09 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/7342/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач-2) про визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України уВінницькій області №032950011526 від 02.01.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди навчання з 01.09.1986 по 25.05.1988 в Цмінівській середній школі Маневицького району Волинської області по програмі тракторист-машиніст, відповідно до свідоцтва серія НОМЕР_1 , роботи в колгоспі «Зоря» за період з липня 1991 року по листопад 1991 року та з 01.01.1992 по 31.12.1992 (5 місяців), згідно довідки про отриману заробітну плату для обчислення пенсії, виданої СВК «Зоря» від 17.12.2024 №131, та період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 16.03.1999 по 11.09.1999; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 30.12.2024 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 30.12.2024 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, однак рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 02.01.2025 №032950011526 йому відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років. За результатами розгляду поданих до заяви документів, до загального страхового стажу не зараховано: період проходження військової служби з 13.06.1989 по 10.06.1991, оскільки відсутня інформація про місце дислокації військової частини; період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 16.03.1999 по 11.09.1999, оскільки зарахування такого виду допомоги не передбачено чинним законодавством; період проживання зараховано частково, з урахуванням уточнюючих довідок та інформації про періоди роботи згідно записів трудової книжки, оскільки згідно довідки №1105 від 28.10.2024 заявник проживає постійно в с. Козлиничі Маневицького району Волинської області, в той час, як згідно записів трудової книжки заявник працював в Рівненській, Київській областях та м. Києві, довідка потребує перевірки.
Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача-2, вважає його протиправним та вказує, що його право на призначення вказаного виду пенсії підтверджується доказами, доданими до заяви про призначення пенсії. Крім того, вважає, що відповідач-2 безпідставно не зарахував до його страхового стажу спірні періоди роботи згідно записів трудової книжки, позаяк Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. З огляду на це, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача (Головне управління ПФУ у Волинській області) позовних вимог не визнав та у їх задоволенні просив відмовити повністю. В обґрунтування цієї позиції вказав, що 30.12.2024 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, та за принципом екстериторіальності зазначена заява розглянута ГУ ПФУ у Вінницькій області, яким прийнято правомірне та обгрунтоване рішення від 02.01.2025 №032950011526 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зокрема, згідно наданих до заяви документів про страховий стаж, страховий стаж позивача становить: 22 роки 08 місяців 12 днів при необхідному 25 років. Період проживання заявника у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 складає 08 місяців 8 днів.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу починаючи з 01.01.2024 - не менше 31 року. Отже, відповідно до статті 55 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із урахуванням статті 26 Закону №1058 необхідний страховий стаж повинен становити не менше 25 років на момент досягнення пенсійного віку для потерпілих 3 категорії. Відповідно до статті 55 Закону із урахуванням частини 2 статті 26 Закону №1058 право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2027 року - не менше 18 років.
Відтак, до загального страхового стажу не зараховано: період проходження військової служби з 13.06.1989 по 10.06.1991, оскільки відсутня інформація про місце дислокації військової частини; період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 16.03.1999 по 11.09.1999, оскільки зарахування такого виду допомоги не передбачено чинним законодавством; період проживання зараховано частково, з урахуванням уточнюючих довідок та інформації про періоди роботи згідно записів трудової книжки, оскільки згідно довідки №1105 від 28.10.2024 заявник проживає постійно в с. Козлиничі Маневицького району Волинської області, в той час, як згідно записів трудової книжки заявник працював в Рівненській, Київській областях та м. Києві, довідка потребує перевірки.
У своєму відзиві, Відповідач 2 (Головне управління ПФУ у Вінницькій області) позовних вимог також не визнав та у їх задоволенні просив відмовити повністю.
Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 30.12.1992 (а. с. 10).
Позивач 30.12.2024, тобто у віці 54 років, звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області (за місцем свого проживання) із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Вказана заява позивача за принципом екстериторіальності надійшла для розгляду до ГУ ПФУ у Вінницькій області та рішенням якого від 02.01.2025 №032950011526 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-XII у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
При цьому у вказаному рішенні зазначено, що вік позивача - 54 роки, страховий стаж 22 роки 08 місяців 12 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період проходження військової служби з 13.06.1989 по 10.06.1991, оскільки відсутня інформація про місце дислокації військової частини; період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 16.03.1999 по 11.09.1999, оскільки зарахування такого виду допомоги не передбачено чинним законодавством; період проживання зараховано частково, з урахуванням уточнюючих довідок та інформації про періоди роботи згідно записів трудової книжки, оскільки згідно довідки №1105 від 28.10.2024 заявник проживає постійно в с.Козлиничі Маневицького району Волинської області, в той час, як згідно записів трудової книжки заявник працював в Рівненській, Київській областях та м. Києві, довідка потребує перевірки (а. с.13).
