Рішення від 10.09.2025 по справі 711/6905/23

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6905/23

Номер провадження2/711/50/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2025 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Казидуб О. Г.

при секретарі: Шульга А.В.

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника позивача - адвоката: Якименко М.М.

відповідача: ОСОБА_2

представника відповідача - адвоката: Волощук В.В.

представника третьої особи за дорученням: Зубалій Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Черкаси в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Орган опіки та піклування Черкаської міської ради, ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та визначення місця проживання,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) , треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Орган опіки та піклування Черкаської міської ради (18001, м. Черкаси, вул. Благовісна, 170), ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та визначення місця проживання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у судовому порядку вирішувалася справа № 752/13587/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Черкаської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30.12.2021 р. у справі №752/13587/20 (набрало законної сили), зокрема, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визначення місця проживання дитини задоволено та визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з матір'ю за адресою: АДРЕСА_4 . к.7,8; зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суд від 28.12.2022 р. у справі №752/13587/20 (набрала законної сили) частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_6 , подану його представником, адвокатом Каменською Ніною Петрівною та змінено резолютивну частину вказаного рішення суду шляхом доповнення абзацом такого змісту: встановити адаптивний період зустрічей матері з дитиною протягом 6 місяців з дня набрання рішенням суду законної сили, а саме: кожної першої та третьої суботи кожного місяця з 10.00 год. до 15.00 год. в м. Черкаси в присутності батька ОСОБА_1 ; кожної другої неділі кожного місяця з 12.00 год. до 17.00 год. в м. Черкаси в присутності батька; кожної четвертої неділі кожного місяця з 12.00 год. до 17.00 год. в м. Києві в присутності батька; зобов'язати батька забезпечувати зустрічі Дитини з матір'ю в місті Черкаси та в місті Києві; виконання рішення суду в частині визначення місця проживання Дитини відстрочити на час дії адаптивного періоду - 6 (шість) місяців; в іншій частині рішення суду першої інстанції - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 09.08.2023 р. у справі №752/13587/20 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30.12.2021 р. та постанову Київського апеляційного суду від 28.12. 2022 р. у даній справі залишено без змін.

Постановою старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Атамась Ю.О. від 20.07.2023 р. ВП № 71381039 встановлено: «що, за весь період примусового виконання під час проведення зустрічей, які повинні були бути проведено, стягувачу ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 , боржником ОСОБА_1 надавався безперешкодний доступ до місця перебування дитини, однак у дитини було відсутнє бажання щодо проведення часу з матір'ю і спілкування з нею. Про що складено відповідні акти, які наявні в матеріалах виконавчого провадження (09.04.2023, 15.04.2023, 03.06.2023, 05.06.2023, 11.06.2023)».

Тому, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 752/13587/20 виданого 09.02.2023 р. щодо встановлення адаптивного періоду зустрічей матері з дитиною протягом 6 місяців з дня набрання означеним вище рішенням суду законної сили, а саме: кожної першої та третьої суботи кожного місяця з 10.00 год. до 15.00 год. в м. Черкаси в присутності батька ОСОБА_1 ; кожної другої неділі кожного місяця з 12.00 год. до 17.00 год. в м. Черкаси в присутності батька; кожної четвертої неділі кожного місяця з 12.00 год. до 17.00 год. в м. Києві присутності батька було закінчено.

Також зазначає, що у судовому порядку вирішувалася справ № 752/10471/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнену аліментів на утримання дитини.

Голосіївським районним судом м. Києва 18.02.2022 р. прийнято заочне рішення у даній справі № 752/10471/20, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь матері аліменти на утримання дитини: доньки - ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.06.2020 р. і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.07.2022 р. у справі № 752/10471/20 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суд від 20.02.2023 р. (набрало законної сили) заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18.02.2022 р. скасовано та ухвалено нове рішення яким, зокрема: стягнуто з ОСОБА_1 на користь матері аліменти на утримання дитини - у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, за період з 01.06.2020 р. по 07.07.2020 р. Рішення в цій частині допущене до негайного виконання; в задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення аліментів за період з 08.07.2020 р. до 28.06.2023 р. відмовлено; стягнуто з батька на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання Дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.06.2023 р. і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Верховного Суду від 28.03.2023 р. у справі № 752/10471/20 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18.02.2022 р. та постанову Київського апеляційного суду від 20.02.2023 р.

Також, вказує, що Голосіївським районним судом м. Києва 04.08.2020 р. у справі № 752/14951/20 видано судовий наказ про стягнення аліментів на утримання дитини з матері дитини на користь батька дитини в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу)боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення Дитиною повноліття, починаючи з 30.07.2020 р.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва 16.11.2020 р. у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 04.08.2020 р. відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 08.04.2021 р. у справі № 752/14951/20 апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 16.11.2020 р. скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.11.2021 р. за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу виданого Голосіївським районним судом м. Києва від 04.08.2020 р. задоволено. Скасовано судовий наказ Голосіївського районного суду м. Києва від 04.08. 2020 р. у даній справі - за нововиявленими обставинами. У видачі ОСОБА_1 судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - відмовлено.

Вказує, що він та ОСОБА_2 25.02.2016 р. уклали між собою шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 292. Від зареєстрованого шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 .

З народження ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) і до 4-х років дитина разом з батьком та матір'ю проживали в квартирі за адресою: АДРЕСА_5 (квартира належить батьку на праві приватної власності).

29 лютого 2020 року йому стало відомо, що мати 28.02.2020 р. (під час того як батько з дитиною перебували у м. Черкасах в гостях у бабусі по батьківській лінії) йому зрадила з колегою по роботі ОСОБА_8 .

Після цієї подружньої зради було ініційовано судову справу про розлучення. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20.11.2020 року у справі №752/5107/20 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Враховуючи те, що сталося, мати спонтанно та всупереч бажанню доньки ОСОБА_3 01.04.2020 р. переїхала проживати до своїх батьків (адреса АДРЕСА_3.).

Отже, з 01 квітня 2020 року вони проживають окремо.

Зазначає, що у такий спосіб фактично було порушено звичний уклад життя дитини, її почуття базової безпеки тощо. Перебування в квартирі бабусі та дідуся по материнській лінії ( АДРЕСА_3 ) для дитини однозначно було незвичним, некомфортним. Дитина не бажала проживати з матір'ю, а хотіла проживати з батьком.

Той факт, що батько завжди гарно ставився до дитини відповідачка не заперечувала в жодній із судових справ.

Разом з тим, в період проживання доньки з матір'ю з 01.04.2020 року до 07.07.2020 року батьку постійно чиняться перешкоди у побаченнях і спілкуванні з дитиною. У цей період батьку надали можливість побачитися з донькою ОСОБА_3 у присутності матері (за нинішнім місцем проживання останньої) лише 27.05.2020 року на День його народження і то, всього півтори години. При цьому дане побачення супроводжувалося низкою погроз з боку батьків матері.

Наступне його побачення з ОСОБА_3 відбулося більше ніж через один календарний місяць - 07.07.2020 року. Протягом усієї зустрічі дитина благала батька залишити її з ним і категорично відмовилась повертатись до матері та жити у бабусі з дідусем, по материнській лінії.

Стало відомо від доньки ОСОБА_3 , що за будь-яку згадку про батька дитину неодноразово били по губах, залякували. Таким чином, стосовно дитини ОСОБА_3 систематично вчинялося домашнє насильство як фізичного так психологічного, як матір'ю, так і дідом з бабою по материнській лінії.

У подальшому означені факти та їх негативні наслідки були підтверджені значною кількістю психодіагностичних обстежень дитини, що здійснювалися висококваліфікованими спеціалістами у сфері дитячої психології від 12.10.2020 р., від 14.04.2021 р., від 30.12.2022 р., від 15.01.2023 р., від 16.01.2023 р. та Висновками від 15.08.2022 р., від 31.01.2023 р.

Зокрема, у кожному з вказаних документів констатовано намагання дитини відсторонитися від матері, оскільки вона становить для неї загрозу психологічного, фізичного насильства та повторного травмування. Крім того, ситуація ускладнюється тим, що позитивний психоемоційний контакт, безпечна, надійна прив'язаність дитини до матері порушені. Вказується, що є очевидною ситуація з небажанням дитини спілкуватися з матір'ю та вірогідне настання негативних наслідків у разі різкої появи матері в житті дитини. Наголошується, що відповідні психотравми обумовлюють схильність дитини до суїциду, а неврахування її інтересів та примушування ОСОБА_3 до спілкування з матір'ю, призведе до завдання їй психологічно-емоційної непоправної шкоди.

Вказує, що у висновку Виконавчого комітету Черкаської міської ради про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 від 19.10.2022 р. № 443 зазначається, що: «під час засідання Комісії з питань захисту прав дитини, названа Комісія взяла до уваги висновки фахівців за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 від 12.10.2020 р., практичним психологом КНП «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ», спеціалістом вищої категорії ОСОБА_9 ; від 14.04.2021 р. складеного завідувачем кафедри психології Львівського ПрАТ «ВНЗ» МАУП, кандидатом психологічних наук, практичним психологом, психотерапевтом, кандидатом психологічних наук, практичним психологом, Вакуліч Т.М. ; експертизи від 22.02.2022 р., проведеної судовими експертами Воропаєвою Н.Н. та Козловою А.Г . Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру; від 15.08.2022 р., складеного судовими експертами Халявкою Ю.Г. та Тульвінською А.Ю. Черкаського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру.

Орган опіки та піклування м. Черкаси взявши до уваги той факт, що батьки Дитини проживають у різних адміністративно-територіальних одиницях, вивчивши можливості батька щодо вищезазначеного питання, прийшов до висновку, що батько дитини у м. Черкаси створив належні умови для проживання Дитини для розвитку її творчих здібностей, має задовільні житлово-побутові умови проживання, матеріально забезпечений, має належний виховний потенціал та виховні можливості.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з балансу інтересів батьків та Дитини та інших обставин, керуючись ст.ст. 19, 160, 161 СК України, орган опіки та піклування м. Черкаси вважає за доцільне проживання малолітньої ОСОБА_3 визначити з батьком, так як ним створені належні умови для проживання та виховання Дитини.».

