіжних інструкцій в іноземній валюті №46 від 22.11.2024, №50 від 02.12.2024, № 51 від 04.12.2024, №57 від 16.12.2024, №60 від 24.12.2024, № 61 від 27.12.2024, №62 від 31.12.2024 та № 10 від 12.02.2025.
Згідно встановлених обставин справи оплата за товар проведена в повному обсязі, що не заперечується відповідачем. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості (невідповідність строків оплати, що визначені договором) не є тими розбіжностями (суперечностями) та не можуть бути покладені в основу висновків митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару.
Верховний Суду у постановах від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі №380/842/20 виснував, що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Підсумовуючи вище наведене, суд зазначає, що платіжна інструкція в іноземній валюті від 27.12.2024 №61 є належним доказом та підтверджує факт перерахування коштів позивачем на рахунок продавця у розмірі 10 900,00 євро як часткову оплату за товар згідно контракту від 17.11.2024 №1711NL (в тому числі за поставлений автобус VDL Ambassador SB 200 vin - НОМЕР_1 ).
Щодо зауважень митного органу про те, що для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 23.12.2024 б/н, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат, то суд зазначає наступне.
Пунктом 3 контракту від 17.11.2024 №1711NL сторонами узгоджено умови поставки товару - EXW-Зевенберген (Нідерланди).
За умовами поставки EXW вважається, що продавець виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.
Суд зазначає, що законодавець не ставить в обов'язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати.
Позивач для підтвердження понесення витрат на транспортування надав до митного оформлення калькуляцію транспортних витрат від 23.12.2024. Також в порядку частини восьмої статті 55 МК України позивач надав копії договору про надання послуг від 10.12.2024 №10-4/12 та акту прийому-передачі від 23.12.2024 №10-4/12.
Судом із матеріалів справи встановлено, що між ТзОВ “777 Трейдінг Груп» (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір про надання послуг від 10.12.2024 №10-4/12, відповідно пункту 2.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги з транспортування автобуса VDL vin НОМЕР_1 власним ходом з місця знаходження вантажу - Зевенберген (Нідерланди) до пункту його призначення у місті Ковелі (Україна). Визначена сторонами вартість послуг, що надаються виконавцем, становить 39250,00 грн (пункт 5.2 договору).
На виконання вимог пункту 2.2 договору від 10.12.2024 №10-4/12 сторони склали акт від 23.12.2024 №10-4/12 прийому-передачі наданих виконавцем послуг транспортування автобуса VDL vin НОМЕР_1 . Згідно з цими документами транспортні витрати становлять 39250,00 грн та розподіляються таким чином: 37825,00 грн - вартість транспортування за межами митної території України, 1425,00 грн - вартість транспортування митною територією України.
Вказані у договорі від 10.12.2024 №10-4/12 та в акті прийому-передачі послуг від 23.12.2024 №10-4/12 відомості щодо вартості та маршруту транспортування вищевказаного автобуса узгоджуються з відомостями поданої до митного оформлення калькуляції транспортних витрат від 23.12.2024.
Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296) затверджені Правила заповнення декларації митної вартості. Ці Правила в частині заповнення графи 20 роз'яснюють, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Складена з урахуванням зазначених рекомендацій калькуляція транспортних витрат містить відомості про маршрут перевезення (Зевенберген (Нідерланди) - Ковель (Україна)), його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України (1513 км) та по митній території України (57 км), розмір тарифної ставки за 1 кілометр маршруту (25,00 грн). Калькуляцією також підтверджено, що страхування за рахунок ТзОВ «777 Трейдінг Груп» не здійснювалося, розвантажувальні та навантажувальні роботи не проводилися.
Як виснував Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Отже, подані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на транспортування є достатніми та повною мірою відповідають вимогам Наказу №559.
З умов контракту та рахунка-фактури не випливає, що позивачем понесено інші витрати, ніж на оплату товару та транспортних витрат.
З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
За приписами частини третьої статті 53 МК України вимога про надання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Відповідач же не встановив (не довів) наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.
При цьому суд зазначає, що відсутність договірних відносин із третіми особами вже само по собі робить невиконуваною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам. Тому митний орган не може покликатися на ненадання декларантом таких документів, яких у нього не було і не могло бути. Доказів протилежного відповідачем не надано. Аналогічно позивач не може надати страхових документів, оскільки страхування вантажу не здійснювалося, що підтверджується калькуляцією транспортних витрат від 23.12.2024. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Крім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.
Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).
Щодо необхідності надання банківських платіжних документів, транспортних документів, то їх витребування є безпідставним, оскільки такі документи надавалися митному органу як під час митного оформлення товару, так і в порядку частини восьмої статті 55 МК України.
З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
При вирішенні спору суд також враховує, що за усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в Автоматизованій системі аналізу та управління ризиками (АСАУР), повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Тож вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу, пробіг, умови поставки тощо. Тому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за обраним декларантом методом.
Між тим принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24).
Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару. Тому підстави вважати, що рішення відповідача від 25.12.2024 №UA126000/2024/000019/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, а отже це рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3028,00 грн, сплачений платіжною інструкцією від 12.05.2025 №180.
Щодо понесених витрат на переклад документів позивачем, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Таким чином, витрати позивача, понесені на переклад документів не пов'язані з розглядом справи, оскільки такі витрати пов'язані з митним оформленням товару.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» до Координаційно-моніторингової митниці про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Координаційно-моніторингової митниці про коригування митної вартості товарів №UA126000/2024/000022/2 від 30 грудня 2024 року.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» за рахунок бюджетних асигнувань Координаційно-моніторингової митниці понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ковельська, будинок 124, ідентифікаційний код 44356571).
Відповідач: Координаційно-моніторингова митниця (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11г, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958390).
Суддя А.Я. Ксензюк