Незгода позивача із рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону №796-XII стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону від 09.03.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За умовами частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (абзац п'ятий пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ).
Наведені положення Закону №796-ХІІ за дотримання умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше ніж на 6 років.
За змістом примітки до абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Обов'язковою умовою наявності в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи до 01 січня 1993 року (у зоні гарантованого добровільного відселення - протягом трьох років). Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов'язковий період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986.
Таким чином, період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993. Виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням або у зв'язку із роботою в такій місцевості.
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова №106).
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі мінами), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
При вирішенні спору судом враховано, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Частиною першою статті 15 Закону №796-ХІІ визначено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Також частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Позивачу Волинською обласною державною адміністрацією 29.12.1993 видано посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_2 (а. с. 10).
Однак відповідно до приписів підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 наявність самого посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи недостатньо для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, оскільки таке посвідчення не дозволяє встановити фактичні періоди проживання/роботи особи на території радіоактивного забруднення.
Підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, у рішенні ГУ ПФУ у Вінницькій області від 02.01.2025 №032950011526 вказано про не підтвердження фактичного проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01.01.1993 та відсутність необхідного страхового стажу зменшеного на кількість років (22 роки) (а. с. 13).
Як встановлено судом, для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону №796-ХІІ позивач пенсійному органу надавав посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, довідку від 28.10.2024 №1105, видану ВК Маневицької селищної ради, трудову книжку серії НОМЕР_3 , довідку опорного закладу загальної середньої освіти «Цмінівський ліцей» Маневицької селищної ради Волинської області від 14.01.2025 №10, довідку, видану СВК «Зоря» 17.12.2024 №130.
Згідно з поданими документами, обчислений ГУ ПФУ у Волинській області період проживання ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 (у селі Козлиничі Камінь-Каширського району Волинської області) сумарно становить лише 08 років 11 місяців 04 днів, з моменту аварії на ЧАЕС - 08 місяців 08 днів.
Статею 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується період навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в тому числі училищах.
Згідно з пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджуються дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документам.
Статтею 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 №103/98-ВР (далі - Закон №103/98-ВР) передбачено, що час навчання в професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учнів, слухачів, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що надає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Відповідно до п.19 Статуту середньої загальноосвітньої школи, ухваленого постановою Ради Міністрів СРСР від 08.09.1970 №749, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, особам, що закінчили середню школу з виробничим навчанням, видається також свідоцтво про присвоєння спеціальності, з зазначенням присвоєного кваліфікаційною комісією розряду.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 24.08.1974 №662 «Про організацію міжшкільних навчально-виробничих комбінатів трудового навчання і професійної орієнтації учнів» регламентувалась організація і діяльність міжшкільних навчально-виробничих комбінатів трудового навчання і професійної орієнтації учнів, зокрема передбачалось обладнання на базі підприємств, установ і організацій навчальних кабінетів, майстерень і цехів для підготовки учнів робітничих спеціальностей з виділенням кваліфікованих робітників та інженерно - технічних працівників для підготовки учнів.
Як слідує з матеріалів справи, в період з 01.09.1986 по 25.05.1988 позивач проходив навчання в Цмінівській середній школі Маневицького району Волинської області по програмі тракторист-машиніст, що підтверджується записами у свідоцтві серії НОМЕР_1 та довідкою від 14.01.2025 №10 (а. с. 16-17).
При цьому, інформація щодо такого навчання позивача відсутня в трудовй книжці серії НОМЕР_3 (а. с.18-22), яка в силу вимог статті 62 Закону №1788-XII є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Більше того, в матеріалах справи, а також в загальнодоступних джерелах (зокрема, мережа Інтернет) відсутня інформація про те, що Цмінівська середня школа в 1986-1988 роках відносилася до навчально-виробничих комбінатів, які здійснювали трудове навчання і професійну орієнтацію учнів, або до професійно-технічного навчального закладу чи закладу при загальноосвітньому середньому навчальному закладі.
Відтак, період навчання позивача з 01.09.1986 по 25.05.1988 на курсах підготовки трактористів-машиністів, які проводилися Цмінівській середній школі Маневицького району, не підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а (№К/9901/36231/18), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Щодо твердження позивача про зарахування роботи в колгоспі «Зоря» за період з липня 1991 р. по листопад 1991 р. та з 01.01.1992 по 31.12.1992 (5 місяців) до страхового стажу, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи (по 31.12.2003), є трудова книжка.
