Справа № 752/13879/19
Провадження № 2/752/95/25
іменем України
04 вересня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права власності шляхом поділу спільно часткової власності,-
у липні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_1 в якому просить: в порядку поділу в натурі спільної часткової власності виділити їй у власність 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на це майно; в порядку поділу в натурі спільної часткової власності виділити у власність ОСОБА_2 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 та визнати за нею право власності на це майно; в порядку поділу в натурі спільної часткової власності виділити у власність ОСОБА_2 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0671 га, кадастровий 3222784700:02:005:0324, розташованої за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, Мостищенська сільська рада, Садівниче товариство «Джерело» та визнати за нею право власності на це майно; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 163 713,00 грн.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона та відповідач є співвласниками нерухомого майна, яке вони успадкували в рівних частках (по 1/2 кожна) після ОСОБА_4 , а саме: квартири АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_2 , земельної ділянки площею 0,0671 га, кадастровий 3222784700:02:005:0324, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_3 зазначала, що у неї з відповідачем склалися неприязні відносини, напружені стосунки, за яких ОСОБА_2 своїми діями систематично порушує її законні права та інтереси, перешкоджає доступу до квартири АДРЕСА_2 , проти її волі вселила квартирантів, отримує від них орендну плату, при цьому її частки не віддає, а також за вказаним житловим приміщенням рахується заборгованість за комунальними платежами.
Також позивач вказувала, що відповідач не дає їй користуватися квартирою АДРЕСА_1 та в зв'язку з протиправними діями ОСОБА_2 та вчиненням перешкод у користуванні вказаними житловими приміщеннями позивач неодноразово зверталася до Голосіївського та Шевченківського УП ГУНП у м. Києві.
Крім того, позивач зазначала, що вона є людиною похилого віку та має складності із здоров'ям, у зв'язку із чим, та для забезпечення належного рівня життя та потреби в нагляді за здоров'ям, 23.02.2017 року уклала із ОСОБА_1 договір довічного утримання згідно з умовами якого передала останній у власність 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , однак вони не можуть проживати в цьому житловому приміщенні.
ОСОБА_3 зауважувала, що неодноразово намагалася шляхом перемовин поділити в натурі спадкове майно між сторонами, а саме виділити їй у власність 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 та 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0671 га, кадастровий 3222784700:02:005:0324, в результаті якого в кожної із сторін буде у власності окремий об'єкт нерухомості, однак перемовини закінчувалися відмовою відповідача.
Позивач, з урахуванням того, що спільне володіння переліченим вище нерухомим майном неможливе, що порушує її права та інтереси, створює загрозу її здоров'ю, через постійні стреси, завдані діями відповідача, просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Шкірай М.І. від 01.11.2019 року після усунення недоліків позовної заяви відкрито провадження в указаній справі та призначено підготовче судове засідання (т. 1, а.с. 41-42).
Ухвалою судді Хоменко В.С. від 03.06.2020 року після призначеного автоматизованого розподілу справи, вказану справу прийнято до свого провадження. Визначено розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (т. 1, а.с. 57-58).
Ухвалою суду від 23.01.2023 року в указаній справі призначено будівельно-технічну експертизу (т. 1, 122-124).
Ухвалою суду від 18.05.2023 року після надходження висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 11/08-23 від 05.05.2023 року та повернення матеріалів вказаної справи поновлено провадження в справі та призначено підготовче засідання (т. 1, а.с. 167).
Ухвалою суду від 22.08.2023 року підготовче провадження в справі закрито та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (т. 1, а.с. 197).
Ухвалою суду від 05.02.2024 року провадження в указаній справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 220-221).
Ухвалою суду від 27.01.2025 року поновлено провадження у справі,витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чухрій О.С. належним чином завірену копію спадкової справи № 49/2023 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та призначено судове засідання (т. 1, а.с. 231-232).
