707/3180/25
2/707/1680/25
про залишення позовної заяви без руху
10 вересня 2025 року м. Черкаси
Суддя Черкаського районного суду Черкаської області Волкова Н.С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, у якій просить визнати об'єкти спільною сумісною власністю подружжя та залишити у власності позивача ОСОБА_1 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 365710 грн. та у власності відповідача ОСОБА_2 житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 466440 грн., а також земельну ділянку вартістю 87350 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію у розмірі 94040 грн. та судові витрати.
Суддя, перевіривши позовну заяву відповідність вимогам статей 175, 177 ЦПК України, дійшов таких висновків.
У позові позивач ОСОБА_1 зазначає, що ціна позову складає 94040 грн. (вартість компенсації, яку вона просить стягнути з відповідача на свою користь), при цьому, посилаючись на постанови Верховного Суду у справах №490/4149/16-ц від 11.07.2018 та №522/14693/15-ц від 20.02.2019, вказує, що ціна позову визначається розміром компенсації, а не повною вартістю всього майна, якщо сам поділ не змінює права власності на об'єкти.
Однак вказані постанови Верховного Суду у справах №490/4149/16-ц від 11.07.2018 та №522/14693/15-ц від 20.02.2019, на які посилається позивач, за критерієм пошуку «номер справи» в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні, більше того, справа №490/4149/16-ц взагалі не відображається у зареєстрованих, а справа 522/14693/15-ц має інший предмет спору та не перебувала на розгляді у Верховному суді.
Згідно з підпунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зроблено правовий висновок про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Однак позивач, надаючи докази на підтвердження вартості спірного майна, про яке заявлено у позовних вимогах, визначає ціну позову лише вартістю компенсації, яку позивач просить стягнути на її користь з відповідача.
Отже, позивачу слід зазначити ціну позову відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України.
Крім того, у позовній заяві позивач просить звільнити її від сплати судового збору у зв'язку з тяжким матеріальним становищем, що підтверджується довідкою ОК-5 від 08.08.2025. Зазначає, що її дохід є вкрай низьким, за останній рік відсутні стабільні нарахування заробітної плати, є лише поодинокі та незначні надходження, розмір яких не дозволяє сплатити судовий збір без суттєвого погіршення матеріального становища.
Суддя, розглянувши клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, дійшов таких висновків.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Згідно ч. 2, 3 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
За правилами ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно п.п. 2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, судовий збір за подання позову становить 1 % ціни позову з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Як вбачається з позову та матеріалів, доданих до нього, позивач судовий збір не сплачувала.
На підтвердження свого майнового стану позивач надала довідку форми ОК-5 Пенсійного фонду України, згідно якої вбачається, що позивач отримала дохід за попередній рік в розмірі 90402,89 грн.
Вирішуючи клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору, суд урахував, що зазначені позивачем обставини не є безумовними підставами для звільнення від сплати судового збору, оскільки позивачем не надано суду доказів на підтвердження реального майнового стану (дані про доходи за попередній календарний рік (2024), наявність рухомого і нерухомого майна, рахунків у банківських установах, тощо), який перешкоджає позивачу виконати вимоги законодавства щодо оплати поданого позову судовим збором.
Сама пособі довідка Пенсійного фонду України (форма ОК-5) містить дані щодо суми заробітку для нарахування пенсії, страхового стажу, сплати страхових внесків, водночас не підтверджує як загальний розмір доходу за попередній календарний рік так і загальний майновий стан позивача.
Таким чином, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору необхідно відмовити.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відмова у відстроченні сплати судового збору на певний строк або звільненні від сплати судового збору не порушує положення п.1 ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (про право на справедливий суд), оскільки не перешкоджає вказаній особі у доступі до суду і не ускладнює його таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір, його об'єкти та ставки, підстави і порядок сплати, а також умови звільнення від сплати встановлені законом, тобто справляння судового збору переслідує законну мету.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення, розстрочення сплати судового збору на певний строк або звільнення від сплати такого є правом суду, а не обов'язком.
Таким чином, особі, яка подає позов необхідно сплатити судовий збір у порядку та розмірі, визначених Законом України «Про судовий збір».
За таких обставин клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору або звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.175, 176, 177,185 ЦПК України, суддя, -
У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - залишити без руху.
Запропонувати позивачу в строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху привести позовну заяву у відповідність з вимогами статей 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України, шляхом усунення вищевказаних недоліків.
Роз'яснити, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає зазначені вище вимоги, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя: Н. С. Волкова