10 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/6746/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Фермерського господарства “Владніка» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Фермерське господарство “Владніка» (далі - ФГ “Владніка», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Волинській області від 17.04.2025 №12761536/40879437 щодо відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.03.2025 №2; зобов'язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову накладну (далі - ПН) від 18.03.2025 №2, подану ФГ “Владніка», датою її фактичного подання на реєстрацію.
Позов обґрунтований тим, що 18.03.2025 ФГ “Владніка» було складено та направлено на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну №2 на суму 1 822 500 грн, у тому числі ПДВ - 303 750 грн, складену на підставі договору поставки з ТОВ “Вест Бері». Реєстрацію податкової накладної було зупинено на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, визначених у додатку 1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165.
У встановлений строк позивач подав повідомлення з поясненнями та 32 додатками первинних документів, які, на його переконання, підтверджують реальність господарської операції, у тому числі договори, накладні, платіжні документи, товарно-транспортні накладні, відомості з Державного аграрного реєстру. Однак рішенням комісії регіонального рівня від 17.04.2025 №12761536/40879437, залишеним без змін рішенням комісії центрального рівня від 07.05.2025 №19898/40879437/2, у реєстрації податкової накладної відмовлено з підстав надання копій документів, складених з порушенням законодавства.
Позивач посилається на приписи пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), якими встановлено обов'язок платника податку скласти та зареєструвати податкову накладну, а також визначено, що належно зареєстрована податкова накладна є достатньою підставою для формування податкового кредиту. Також позивач вважає, що контролюючий орган порушив приписи наказу Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520 “Про затвердження Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування» (далі - Порядок №520), оскільки не вказав конкретних документів, яких бракує для підтвердження господарської операції.
На підставі наведеного просить визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення, а також зареєструвати спірну ПН в ЄРПН.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У поданому відзиві представник ГУ ДПС у Волинській області та ДПС України заперечує проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним. Зазначає, що позивачем не підтверджено реальність господарської операції, оскільки надані документи мають недоліки та не свідчать про можливість придбання товару у ФОП ОСОБА_1 , яка зазначена як постачальник. Зокрема, за даними податкової звітності у ФОП ОСОБА_1 відсутні наймані працівники та основні засоби, необхідні для вирощування та реалізації продукції у заявлених обсягах.
Податковий орган, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, зокрема у постановах від 13.01.2024 у справі №240/5563/23, від 19.04.2024 у справі №813/1391/16, а також у постановах від 05.09.2018 у справі №826/20258/13-а та від 31.03.2023 у справі №360/4289/19, наголошує, що сам факт наявності у платника податку податкових чи видаткових накладних не є безумовним доказом реальності господарських операцій. Відсутність у контрагента необхідних ресурсів може свідчити про нереальність відповідних операцій.
На підставі наведеного просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, а розгляд справи здійснювати за участі представника ГУ ДПС у Волинській області.
Суд звертає увагу, що за змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, позаяк заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Відтак, заявлене у відзиві на позовну заяву клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача 1 не підлягало судом вирішенню по суті.
Позивач у відповіді на відзив заперечив доводи відповідачів, вказавши, що податкова накладна була складена у зв'язку з господарською операцією між ФГ “Владніка» та ТОВ “Вест Бері», а не між позивачем та ФОП ОСОБА_1 . Отже, саме операції з ТОВ “Вест Бері» підлягають перевірці на реальність, а вимога контролюючого органу оцінювати ресурси ФОП ОСОБА_1 виходить за межі повноважень.
Крім того, позивач зазначив, що ним було надано максимально можливий обсяг первинних документів, включаючи договори, видаткові та товарно-транспортні накладні, платіжні документи. Оплата за поставлений товар від ФОП ОСОБА_1 була здійснена в безготівковій формі, що підтверджується платіжними інструкціями та відображено у звітності.
Позивач наголосив, що п. 187.1 статті 187 ПК України передбачає виникнення податкового зобов'язання за датою першої події - або оплати, або відвантаження товару. Надані документи підтверджують факт здійснення господарської операції та відповідають вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Таким чином, рішення про відмову у реєстрації податкової накладної є необґрунтованим і підлягає скасуванню.
Дослідивши подані суду письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з наступних мотивів та підстав.
