09 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/5997/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо невнесення даних позивача у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про його виключення з військового обліку; зобов'язання відповідача внести дані позивача у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про його виключення з військового обліку відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 від 12.02.1999.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Відповідно до протоколу № 5 від 12.02.1996 позивача визнано непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку за статтею 14 «а», гр. І Наказу МО України, про що свідчить запис у його тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 від 12.02.1999. Однак згідно з даними застосунку «Резерв+» позивач має статус військовозобов'язаного та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 . 10.04.2025 ОСОБА_1 направив на адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 заяву про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Листом від 14.04.2025 №2782 відповідач повідомив про відсутність у нього інформації щодо стану здоров'я позивача та проходження ним військово-лікарських комісій, одночасно повідомивши, що з метою внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів йому необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_6 з наявними підтвердними документами.
Позивач зазначив, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація, а повноваження на внесення змін до персональних та службових даних в такому Реєстрі після отримання заяви та документів належать ТЦК та СП.
З огляду на наведене позивач зазначив, що оскільки він до заяви долучив усі необхідні документи (зокрема копію військово-облікового документа, у який внесені дані про його непридатність до військової служби зі зняттям (виключенням) із військового обліку та який є дійсним), то бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо невнесення відповідних відомостей його військово-облікових документів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів є протиправною.
З наведених підстав просив позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що на заяву позивача від 10.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 була надана відповідь від 14.04.2025 №2782, якою повідомлено, що в ІНФОРМАЦІЯ_6 відсутня будь-яка інформація щодо його стану здоров'я та проходження ним військово-лікарської комісії та в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відсутня інформація про результати проходження ВЛК та протоколи засідань штатної ВЛК. Оскільки відповідно до тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 від 12.02.1999 ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку, а не виключенням з військового обліку, тому він повинен звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою проходження військово-лікарської комісії для визначення його придатності, про що було повідомлено у відповіді на заяву.
Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Відповідно до записів у тимчасовому посвідченні (замість військового квитка) № НОМЕР_1 від 12.02.1999, ОСОБА_1 , 1979 року народження, протоколом № 5 від 12.02.1996 за статтею 14 «а» гр. І Наказу МО України визнано непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку (а.с. 7).
В той же час, відповідно до інформації у застосунку «Резерв+» позивач ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 як військовозобов'язаний (а.с. 8).
10.04.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення його з військового обліку на підставі доданих до цієї заяви документів (а.с.9-10). До заяви було долучено копії паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 від 12.02.1999, скриншот із мобільного застосунку “Резерв+» (а.с.6-8).
У відповідь на вказану заяву відповідач листом від 14.04.2025 №2782 повідомив, що в ІНФОРМАЦІЯ_5 відсутня інформація щодо стану здоров'я позивача та проходження ним військово-лікарських комісій, тому з метою внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів йому необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_6 з наявними підтвердними документами.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 №2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно із частиною третьою статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 30.12.2022 №1487 затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
З урахуванням зазначеного ІНФОРМАЦІЯ_2 є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних.
Права та обов'язки призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначені статтею 9 Закону №1951-VIII, до яких віднесено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Згідно з пунктами 1, 2, 3 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 (далі - Порядок №559), військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 “Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559. Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ.
Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, перевіряється через: електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ (орган СБУ, розвідувальний орган).
Паперовим військово-обліковим документом є: військовий квиток, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного, посвідчення про приписку до призовної дільниці (для громадян до 25 років), видані до 18.05.2024 (до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559); військово-обліковий документ за формою, затвердженою пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559. Пунктом 2 цієї постанови обумовлено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.
Відповідно до пункту 4 Порядку №559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
За змістом позовних вимог позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо невнесення у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII.
Позивач для вирішення зазначеного питання звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_6 за місцем свого проживання.
Як на підставу внесення у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку до заяви від 10.04.2025 позивач долучив тимчасове посвідчення (замість військового квитка) № НОМЕР_1 від 12.02.1999, в якому міститься запис, що протоколом № 5 від 12.02.1996 за статтею 14 «а» гр. І Наказу МО України ОСОБА_1 , 1979 року народження, визнано непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку (а.с. 7).
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону №2232-XII (в редакції 16.11.1995) щодо загального військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема, невійськовозобов'язані - особи, не взяті на військовий облік або зняті з нього.
При цьому, підпунктом «а» частини четвертої статті 37 Закону №2232-XII на той час було установлено, що зняттю з військового обліку підлягають громадяни, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби із зняттям з військового обліку.
Згідно з пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487), районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, з-поміж іншого: здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Статтею 37 Закону №2232-ХІІ (в чинній редакції) врегульовані підстави для: взяття на військовий облік та зняття з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (частини перша-п'ята); виключення з військового обліку у відповідних ТЦК та СП (частина шоста).
Відповідно до частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
За змістом указаних норм “знятий з військового обліку» не є тотожним “виключений з військового обліку». Так зняття з військового обліку - це тимчасовий захід, а виключення з обліку - остаточне звільнення від військового обов'язку.
Необхідно зазначити, що процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов'язаного/резервіста.
Поряд з тим, необхідно зазначити, що поняття “знятий з військового обліку» станом саме на дату проведення огляду ОСОБА_1 та визначення його непридатності до військової служби (1996 рік), означало, що особа набуває статусу невійськовозобов'язаного, та фактично прирівнюється до поняття “виключений з військового обліку», позаяк виключенню з військового обліку підлягає особа яка визнана непридатною до військової служби.