Ухвалою суду від 27.03.2025 року залучено до участі в указаній справі в якості правонаступника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , яку також виключено з числа третіх осіб в цій справі (т. 2, а.с. 98-100).
10.06.2025 року до суду від відповідача надійшли письмові пояснення на вказану позовну заяву в яких ОСОБА_2 просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що загальна вартість запропонованого їй майна на 163 713,00 грн менша за вартість частки, яку бажає залишити собі позивач, що не забезпечує рівності часток і не відповідає вимогам закону; проведена позивачем оцінка нерухомості є односторонньою, необ'єктивною та упередженою, не враховує обставин і її потреб; запропонований позивачем поділ квартир, згідно з яким їй передається однокімнатна квартира, що розташована в старішому житловому фонді та з гіршими умовами проживання, а позивачу - трикімнатна, яка суттєво є більшою за площею та кращою за функціональністю, є необґрунтованим і порушує баланс інтересів співвласників, а також прав її матері та сина, які проживають разом з нею та потребують особливого догляду;позивач не отримувала у спадок спірну земельну ділянку; щодо відсутності її добровільної згоди на запропонований позивачем варіант поділу нерухомості, то вона вправі не погоджуватися з таким поділом, який є одностороннім і економічно невигідним або дискримінаційним (т. 2, а.с. 116-120).
В судове засідання учасники справи не з'явилися, будучи повідомленими про день, час і місце розгляду справи в установленому цивільним процесуальним законодавством порядку.
Представник позивача подав суду заяву в якій просить справу слухати без його та позивача участі, а позовні вимоги - задовольнити.
Відзиву на позовну заяву від відповідача ОСОБА_2 до суду не надходило.
Подане 11.06.2025 року відповідачем ОСОБА_2 до суду подано клопотання про призначення експертної оцінки об'єктів нерухомості: квартири АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,0671 га, кадастровий номер 3222784700:02:005:0324, що розташована за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, сільрада Мостищенська, СТ «Джерело», судом залишилось без розгляду, в зв'язку з тим, що її представник вважав його передчасним з огляду на заявлене клопотання про самостійне врегулювання спору про що ним зазначено в судовому засіданні 09.07.2025 року.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.05.2015 року ОСОБА_3 належала 1/2 частка квартири АДРЕСА_2 (т. 1, а.с.11-11 зворот).
При цьому, судом з'ясовано, що 23.02.2017 року ОСОБА_3 уклала із ОСОБА_1 договір довічного утримання відповідно до умов якого передала у власність останній 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , належну їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.05.2015 року(т. 1, а.с. 22-22 зворот).
ОСОБА_2 згідно із свідоцтвами про право на спадщину за законом від 25.05.2015 року належить 1/2 частка квартири АДРЕСА_2 ,1/2 частка квартири АДРЕСА_1 та згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 10.09.2015 року1/2 частка земельної ділянки площею 0,0671 га, кадастровий номер 3222784700:02:005:0324, що розташована за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, сільрада Мостищенська, СТ «Джерело», що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, номер інформаційної довідки 289791823 від 12.12.2021 року(т. 1, а.с. 92-94).
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 09.10.2023 року (т. 1, а.с. 216).
Як вбачається з копії спадкової справи № 49/2023 майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , що надійшла на виконання ухвали суду від 27.01.2025 року, ОСОБА_3 25.03.2019 року склала заповіт на ім'я ОСОБА_1 , якій заповіла, в тому числі: 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 , 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0671 га, кадастровий номер 3222784700:02:005:0324, що розташована за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, сільрада Мостищенська, СТ «Джерело», належні їй на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 25.05.2015 року та від 10.09.2015 року, відповідно. ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 , яку посвідчено 27.02.2024 року консулом Генерального консульства України в м. Нью-Йорку (США) Скурідіній Л.О. 07.10.2024 року видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 , яка належала померлій ОСОБА_3 . Ринкова вартість квартири станом 04.10.2024 року становить 2 218 830,42 грн (т. 2, а.с. 2-74).
