Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"29" травня 2006 р. Справа № 47/75-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників сторін:
позивача -Кліменкової В.М. - дов.,
відповідача -Супруна І.М. -дов.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 1665Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 17 квітня 2006 року по справі № 47/75-06
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ласуня», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Трейд», м. Харків
про стягнення 91767,40 грн.
встановила:
Позивач, ТОВ «Торгівельний дім «Ласуня», звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-трейд»заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 84569,03грн., вартість зворотної тари у розмірі 3212,00грн. та пені за прострочення платежу у розмірі 3986,37грн., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань на підставі дистрибуційної угоди від 01.01.2005р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 17 квітня 2006 р. по справі № 47/75-06 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено повністю та з відповідача на користь позивача стягнуто основної заборгованості у розмірі 87781,03грн., пені у розмірі 3986,37грн., держмита у розмірі 917,67грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00грн.
Відповідач, ТОВ «Мега-Трейд», з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17 квітня 2006 року по справі № 47/75-06 як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. У доповненнях до апеляційної скарги відповідач визнає свою заборгованість перед позивачем у розмірі 5215,39 грн., у зв'язку з чим просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості за отриманий товар у розмірі 79199,64 грн, суми заявленої зворотної тари у розмірі 3212 грн., пені у розмірі 3986,37 грн. та зобов'язати позивача забрати та вивезти зі складу відповідача зворотню тару у кількості 139 піддонів. У апеляційній скарзі та доповненнях до неї позивач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи. Як вказує відповідач, фактично ним отримано товару від позивача на суму 1307063 грн., а не на суму 1344630 грн., як вказує позивач. Відповідач стверджує, що за накладними № БЛ-0000972 від 19.10.2005 р. на суму 40940,64 грн., БЛ-0000973 від 19.10.2005 р. на суму 154 грн. та БЛ-0000974 від 19.10.2005 р. на суму 38259 грн. він не отримував товар від позивача, а позивач належним чином не довів суду факт поставки товару за цими накладними, оскільки вони не залучені до матеріалів справи та не досліджувалися судом. Відповідач вказує, що судом прийняте рішення на підставі епізодного дослідження правовідносин між сторонами та не дана належна оцінка всім договірним відносинам між сторонами по справі, без звірки розрахунків між сторонами. Також, на думку відповідача, господарським судом без належних на те підстав стягнуто з відповідача вартість зворотної тари, оскільки жодним пунктом договору відповідача не зобов'язано самостійно, власними силами та за власний рахунок повертати цю тару позивачу. Відповідач стверджує, що за взаємовідносинами, що склалися між сторонами, зворотня тара накопичується на складі відповідача, а потім вивозиться самим продавцем після розгрузки чергової доставки продукції.
Відповідачем до канцелярії апеляційного господарського суду 25.05.2006 року здано два клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою представника відповідача та про витребування у позивача оригіналів накладних № БЛ-0000972 від 19.10.2005 р. на суму 40940,64 грн., БЛ-0000973 від 19.10.2005 р. на суму 154 грн. та БЛ-0000974 від 19.10.2005 р. на суму 38259 грн. Разом з тим, у судове засідання представник відповідача з'явився та не наполягав на задоволенні свого клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим колегія суддів вважає заявлене клопотанння про відкладення розгляду справи не підлягаючим задоволенню.
Також, колегія суддів вважає необгрунтованим і заявлене клопотання про витребування у позивача оригіналів накладних № БЛ-0000972 від 19.10.2005 р. на суму 40940,64 грн., БЛ-0000973 від 19.10.2005 р. на суму 154 грн. та БЛ-0000974 від 19.10.2005 р. на суму 38259 грн., оскільки вони не є предметом даного судового розгляду.
Позивач, ТОВ «Торговий дім «Ласуня», проти апеляційної скарги заперечує, рішення господарського суду Харківської області від 17 квітня 2006 року по справі № 47/75-06 вважає законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на наявність у відповідача заборгованості перед позивачем на суму, що вказана у позовній заяві. Що стосується накладних № БЛ-0000972 від 19.10.2005 р. на суму 40940,64 грн., БЛ-0000973 від 19.10.2005 р. на суму 154 грн. та БЛ-0000974 від 19.10.2005 р. на суму 38259 грн., позивач стверджує, що поставка по ним здійснена, що підтверджується товарно-транспортними накладними з відміткою на них відповідача про отримання товару та актом звірки розрахунків, що підписаний відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що приймаючи рішення по справі та повністю задовольняючи позовні вимоги позивача місцевий господарський суд посилався на порушення відповідачем умов договору щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію та повернення зворотної тари.
Апеляційним господарським судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено дистрибуційну угоду № ДУ 14-М (ТД-0000106) від 01.01.2005р., відповідно до умов якої продавець (позивач) поставляє на підставі замовлень дистриб'ютора (відповідача) прийнятих продавцем до виконання та передає у власність дистриб'ютору продукцію, а дистриб'ютор приймає та здійснює оплату продукції в порядку та на умовах, передбачених дійсною угодою.
Умовами договору встановлено, що дистриб'ютор отримує продукцію за цінами, зазначеними у офіційному прайс-листі продавця (додаток № 2) до цієї угоди відповідно до умов оплати, зазначеної в угоді (п.4.1) та здійснює оплату поставленої продукції шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у розмірі, що дорівнює вартості продукції на 14-й календарний день з моменту отримання продукції (п. 4.2).