Наголошує, що з 07.07.2020 р. й донині ОСОБА_3 фактично проживає з ним у АДРЕСА_7 та повністю перебуває на його утриманні.

Даний факт підтверджується: значною кількістю актів обстеження умов проживання № 276 від 23.10.2020 р., № 198 від 24.05.2021 р., № 495 від 22.11,2021 р., № 142 від01.06.2022 р.; актом № 501 за період з 07.12.2021 р. до 08.12.2021 р. оцінки потреб сім'ї; актом опитування сусідів вих. № 45 від 22.05.22, який засвідчений ОСББ «Фаворит 187»; актом ОСББ «Фаворит 187» від 12.08.2023 р.;постановою Київського апеляційного суд від 28.12.2022 р. у справі №752/13587/20; актами від 09.04.2023 р. та від 15.04.2023 р. відповідно, складеними старшим державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси ЦМУ МЮ м. Київ Капшитар В.О.; актами від 03.06.2023 р. та від 11.06.2023 р. відповідно, складеними старшим державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси ЦМУ МЮ м. Київ Атамась Ю.О..

Крім того, згідно із відповіддю Служби у справах дітей Черкаської міської ради від 09.12.2021 року № 27987-01-21 на адвокатський запит представника ОСОБА_1 , адвоката Каменської Н.П., встановлено, що під час складання актів обстеження житлових умов у квартирі АДРЕСА_8 була присутня донька ОСОБА_3 та встановлено, що дитина має уставлений спосіб життя.

Нині ОСОБА_3 та він за фактичним місцем проживання перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи.

Отже, дитина ОСОБА_3 більше трьох років не проживає у м. Києві взагалі, та Голосіївському районі м. Києва, зокрема.

У період з 07.07.2020 року до 09.04.2023 року мати приїхала до дитини всього два рази. Перший раз у грудні 2020 року о 21 годині і вимагала примусово вивезти дитину на побачення, достеменно знаючи, що дитина не бажає бачити матір та у час коли дитина вже прийняла душ та лягала спати. Другий раз мати приїхала до міста Черкаси разом із співмешканцем, який побив батька дитини.

Також, позивач ОСОБА_1 надає характеристику висновків психологічних обстежень дитини та трьох судових психологічних експертиз ОСОБА_3 .

Надає наступну характеристику психологічного обстеження дитини від 12.10.2020 року кандидатом психологічних наук, практичним психологом КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія», спеціалістом вищої категорії ОСОБА_9 : «За результатами психодіагностичного обстеження Дитини 12.10.2020 р. встановлено, що висловлюванням ОСОБА_3 слід довіряти, вони не є результатом навіювання або маніпулювання свідомістю дитини.

ОСОБА_3 має тісну, надійну прив'язаність та позитивну прихильність до батька, який є її опорним об'єктом і якого вона чітко пов'язує з відчуттям захищеності та безпеки, та уникаючу прив'язаність до матері. Ця тенденція пов'язана з тим, що ОСОБА_3 намагається відсторонитися від матері, оскільки вона становить для неї загрозу психологічного, фізичного насильства та повторного травмування, крім того, ситуація ускладнюється тим, що позитивний психоемоційний контакт, безпечна, надійна прив'язаність дитини до матері порушені.

ОСОБА_3 , проживаючи з батьком, знаходиться в соціальному та психологічному середовищі, яке є для неї безпечним і сталим.

Встановлено, що відібрання ОСОБА_3 від батька є неможливим без завдання ОСОБА_3 значної психологічної шкоди.

Врахувати бажання дитини при вирішенні питання про графік, можливість/неможливість контакту, спілкування з матір'ю, оскільки воно носить ознаки її особистих вражень та переконань і не є результатом навіювання чи маніпулювання свідомістю Дитини.

Не допустити повторного травмування ОСОБА_3 через недбале ставлення, ігнорування її життєво важливих потреб, порушення відчуття безпеки дитини, примусовий контакт і спілкування, раптове відібрання її від батька, який є для неї опорною фігурою».

Надає характеристику психологічного обстеження дитини від 14.04.2021 р. завідувачем кафедри психології Львівського ПрАТ «ВНЗ» МАУП, кандидатом психологічних наук, практичним психологом, психотерапевтом, Членом Асоціації психоаналітичної психотерапії, Членом Міжнародної школи групової психотерапії Вакуліч Т.М. , з якої вбачається, що: «За результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 14.04.2021 року встановлено, що у ОСОБА_3 спостерігаються наслідки психологічної травми у вигляді - лякливості, зайвої обережності, це свідчить психотравматичний вплив пов'язаний з матір'ю, який потребує психологічної підтримки, психологічної корекції і уникнення ситуації повторної травматцзації.

Встановлено, що поведінкові прояви матері до ОСОБА_3 носить деструктивний характер з ознаками психологічного та фізичного насильства. Мама ОСОБА_3 проявляє - словесну образу байдужість, погрози, демонстрацію нелюбові, ворожість, штовхання, приниження її людської гідності, що несуть пряму загрозу втрати відчуття безпечності, захищеності, що може ускладнити особистісний розвиток ОСОБА_3 .

Сказане ОСОБА_3 , під час психологічного дослідження, не є нав'язаним зі сторони, оскільки вона чітко висловлює та описує свої думки.

ОСОБА_3 має відчуття захищеності і безпеки, міцний, надійний емоційний зв'язок з боку свого батька.

Відібрання ОСОБА_3 від батька спричинить нанесення ушкодження психічному здоров'ю ОСОБА_3 та відбудеться пряма загроза підкріплення вже існуючого психічного травмування. Примусове здійснення зустрічей з матір'ю є неприпустимим, оскільки це культивуватиме в дитині почуття власної неповноцінності та спричинить страждання, не зворотні патологічні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах.

Рекомендовано обмежити зустрічі матері з донькою (а також інші способи їх спілкування - залежно від обставин), до моменту проведення соціально-психологічної роботи з матір'ю, щодо недопустимості деструктивного поводження з донькою.».

Надає Висновок комісійної судово-психологічно. експертизи судових експертів Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Воропаєвої Н.В. та Козлової А.Г., відповідно до якого:

«Експерти у межах комісійної судово-психологічної експертизи в рамках цивільної справи № 752/13587/20 оцінивши об'єктивно обставини справи, у тому числі вказані висновки психологічного обстеження дитини від 12.10.2020 р., 14.04.2021 р. відповідно зазначають:

Психофізіологічний розвиток Дитини відповідає віковим особливостям;

Особливості та характер стосунків Дитини з батьком характеризується безпечною прив'язаністю, з матір'ю - порушеною прив'язаністю;

Ставлення Дитини до батька характеризується позитивним ставленням до нього на емоційному та вербальному рівнях. Ставлення Дитини до матері характеризується амбівалентним ставленням як на емоційному так і на вербальному рівнях, що супроводжується емоційним відторгненням та дистанціюванням від неї;

Соціальне оточення та середовище в якому зараз знаходиться Дитина є сприятливим для її психологічного та психоемоційного стану;

Зміна місця проживання Дитини на момент дослідження є недоцільною, та може призвести до психотравмування, оскільки Дитина має тісний зв'язок, безпечну прив'язаність до батька та не бажає змінювати місце проживання;

Дитина бажає проживати разом із батьком, що обумовлено безпечною прив'язаністю до батька та наявністю страху, що матір її забере, вона знову не зможе бачитися з батьком;

Оскільки у Дитини наявне емоційне відторгнення, наявність дистанціювання від матері, страх, що матір її забере та вона знову не зможе бачитися із батьком - раптова поява матері, без попередньої домовленості т підготовки Дитини до зустрічі, може негативно вплинути на психоемоційний стан;

Зустрічі матері з Дитиною мають: відбуватися за згодою Дитині із попередньою психологічною підготовкою як Дитини, так і матері; : сприяння та підтримки батька; на безпечній для Дитини території, присутності релевантних для Дитини осіб, або за участі психолога.».

Надає Висновок повторно комісійно судово-психологічної експертизи судових експертів Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Халявки Ю.Г. та Тульвінської А.Ю., відповідно до якого:

«Експерти у межах повторної комісійної судово-психологічної експертизи в рамках цивільної справи № 752/13587/20, у тому числі результатами об'єктивної оцінки означених вище психологічних досліджень експертиз дійшли висновків:

Психофізіологічний розвиток Дитини знаходиться в межах вікової норми. Пізнавальні здібності та інтелектуальний розвиток відповідності до вікових особливостей. Мовлення розвинене, відповідає складними реченнями. Дитина здатна логічно міркувати й уважно слухати, спостерігати і запам'ятовувати, аналізувати і робити висновки;

Особливості та характер стосунків ОСОБА_3 з бать характеризуються безпечною прив'язаністю, з матір'ю - порушеною прив'язаністю;

Ставлення Дитини до батька ОСОБА_1 позитивне на вербальному і емоційному рівнях, до матері ОСОБА_2 - амбівалені вербальному та емоційному рівнях;

Соціальне середовище в якому перебуває ОСОБА_3 сприятливим для її емоційного благополуччя та розвитку;

Зміна місця проживання та соціального середовища ОСОБА_3 є недоцільною;

ОСОБА_3 бажає проживати разом з батьком, що обумовлено надійною прив'язаністю дитини до нього та небажанням бути обмеженою у спілкуванні з батьком;

Раптова поява матері ОСОБА_2 може негативно вплинути на психоемоційний стан Дитини;

Зустрічі дитини з матір'ю можуть відбуватись за добровільною згодою Дитини, на території, де Дитина відчуває себе1 безпечно, за присутності батька, як опорної фігури;

Зустрічі дитини з матір'ю мають відбуватися за попередньою психологічною підготовкою Дитини і матері. При зустрічах Дитина має відчувати себе в безпеці, мати змогу закінчити зустріч в будь-який момент, якщо буде відчувати себе некомфортно. При зустрічах поряд з Дитиною має знаходитись батько, як опорна фігура.

