10 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/5429/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргос» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аргос» звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0334530706 від 05.12.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 2021 по 2023 роки відсутній договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 340690038 або 0710100000:34:069:0038 між позивачем та Луцькою міською радою через його неукладення.
Крім того, як зазначає позивач, право оренди земельної ділянки площею 3309 м.кв. за адресою м. Луцьк, вул. Рівненська, 76а (кадастровий номер 340690038 або 0710100000:34:069:0038) у ТОВ «Аргос» було припинено 02.10.2012, а об'єкт нерухомого майна - склад паливно-мастильних матеріалів /Т-1/ пл. 10.5 кв.м. реєстраційний номер: 11034771 за адресою м. Луцьк, вул. Рівненська, 76а вибув з власності ТОВ «Аргос» ще 08.07.2010 р.
Отже відсутні підстави для нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою.
За наведених підстав представник позивача просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечила та у їх задоволенні просила відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказала, що ТзОВ «Аргос» була надана в оренду згідно договору від 01.10.2007 року земельна ділянка площею 0,3309 га з кадастровим номером 0710100000:34:069:0038, цільове призначення - для будівництва та обслуговування складських приміщень, яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 76а. Термін дії договору оренди закінчився, однак земельна ділянка не повернута в комунальну власність Луцької міської ради по акту приймання-передачі, як це передбачено договором оренди, що свідчить про подальше використання її платником.
Оскільки платник продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та не отримав письмового заперечення від орендодавця щодо використання земельної ділянки, то до укладання договору оренди на новий строк такий платник має сплачувати орендну плату відповідно до умов попереднього договору оренди землі до дати її повернення Орендодавцю з оформленням акта приймання-передачі (приймання) земельної ділянки, що передбачено Договором.
З наведених підстав представник відповідача вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім підтримано позицію, викладену у позовній заяві, та додатково зауважено, що ТзОВ «Аргос» на момент проведення перевірки податкового органу не був користувачем зазначеної земельної ділянки, правомірно не відображав в документах податкової звітності право користування вказаною земельною ділянкою, а отже будь-яких податкових зобов'язань зі сплати орендної плати у позивача не виникало.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що в позові необхідно відмовити з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що на підставі повідомлення, виданого Головним управлінням ДПС у Волинській області від 16.09.2024 № 978 та службової записки управління оподаткування юридичних осіб від 05.01.2024 № 80/03-20-04-07-04 про виявлені ризики мінімізації податкових зобов'язань з плати за орендну плату за землю з юридичних осіб від 16.09.2024 № 3179-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Аргос», відповідачем проведена позапланова невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Аргос» з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні земельного податку за 2021-2023 роки та складено акт перевірки від 30.10.2024 №30342/07-06/20121705 від 30.10.2024.
Вказаною перевіркою встановлено порушення, а саме п. 288.1. 288.2, 288.3, 288.4, 288.5, ст. 288, ст. 289. п.44.1, п. 44.3 ст.44 Податкового кодексу України, чим занижено орендну плату за землю з юридичних осіб (Прилуцька ОТГ ) на загальну суму 8416,74 грн, в т.ч за 2021 рік - в сумі 8416,74 грн; (м. Луцьк) на загальну суму - 1181258,15 грн, в т.ч. за 2021 - 351042,54 грн, 2022 - 386146.79 грн, 2023 - 444068,82 грн; (Колківська ОТГ) на загальну суму 14569,99 грн, в т.ч. за 2021 - 1061,11 грн, 2022 - 6283,20 грн, 2023 рік - 7225,68 грн, занижено земельного податку в сумі 160622,48 грн, в т.ч. 2021 - 66192,31 грн, 2022 - 72811,53 грн, 2023 - 21618,64 грн.
На підставі вищезазначеного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Волинській області винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення форма «Р» від 05.12.2024 № 0334530706, яким збільшено податкове зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 1 299 383,96 грн., з яких 1181258,15 грн. за основним зобов'язаннями, та 118125,81 грн. за фінансовими (штрафними санкціями).
Позивач, не погоджуючись із податковим повідомлення-рішенням, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно пп. 269.1.1 п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України, 269.1.1. платники земельного податку: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.136. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України). Подібне визначення міститься й у ст.21 Закону «Про оренду землі».
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України).
Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.
Статтею 271 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно до ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).
Статтею 286 Податкового кодексу України врегульовано порядок обчислення плати за землю.
Підставою для нарахування земельного податку є: а) дані державного земельного кадастру; дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку(п. 286.1 ст. 286).
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п. 286.2 ст. 286).
Водночас, згідно п.286.5. статті 286 розділу ХІІ Податкового кодексу України передбачено, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку..
Статтею 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Згідно з пунктами 34, 35 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Як вбачається із листа Луцької міської ради №11389/5 від 31.07.2023, земельна ділянка площею 0,3309 га з кадастровим номером 0710100000:34:069:0038 на вул. Рівненській, 76-А у м. Луцьку була надана на умовах оренди ТзОВ «Аргос» згідно з договором оренди землі, укладеним з Луцькою міською радою. Зареєстрованим у Державному реєстрі земель від 01.10.2007 за №040707700368. Після закінчення строку дії договору оренди, земельна ділянка площею 0,3309 га з кадастровим номером 0710100000:34:069:0038 на вул. Рівненській, 76-А у м. Луцьку так і небула повернута ТзОВ «Аргос» в комунальну власність по акту приймання-передачі.
Станом на 24.07.2023 власником об'єкта нерухомого майна, який розміщений на земельній ділянці площею 0,3309 га з кадастровим номером 0710100000:34:069:0038 на вул. Рівненській, 76-А у м. Луцьку, є ТзОВ «ПСП ОЙЛ».
Щодо доводів позивача про закінчення строку, на який було укладено договір оренди земельної ділянки, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 287.7 статті 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).
Згідно пункту 287.8. статті 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Зі змісту статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України витікає, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені. При цьому, з огляду на пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, недотримання норм земельного, цивільного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок, припинення цього права не впливає на права та обов'язки платників у сфері оподаткування.
Відповідно до вимог статті 34 Закону України «Про оренду землі», що визначає наслідки припинення або розірвання договору оренду землі, пункту 20 означеного договору оренди землі за адресою вул. Рівненській, 76-А у м. Луцьку, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.
Статтею 31 Закону «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі може бути розірваним за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Враховуючи вищенаведені норми Закону та ст.654 Цивільного кодексу України, розірвання договору оренди землі здійснюється у формі договору та відповідні відомості даного договору повинні вноситись до державного реєстру земель.
Суд зазначає, що позивачем не надано до суду доказів повернення земельної ділянки (акт приймання-передачі, тощо) від позивача до орендодавця (Луцької міської ради) після закінчення строку договору від 04.09.2007, на який його було укладено.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму обумовлені й статтею 764 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Враховуючи норми чинного законодавства, якщо платник продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та не отримав письмового заперечення від орендодавця щодо використання земельної ділянки, то договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Таким чином, земельна ділянка за адресою: вул. Рівненській, 76-А у м. Луцьку, протягом 2021-2023 років не була повернута Орендодавцеві та продовжувала знаходитися у користуванні позивача.
Таким чином, на підставі вимог податкового законодавства, суд вважає, що позивач повинен сплачувати орендну плату за земельну ділянку державної або комунальної власності до розірвання Договору та повернення орендодавцеві земельної ділянки.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов до висновку про те, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв в межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргос» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Я. Ксензюк