Суд наголошує, що відповідно до норм чинного законодавства для внесення відповідної відмітки про виключення із військового обліку повинні існувати відповідні підстави. Запис у військово-обліковому документі “непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку» вчиняється на підставі постанови військово-лікарської комісії.
Пункт 4 Порядку №559 передбачає можливість внесення відповідних змін у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України.
Зі свого боку позивач, ініціюючи у заяві від 10.04.2025 питання внесення змін до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, надав наявні у нього документи.
Натомість встановлення та перевірка відомостей, зазначених у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку, необхідних для внесення відповідних змін (у разі їх невідповідності) у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України, є повноваженням ТЦК та СП.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції та обов'язків якого належить внесення змін до персональних та службових даних військовозобов'язаних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, після отримання від позивача заяви та документів, повинен був внести зміни до Реєстру, а у випадку відмови у вчиненні дій, про які йшлося - повідомити обґрунтовані причини та нормативні підстави.
Однак відповідач не розглянув по суті заяву ОСОБА_1 та не вирішив порушене у ній питання (про внесення даних щодо статусу та категорії обліку, підстави зняття/виключення з військового обліку, відомостей про постанову військово-лікарської комісії, якою його було визнано непридатним до військової служби). Отже, наявні підстави для висновку про те, що така заява не була вирішена по суті (відсутнє будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки).
Суд наголошує, що жодними нормативно-правовими актами не передбачено вимоги повторного проходження військово-лікарської комісії задля перегляду придатності до військової служби, яка раніше була встановлена відповідною ВЛК.
З приводу рекомендації позивачу у листі від 14.04.2025 №2782 про особисте прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 , то відповідач не вказав, чим зумовлена така необхідність, покликання на положення нормативно-правових актів, які вимагають особисту присутність заявника (в Законі №1951-VIII, в Порядку №559 така вимога відсутня).
Більше того, такі доводи відповідача про необхідність особистої присутності позивача суперечать положенням пункту 81 Порядку №1487, за змістом якого особиста присутність призовників, військовозобов'язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов'язкова.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідач не надав оцінку документам позивача, які були додані ним до заяви від 10.04.2025, та не вирішив питання про внесення даних у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про стан здоров'я позивача відповідно до відомостей з його військово-облікового документа.
Недотримання порядку розгляду заяви позивача від 10.04.2025 вказує на протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до пунктів 4, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Судом встановлено, що саме відповідач наділений відповідними повноваженнями щодо розгляду заяви позивача та прийняття відповідного рішення щодо перевірки відомостей та внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Суд зазначає, що діючим законодавством не визначено чіткі умови для прийняття відповідного рішення відповідачем за наслідками розгляду відповідної заяви позивача. Поряд з тим суд не може підміняти територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, уповноважений на здійснення відповідних дій щодо перевірки наведених у заяві службових відомостей та внесення відповідних змін до електронного реєстру чи військово-облікового документа.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про внесення змін до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення його з військового обліку та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву позивача від 10.04.2025 про внесення змін до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, у зв'язку із частковим задоволенням позову, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений згідно квитанції від 29.05.2025 в сумі 1211,20 грн (а.с. 5), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 807,47 грн.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн, суд зазначає наступне.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано копії таких документів: договору про надання правничої (правової) допомоги від 06.12.2024 (а.с.12), акта від 29.05.2025 до договору (а.с.13), квитанції від 29.05.2025 №29/05 (а.с.14).
Договором про надання правової допомоги від 06.12.2024 визначено надання ОСОБА_1 адвокатом Вінцюк Ю.Б. правової допомоги; гонорар адвоката визначається згідно з актом.
Актом від 29.05.2025 до договору сторони узгодили вартість професійної правничої допомоги при вирішенні питання про визнання бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_6 протиправною та зобов'язання вчинити дії у фіксованому розмірі - 30000,00 грн, що включає такі послуги: надання усної правової консультації; підготовка позовної заяви (з додатками) та подання її до суду; контроль за рухом судової справи на веб-сайті “Судова влада України» та інформування клієнта про виявленні зміни; підготовка і подання до суду заяв, клопотань та інших процесуальних документів, необхідних для представництва клієнта у судовій справі; представництво інтересів клієнта у судовому засіданні та/або вiдеоконференції (при потребі); подання заяви про видачу рішення суду (з відміткою про набрання законної сили) та його отримання.
При вирішенні питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Суд враховує, що правова допомога полягає не лише у складанні позовної заяви, а й у здійсненні супроводу справи до виконання судового рішення, а акт містить не тільки перелік наданих послуг, а й тих які можливо (ймовірно) у майбутньому виникне потреба надати. Знати про рух справи важливо для позивача, однак встановлений процесуальним законом порядок передбачає надіслання процесуальних документів сторонам у справі та обмін документами сторонами між собою. Тому про всі дії учасники справи інформовані в силу положень КАС України. Поряд з тим контроль за рухом справи виокремлено в окрему послугу, що вплинуло на розмір правничої допомоги.
Суд також зауважує, що позивач вільний у виборі адвоката та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).
Виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає, що відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Зазначений розмір відповідатиме критерію реальності наданих послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.04.2025 про внесення змін до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації щодо виключення з військового обліку.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_7 розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.04.2025 про внесення змін до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації щодо виключення з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 5807,47 грн (п'ять тисяч вісімсот сім грн 47 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_2 код НОМЕР_3 ).
Суддя О.О. Андрусенко