Ситуація з небажанням дитини спілкуватися з матір'ю, негативність наслідків різкої появи матері в житті дитини, психотравми, схильність за таких обставин дитини до суїциду, і неврахування її інтересів та' примушування ОСОБА_3 до спілкування з матір'ю призведе до завдання дитині психологічно-емоційної непоправної шкоди.».

Також, позивач надає копію Висновку спеціаліста від 30.12.2022 року психодіагностичного обстеження Дитини практичним психологом, медичним психологом, який включений до реєстру психологів, які залучаються до кримінальних проваджень за участю малолітніх та неповнолітніх дітей, членом Європейської асоціації транзакційного аналізу, членом Національної психологічної асоціації, керівником Черкаського осередку ВГО «Арт-терапевтична асоціація», психотерапевтом, викладачем ВНЗ Ободовською Л.В. відповідно до якого:

«За результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 29.12.2022 року встановлено:

Ставлення ОСОБА_3 до батька характеризується високою мірою прив'язаності, позитивними емоціями, потребою в постійному близькому психологічному контакті. Ставлення до матері характеризується індиферентним ставленням.

ОСОБА_3 впевнено висловлює бажання проживати з батьком. Це бажання сформульоване самостійно. Ознак психологічного тиску на Дитину не виявлено.

Враховуючи психологічні особливості та реакції ОСОБА_3 можна стверджувати, що проживання з батьком є більш психологічно сприятливим, оскільки Дитина адаптована до даного соціального середовища, емоційно прив'язана до батька, бабусі, яких вважає своєю родиною.

У той же час ОСОБА_3 індиферентна по відношенню до матері та прагне дистанції у спілкуванні з матір'ю.

Особливу увагу, необхідно звернути на те, що інтерпретуючи малюнок сім'ї, Дитина говорить про маму, що вона кричала, погрожувала, що викликало у Дитини тривогу, відчуття незахищеності, бажання чинити супротив, шукати підтримку ззовні. Дані ознаки, які зафіксовані зі слів Дитини, а також реакції поведінки містять індикатори психологічного насилля щодо Дитини.».

Також, надає Висновок психологічного дослідження ОСОБА_3 юридичним психологом вищої категорії ОСОБА_16 , за результатами якого стосовно ОСОБА_3 встановлено наступне:

«Загальний позитивний показник батька та бабусі ОСОБА_17 , дорівнює 182 %, а матері та дідуся «Льоні» з бабусею ОСОБА_18 , дорівнює - 28%.

ОСОБА_3 та батьку притаманний саме другий тип прихильності «міцно прив'язаний» - тут Дитина активно прагне зберегти близькість з ним, проявляє занепокоєння, коли її покидає близька людина та з ентузіазмом сприймає її повернення, і який позитивно позначається на загальному розвитку Дитини.

А між ОСОБА_3 та матір'ю спочатку був притаманний третій тип прихильності «тривожно-амбівалентний», а на даний момент більше став перший тип «тривожно - уникає», такі діти особливо не переживають, коли його покидає близька людина і не виявляють особливого інтересу до взаємодії. Тому зміна місця проживання ОСОБА_3 на момент дослідження є недоцільною.

Крім того, зокрема, наголошується, що на даний час для нормального психоемоційного стану та відчуття благополуччя Дитині необхідна звична обстановка з усталеним колом спілкування, де вона відчуватиме себе вільно, захищено та комфортно.».

Надає Висновок психодіагностичного обстеження практичним психологом - методистом, спеціалістом вищої категорії, Членом Української спілки психотерапевтів, Членом Товариства психологів України Жеребньовою Л.В. , відповідно до якого:

«За результатами відповідного обстеження ОСОБА_3 10.01.2023 р. встановлено, що Дитина в 6 років 8 місяців, має інтелектуальний та мовний розвиток відповідно до вікових норм, здатна самостійно висловлювати власну думку, міркування дитини не містять ознак навіювання.

У ОСОБА_3 наявна психологічна травма, емоційний дистрес, високий рівень тривожності щодо спілкування з мамою.

ОСОБА_3 виявляє позитивне ставлення та високий рівень емоційної прив'язаності до батька та позитивне ставлення до бабусі, з якими вона проживає. Негативізм та недовіру щодо спілкування з матір'ю, страхи по відношенню до матері.

У ОСОБА_3 існує високий ризик розвитку розладу прив'язаності. Причиною цього є категоричне бажання матері проживати разом з донькою всупереч бажанню ОСОБА_3 . У дівчинки наявний страх розлуки з батьком та страх тісного контакту з матір'ю, яку ОСОБА_3 сприймає як негативну фігуру.

Даний стан шкодить благополуччю дівчинки, для неї вкрай небажаним е емоційні стреси, тиск та примушування до спілкування з матір'ю.

Контакти з матір'ю у тому вигляді, як цього бажає ОСОБА_2 , лише посилять психологічну травму дівчинки, примусове спілкування, а тим більше, проживання доньки з матір'ю є нехтуванням емоційних потреб дитини, його можна вважати різновидом насильства по відношенню до емоційної сфери. Це може спричинити у майбутньому руйнівні наслідки для психологічного здоров'я дитини (агресія, тривожні розлади, виникнення почуття безпорадності, розлади сну, розлади адаптації, знецінення себе).

Необхідною умовою для спілкування доньки з матір'ю є поважати особисті кордони дитини та її цінності без тиску і маніпуляцій. Особливо недопустимим є примусове переміщення дитини, психологічний тиск, приниження дитини, негативні та принизливі висловлювання щодо осіб, до яких у дитини сформована стійка емоційна прив'язаність.

При відсутності довіри у ОСОБА_3 примушування її до спілкування та перебування на території людини, якій не довіряють, сприймається дитиною, як фізичне насильство.

Спілкування з матір'ю варто здійснювати за згоди дитини, у безпечних та сприятливих умовах, недопустимим є примушування Дитини до спілкуванню з мамою всупереч бажанню дівчинки.».

Надає Висновок повторної комісійної судово психологічної експертизи судових експертів Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Воропаєвої Н.В. та Козлової А.Г., відповідно до якої:

«Ставлення дитини ОСОБА_3 до батька ОСОБА_1 характеризується позитивним ставленням на емоційному та вербальному рівні, наявна безпечна прив'язаність. Ставлення Дитини до матері характеризується негативним ставленням, як на емоційному так і на вербальному рівнях, що супроводжується емоційним відторгненням, негативізмом, небажанням спілкуватись із нею.

Соціальне оточення та середовище в якому зараз знаходиться ОСОБА_3 є сприятливим для її психологічного та психоемоційного стану.

Зміна місця проживання ОСОБА_3 на момент дослідження є недоцільною та може призвести до психотравмування, скільки дитина має безпечну прив'яаність до батька, відчуває поряд із ним себе у безпеці та не бажає змінювати місце проживання.

Бажання Дитини щодо зміни місця проживання у динаміці не змінюється. Дитина бажає проживати разом із батьком.

Дитина на момент дослідження та у динаміці, категорично не/ бажає спілкуватись із матір'ю, у будь-який спосіб.

Здійснювати примус до ОСОБА_3 щодо контактів і матір'ю або зміни місця проживання є недопустим, оскільки примус містить у собі ознаки психологічного насильства.

У разі зміни місця проживання ОСОБА_3 це призведе до її психотравмування, наслідки якого можуть проявитись у різних сферах життєдіяльності дитини.».

Звертає увагу суду на той факт, що категоричне не бажання дитини спілкуватися з матір'ю підтверджується актами від 09.04.2023 року та від 15.04.2023 року відповідно, складеними старшим державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси ЦМУ МЮ м. Київ Капшитар В.О.; актами від 03.06.2023 року та від 11.06.2023 року відповідно, складеними старшим державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси ЦМУ МЮ м. Київ Атамась Ю.О.

Наголошує, що з 07 липня 2024 року по даний час дитина проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_7 та повністю перебуває на його утриманні.

За означений період мати два рази прислала батькові для ОСОБА_3 на банківський рахунок по 1 000 грн., передала дитині одну пару зимових чобітків та дитячі ролики з декількома кілограмами фруктів і цукерок.

З моменту, як дитина почала проживати разом з ним та до сьогодні позивач самостійно утримує дитину. Мати систематично на добровільній основі не приймає участі в утриманні дитини за виключенням разових випадків окреслених. Домовленості щодо участі в утриманні дитини в грошовій і (або) натуральній формі матір'ю, яка проживає окремо віх дитини, батьки не досягли.

Вказує, що він вживав заходи щодо одержання аліментів з ОСОБА_2 , а остання ухилялася від надання утримання дитині, що підтверджується низкою рішень суду, що набрали законної сили у справі № 752/14951/20 судовий наказ Голосіївського районного суду м. Києва 04.08.2020 р., ухвала Голосіївського районного суду м. Києва 16.11.2020 р., постанова Київського апеляційного суду від 08.04.2021 р., ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 22.11.2021 р., і такі аліменти у встановленому законом порядку раніше не стягувалися - батько має право на стягнення аліментів з матері на утримання дитини за минулий період з 08.07.2020 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З народження доньки більшу частину часу саме він займається її вихованням та матеріальним забезпеченням. Даний факт визнав Відповідач.

Позивач вказує, що в 2004 році він закінчив з відзнакою Національну академію внутрішніх справ України. В подальшому працював в органах внутрішніх справ, а нині ветеран Національної поліції України.

З 26.09.2016 року, тобто після народження доньки, він пішов зі служби (за вислугою років та станом здоров'я) та є пенсіонером 2 групи інвалідності армії. На роботі характеризується як спокійний, врівноважений; під час спілкування з громадянами ввічливий, тактовний, уважний.

За таких обставин, він мав вільний час (це також одна з причин його звільнення зі служби), що давало йому можливість повною мірою опікуватися донькою та сім'єю.

Також, зазначає, що на амбулаторні прийоми до лікаря-педіатра доньки під час спільного проживання з Відповідачем супроводжував виключно він.