Також судом встановлено, що попередній власник ОСОБА_3 зверталася із заявою про злочин щодо вчинення ОСОБА_2 перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та квартирою АДРЕСА_2 , а також від ОСОБА_3 і ОСОБА_1 надходили повідомлення по спецлінії 102 стосовно конфлікту з відповідачем (т. 1, а.с. 13-20, 86).
При цьому, ОСОБА_1 зверталася до Шевченківського ГУ НП у м. Києві із заявами щодо можливих неправомірних дій за адресою: АДРЕСА_4 (т. 2, а.с. 79-81, 83-83 зворот).
Крім того, ОСОБА_3 направляла відповідачу заяви про надання їй можливості як власнику (співвласнику) мати доступ до майна, яке належить їй на праві власності та не перешкоджати таким чином у володінні та користуванні ним, а також про поділ нерухомого майна, згідно з яким пропонувала свої частки в квартирі АДРЕСА_2 та земельній ділянці площею 0,0671 га, кадастровий номер 3222784700:02:005:0324, що розташована за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, сільрада Мостищенська, СТ «Джерело», в обмін на 1/2 частку відповідача в квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвами нотаріуса від 06.11.2018 року (т.1, а.с. 23-24, 24 зворот).
Відповідно до звітів про незалежну оцінку від 06.07.2018 року ринкова вартість трикімнатної квартири АДРЕСА_1 станом на 06.07.2018 року становить 1 297 423,00 грн; ринкова вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_2 станом на 06.07.2018 року становить 860 397,00 грн; ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0671 га, кадастровий 3222784700:02:005:0324, розташованої за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, Мостищенська сільська рада, Садівниче товариство «Джерело» станом на 06.07.2018 року становить 109 600,00 грн (т. 1, а.с. 25-30).
Також судом з'ясовано, що попередній власник ОСОБА_3 здійснила оплату за прибудинкову територію та опалення 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 та станом на 2018 рік за вказаним житловим приміщенням існує заборгованість, суми якої нараховані окремо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 12).
З відповіді ЖБК «6-й радянський» № 90 від 25.03.2021 року на адвокатський запит № 34 від 03.03.2021 року представника ОСОБА_3 , вбачається, що ОСОБА_2 одноосібно користується квартирою АДРЕСА_2 , здає її в оренду і отримує оплату з квартирантів і за вказаною квартирою рахується борг за житлово-комунальні послуги (т. 1, а.с. 88).
Також з'ясовано, що за квартирою АДРЕСА_1 рахується заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за 2022-2025 роки (т. 1, а.с. 182-185, т. 2, а.с. 84, 85).
Крім того, за квартирою АДРЕСА_2 наявна заборгованість за надані житлово-комунальні послуги станом на 2023 рік (т. 1, а.с. 186).
Відповідно до довідки ЖБК «6-й радянський» від 10.09.2024 року, виданої ОСОБА_1 за адресою: квартира АДРЕСА_2 , станом на 10.09.2024 року наявний борг з оплати за житлово-комунальні послуги (т. 2, а.с. 78).
Також КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» № 100/43-1890 від 10.09.2024 року на адвокатський запит від 05.09.2024 року № 52 повідомило, що станом на 09.09.2024 року за адресою: АДРЕСА_5 наявна заборгованість за послугу з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій (т. 2, а.с. 82).
Згідно з висновком за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 05.05.2023 року № 11/08-23 неможливо поділити в натурі між співвласниками у відповідності до їх часток у праві власності (1/2 та 1/2) квартиру АДРЕСА_1 , а саме на дві відокремлені квартири як самостійні об'єкти нерухомого майна, оскільки не будуть витримані приписи п. 2.4. Інструкції щодо проведення поділу, виділу, та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житло-комунального господарства України від 18.06.2007 року № 55, п.п. 19,20,21 ДБН В.2.2-15:2019 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення. (т. 1, а.с. 154).