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 "Про трудові книжки колгоспників", основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка, в яку зокрема заносяться відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання.
Згідно пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи, або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки з підприємства чи його правонаступника, а у разі їх відсутності архівної установи, виписки із наказів, особові рахунки, платіжні відомості про нараховану та сплачену заробітну плату, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, які містять відомості про періоди роботи.
До заяви за призначенням пенсії Позивачем надані довідки від 17.12.2024 за №№ 128, 129, 130, 131 та 132 (а. с.23-25), видані Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Зоря», що підтверджують його трудову діяльність в даному господарстві та містять відомості про кількість вироблених трудоднів (людиноднів), трудову участь в колгоспному виробництві.
Проте, в 1991 році відсутні відомості про встановлений мінімум та вироблено трудоднів (людиноднів); за 1992 рік встановлений мінімум - 200, вироблено трудоднів (людиноднів) - 179. Відтак, обчислення страхового стажу Позивача за вказаний період проведено за фактичною тривалістю відповідно до вимог статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ.
Також суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що період з 16.03.1999 по 11.09.1999 (отримання матеріальної допомоги по безробіттю) слід зарахувати до страхового стажу з таких підстав.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації включається до страхового стажу.
Проте, як вбачається із довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у період з 23.12.1998 по 26.08.2001 в графі «Особливості трудової діяльності» внесено відомості про догляд за дитиною до 12 років, і вже зараховано страховий стаж 02 роки 08 місяців 04 дні.
Таким чином, цей період не зараховується до страхового стажу, так як він співпадає з оспорюваним періодом позивача щодо періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю.
Надаючи правову оцінку доводам ГУ ПФУ у Вінницькій області, ГУ ПФУ у Волинській області, щодо відсутності у ОСОБА_1 необхідного періоду проживання станом на 01.01.1993 (не менше трьох років), суд також враховує, що у постановах від 19.09.2019 у справі №556/1172/17 та від 17.06.2020 у справі №572/456/17 Верховний Суд сформував висновок, згідно з яким виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням або у зв'язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
При цьому, суд зауважує, що статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Так, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні: 1) не менше 3 років пенсійний вік знижується на 3 роки та додатково 2) 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Водночас застосування як першої, так і другої умови наведеної вище, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 роки.
Таким чином суд приходить до висновку про те, що за ОСОБА_1 не встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку, оскільки позивач з моменту аварії по 31.07.1986 постійно не проживав та постійно не працював у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 щонайменше 3 роки.
З приводу доводів позивача про те, що наявне у нього посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи надає йому безумовне право на зменшення пенсійного віку, то суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази у розумінні підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 факту проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту Чорнобильської катастрофи (26 квітня 1986 року) по 01 січня 1993 року не менше трьох років.
Верховний Суд у постановах від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23 у такій категорії справ дотримується підходу, згідно з яким якщо станом на 01.01.1993 позивач постійно не проживав та не працював у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років (у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років), то він не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Суд повторює, що висновок у рішенні ГУ ПФУ у Вінницькій області про відсутність (не підтвердження) необхідного періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 (не менше трьох років) для вирішення питання про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до положень статті 55 Закону №796-XII ґрунтується на наданих разом із заявою від 31.12.2024 доказах.
На час звернення із заявою ОСОБА_1 наданими доказами не підтверджено факт проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років у період з 26.04.1986 по 01.01.1993.
Таким чином, суд приходить до переконання в тому, що із поданих позивачем документів для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку не можливо встановити тривалість періоду, протягом якого позивач постійно проживав у встановлений законодавством період у зоні гарантованого добровільного відселення до 1 січня 1993 року та, відповідно, розрахувати кількість років, на яку може бути знижено пенсійний вік, а тому відповідач-2 підставно відмовив позивачу у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку.
При цьому, суд звертає увагу на те, що позивачем в межах цієї справи не зарахування відповідачем-2 до стажу роботи ОСОБА_1 періоду проходження ним військової служби з 13.06.1989 по 10.06.1991, оскільки відсутня інформація про місце дислокації військової частини, не оскаржується позивачем у межах цієї справи та остання не ставить питання про їх зарахування до страхового стажу, а тому суд не надає правову оцінку підставам не їх не зарахування до страхового стажу.
З огляду на наведені положення нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, за встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні взаємопов'язаних позовних вимог про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43403, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, Україна, місто Вінниця, Вінницький район, Вінницька область, «Поділля» район, вулиця Зодчих(пн), будинок, 22, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О. А. Лозовський