Декларація на обслуговування доньки з лікарем Мосуновую І.В. (під час спільного проживання подружжя) підписана, також з боку батьків саме позивачем.

Турбуючись про майбутнє здоров'я доньки перед її народженням ІНФОРМАЦІЯ_6 ним ініційовано укладення договору № 301/04-16 про зберігання біологічного матеріалу (пуповинної крові) з ТОВ «Інститут клітинної терапії».

За його ініціативою у 2017 роках та 2019 роках, також застраховано життя та здоров'я доньки ОСОБА_3 .

В заклад дошкільної освіти № 506 ОСОБА_3 оформив, також він та забезпечував відвідування донькою цього закладу з 01.09.2019 року до останнього часу.

Крім того, оплату за дитячий садок доньки під час спільного проживання подружжя здійснював, також, він.

Він під час спільного проживання з відповідачем влаштовував доньку на курси англійської мови та оплачував їх, на танці в Центр «Камала» тощо.

На даний час він має постійний дохід, зокрема, пенсію. Розмір пенсії позивача становить щомісячно близько 11 400 грн. Разом з тим, заробітна плата відповідача є мінімальною.

Виключно з позитивного боку характеризують його й сусіди, які проживають в буд. АДРЕСА_9 (де він у приватній власності має квартиру), та консьєрж: ОСОБА_21 (кв. 62 ). ОСОБА_22 (кв. 66 ), ОСОБА_23 (кв. 51 ), ОСОБА_24 - консьєрж.

Вказує, що він на добровільних засадах регулярно займається благодійною діяльністю: безоплатно здає свою кров для хворих які цього потребують. Більше того, він є почесним донором України.

Він до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має, в розшуку не перебуває; спиртні напої та наркотичні засоби не вживає, на обліку у лікаря- психіатра не перебуває. Випадків аморальної поведінки не вчиняє.

Таким чином, він є освіченим та вихованим, порядною людиною, гарним батьком, не вживає алкогольних напоїв та/чи наркотичних засобів тощо.

ОСОБА_3 дуже прив'язана, любить та цінує свого батька. Та навпаки категорично не бажає спілкуватись із матір'ю, у будь-яким спосіб.

Вказує, що на поштову адресу Відповідача рекомендованими листами направлено 57 пропозицій мирових угод спираючись на такі ключові положення: визначити місце проживання ОСОБА_3 з батьком та забезпечити широку участь матері у вихованні ОСОБА_3 з урахуванням її бажань та можливостей.

Однак, жодної відповіді з боку ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_5 до цього часу так і не надходило.

Вказує, що він переконаний, що визначення місця проживання ОСОБА_3 саме з ним буде відповідати якнайкращим інтересам дитини. Між ним та донькою склалися позитивні стійкі соціальні зв'язки, ОСОБА_3 дуже прив'язана до батька, він належним чином займається її вихованням та належним чином піклується про неї.

Просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткової мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, з 27.09.2023року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, за період з 08.07.2020 року до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Припинити (зняти) обов'язок по сплаті батьком ОСОБА_1 на користь матері ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 - у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, з 29.06.2023 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 повноліття.

Змінити місце проживання дитини ОСОБА_3 з місця проживання з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 на місце проживання з батьком ОСОБА_1 та визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 .

Залишити фактичне безперервне місце проживання та постійного перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 .

Зобов'язати матір ОСОБА_2 не чинити дій, як особисто так і із залученням та за допомогою будь-яких інших осіб, щодо зміни місця проживання та перебування дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , з місця фактичного безперервного проживання та постійного перебування з батько ОСОБА_1 на місце проживання та перебування з матір'ю ОСОБА_2 та/або з будь-якою іншою особою.

02 жовтня 2024 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

31 жовтня 2023 року адвокатом Волощук Володимиром Вікторовичем, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 , було подано через канцелярію суду Відзив на позовну заяву. З даного відзиву вбачається, що сторона відповідача просить, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Орган опіки та піклування Черкаської міської ради, ОСОБА_1 , який діє вітересах неповнолітньої ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та визначення місця пролживання відмовити.

Вказує, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 30 грудня 2021 року позов задоволено та визначено місце проживання дитини з матір'ю. У задоволенні зустрічно позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 28.12.2022 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 грудня 2021 року змінено, доповнено резолютивну частину рішення наступним абзацом.

«Встановити адаптивний період зустрічей матері - ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 протягом 6 місяців з дня набрання рішенням суду законної сили, а саме: кожної першої та третьої суботи кожного місяця з 10.00 години до 15.00 години в місті Черкаси в присутності батька ОСОБА_1 ; кожної другої неділі кожного місяця з 12.00 години до 17.00 години в місті Черкаси в присутності батька ОСОБА_1 : кожної четвертої неділі кожного місяця з 12.00 години до 17.00 години в місті Києві в присутності батька ОСОБА_1 »

Зобов'язано батька ОСОБА_1 забезпечувати зустрічі дитини з матір'ю в місті Черкаси та в місті Києві. Виконання рішення суду в частині визначення місця проживання дитини відстрочити на час дії адаптивного періоду - 6 місяців. В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду касаційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 грудня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 28 грудня 2022 року залишено без змін.

Вказує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 припинили шлюбні відносини на підставі рішення суду, яке набрало законної сили 22.12.2020 року, оскільки причиною цього стали неприязні стосунки, які склались між колишнім подружжям.

Систематичне рукоприкладство, зривний, імпульсивний характер, моральне знущання над ОСОБА_2 , докори, що квартира їм з дитиною не належить, постійні сварки, скарги та виклики поліції, домашнє неприховане насильство, змусили ОСОБА_2 забрати неповнолітню доньку та переїхати від чоловіка на постійне проживання до її батьків.

Дитина ОСОБА_3 до 07 липня 2020 року постійно проживала з мамою, дідусем та бабусею за адресою: АДРЕСА_13 .

У липні 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у Службі у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації досягнули згоди про порядок участі батька у вихованні дитини, підписали відповідний графік.

Проте, 07 липня 2020 року батько з прогулянки дитину матері не повернув, самовільно без згоди матері забрав доньку, яка постійно проживала з матір'ю, змінив місце проживання, дитину для спілкування матері не надає. Тобто з 07 липня 2020 року і більше двох років поспіль (після цієї дати мати доньку не бачила та не знала де дитина, оскільки батько дитину матері для спілкування та побачень на надавав. За зареєстрованим місцем проживання (у гуртожитку) та у квартирі, яка належить ОСОБА_1 на праві власності (за адресою: АДРЕСА_5 ) ОСОБА_1 не проживав, постійно переховував дитину до тих пір поки при вирішенні спору про визначення місця проживання (на судові засідання самостійно ОСОБА_1 не з'являвся, а його інтереси представляв адвокат) представник ОСОБА_1 не приніс акт обстеження умов проживання дитини за адресою: АДРЕСА_7 , в якому було зазначено, що ОСОБА_3 проживає за цією адресою.

10 листопада 2020 року відділом Голосіївського УП ГУНП у м. Києві порушено кримінальне провадження № 12020100010004793 по факту вчинення злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України (домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи) (справа порушена щодо насильства над ОСОБА_2 ).

13 жовтня 2020 року відділом Голосіївського УП ГУНП у м. Києві порушено кримінальне провадження № 12020100010004560 по факту скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України (незаконне позбавлення волі або викрадення людини - ті самі діяння, вчинені щодо малолітнього або з корисливих мотивів, щодо двох чи більше осіб або за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або таке, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, або із застосуванням зброї, або здійснюване протягом тривалого часу)(справа порушена щодо насильства над малолітньою ОСОБА_3 ).

Оскільки, як вище зазначено, ОСОБА_1 , починаючи з 07 липня 2020 року, зловживаючи своїми правами, чинив перешкоди у спілкуванні з дитиною: не повідомляв матері де дитина, приховував інформацію про стан здоров'я дитини, про її дошкільний розвиток, не надавав матері можливості турбуватися про дитину, виховувати дитину, обмежував ОСОБА_2 у повноцінному спілкуванні з дитиною.

В межах розгляду справи № 752/13587/20 позивачем було подано заяву про забезпечення позову з проханням встановити для неї та доньки графік побачень та спілкування до винесення рішення суду. Ухвалою суду від 16.06.2021 року заяву було задоволено. Після набрання нею законної сили, передано на виконання до виконавчої служби, ОСОБА_2 неодноразово зверталась до поліції із заявою про те, що ОСОБА_30 ухвалу суду не виконує та дитину на побачення не надає. Після того як в судовому засіданні представником відповідача до суду було подано акт обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_7 , Позивач неодноразово приїздила за цією адресою, двері квартири ніхто не відкривав, викликала поліцію фіксації того, що не виконується ухвала суду, не виконується постанова виконавчого провадження, однак з дитиною ОСОБА_1 не надав можливості Тетяні побачитись. Лише один раз у м. Черкаси ОСОБА_1 приїхав на вимогу поліції, працівником поліції йому було повідомлено про наявність ухвали суду від 16.06.2021 року і що він зобов'язаний виконувати вимоги ухвали. ОСОБА_1 на ці обставини ніяким чином не відреагував та повідомив, що дитини за вказаною адресою ( АДРЕСА_7 ) немає, і що дитина буде ночувати у родичів. Таким чином, ОСОБА_1 умисно ухилявся від виконання ухвали суду від 16.06.2021 року. Навіть у той період, коли для дитини та матері був визначений шестимісячний строк адаптивного періоду для налагодження відносин ОСОБА_1 всіляко чинив цьому перешкоди, здебільшого посилаючи на хворобу дитини.

Окремими пунктами позовних вимог позивач посилається на психологічні висновки, в яких йде посилання на ті обставини, що дитина насторожено ставиться до матері. Зауважує, що ці висновки ще раніше були оцінені судами при розгляді справи № 752/13587/20 та в рішеннях суду надана їм належна оцінка як доказам. Перш за все хочемо зауважити, що дані висновки були надані ОСОБА_1 до матеріалів справи самостійно. Жодних висновків на вимогу суду, а також жодних психологічних експертиз у вимогу суду не проводилось. Сторонами у справі взагалі не ставилось питання проведення будь-яких експертиз та підготовки висновків. Особи, які складали висновки не попереджались кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України.