14.03.2025 між ФГ “Владніка» (постачальник) та ТОВ “Вест Бері» (покупець) укладено договір №01/25 купівлі-продажу, відповідно до умов якого постачальник постачає, а покупець приймає та оплачує ягодини малини заморожені, що далі іменуються товар, в порядку та на умовах, визначених даним договором. Ціни за товар вказуються у видаткових накладних у національній валюті України - гривні. Оплата за даним договором проводиться у національній валюті України - гривні на рахунок постачальника. Про готовність відвантажити товар постачальник повинен повідомити покупця після отримання 100% передоплати за товар, передбаченої п. 3.1. цього договору. Покупець зобов'язаний прийняти товар, на умовах цього договору, протягом 10 календарних днів після одержання від постачальника повідомлення про готовність відвантажити товар. Документами, що стосується товару та підлягають переданню разом із товаром за даним договором, є виключно видаткова накладна, ТТН, рахунок-фактура.
На виконання умов цього договору внаслідок передоплати за товар на підставі платіжної інструкції №958 від 18.03.2025 на суму 1 822 500,00 грн (в т.ч. ПДВ - 303 750,00 грн) ФГ “Владніка» поставило ТОВ “Вест Бері» ягоди малини заморожені кількістю 20 250,00 кг, що підтверджується видатковою накладною №2 від 18.03.2025 та товарно-транспортною накладною (ТТН) №2 від 18.03.2025.
Відповідно до вимог ПК України ФГ “Владніка» було сформовано та направлено засобами електронного зв'язку для реєстрації в ЄРПН податкову накладну від 18.03.2025 №2 на суму 1 822 500,00 грн (в т.ч. ПДВ - 303 750,00 грн).
Відповідно до квитанції від 19.03.2025 №9070830132 реєстрацію ПН від 18.03.2025 №2 в ЄРПН було зупинено відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (зі змінами), оскільки ПН складена та подана платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток 1 Порядку).
Для підтвердження реєстрації податкової накладної від 18.03.2025 №2 позивач подав до податкового органу повідомлення від 14.04.2025 №1 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено та наступні документи (32 додатки): платіжні інструкції №801 від 17.03.2025, №818 від 04.04.2025, №911 від 14.03.2025, №958 від 18.03.2025, рахунок на оплату №8 від 18.03.2025, №2 від 19.03.2025, №1 від 14.03.2025, №7 від 14.03.2025, технічні паспорти, ТТН №7 від 14.03.2025, №1 від 14.03.2025, №2 від 18.03.2025, №8 від 18.03.2025, пояснення, форма №20-ОПП, податкова декларація з плати за землю, інформація про орендовані земельні ділянки, ПН №1 від 14.03.2025, договір купівлі-продажу №01/25 від 14.03.2025, видаткові накладні №1 від 14.03.2025, №2 від 18.03.2025, №7 від 14.03.2025, №8 від 18.03.2025, ОСВ по рахунку 10, 11 за 2025 рік, договір купівлі-продажу №03/2025 від 03.03.2025, Державний аграрний реєстр.
За результатами розгляду вказаних документів комісією ГУ ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН прийнято рішення від 17.04.2025 №12761536/40879437 про відмову в реєстрації ПН від 18.03.2025 №2 у зв'язку з надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. У додатковій інформації зазначено: непідтвердження можливості здійснення операції.
Позивач подав скаргу від 01.05.2025 до ДПС України на вказане рішення, однак рішенням комісії центрального рівня від 07.05.2025 №19898/40879437/2 скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня - без змін з підстав ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
Не погоджуючись із рішенням комісії ГУ ДПС у Волинській області, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
За правилами абзаців першого, п'ятого пункту 201.10 статті 201 ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням продавцю про прийняття його ПН та/або РК до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
За приписами абзаців десятого, дванадцятого пункту 201.10. статті 201 ПК України якщо надіслані ПН/РК сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Квитанція про зупинення реєстрації ПН/РК надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація ПН/РК в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (далі - Порядок №1165), цей Порядок визначає механізм зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів.
Пунктом 7 Порядку №1165 визначено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім ПН/РК, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких ПН/РК зупиняється.
За приписами пунктів 10, 11 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації ПН/РК, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК зазначаються: 1) номер та дата складення ПН/РК; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію ПН/РК в ЄРПН, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію ПН/ РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації.
Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що рішення Комісії регіонального рівня повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.