Згідно із ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до положень ст. ст.317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, який означає, що право власності є недоторканим, а власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
За змістом ст. ст. 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 5 ст. 1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Матеріалами справи підтверджується, що сторонам у справі належить по 1/2 частці: квартири АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,0671 га, кадастровий 3222784700:02:005:0324, розташованої за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, Мостищенська сільська рада, Садівниче товариство «Джерело».
Поняття спільної часткової власності викладено в ч.1 ст.356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч. 1 ст. 369 ЦК України).
Частиною 1 ст. 370 ЦК України передбачено право співвласників на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду (ч. 2 ст. 370 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
При цьому, крім вказаних спеціальних норм, необхідно враховувати і загальні засади цивільного законодавства (ст.3 ЦК України) щодо справедливості, добросовісності та розумності з врахуванням прав та інтересів усіх співвласників.
Частиною 1 ст. 346 ЦК України передбачено перелік випадків, за наявності яких право власності може бути припинено. Виходячи зі змісту частини другої цієї статті, зазначений перелік не є вичерпним і право власності може бути припинене і в інших випадках, встановлених законом.
Один з таких випадків наведено в ст.365 ЦК України, яка регулює підстави та умови припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Зокрема, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
За правовою позицією Верховного Суду України, висловленою під час розгляду справи № 6-37цс13 від 15.05.2013 року для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пп. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Під час розгляду іншої справи № 6-68цс14 Верховний Суд України сформулював правову позицію від 02.07.2014 року про те, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Разом з тим, позивач попередньо не внесла на депозитний рахунок суду суму коштів у розмірі 163 713,00 грн, в якості компенсації відповідачу за різницю вартості часток згідно із заявленими позовними вимогами.
До того ж, як вбачається із свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 07.10.2024 року, позивач отримала у власність1/2 частку квартири АДРЕСА_2 , яка належала померлій ОСОБА_3 , ринкова вартість якої станом 04.10.2024 року становить 2 218 830,42 грн, хоча вимоги заявлено, виходячи із звіту про незалежну оцінку від 06.07.2018 року, де ринкова вартість цього ж житлового приміщення визначена ще попереднім власником ОСОБА_3 станом на 06.07.2018 року і становить 860 397,00 грн, тобто є більше ніж у двічі меншою за вартість отриманого ОСОБА_1 у спадщину майна, отже не є актуальною на момент розгляду справи.
Крім того, ОСОБА_1 не надано доказів щодо дійсної вартості на час розгляду справи іншого нерухомого майна, що підлягає поділу, хоча саме остання підтримала позовні вимоги, заявлені ОСОБА_3 під час звернення до суду з вказаним позовом ще в липні 2019 року щодо варіанту поділу в натурі нерухомого майна та суми компенсації, що суд вважає неправильним і необґрунтованим, адже ринкова вартість нерухомості є динамічною величиною, що з роками змінюється, як і змінюється стан самої нерухомості.
При цьому, сторона позивача своїми правами визначеними ст. 49 ЦПК України під час розгляду справи не скористалася, не змінювала розміру позовних вимог, предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви, а відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Також суд враховує той факт, що будь-яких дій щодо призначення судової експертизи з визначення вартості майна на час розгляду справи позивачем також не заявлялось.
Тому, виходячи з оцінки наданих доказів, суд вважає неможливим прийняти до уваги оцінку надану позивачем, оскільки звіти датовані 2018 роком, що не відображають реальну вартість спірної нерухомості саме станом на час розгляду справи, виходячи з її фактичного стану і ринкової вартості на 2025 рік.
Також суд вказує, що з огляду на те, що квартира АДРЕСА_2 є однокімнатною, що сторонами визнається та не заперечується, а за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 05.05.2023 року № 11/08-23 трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 неможливо поділити в натурі між співвласниками у відповідності до їх часток у праві власності, можна зробити висновок, що вказані житлові приміщення є неподільними і можливість для виділу частки в цих квартирах в натурі для її власників відсутня.