Відповідач ОСОБА_2 не визнає надані позивачем висновки психологів складені фахівцями за результатами психологічного обстеження їх з відповідачем малолітньої дочки, оскільки їх дочка є малолітньою, занадто тривалий період часу не спілкується з матір'ю обстеження були проведені без її участі, а також за умови відсутності її спілкування з дочкою. Пономар ОСОБА_2 заперечує будь-яку не коректну поведінку з її боку по відношенні, до дитини, стверджує, що між нею та дочкою, а також її батьками були добрі відносну Наразі позивач вчиняє всі можливі дії, щоб не допустити її до участі у спілкуванні з дочкою взагалі.

Зауважує, що ОСОБА_2 знає про те, що донька любить батька, що він має певне (вагоме)місце у її житті, тому вона не заперечувала і не заперечує та бажає щоб батько та дитина спілкувались і надалі. Також розуміє, що дитина довгий час проживав (проживає) з батьком. Внаслідок того, що саме батько чинить перешкоди у спілкуванні матері та дитини, сам процес налагодження спілкування повинен бути поступовий обережний, наче перше знайомство, за обов'язковою участю батька.

Відповідача обурює сам факт поведінки ОСОБА_1 , оскільки замість того, щоб надавати дитину для спілкування матері, він впродовж півтора останніх роки водить дитину по різних психологах, з метою отримання висновків «яка мама погана». Такі висновки взагалі не можуть прийматись судом до уваги, оскільки вони проводяться без участі матері, як підтверджується встановленими судами обставинами довгий час дитина та мати, через перешкоджання батька, позбавлені можливості спілкуватися. Вважаємо, що своїми розмовами та впливом на дитину, батько настроює дитину проти матері, і такі дії здійснюються ОСОБА_1 аж ніяк не в інтересах дитини.

Щодо вимог відносно сплати аліментів зазначає наступне.

Зазначає, що питання стягнення аліментів між сторонами вирішувалось у Голосіївському суду міста Києва. Рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного щомісячно, починаючи з 29 червня 2023 року до досягнення дитиною повноліття, набуло законної сили. Такті чином, станом на дату подачі позову ОСОБА_1 є наявне діюче рішення суду щодо стягнення аліментів з нього на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 .

У постанові від 18.02.2018 року у справі № 462/4152/16-ц Верховний Суд зазначив, що відмовляючи у відкритті провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судом, одночасно збігаються сторони, підстави й предмет спору, варто пересвідчитися, чи справа ще розглядається судом, та чи сторони, предмет і підстави справді ідентичні.

Просить врахувати, що питання про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 судом вже вирішено, стягнення аліментів присуджено на користь матері ОСОБА_2 , тому у позивача відсутні підстави для звернення до суду з таким же позовом, з таким же предметом і з тих же підстав.

Вказує, що ОСОБА_2 неодноразово передавала подарунки, гроші, солодощі для ОСОБА_3 , про що доказом того є чеки та квитанції, які підтверджують витрати на дитину. Висновки Позивача про те, що ОСОБА_2 не спроможна утримувати дитину, необґрунтовані та не відповідають дійсності.

Щодо визначення місця проживання дитини з батьком зазначає, що питання про визначення місця проживання ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_2 судом вже вирішене і є рішення Верховного суду, яке набрало законної сили. Тому предметом спору про визначення місця проживання дитини з батьком ОСОБА_1 не може вирішуватись у цьому спорі.

Щодо пропозиції укладення мирової угоди по предмету спору у визначенні місця проживання дитини зазначає, що під час вирішення справи № 752/13587/20 питання укладення мирової угоди неодноразово вирішувалось між сторонами. ОСОБА_2 ще раз підтверджує, що не бажає укладати з ОСОБА_1 будь-яких мирових угод, в тому числі і щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 з батьком.

Відповідач ОСОБА_1 чинить перешкоди матері у спілкуванні з малолітньою донькою, і робить це свідомо, тому втрачаються безпосередні емоційні контакти між нею як матір'ю і дитиною: тривала відсутність матері у житті малолітньої дитини призводить до втрати зв'язку між ними.

Просить відмовити позивачу в задоволенні позову.

15 листопада 2023 року позивач ОСОБА_1 через канцелярію суду подав відповідь на відзив в якому просив задовольнити позов в повному обсязі, з наступних підстав.

Щодо неправдивої інформації про причини розлучення зазначає наступне.

29.02.2020 року йому стало відомо, що ОСОБА_2 під час того як він з дитиною перебували у м. Черкасах в гостях у бабусі по батьківській лінії, йому зрадила з колегою по роботі ОСОБА_8 , що підтверджено ним у письмовому поясненні та аудіозаписі.

Після цієї подружньої зради ОСОБА_2 ініціювала судову справу про розлучення. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20.11.2020 р. у справі №752/5107/20 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Враховуючи те, що сталося, ОСОБА_2 спонтанно та всупереч бажанню дитини 01.04.2020 року переїхала разом з донькою проживати до своїх батьків (адреса АДРЕСА_3.), а відносно ОСОБА_1 пише безліч неправдивих заяв до різних органів, з метою дискредитувати його, особливо в судових процесах.

Крім того, кримінальні провадження за № 12019100010004560 від 13.10.2020 р. за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України «Незаконне позбавлення волі або викрадення людини» та за № 12019100010004793 від 10.11.2020 р. за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України «Домашнє насильство», про які зазначає суду Відповідач, закриті в порядку ст. 284 КПК України.

Як зазначено у відзиві, Систематичне рукоприкладство, зривний, імпульсивний характер, моральне знущання над ОСОБА_2 , докори, що квартира їй не належить, постійні сварки та виклики поліції, домашнє неприховане насильство, змусили ОСОБА_2 забрати неповнолітню доньку та переїхати від чоловіка на постійне проживання до її батьків. У той же час зазначає, що ОСОБА_3 до 07.07.2020 року постійно проживала з мамою, дідусем та бабусею за адресою: АДРЕСА_13 , що як ми бачимо не відповідає дійсності, оскільки дитина там жила тимчасово та всупереч свого бажання.

Як зазначає у відзиві відповідач, що Центр соціальних служб Голосіївського району міста Києва неодноразово проводив з ним роботу, нібито йому надавались якісь рекомендації та на його зухвале спілкування.

Вказує, що дані аргументи не відповідають дійсності, оскільки він з представниками Центру спілкувався один раз та досить ввічливо, про які там вони пишуть неодноразові зустрічі, рекомендації та зухвале спілкування йому не відомо.

Він до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягався.

Крім цього, 11.05.2023 року Черкаським районним управлінням ГУНП в Черкаській області внесено відомості до ЄРДР за № 12023250310001636 та почато досудове розслідування по фактах неправдивих повідомленнях про злочин з боку ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 383 КК України.

Про місце проживання ОСОБА_3 в АДРЕСА_7 , вказує, що відповідач знала завжди, що підтверджується навіть Актом обстеження умов проживання № 276 від 23.10.2020 р., тобто її аргументи, що вона не знала де проживає дитина не відповідають дійсності та вводять суд в оману.

Щодо висновків психологів та висновків судових експертів зазначає наступне.

Відповідач у своєму відзиві цілеспрямовано зазначає неправдиві щодо не попередження експертів відповідно до ст. 384 КК України.

Крім цього, відповідач завідомо повідомляє суду недостовірну інформацію, що всі висновки психологів та судових експертів раніше розглядались судами та прийняті до уваги.

Але чомусь замовчує той факт, що психодіагностичне обстеження дитини Ободовською Л.В. проводилось 30.12.2022 р., психологічне дослідження ОСОБА_3 юридичним психологом вищої категорії Дем'яненком Віктором Васильовичем проводилось 16.01.2023 р., психодіагностичне обстеження дитини Жеребньовою Л.В. проводилось 15.01.2023 р., а висновок комісійної судово-психологічної експертизи ДЕНДКЦ МВС України № СЕ-19-23/1811-ПС складено 31.01.2023, тобто вже після прийняття рішення Київським апеляційним судом по справі № 752/13587/20 та жодним судом не досліджувались.

Так, всі вищезазначені висновки складено відповідно до ст. 102 ЦПК України та згідно Інструкції з організації проведення та оформлення експертних проваджень у підрозділах Експертної служби МВС України, затвердженої наказом МВС України від 17.07.2017 № 591.

На його думку, всі зазначені експертні дослідження та комісійні експертизи проведено коректно та відповідно до норм чинного законодавства України.

Припущення відповідача про необ'єктивність даних висновків та порушення процедури є її небажанням сприймати факти, які встановлені під час проведення даних експертиз, та зі сторони Відповідача не підтверджуються жодними доказами та ґрунтується лише на її припущеннях.

Жодний відхилень даних експертиз та призначення повторних експертиз не було, а отже у суду не було підстав вважати дані висновки нелегітимними.

Наголошує, що неодноразові зазначення неправдивої інформації є нічим іншим як намаганням свідомо ввести суд в оману.

Відносно побачень дитини з матір'ю наголошує на тому, що Постановою старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Атамась Ю.О. від 20.07.2023 р. встановлено, що за весь період примусового виконання під час проведення зустрічей, які повинні були бути проведено, стягувачу ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 , боржником ОСОБА_1 надавався безперешкодний доступ до місця перебування дитини, однак у дитини було відсутнє бажання щодо проведення часу з матір'ю і спілкування з нею, оскільки ОСОБА_3 чітко пам'ятає, як з нею поводилась мама, та як застосовувала до неї фізичну силу. Про що складено відповідні акти, які наявні в матеріалах виконавчого провадження (09.04.2023,15.04.2023,03.06.2023,05.06.2023,11.06.2023)».