Відповідно до пункту 25 Порядку №1165 комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня про відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН. Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Так, у додатку №1 до Порядку №1165 визначено Критерії ризиковості платника податку на додану вартість:
1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.
4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово-господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.
5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).
6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 ПК України.
7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 ПК України.
8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Як убачається із квитанції від 19.03.2025 №9070830132, реєстрацію ПН від 18.03.2025 №2 в ЄРПН була зупинена, оскільки ПН складена та подана платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання про прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН.
За правилами пункту 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в ЄРПН, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Водночас, підпункт 3 пункту 11 Порядку №1165 передбачає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначається, серед іншого, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, затвердженого наказом Мінфіну від 12.12.2019 №520 (далі - Порядок №520).
В свою чергу, абзацами восьмим-дев'ятим пункту 9 Порядку №520 встановлено, що за результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в ЄРПН протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту.
Таким чином, відсутні законодавчі підстави вважати, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є безумовною підставою для відмови в реєстрації цих документів податкової звітності.
При цьому пункт 5 Порядку №1165 визначає, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
З наявної в матеріалах справи квитанції про зупинення реєстрації ПН вбачається, що така містить вимогу про надання пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН в ЄРПН, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття відповідного рішення.
Суд звертає увагу, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання ПН прямо залежить від зазначення у квитанції про зупинення реєстрації ПН чіткого переліку документів. При цьому, у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, контролюючий орган повинен вимагати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов'язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітлити платнику податків у своїх поясненнях, чого зроблено не було.
Аналогічна позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №640/26298/21.
У постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №815/2985/18, сформовано висновок, який підтриманий постановою Верховного Суду від 27.04.2023 у справі 460/8040/20, згідно із яким у випадку неконкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб'єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу відповідно створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.
Сформовані комісією регіонального рівня пропозиції щодо надання документів є загальними та формальними, які за своїм змістом дублюють припис підпункту 3 пункту 11 Порядку №1165. Такі пропозиції щодо надання документів не є конкретизованими, що може свідчити про наявність у платника податків вільного розсуду щодо переліку документів, які слід надати.
Однак, суд зауважує, що у розглядуваному випадку контролюючим органом не сформовано конкретних вимог щодо необхідності подання вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання для реєстрації в ЄРПН податкових накладних.
Порядок №520 визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (пункт 1 Порядку №520).
Пунктами 2 - 4 Порядку №520 передбачено, що прийняття рішень про реєстрацію /відмову в реєстрації ПН / РК в ЄРПН, реєстрацію яких зупинено, приймають комісії з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН територіальних органів ДПС (далі - комісія регіонального рівня). Комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку на додану вартість засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог ПК України та Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг» і “Про електронні довірчі послуги». У разі зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН.
За приписами пунктів 5, 6 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН / РК в ЄРПН, реєстрацію яких зупинено в ЄРПН, може включати: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у ПН/РК, реєстрацію яких зупинено в ЄРПН. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в ПН/РК. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох ПН / РК, якщо такі ПН / РК складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких ПН / РК відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
Пунктом 10 Порядку №520 визначено, що комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, реєстрацію яких зупинено в ЄРПН, при отриманні повідомлення; та/або надання платником податку копій документів, складених/ оформлених із порушенням законодавства.
Як вбачається з оскаржуваного рішення від 17.04.2025 №12761536/40879437, підставою для їх прийняття стало: “надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства». У додатковій інформації зазначено: непідтвердження можливості здійснення операції.
Суд зауважує, що окрім документального підтвердження господарської операції по зупиненій ПН, до пояснень позивачем додатково додавалися повідомлення про об'єкти оподаткування за формою №20-ОПП, що підтверджують наявність необхідної техніки та власних, орендованих приміщень, а також документи, що підтверджують походження (придбання) спірних товарів, зокрема придбання малини замороженої у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №03/2025 від 03.03.2025.
Вищезазначені документи у своїй сукупності доводять факт реальності господарської операції по зупиненій ПН від 18.03.2025 №2 та є підставою для реєстрації даної ПН в ЄРПН. Зважаючи на наявність достатніх документів для спростування сумнівів щодо ризиковості здійснення операції, та на те, що наданих контролюючому органу документів було достатньо для прийняття рішення про реєстрацію ПН, контролюючий орган не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації спірної ПН в ЄРПН. Подані до Комісії регіонального рівня разом із поясненнями копії первинних документів не мали дефектів форми, змісту або походження. Зауваження зі сторони податкового органу до поданих документів відсутні.