При цьому, практичних перешкод для спільного користування сторонами спірними квартирами не вбачається.
Відповідних судових рішень, які набрали законної сили, та якими усунуто перешкоди позивачу у користуванні належним їй нерухомим майном не надано, можливістю ініціювати питання про встановлення порядку користування спірним нерухомим майном, що перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1 в судовому порядку також не скористалася.
Неможливість спільного володіння та користування майном як підстава припинення права на частку у спільному майні обґрунтовується позивачем наявністю неприязних стосунків між нею та відповідачем, що перешкоджає в повному здійсненні нею прав володіння та користування майном.
В судовому засіданні з'ясовано, що між сторонами в справі дійсно склалися неприязні стосунки.
Однак, позивач, вказуючи на неможливість спільного користування нерухомим майном, не надала доказів того, що спільне користування спірною квартирою неможливе лише з вини відповідача.
При цьому, з наявного в матеріалах справи висновку ДОП Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві від 12.04.2018 року, вбачається, що ОСОБА_2 також неодноразово зверталася до поліції щодо зміни 18.03.2018 року замків у квартирі АДРЕСА_1 та виявленою відсутністю своїх речей, вказуючи, що змінити замок та забрати речі могли інші співвласники квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 21-21 зворот).
Саме лише бажання позивача отримати у власність квартиру АДРЕСА_1 , та не бажання мати у власності 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 земельної ділянки площею 0,0671 га, кадастровий 3222784700:02:005:0324, розташованої за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, Мостищенська сільська рада, Садівниче товариство «Джерело»,не свідчить про неможливість спільного володіння і користування цим нерухомим майном.
Більше того, наміру залишити за собою квартиру АДРЕСА_2 позивач не виявила, хоча судом з'ясовано, що у вказаному житловому приміщенні відповідач не проживає, а разом із сім'єю проживає в квартирі АДРЕСА_1 , однак, саме це житлове приміщення ОСОБА_1 бажає залишити собі у власність в цілому.
Посилання позивача на несплату відповідачем комунальних послуг, не є підставою для припинення частки ОСОБА_2 у спільній власності, оскільки належним способом захисту у цьому випадку буде відшкодування останній відповідної частки оплати за послуги позивачу, якщо ОСОБА_1 їх фактично понесла, а не припинення права власності на частку у спільному майні.
Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об'єкта, який є спільним майном.
У більшості випадків та обставина, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено лише за умови, що така шкода не буде істотною, пов'язується з наявністю/відсутність у співвласника іншого житла.
При цьому, наявність у співвласника іншого житла не є безумовною підставою для припинення права співвласника на частку у спільному майні.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідач у спірній квартирі АДРЕСА_1 постійно проживає та, відповідно, має сталі соціальні зв'язки за місцем проживання, досягає пенсійного віку.
При цьому, з позивачем проживає її непрацездатна матір і син із вродженим захворюванням, які потребують постійного догляду, що стороною позивача не спростовано.
В зв'язку із чим, виділення відповідачу у власність однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , із значно меншою площею, призведе до погіршеннях житлових умов останньої, а за кошти, які позивачем оцінено в якості грошової компенсації в розмірі 163 713,00 грн, ОСОБА_2 не зможе покращити свої житлові потреби в м. Києві.
Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що припинення права відповідача на частку у спільному майні - квартирі АДРЕСА_1 , завдасть істотної шкоди її інтересам, а тому відсутні підстави для припинення права останньої на частку в цьому спільному майні.
Також суд враховує, що частка відповідача у спірному нерухомому майні не є незначною, а дорівнює частці позивача (1/2 та 1/2).
Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами законодавства, якими врегульовано вказані правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 158, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права власності шляхом поділу спільно часткової власності - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко