ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/13725/24
провадження № 2/753/2885/25
23 січня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Гайової С.Г., представника відповідача - адвоката Данилова Ю.В., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів та скасування всіх заходів примусового виконання,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить:
- припинити стягнення аліментів, що стягуються із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3000 грн щомісячно за виконавчим листом №753/22463/18 від 19.06.2019 виданого Дарницьким районним судом м. Києва, ВП НОМЕР_1;
- звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 3000,00 грн щомісячно за виконавчим листом №753/22463/18 від 19.06.2019 виданий Дарницьким районним судом м. Києва, ВП НОМЕР_1, в подальшому та від стягнення нарахованої заборгованості по аліментах по даному виконавчому провадження;
- визнати виконавчий лист №753/22463/18 від 19.06.2016 виданий Дарницьким районним судом м. Києва таким, що не підлягає виконанню та скасувати всі вжиті заходи примусового виконання рішення.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилався на те, що 22 січня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про розподіл прав та обов'язків батьків щодо участі в утримані та вихованні спільної дитини, відповідно до п. 6.1 якого відповідач відмовилася від вимог до позивача про стягнення аліментів на утримання дитини, а сторони погодили, що матеріальне забезпечення дитини здійснює та із сторін, з ким перебуває дитина.
Однак у листопаді 2018 року відповідач звернулася до суду з позовом до позивача про стягнення аліментів на утримання дочки в сумі 3000 грн. щомісячно, а також додаткових витрат на розвиток особистих здібностей дочки в сумі 30 843 грн. 19 квітня 2019 року вказаний позов було задоволено, відкрито виконавче провадження № 59402011 з примусового виконання виконавчого листа №?753/22463/18 від 19 червня 2019 року, щодо позивача вжито заходів примусового виконання і станом на 01 травня 2024 року утворилася заборгованість у розмірі 190600 грн.
На переконання позивача, наявність укладеного договору про розподіл прав та обов'язків батьків щодо участі в утримані та вихованні спільної дитини є підставою для припинення стягнення з нього аліментів та звільнення від заборгованості по аліментах.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 липня 2024 року позовну заяву передано для розгляду судді Якусику О.В.
26 липня 2024 року на запит суду у порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України надійшла інформація щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 753/13725/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26 листопада 2024 року.
14 листопада 2024 року від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву.
Свої заперечення проти позову відповідачка мотивувала тим, що у червні 2010 року позивач вигнав відповідачку з донькою з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де вони проживали, та змінив замки в дверях, а 22 січня 2011 року залякав відповідачку та змусив її підписати запропонований ним договір про розподіл прав та обов'язків батьків щодо участі в утриманні та вихованні спільної дитини, забравши у неї її екземпляр договору. На момент подання позовної заяви про стягнення аліментів, відповідачка цього договору не мала, навіть копії.
Після розірвання між сторонами шлюбу у лютому 2011 року, позивач жодного разу не надав кошти на утримання дитини, тобто не виконував свої батьківські обов'язки, натомість відповідачка самостійно утримує доньку, купує продукти харчування, одяг, оплачує навчання, лікування, розвиток особливих здібностей тощо.
Оскільки позивач самоусунувся від утримання дитини, не піклувався її станом здоров'я, не цікавився успіхами в навчанні, відповідачка звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом про стягнення з нього аліментів та додаткових витрат на утримання дитини. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 квітня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 3000,00 грн., щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 листопада 2018 року, до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , в розмірі 30 843 грн.
З моменту ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, відповідач жодного разу не сплатив аліменти на утримання дитини.
Також рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року позивач позбавлений батьківських прав відносно його дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач наголошує, що позивач намагається скасувати наслідки судового рішення про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої дитини шляхом припинення їх стягнення, звільнення його від сплати аліментів та скасування заходів примусового виконання, при цьому саме рішення суду не оскаржує, тобто з ним погодився. Вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки заявлені позовні вимоги у цьому позові мали бути похідними від скасування рішення суду про стягнення аліментів, натомість заяву про перегляд вказаного вище рішення в порядку статей 284-285 ЦПК України позивач не подав.
З огляду на викладене відповідачка вважає, що викладені позивачем обставини не є підставою для звільнення від обов'язку утримувати дитину, а умови укладеного сторонами договору порушують права дитини.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 23 січня 2025 року.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, дійшов таких висновків.
04 серпня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 805.
У шлюбі у сторін народилася дитина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на цей час проживає разом з матір'ю.
22 січня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про розподіл прав та обов'язків батьків щодо участі в утримані та вихованні спільної дитини, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сибігою С.Е., зареєстрований за № 266.
Відповідно до пункту 1, 6 цього договору укладання та підписанням цього договору сторони одмовилися спільно, рівноцінно, добросовісно виконувати обов'язки з утримання та виховання дитини, піклуватися про стан здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток та зобов'язалися спільно, рівноцінно утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Пунктом 6.1 договору визначено, що сторона-2 ( ОСОБА_2 ) відмовляється від вимог до сторони-1 ( ОСОБА_1 ) про стягнення аліментів на утримання дитини, матеріальне забезпечення дитини здійснює та зі сторін, з ким перебуває дитина.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 лютого 2011 року шлюб між сторонами було розірвано.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 квітня 2019 року у справі № 753/22463/18 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 3000,00 грн., щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 листопада 2018 року, до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , в розмірі 30 843 грн.
25 червня 2019 року заступником начальника відділу Дарницького РВДВС міста Київ
ГТУЮ у м. Києві Медведєвою О.О. відкрито виконавче провадження № 59402011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 3000,00 грн. щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 листопада 2018 року, до досягнення дитиною повноліття.
У подальшому, державним виконавцем Дарницького РВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві винесені постанови про внесення відомостей до реєстру боржників, про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, користування зброєю, у праві виїзду за межі України, звернення стягнення на кошти боржника, про арешт коштів боржника, про розшук майна боржника, накладення штрафу та звернення стягнення на кошти на рахунках боржника.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року у справі № 753/19549/21, позивача позбавлено батьківських прав відносно його дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Як зазначає позивач, станом на 01 травня 2024 року заборгованість зі сплати аліментів становить 190 600 грн.
Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з приписами статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Як визначено положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно із частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Відповідно до статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є її власністю. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами винятково за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Статтями 188, 190 СК України передбачені випадки і підстави звільнення батьків від обов'язку утримувати дитину та припинення права на аліменти.
Так, батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.
Також той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).
Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.
Припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я їх одержувача.
Подібний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 186/126/21 (провадження № 61-1949св23).
Інших випадків припинення обов'язку батьків утримувати дитину законодавство не містить.
Як передбачено статтею 189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом.
Частинами восьмою, дев'ятою статті 7 СК України встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України обов'язковість судового рішення є основною засадою судочинства.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
З огляду на викладені норми сімейного законодавства, які регулюють питання утримання дитини її батьками, відмова одного з батьків від обов'язку по утриманню дитини, поза передбаченими законодавством випадками, в тому числі оформлена і договором між батьками, порушує права та інтереси дитини, суперечить загальним засадам регулювання сімейних відносин та моральним засадам суспільства.
За обставинами цієї справи аліменти на утримання дитини стягнуті за рішенням суду, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, позивачем не оскаржувалося та не переглядалося, а тому звернення до суду із вказаним позовом з наведених у ньому підстав є фактично намаганням переглянути судове рішення, яке набрало законної сили.
Суд також вважає відсутніми підстави для застосування статті 273 ЦПК України, оскільки обставини, на які посилається позивач, існували до ухвалення і набрання законної сили судовим рішенням про стягнення аліментів.
Відповідно до статті 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Зазначена норма не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення.
За встановлених у цій справі обставин суд вважає, що позивач не навів обставин, що мають істотне значення, які б відповідно до статті 197 СК України могли б бути підставою для звільнення його від сплати заборгованості.
Наявність між сторонами договору про розподіл прав та обов'язків батьків щодо участі в утримані та вихованні спільної дитини, на що посилається позивач, на думку суду такої обставиною не є, оскільки він не виключає обов'язку його сторін спільно, рівноцінно утримувати дитину до досягнення нею повноліття (пункт 6 договору). Оскільки неповнолітня дитина проживає з матір'ю, батько - позивач у цій справі зобов'язаний надавати матеріальну допомогу на його утримання та виховання, що і встановлено відповідним судовим рішенням.
За змістом ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінивши наведені сторонами доводи та подані ними докази за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи покладений на сторони обов'язок доказування обставини, на які вони посилаються, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 12-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів та скасування всіх заходів примусового виконання відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 10 вересня 2025 року.
Суддя Олександр ЯКУСИК