Тому виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 752/13587/20 виданого 09.02.2023 року щодо встановлення адаптивного періоду зустрічей матері з дитиною протягом 6 місяців з дня набрання означеним вище рішенням суду законної сили, а саме: кожної першої та третьої суботи кожного місяця з 10.00 год. до 15.00 год. в м. Черкаси в присутності батька ОСОБА_1 ; кожної другої неділі кожного місяця з 12.00 год. до 17.00 год. в м. Черкаси в присутності батька; кожної четвертої неділі кожного місяця з 12.00 год. до 17.00 год. в м. Києві в присутності батька було закінчено.

Жодного протоколу щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за невиконання рішення суду працівниками ДВС не складалось.

Так, адаптивний період визначений судом пройшов невдало та, дитина чітко висловила своє категоричне не бажання спілкуватись та проводити час з матір'ю. Віка чітко висловила своє бажання проживати разом із батьком, що раніше зазначалось у всіх висновках та експертизах протягом 2020- 2023 років.

Припущення відповідача, що батько налаштовує дитину, перешкоджає у спілкуванні з матір'ю та інше ґрунтується лише на її припущеннях.

Тобто, на його думку, відповідач знову вводить суд в оману щодо перешкоджанні у спілкуванні з дитиною.

Відносно сплати аліментів зазначає наступне.

Наголошує на тому, що з 07.07.2020 року по даний час дитина проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_7 та повністю перебуває на його утриманні.

За означений період мати два рази прислала йому для ОСОБА_3 на банківський рахунок по 1000 грн. 00 коп., передала дитині одну пару зимових чобітків та дитячі ролики з декількома кілограмами фруктів і цукерок.

Отже, наголошує, що, враховуючи рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30.12.2021 року у справі №752/13587/2, яке набрало законної сили, у редакції постанови Київського апеляційного суд від 28.12.2022 року у справі №752/13587/20, яка набрала законної сили, а також постанову Київського апеляційного суд від 20.02.2023 р. у справі № 752/10471/20, яка набрала законної сили, а також те, що він вживав заходи щодо одержання аліментів з ОСОБА_2 , а остання ухилявся від надання утримання дитині, що підтверджується низкою рішень суду, що набрали законної сили у справі № 752/14951/20 (судовий наказ Голосіївського районного суду м. Києва 04.08.2020 р., ухвала Голосіївського районного суду м. Києва 16.11.2020 р., постанова Київського апеляційного суду від 08.04.2021 р., ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 22.11.2021 року, і такі аліменти у встановленому законом порядку раніше не стягувалися - батько має право на стягнення аліментів з матері на утримання дитини за минулий період з 08.07.2020 року до 28.06.2023 року.

Крім того, враховуючи те, що дитина продовжує з ним проживати, батько має право враховуючи позицію законодавця, у тому числі ч. З ст. 181 СК України, на аліменти від матері на утримання дитини до досягнення ОСОБА_3 повноліття. З огляду на викладене, у тому числі зважаючи що з 07.07.2020 року і донині ОСОБА_3 проживає з батьком та знаходиться на повному його утриманні, він вважає необхідним ініціювати в судовому порядку у цій позовній заяві питання щодо: стягнення з відповідача на користь батька аліменти на утримання дитини за минулий період з 08.07.2020 року до 28.06.2023 року; припинення стягнення з батька на користь матері аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.06.2023 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття; стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 у розмірі однієї чверті, заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину аліменти.

Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір'ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина ОСОБА_3 .

Зазначає, що з огляду на те, що у період з 01.04.2020 року до 07.07.2020 року відповідача до участі у вихованні ОСОБА_3 фактично не допускали (за виключенням одного побачення 27.05.2020 року) ним в добровільному порядку перераховано аліменти на дитину за квітень на суму 1779,00 грн., травень 890,00 грн. та червень 2020 року на суму 890 грн. відповідно.

Щодо пропозицій укладення мирової угоди у межах даної справи, зазначає, що на поштову адресу відповідача рекомендованими листами направлено 57 пропозицій мирових угод спираючись на такі ключові положення: визначити місце проживання ОСОБА_3 з батьком та забезпечити широку участь матері у вихованні ОСОБА_3 з урахуванням її бажань та можливостей.

Однак, жодної відповіді з боку ОСОБА_2 на його адресу до цього часу так і не надходило.

У свою чергу, відповідач у відзиві зазначає, що не бажає укладати з ОСОБА_1 будь-яких мирових угод, у тому числі і щодо визначення місця проживання дитини.

Цей факт підтверджує те, що відповідачу байдуже на інтереси та бажання її доньки проживати разом з батьком, що вона переслідує якусь свою мету помсти колишньому чоловіку через донечку, а ніяк не інтереси дитини.

Враховуючи вище викладене просить, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

30 листопада 2023 року ухвалою суду клопотання адвоката Волощук В.В., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 , про закриття провадження у справі за позовом залишено без задоволення.

30 січня 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі, призначено цивільну справу до судового розгляду по суті, зобов'язано Орган опіки та піклування Черкаської міської ради надати суду висновок щодо розв'язання спору про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

26 квітня 2024 року ухвалою суду заперечення адвоката Якименка М.М., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , щодо дій головуючого відхилено.

20 січня 2025 року ухвалою суду клопотання ОСОБА_1 та адвоката Якименко М.М. щодо поверненя в підготовче провадження залишено без задоволення.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити. Зазначив, що він з відповідачем не проживають разом з 01 квітня 2020 року, а дитина разом з ним проживає з липня 2020 року. Відповідач ніколи не заперечувала факту того, що він добре ставиться до дитини. Натомість, йому стало відомо, що в період проживання доньки з матір'ю з 01.04.2020 року до 07.07.2020 року батьку постійно чинились перешкоди у побаченнях і спілкуванні з дитиною. Йому стало відомо від дочки, що за будь-яку згадку про батька її неодноразово били по губах, залякували. Таким чином, відносно неї систематично вчинялося домашнє насильство у формах фізичного та психологічного як матірю, так і дідом з бабою по материнській лінії. В подальшому дані факти та їх негативні наслідки були підтверджені значною кількістю психодіагностичних обстежень дитини, що здійснювалися висококваліфікованими спеціалістами в сфері дитячої психології та висновками НДЕКЦ МВС України від 15.08.2022 року та 22.02.2022 року, від 31.01.2023 року та 11.01.2024 року. З 07.07.2020 року і донині, тобто, майже 5 років, дитина фактично проживає з батьком у АДРЕСА_7 та повністю перебуває на його утриманні, за цей час мама перерахувала дитині 2000 грн. 00 коп., а подарунок на день народження дитині прислала лише 03 травня 2025 року . Дитина з мамою не хотіла ні гратись, ні обійматись, ні говорити. Психологи зазначили, що ОСОБА_3 проживаючи з батьком знаходиться в соціальному середовищі та перебуває в безпечному, сталому середовищі. Наголосив на тому, що дитина в судовому засіданні зазначила з ким саме вона хоче проживати та хто до неї застосовував фізичне насильство. Він переконаний, що проживання дитини саме з ним буде відповідати як найкращим інтересам дитини. Між ним та дитиною склалися позитивні стійкі соціальні зв'язки, дитина дуже прив'язана до нього, він належним чином займається її вихованням та належним чином піклується про неї. Просив суд описати всі експерті висновки в рішенні суду та позовну заяву задоволити в повному обсязі.

Адвокат Якименко М.М., який діє в інтересах позивача, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив його задоволити. Також, звернув увагу суду на висновки експертів. Наголосив на тому, що дитина знаходиться в тому віці, яка може висловити свої думки та суд повинен врахувати думку дитини. Позивач проживає разом з дитиною вже на протязі 4 років, на його дуимку, Орган опіки та піклування при наданні Висновку мав би врахувати та зазначити всі обставини, дитина як бажала так і бажає проживає з батьком. Мати приїзжала до дитини, мабуть, раз на 4 роки. Висновок Органу опіки та піклування, на його думку, є неповним та необгрунтованим. Проживаючи з батьком, дитина соціалізувалась. Вона категорично вивловлюється відносно того, що вона не бажає проживати з матір'ю, вона хоче проживати з батьком. Найкращі інтереси дитини це є першочергова значимість, розвиток дитини повинен бути у безпечному, стійкому середовищі. Батько взяв на себе відповідальність за долю дитини, за її психологічний стан, за її життя. При винесенні рішення просив врахувати всі наслідки, дитина з батьком проживає вже майже 4 роки, батько зі свого боку забезпечує її повністю, одежа, їжа, все що дитина потребує, забезпечений її духовний і фізичний розвиток.

Відповідач ОСОБА_2 судовому засіданні зазначила, що позивач не йде на контакт, він ухиляється від питання її спілкування з дитиною та переховується від неї та не виконує рішення суду, апеляційним судом було визначено адаптивний період, позивачем також не було виконано цього. Коли дитина хворіла, то вона замовляла їй фрукти, аксесуари, солодощі. На її думку, позивач позбавив її права на материнство та переховує дитину вже стільки часу. На її думку, тільки мати й батько можуть знати, що краще для дитини, вона не вважає, що одностроннє виховання є нормальним, в дитини мають бути і батько і мати. На її думку, дочка має бути соціалізованою, а не заляканою, у дитини немає соціального розвитку. Вона не хоче щоб її дитина була соціальним інвалідом. Зазначила, що в зв'язку з тим, що вона народила ще двох дітей, то це не означає, що вона забула про Віку, вона хоче щоб її дітки між собою спілкувалися, вона не ворог своїй дитині. Вона її любить так само як усіх своїх дітей. Вона не хоче щоб її дитину водили по судовим експертам, вона хоче щоб її дитина гралась на майданчику. Просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Адвокат Волощук В.В., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 , в судовому засіданні зазначив, що коли дитина була в судовому засіданні, то було видно, що дитина залякана. На його думку, дитина є предметом помсти. Також зазначив, що в задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Черкаської міської ради за дорученням Зубалій Наталія Анатоліївна в судовому засіданні зазначила, що дитина любить обох батьків, як тата так і маму. Дитина перебуває зараз в тому віці, коли вона не пам'ятає всього, що було в дитинстві. Ними було надано Висновок Органу опіки та піклування від 11 січня 2024 року. Дитина не проявляє до матері позитивних емоцій, але і не виявляє негативних почуттів до неї, при цьому, за її думкою, Віка сумує за мамою. На її дупку, до слів дитини, сказаних в попередньому судовому засіданні, необхідно ставитись дуже критично. Дитина не знає як це проживати з мамою. Вважає, що при винесенні рішення суд повинен взяти до уваги Висновок Органу опіки та піклування ЧМР № 170-01-21 від 01 вересня 2024 року.

