Справа № 752/21848/25
Провадження № 2-о/752/476/25
Іменем України
10 вересня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Слободянюк А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Білас С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником ОСОБА_2 , заінтересована особа: Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), про встановлення факту смерті,
Заявник звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з вказаною заявою про встановлення факту смерті його батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заява обґрунтована тим, що заявник є сином померлого. Документи, що підтверджують обставини смерті, є, зокрема, свідоцтво про смерть, видане на окупованій території. При цьому, на теперішній час відсутня можливість для реєстрації факту смерті його батька, оскільки отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану - неможливо, адже факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, в місті Луганськ, у зв'язку з чим він вимушений звернутися до суду із даною заявою.
Встановлення факту смерті необхідне для реєстрації смерті на території України та отримання свідоцтва про смерть, отримання права на спадкування, отримання допомоги на поховання.
У судове засідання заявник та його представник не з'явилися, представник заявника подав до суду заяву про розгляд справи без участі заявника та його представника.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про місце і час судового розгляду повідомлялось належним чином.
У зв'язку з неявкою у судове засідання усіх учасників справи фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що дана заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень п.8 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
В силу ч.2 ст.319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Згідно до п. 6, п. 9 «Про затвердження правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні» від 18.10.2000 року № 52/5, реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; встановлення в судовому порядку факту смерті, звернення для реєстрації смерті особи, оголошеною судом померлою.
Державна реєстрація факту смерті, встановленого в судовому порядку, проводиться за заявою осіб, що були позивачами при розгляді судом справи, а також спадкоємців померлого при поданні рішення суду. Складений актовий запис про смерть включається до книги державної реєстрації смерті за поточний рік, якщо з часу настання смерті не минуло одного року, або до книги поновлених записів цивільного стану за поточний рік, якщо минуло більше року.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 - є сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вбачається із наданої суду копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 25 листопада 1986 року, актовий запис №1431.
Факт смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ Луганської області, підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 24 липня 2024 року, виданим Артемівським відділом запису актів цивільного стану міста Луганськ Міністерства юстиції ЛНР, яке видане незаконним органом, що розташований на окупованій російською владою території.
Отже, зазначений документ, що підтверджує факт смерті, виданий на неконтрольованій Україною території, під час її тимчасової окупації.
Вбачається, що звернення заявника до місцевого суду зумовлено необхідністю державної реєстрації, шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру актів цивільного стану України запису про смерть його батька, отримання свідоцтва про смерть та отримання права на спадкування, отримання допомоги на поховання.
Постановою Верховної Ради України №254-VIII від 17 березня 2015 року «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» надано статус «тимчасово окупованих» територіям окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена Постановою ВР України №252-VIII від 17 березня 2015 року (згідно додатку), яка набрала чинності 08 квітня 2015 року.
Відповідно до пункту 1 частини 1 додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року за №1275, м. Луганськ віднесено до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, а в подальшому операція Об'єднаних сил.
Згідно листа Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 985/0/208-21 від 22.04.2021 року звернута увагу місцевих загальних та апеляційних судів на те, що під час розгляду судами справ про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України вимога щодо отримання письмової відмови органів реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Указом Президента України від 14 листопада 2014 року № 875/2014 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», яким доведено до відома громадян України, державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, їх посадових і службових осіб, що будь-які органи, їх посадові та службові особи, утворені, обрані, сформовані та призначені за результатами так званих виборів 2 листопада 2014 року, які проводилися в окремих районах Донецької та Луганської областей, є такими, що утворені, обрані, сформовані, призначені і діють усупереч Конституції та законам України, а також зобов'язано КМУ вжити заходів щодо припинення на окремих територіях у районі проведення антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях діяльності державних підприємств, установ та організацій, їх філій (відділень), представництв.
Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Згідно з ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Також, суд бере до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, Loizidou v. Turkey, Cyprus v. Turkey), проти Молдови та Росії (зокрема, Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia, Ilascuand Others v. Moldovaand Russia), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі Cyprus v. Turkey, ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Підставою звернення заявника до суду є неможливість реєстрації факту смерті його батька.
Виходячи з викладеного, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, беручи до уваги те, що заявник не може у інший спосіб здійснити реєстрацію смерті свого батька, отримання свідоцтва про смерть та отримання права на спадкування, отримання допомоги на поховання, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви, доведеність заявником факту смерті ОСОБА_3 , у зв'язку з чим заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником ОСОБА_2 , заінтересована особа: Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті особи чоловічої статі, громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Радомишль Житомирської області, Україна, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ, Луганської області, Україна.
Рішення суду допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до безпосередньо Київського апеляційного суду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя А.В. Слободянюк