При цьому, наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в оформленні окремих документів не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та для відмови платнику податку у формуванні податкового зобов'язання, якщо інші об'єктивні дані свідчать про зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльність (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №825/3419/14). Можливі недоліки в оформленні документів не можуть бути достатньою підставою визнання господарської операції нереальною для позбавлення платників податку на додану вартість права на формування податкового кредиту, якщо обставини у справі не викликають сумніву в тому, що надання послуг відбулося.
Виконання умов договору №01/25 купівлі-продажу від 14.03.2025, зокрема, підтверджено платіжною інструкцією №958 від 18.03.2025 на суму 1 822 500,00 грн (в т.ч. ПДВ - 303 750,00 грн), видатковою накладною №2 від 18.03.2025, ТТН №2 від 18.03.2025. Тобто, такими документами підтверджено як попередню оплату за товар, так і його поставку покупцю. Зауваження до форми та змісту цих документів зі сторони податкового органу відсутні. Вказані документи є достатніми для реєстрації ПН від 18.03.2025 №2 в ЄРПН.
Суд звертає увагу на те, що при розгляді таких спорів необхідно встановити настання обставини, яка обумовлює обов'язок платника податків скласти податкову накладу та зареєструвати її в ЄРПН.
Так, відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України, передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Таким чином, оскільки для виникнення податкового зобов'язання з ПДВ достатньо настання однієї з подій, то обов'язок продавця виписати і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну на відповідну суму ПДВ, кореспондує з правом контролюючого органу вимагати у платника ПДВ ту документацію, яка підтверджує настання саме такої події, а не обох подій одночасно.
Суд звертає увагу, що форма рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН (додаток 1 до Порядку №520) визначає обов'язок комісії регіонального рівня у графі “додаткова інформація» зазначити конкретні документи, які не надані платником або складені з порушенням законодавства.
У спірному рішенні у графі “додаткова інформація» зазначено: непідтвердження можливості здійснення операції.
Податковим органом не зазначено у графі “додаткова інформація» які документи складені із порушенням законодавства, так і не зазначено, яких документів недостатньо для підтвердження господарської операції.
У відзиві представник відповідачів зазначає, що за даними податкової звітності у ФОП ОСОБА_1 відсутні наймані працівники та основні засоби, необхідні для вирощування та реалізації продукції у заявлених обсягах. Однак такі зауваження є безпідставними, оскільки оскаржуване рішення прийняте з підстав надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. Як зазначалося судом вище, комісією регіонального рівня такі документи в оскаржуваному рішенні не зазначені. Натомість, податковий орган здійснив підміну підстави для відмови в реєстрації податкової накладної в ЄРПН, посилаючись на господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , в якої придбав товар позивач, вийшовши за межі повноважень під час перевірки документів, які подані з метою реєстрації ПН, надаючи оцінку господарській діяльності цього контрагента позивача, що є завданням документальної перевірки.
Відображення у відзиві на позовну заяву додаткових підстав для відмови у реєстрації ПН, які не зазначені в оскаржуваному рішенні, не можна вважати належним обґрунтуванням заперечень позовних вимог.
Так, Верховний Суд у постанові від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а зазначив, що адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності (“виправдання») свого рішення.
Якщо такі обставини мали місце на момент винесення оскаржуваного рішення, то про це мало бути одразу зазначено безпосередньо у рішенні про відмову у реєстрації податкової накладної.
Оскільки в оскаржуваному рішенні від 17.04.2025 №12761536/40879437 контролюючим органом не вказано конкретних документів, які складені із порушенням законодавства, тому суд дійшов висновку про його необґрунтованість.
При цьому, зазначення у графі “додаткова інформація» інформації про непідтвердження можливості здійснення операції не може бути обґрунтованою підставою для відмови в реєстрації ПН в ЄРПН з підстав надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення комісії ГУ ДПС у Волинській області від 17.04.2025 №12761536/40879437 про відмову в реєстрації ПН від 18.03.2025 №2 в ЄРПН прийняте без наявності правових та фактичних підстав, позаяк платник надав пояснення та первинні документи щодо господарської операції, по якій складена ПН, та, на думку суду, поданих після зупинення реєстрації спірної ПН позивачем вказаних вище первинних документів є достатньо для прийняття рішення про реєстрацію ПН в ЄРПН. У суду відсутні підстави ставити під сумнів достовірність відображених у цих документах даних про господарську операцію.
Відтак, з наведених вище мотивів позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення підлягають до задоволення.
Крім того, підлягають до задоволення позовні вимоги про зобов'язання вчинити дії, виходячи з такого.
Відповідно до вимог пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України реєстрацію податкової накладної в ЄРПН віднесено до обов'язків платника податків.
У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим.
Так, згідно із нормами пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування..
Внесення відомостей до ЄРПН на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем 1, надані позивачем документи підтверджували реальність здійснення господарської операції по поданій податковій накладній. Документи були достатніми для реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Суд наголошує, що суб'єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежуються права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації якої в ЄРПН і, хоч і є визначеним у Порядку №520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб'єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу.
Відповідні правові висновки неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема, знайшли відображення у постанові від 29.06.2023 у справі №500/2655/22.
У цій постанові Верховного Суду звернуто увагу на те, що при розгляді спорів судами, крім іншого, має бути встановлено настання обставин, якими обумовлено обов'язок платника податків скласти податкову накладну та її зареєструвати в ЄРПН.
У постанові від 21.02.2023 по справі №2240/3271/18 Верховний Суд зауважив на тому, що предметом доказування при вирішенні вимог про зобов'язання податкового органу зареєструвати податкову накладну (у разі скасування рішення Комісії про відмову в реєстрації податкової накладної) мають бути встановленими обставини достатності документів для її реєстрації.
При цьому, обставин, які б унеможливлювали реєстрацію спірної податкової накладної в ЄРПН судом не встановлено.
Європейський суд з прав людини у пунктом 50 рішення від 13.01.2011 у справі Чуйкіна проти України (заява №28924/04) констатував: що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп.28 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, пунктом 45, від 10.07.2003, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, пунктом 25, ECHR 2002-II).
Суд також зауважує, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 245 далі КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН ПН від 18.03.2025 №2 датою подання її на реєстрацію.
Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 - ГУ ДПС у Волинській області (яким винесено протиправне рішення) необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 3 028,00 грн, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією №869 від 09.06.2025.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 12 000,00 грн, суд враховує наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вказаних правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договору №6/05 про надання правової допомоги (професійної правничої допомоги) від 28.05.2025, укладеного між Адвокатським об'єднанням “Івашків і Партнери» та ФГ “Владніка»; платіжної інструкції №870 від 09.06.2025 про оплату правової допомоги на суму 12 000,00 грн.
Так, відповідно до пункту 3.2. вищенаведеного договору вартість надання правової допомоги в межах надання правової допомоги в суді першої інстанції у справі, визначеній в пункті 1.3. цього договору становить 12 000,00 грн, що сплачується на протязі 3-ох днів з моменту підписання сторонами даного договору.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини 28.11.2002 у справі “Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; сталу судову практику Верховного Суду у цій категорії справ) та значення справи для сторін, час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, заперечення представника відповідачів щодо стягнення таких витрат внаслідок їх неспівмірності зі складністю справи, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 ГУ ДПС у Волинській області необхідно стягнути 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.
Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області (яким винесено протиправні рішення) на користь позивача слід стягнути судові витрати у сумі 7 028,00 грн, з них: 3 028,00 грн - судовий збір; 4 000,00 грн - витрати на правничу допомогу.
Керуючись статями 139, 243-246, 255, 257, 262, 295, 297 КАС України, Податкового кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Волинській області від 17.04.2025 №12761536/40879437.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Фермерським господарством “Владніка» податкову накладну від 18.03.2025 №2 датою подання її на реєстрацію.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Фермерського господарства “Владніка» судові витрати у сумі 7 028,00 грн (сім тисяч двадцять вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Фермерське господарство “Владніка» (44453, Волинська область, Ковельський район, село Смідин, вулиця Грушевського, будинок 2Б; ідентифікаційний код 40879437).
Відповідач 1: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4; ідентифікаційний код ВП 44106679).
Відповідач 2: Державна податкова служба України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8; ідентифікаційний код 43005393).
Суддя Н. В. Стецик