ОСОБА_1 , який дії в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , в судовому засіданні пояснив, що, на його думку, якби відповідачка хотіла спілкуватися з дитиною, то вона б дзвонила. У Висновках експертів зазначено, що мама била дитину по губам та по попі. Віка знає, що батько її слухає, він з нею знаходить спільну мову. У всіх висновках експертів зазначено, що середовище, в якому проживає дитина, є благоприємним та чудовим. На його думку, дитину необхідно залишити в спокої, нехай вона живе та радіє, а йому з відповідачкою необхідно домовлятися як дорослим людям.

Малолітня ОСОБА_3 в присутності педагога ОСОБА_34 та психолога ОСОБА_35 в судовому засіданні, яке відбулось 22 жовтня 2024 року, шляхом опитування, повідомила суду, що вона ходить на акробатику, танці та плавання. Домашні завдання вона робить сама, іноді їй допомагає тато. Мама їй телефонує тільки тоді, коли мають відбутися судові засідання. Коли мама з татом розлучилися, то вона жила в м. Києві. Вказала, що тато в неї чарівний, в нього багато ласки. З мамою вона жити не хоче, мама била її по губам і по попі, їй з мамою не дуже добре. Хоче жити з татом, вона вже 4 роки з ним проживає.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, та оцінивши їх у сукупності, проглянувши відеозаписи, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту для даних правовідносин визначені Сімейним Кодексом України.

Згідно з положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування(ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відносно позовної вимоги ОСОБА_1 щодо зміни місця проживання дитини ОСОБА_3 з місця проживання з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 на місце проживання з батьком ОСОБА_1 та визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до копії Свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_3 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, 25 лютого 2016 року було укладено шлюб між відповідачем та позивачем.

Відповідно до копії свідоцтва про народження Серії НОМЕР_4 , виданого Голосіївським районним у м. Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ІНФОРМАЦІЯ_10 народилася ОСОБА_3 . В графі «батько» зазначено - « ОСОБА_1 », в графі «мати» зазначено - « ОСОБА_2 ».

20 листопада 2020 року рішенням Голосіївського районного суду м. Києва по справі № 752/5107/20 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 25 лютого 2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Соломянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 292 розірвано.

Як вбачається з Довідки від 03.06.2022 № 7101-5001705913 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває за адресою: АДРЕСА_7 та відповідно Довідки від 03.06.2022 № 7101-5001705962 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває за адресою: АДРЕСА_7 .

Відповідно до Акту № 276 обстеження умов проживання від 23 жовтня 2020 року, складеного завідувачем сектору та головним спеціалістом служби у справах дітей Черкаської міської ради Молчанович Н.О., Зубалій Н.А. , на підставі запиту Голосіївської служби у справах дітей, в квартирі АДРЕСА_8 , створені належні умови для проживання та перебування малолітньої ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Відповідно до Акту № 198 обстеження умов проживання від 24 травня 2021 року, складеного головними спеціалістами служби у справах дітей Черкаської міської ради Зубалій Н.А. та Ситник Л.Г. , на підставі заяви громадянина ОСОБА_1 , та відповідно до Акту № 495 обстеження умов проживання від 22 листопада 2021 року, складеного головними спеціалістами служби у справах дітей Черкаської міської ради Зубалій Н.А. та Ситник Л.Г., на підставі заяви громадянина ОСОБА_1 , в квартирі АДРЕСА_8 створені належні умови для проживання малолітньої ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Як вбачається з Посвідчення Серії НОМЕР_5 , ОСОБА_1 має право на пільги, установлені законодавством для ветеранів Національної поліції.

Як вбачається з Атестаційного листа, наданого заступником начальника управління - начальником відділу управління захисту економіки у м. Києві ДЗЕ НПУ Олійник Ю.М., ОСОБА_1 за період служби в органах внутрішніх справ та в займаній посаді зарекомендував себе позитивно. Юридично грамотний, сумлінний та дисциплінований працівник. Правильно застосовує кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство. У вирішенні службових питань проявляє принциповість і наполегливість. Знає форми і методи оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ. Уміє організувати свою особисту роботу. При виконанні службових обов'язків дотримується правил конспірації, збереження службової таємниці. В роботі суворо дотримується законності. За характером спокійний, врівноважений. Користується авторитетом та повагою серед особового складу. Підтримує ділові стосунки з колегами, під час спілкування з громадянами ввічливий, тактовний, уважний. В стройовому відношенні підтягнутий, фізично розвинутий, знає правила і вимоги по використанню зброї.

30 грудня 2021 року рішенням Голосіївського районного суду м. Києва по справі № 752/13587/20 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , з матірю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 , кімнати 7-8. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Черкаської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком залишено без задоволення.

28 грудня 2022 року Постановою Київського апеляційного суду по справі № 752/13587/20 рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 грудня 2021 року змінено, доповнивши резолютивну частину рішення наступним абзацом: «Встановити адаптивний період зустрічей матері - ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 протягом 6 місяців з дня набрання рішенням суду законної сили, а саме, кожної першої та третьої суботи кожного місяця з 10:00 години до 15:00 години в м. Черкаси в присутності батька ОСОБА_1 ; кожної другої неділі кожного місяця з 12:00 години до 17:00 години в м. Черкаси в присутності батька ОСОБА_1 : кожної четвертої неділі кожного місяця з 12:00 години до 17:00 години в м. Києві в присутності батька ОСОБА_1 . Зобов'язано батька ОСОБА_1 забезпечувати зустрічі дитини з матір'ю в м. Черкаси та в м. Києві. Виконання рішення суду в частині визначення місця проживання дитини відстрочено на час дії адаптивного періоду 6 місяців. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

09 серпня 2023 року Постановою Верховного Суду № 752/13587/20 рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 грудня 2022 року залишено без змін.

20 липня 2023 року старшим державним виконавцем Другого відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Атамась Юлією Олександрівною при примусовому виконанні виконавчого листа № 752/13587/20 виданого 09.02.2023 Голосіївським районним судом м. Києва встановлено, що за весь період примусового виконання під час проведення зустрічей, які повинні були бути проведено, стягувачу ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 , боржником ОСОБА_1 надавався безперешкодний доступ до місця перебування дитини, однак, у дитини було відсутнє бажання щодо проведення часу з матір'ю і спілкування з нею. Про що складено відповідні акти, які наявні в матеріалах виконавчого провадження (09.04.2023, 15.04.2023, 03.06.2023, 05.06.2023, 11.06.2023). Виконавчим листом № 752/13587/20 від 09.02.2023 Голосіївського районного суду м. Києва встановлено адаптивний період зустрічей матері з дитиною протягом 6 місяців з дня набрання рішенням суду законної сили. Термін виконання даного рішення закінчено 28.06.2023 року.

Вищезазначеною постановою виконавче провадження з примусового виконання Виконавчого листа № 752/13587/20 виданого 09.02.2023 Голосіївським районним судом м. Києва про встановлення адаптивного періоду зустрічей матері ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 протягом 6 місяців з дня набрання рішенням суду законної сили, а саме: кожної першої та третьої суботи кожного місяця з 10:00 години до 15:00 години в м. Черкаси в присутності батька ОСОБА_1 ; кожної лругої неділі кожного місяця з 12:00 години до 17:00 години в м. Черкаси в присутності батька ОСОБА_1 : кожної четвертої неділі кожного місяця з 12:00 години до 17:00 години в м. Києві в присутності батька ОСОБА_1 . Зобов'язано батька ОСОБА_1 забезпечувати зустрічі дитини з матір'ю в м. Черкаси та в м. Києві. Виконання рішення суду в частині визначення місця проживання дитини відстрочено на час дії адаптивного періоду 6 місяців - закінчено.

Як вбачається з Акту державного виконавця від 11 червня 2023 року, старшим державним виконавцем Другого відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) Атамась Ю.О. при примусовому виконанні виконавчого листа № 752/13587/20 від 09.02.2023 Голосіївського районного суду м. Києва про встановлення адаптивного періоду зустрічей матері ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 протягом 6 місяців з дня набрання рішення суду законної сили, встановлено, що «11 червня 2023 року за місцем вчинення виконавчих дій о 12 год. 00 хв. Розпочата зустріч матері ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 . Однак, дитина на зустріч не з'явилася. Зі слів батька ОСОБА_1 його донька сьогодні зранку захворіла, має нежить, кашель, підвищену температуру тіла і погане самопочуття. Відсутнє офіційне підтвердження даного факту. Стягувачу ОСОБА_2 було запропоновано піднятися до дитини в квартиру за адресою проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовилася на пропозицію. Стягувачем на лінію 102 було викликано працівників поліції для фіксування даного факту. На виклик прибули працівники сектору протидії домашньому насильству. Один працівник піднявся до квартири 123 , де на кмеру було зафіксовано, що дитина проти вийти на двір до матері. Про стан дитини ОСОБА_1 завчасно не попередив, про даний факт повідомив під час вчинення виконавчих дій».

Згідно з ч. ч. 2,8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 12 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ч. 1 ст.18, ч. 1 ст 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і треба прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Згідно зі ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

За змістом ст. 153 СК України, - мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 157 СК України, - питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 159 СК України, - суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

За правилами ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Статтею 160 СК України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

В матеріалах справи є Висновок Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 443 від 19.10.2022 року, з якого вбачається що «орган опіки та піклування м. Черкаси вважає за доцільне проживання малолітньої ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 , так як ним створені належні умови для проживання та виховання дитини».