Як вбачається з матеріалів справи, у період з січня 2005 року по грудень 2005 року (строк дії договору) між сторонами існували договірні стосунки: позивач направляв на адресу відповідача продукцію, а відповідач здійснював її оплату.
Предметом даного спору є неоплата відповідачем коштів за отриманий товар у розмірі 84569,03 грн. згідно чотирьох накладних: № 1041 від 26.11.2005 р. на суму 37510,56 грн. (по цій накладній до стягнення заявлено лише 8014,67 грн.), № 1085 від 31.10.2005 р. на суму 37350,72, № 1087 від 31.10.2005 р. на суму 14571 грн., № 1226 від 16.11.2005 р. на суму 24632,64 грн.
Відповідач не заперечує факт отримання товару по цих накладних, однак вказує про те, що оплата ним здійснена у повному обсязі.
Разом з тим, відповідачем не надано належних доказів того, що ним у встановлений угодою строк здійснено перерахування грошових коштів за отриманий товар згідно накладних № 1041, № 1085, № 1087, № 1226.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем дійсно до матеріалів справи надані платіжні доручення, які підтверджують перерахування на адресу позивача грошових коштів у розмірі 1304900 грн., однак, оскільки у цих платіжних дорученнях у графі «призначення платежу»не вказано конкретний номер накладної, на оплату якої здійснені платежі, колегія суддів вважає неможливим визначити, що платежі здійснені саме на оплату продукції, що поставлена по спірним накладним.
Таким чином, колегія суддів вважає, що факт поставки товару по спірним накладним підтверджений матеріалами справи та не заперечується відповідачем, однак, відповідач не надав належних доказів того, що ним дійсно у встановлені договором строки здійснена оплата отриманої продукції.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Пунктом 9.3 дистриб'ютерської угоди від 01.01.2005р. передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань була встановлена відповідальність у вигляді пені від суми заборгованості за кожний день прострочки, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 3986,37грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 17 квітня 2006 року по даній справі в частині стягнення з відповідача 84569,03 грн. основного боргу та 3986,37 грн. прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства та підстав для скасування рішення суду у цій частині немає.
Що стосується посилання відповідача на накладні № БЛ-0000972 від 19.10.2005 р. на суму 40940,64 грн., БЛ-0000973 від 19.10.2005 р. на суму 154 грн. та БЛ-0000974 від 19.10.2005 р. на суму 38259 грн., колегія суддів зазначає, що відповідні накладні не були предметом розгляду по даній справі. Крім того, як вбачається із акту звірки, складеного між сторонами по справі та підписаного ними за період з 01.01.2005 р. по 31.10.2005 р., зазначені накладні включені до акту звірки та заперечень щодо відсутності по ним поставки відповідач не заявляв.
Колегія суддів не може прийняти як належний доказ посилання у судовому засіданні представника відповідача на те, що даний акт звірки не підписувався відповідачем, оскільки доказів в обгрунтування цього посилання представник відповідача не надав. Огляд у судовому засіданні оригіналу акту звірки свідчить про те, що він підписаний бухгалтером підприємства відповідача та скріплений печаткою відповідача. Заяв щодо проведення експертизи дійсності даного акту відповідачем не було заявлено ні у суді першої, ні у суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відповідач не позбавлений права у судовому порядку довести факт відсутності поставки по накладним від 19.10.2005 р. (на які він посилався), за наявності на те відповідних доказів, однак, це має бути предметом окремого провадження.
Колегія суддів вважає безпідставними позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вартості піддонів у розмірі 3212 грн., оскільки умовами дистрибуційної угоди (п.3.2) передбачено, що деякі види продукції постачаються у зворотній тарі (піддони), яка не переходить у власність дистриб'ютора та підлягає обов'язковому поверненню продавцю або відшкодуванню відповідно до заявленої чи ринкової вартості. Разом з тим, умовами договору не передбачений порядок та строки повернення такої тари. Вимоги про повернення тари чи відшкодуванню її вартості позивач у встановленому законом порядку відповідачу не направляв.
Таким чином, колегія суддів вважає, що на дату звернення з позовом до суду право позивача щодо повернення зворотної тари не було порушеним, а тому приймаючи рішення про задоволення позову у цій частині місцевий господарський суд порушив норми матеріального права, через що рішення суду у цій частині підлягає скасуванню. Разом з тим, позивач не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом про повернення зворотної тари чи відшкодування її вартості, після звернення до відповідача з відповідною вимогою.
Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, п.2 ст. 103, п. 4 ст. 104, 105 ГПК України,
постановила:
1. У задоволені клопотань відповідача про відкладення розгляду справи та про витребування у позивача оригіналів накладних відмовити.
2. Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 17 квітня 2006 р. по справі № 47/75-06 в частині стягнення 3212 грн. вартості тари та 32,12 грн. держмита скасувати та прийняти у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ласуня»(01103 м. Київ вул. Драгомирова, 4 офіс 122 п/рахунок 26001300349101 в АКБ «ТАС-Комерцбанк»м. Київ МФО 300164 Код 32310083) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Трейд»(61204 м. Харків пр-т Перемоги, 78В кв. 157 п/рахунок 260060118208 в філії № 1 АБ «Факторіал Банк»м. Харкова МФО 350482 Код 32237061) 16,06 грн. держмита, сплаченого за подання апеляційної скарги.
4. Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Головуючий суддя
Судді