Вищевказаний висновок був наданий на ухвалу Київського апеляційного суду від 21.09.2022 про зобов'язання надати висновок щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також, на виконання ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.01.2024 року у справі стосовно надання до суду висновку про розв'язання спору щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Виконавчий комітет Черкаської міської ради надав Висновок Органу опіки та піклування м. Черкаси про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 № 1730-01-21 від 01.03.2024, в якому вказано, що «Орган опіки та піклування м. Черкаси, виходячи з рівності прав та обов'язків матері й батька відносно дитини, дійшов висновку, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30.12.2021 про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з матір'ю ОСОБА_2 , виконане не було. Відсутня інформація про те, що відбулася зміна обставин, внаслідок чого з'явились підстави для звернення іншого з батьків з новим позовом про нове визначення місця проживання дитини. Підставами для звернення із новим позовом про визначення (зміну, залишення) місця проживання дитини не можуть бути обставини, які виникли внаслідок неправомірної поведінки громадянина ОСОБА_1 , що полягає у невиконанні рішення суду, при цьому звернення із новим позовом не може бути підставою для уникнення від виконання іншого остаточного рішення суду, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20.05.2020, у справі № 725/3024/17.Враховуючи вищевикладене, у звязку з набранням чинності рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30.12.2021 Орган опіки та піклування м. Черкаси вважає, що наразі не доцільно визначати місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Суд не знаходить підстав для непогодження з висновком органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком ОСОБА_1 .

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із принципом 2 «Декларації прав дитини» від 20.11.1959 року, ст. 27 Конвенції ООН від 20.11.1989 року «Про права дитини» (ратифікованої Україною 27.02.1991 року) та ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" встановлено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Декларацією прав дитини, прийнятою генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1959 року, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України та норм ЦПК України, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі потрібно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об'єктивних обставин спору.

Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди передусім повинні враховувати інтереси самої дитини, оцінюючи сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що тлумачення частини першої статті 161 СК України дає підстави для висновку, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема, особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) викладено висновок про те, що положення Конвенції про права дитини встановлюють, що в усіх діях стосовно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3). Ці положення Конвенції про права дитини узгоджуються з положеннями Конституції та законів України, тому її правові норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров'я, (е) право дитини на освіту (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19 (провадження № 61-19210св20).

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

А тому, враховуючи вік малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (більше 9 років) на дату винесення рішення, яка проживає з 07.07.2020 року з батьком ОСОБА_1 та виявила бажання надалі проживати разом з батьком, який піклується про її фізичне та духовне виховання, займається її оздоровленням, той факт, що дитина залишиться у звичному для себе середовищі, продовжує відвідувати школу, у якій навчалася, спілкуватися зі своїми однокласниками, приходить до висновку, що зміна місця проживання дитини ОСОБА_3 з місця проживання з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 на місце проживання з батьком ОСОБА_1 та визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 до 10-річного віку, відповідно до ст. 160 СК України, буде відповідати найкращим інтересам самої дитини.

Суд наголошує, що мати ОСОБА_2 останній раз бачила малолітню ОСОБА_3 в судовому засіданні, яке відбулося 22.10.2024 року. Малолітня ОСОБА_3 в силу свого малолітнього віку не пам'ятає, що таке материнська любов та опіка, оскільки, вже більше п'яти років проживає тільки з батьком ОСОБА_1 та має до нього психологічну прив'язаність, не має можливості повноцінно спілкуватися з мамою ОСОБА_2 . Мати ОСОБА_2 намагається спілкуватися з малолітньої ОСОБА_3 в телефонному режимі, але дитина висловлює своє небажання в спілкуванні.

При цьому Верховний Суд зазначає, що визначення місця проживання дитини з батьком не впливає на її взаємовідносини з матір'ю, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов'язків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17 (провадження № 61-9074св20).

Суд наголошує, що у разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Крім того, кожен із батьків повинен усвідомлювати, що в разі настання будь-яких обставин у їхньому особистому житті, дитина має розраховувати на те, що вона залишається частиною життя кожного з батьків окремо і не може бути позбавлена на це лише з-за того, що самі між собою батьки не можуть порозумітися з будь-яких питань, в тому числі і матеріальних.

Суд не бере до уваги Висновок фахівця за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наданого Практичним психологом кандидатом психологічних наук психологом вищої категорії ОСОБА_9 ; Висновок за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,складеного завідуючою кафедри психології Львівського ПрАТ «ВНЗ» МАУП Вакуліч Т.М. ; Висновок експерта № СЕ-19-21/41986-ПС від 22.02.2022, наданого Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС; Висновок експерта № СЕ-19/124-22/7006-ПС від 15.08.2022, наданого Черкаським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України; Психологічний висновок спеціаліста за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного психологом Ободовською Ларисою Володимирівною ; Висновок спеціаліста за результатами проведення психологічного дослідження № 05/23 від 16.01.2023 року, наданого юридичним психологом Демяненко Віктором Васильовичем ; Висновок експерта № СЕ-19-23/1811-ПС від 31.01.2023 Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС, оскільки, всі висновки були складені в ході дослідження без участі самої матері ОСОБА_2 , без аналізу її емоційної сфери та індивідуально-психологічних особливостей.

У постанові Верховного Суду Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зазначено, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей. У зв'язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 тавід 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов'язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір'ю. При визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року».

Аналогічна правова позиція зазначена в Постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року по справі № 554/5428/21-ц.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про зміну місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з місця проживання з матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 на місце проживання з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_7 .

На думку суду, це буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме повноцінному вихованню та розвитку.

Відносно позовної вимоги ОСОБА_1 про припинення обов'язку по сплаті ОСОБА_1 на користь матері ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, з 29.06.2023 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повноліття.

В судовому засіданні встановлено, що 18 лютого 2022 року заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва по справі № 752/10471/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини: доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.06.2020 і до досягнення дитиною повноліття.

20 лютого 2023 року постановою Київського апеляційного суду по справі № 752/10471/20 заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 лютого 2022 року скасовано та ухвалене нове рішення наступного змісту: «Стягнути з ОСОБА_1 користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини: доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, за період з 01 червня 2020 року по 07 липня 2020 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в цій частині.

В задоволенні позову про стягнення аліментів за період з 08 липня 2020 року до 28 червня 2023 року відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини: доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 червня 20234 року і до досягнення дитиною повноліття.»

28 березня 2023 року ухвалою Верховного Суду по справі № 752/10471/20 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року.

Статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків, та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини. Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати, спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреб у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.

Відповідно до статті 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Зазначена норма не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення.

З урахуванням предмета цього спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 186 СК України, контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці.

У постанові Апеляційного суду черкаської області від 05.07.2018 року (справа № 22ц/793/1092/18) зазначено, що виключного переліку того, на що повинні витрачатися кошти, Законом не встановлено, але вони повинні бути спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, таких як харчування, лікування, гігієна, одяг, придбання речей, необхідних для розвитку й виховання дитини, реалізації її здібностей.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 СК України, батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримувати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 СК України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини.

В судовому засіданні встановлено, що дитина ОСОБА_3 проживає зі своїм батьком ОСОБА_1 та знаходиться на його утриманні.

Тож стягнення з позивача аліментів на дитину, котра проживає разом з батьком та перебуває на його утриманні, суперечить положенням статті 181 СК України та цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина.

А тому, суд приходить до висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про припинення його обов'язку по сплаті на користь матері ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, з 29.06.2023 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повноліття за Виконавчим листом, виданого на підставі Постанови Київського апеляційного суду № 752/10471/20, підлягає до задоволення.

Відносно позовної вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 на його користь аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, з 27.09.2023 року і до досягнення дитиною повноліття суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Аліменти - це обов'язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім'ї інших, які потребують цього.

За положеннями ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За приписами ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України).

При визначенні розміру аліментів враховуються такі доходи платника аліментів як: основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до заробітної плати, премії та винагороди, пенсії, стипендії, допомоги по безробіттю, дивіденди та інші доходи, що передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб».

Відповідно до положень ч. 3 ст. 183 СК України, якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Крім того, згідно правового висновку, який викладено у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 у справі № 6-1798цс16, за частинами першою, другою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

В судовому засіданні встановлено, що неповнолітня дочка ОСОБА_3 на даний час дійсно проживає з позивачем та знаходиться на його утриманні.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на його користь аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, з 27.09.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

У відповідності зі ст. 430 ч.1 п.1 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відносно позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку за період з 08.07.2020 року до ІНФОРМАЦІЯ_7 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем не надано доказів того, що ним вживалися заходи щодо одержання аліментів з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 .

А тому, суд не знаходить підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку за період з 08.07.2020 року до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відносно позовних вимог позивача про залишення фактичного безперервного місця проживання та постійного перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та позовної вимоги про зобов'язання матір ОСОБА_2 не чинити дій, як особисто так і із залученням та за допомогою будь-яких інших осіб щодо зміни місця проживання та перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з місця фактичного безперервного проживання та постійного перебування з батьком ОСОБА_1 на місце проживання та перебування з матір'ю ОСОБА_2 та/або з будь-якою іншою особою, то суд не знаходить підстав для їх задоволення.

Відносно судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи інвалідності армії (Пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 ), а тому, при зверненні до суду, від сплати судового збору був звільнений.

А тому, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп.

На підставі ст. 9 Конвенції про права дитини, принципу 6 Декларації прав дитини, ст. 19, 24, 56, 110, 112, 113, 141, 160, 161 Сімейного Кодексу України, ст. 3, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 263-266, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Орган опіки та піклування Черкаської міської ради, ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та визначення місця проживання - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 27.09.2023 і продовжувати до повноліття дитини.

Стягнення за виконавчим листом, виданого на підставі Постанови Київського апеляційного суду № 752/10471/20 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів на утримання дитини: доньки - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.06.2023 р. і до досягнення дитиною повноліття - припинити, з дня набрання законної сили цим рішенням суду та повернути виконавчий лист до суду після завершення виконання.

Змінити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з місця проживання з матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 на місце проживання з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_7 .

Решті відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 10 вересня 2025 року (з врахуванням вихідних днів).

Головуючий: О. Г. Казидуб